«Я завжди до себе дуже вимоглива»
Сузова Ганна, головна технологиня МХП
«У дитинстві я мріяла стати вчителем і після школи вступила до педагогічного училища. Провчилася два роки і, коли потрапила на практику, прийняла рішення змінити професію. Галасливі діти, які розбігаються у різні сторони і я не знаю як їх зібрати до купи, на той час мене налякали. Я романтизувала професію вчителя, і згодом зрозуміла, що потрібно не тільки стояти біля дошки і вчити, а важливо ще й мати покликання до цієї справи. Коли на другому курсі прийшов час проводити уроки виховної години, то я вже остаточно зрозуміла, що не буду працювати у школі».
«Я опинилася на роздоріжжі. Ким я хочу бути? Куди йти навчатися? Тоді на допомогу прийшов батько. Він за фахом ветеринарний лікар і порадив вступати у Василівський аграрний технікум на факультет ветеринарно-санітарної експертизи. З перших днів мені було неймовірно цікаво вчитися. Подобалися всі предмети, та особливо анатомія. Думаю, що з мене вийшов би прекрасний патологоанатом.
В результаті навчання закінчила технікум на відмінно і пішла працювати лаборантом ветеринарно-санітарної експертизи на Центральний ринок у Запоріжжі. Це був мій перший досвід роботи, який запам'ятався на все життя. Я працювала пліч-о-пліч з професіоналами своєї справи, які зробили свій вклад у мене як у спеціаліста та як у особистість. Дуже вдячна кожному з них за набутий досвід та можливість розвитку поряд з ними.
Працюючи лаборантом я, звичайно ж, думала про підвищення посади. Через те, що у свій час не продовжила вивчати ветеринарію на стаціонарі, шукала шляхи здобути необхідну вищу освіту на заочному відділенні. Вступаючи у Харківську зооветеринарну академію на інженера-технолога м'ясопереробної промисловості з основами ветеринарно-санітарної експертизи в першу чергу орієнтувалась на другу частину спеціальності, оскільки не думала, що колись буду технологом. Життя ж все повернуло по-своєму і це ще один з доказів того, що нічого не буває випадково».
В результаті навчання закінчила технікум на відмінно і пішла працювати лаборантом ветеринарно-санітарної експертизи на Центральний ринок у Запоріжжі. Це був мій перший досвід роботи, який запам'ятався на все життя. Я працювала пліч-о-пліч з професіоналами своєї справи, які зробили свій вклад у мене як у спеціаліста та як у особистість. Дуже вдячна кожному з них за набутий досвід та можливість розвитку поряд з ними.
Працюючи лаборантом я, звичайно ж, думала про підвищення посади. Через те, що у свій час не продовжила вивчати ветеринарію на стаціонарі, шукала шляхи здобути необхідну вищу освіту на заочному відділенні. Вступаючи у Харківську зооветеринарну академію на інженера-технолога м'ясопереробної промисловості з основами ветеринарно-санітарної експертизи в першу чергу орієнтувалась на другу частину спеціальності, оскільки не думала, що колись буду технологом. Життя ж все повернуло по-своєму і це ще один з доказів того, що нічого не буває випадково».
«У МХП я прийшла працювати у 2013 році. На ФПК ТОВ «Вінницька птахофабрика» спершу мені запропонували роботу майстром картонажного цеху. Я звичайно погодилася, хоча й не дуже зрозуміла, що це за посада, адже ніколи раніше не працювала на переробних підприємствах і мені було не зовсім зрозуміло, які процеси тут відбуваються. Відверто кажучи, я і про МХП майже нічого не знала. Вже перед початком офіційного працевлаштування отримала пропозицію стати помічницею головного технолога, і вже з 6 вересня саме з цієї посади розпочалася моя кар'єра».
«У місто Ладижин, Вінницької області я переїхала після розлучення, бо дуже хотіла кардинально усе змінити. Саме тут у мене почалося нове життя, як кажуть, з «чистого аркуша». Нове місто, нові люди, нова робота — все спочатку. Спершу було важко, але я багато працювала і наполегливо вивчала нові для себе процеси виробництва. Колектив тут вже був згуртований, сформований, і мені довелося витратити достатньо часу, щоб заслужити довіру і повагу.
Коли я вперше потрапила на ознайомлення з виробничими процесами, то була дуже вражена масштабами! Малювала схеми розташування цехів, щоб зорієнтуватися на фабриці та проходила за добу не один кілометр площі підприємства, так як мені потрібно було все це повністю вивчити».
Орієнтовно через півроку після того, як я почала працювати, звільнилася головна технологиня переробного комплексу. Я дуже хвилювалася, так як розуміла, що певний час доведеться самій впроваджувати та контролювати технологічні процеси і мені здавалося, що я дуже мало для цього знаю і звичайно навіть не розраховувала зайняти її місце. Для мене, можна сказати, природній стан, вважати що мені треба ще більше вчитися, ще більше розвиватися, адже я завжди до себе дуже вимоглива. Мені постійно здається, що я ще не достатньо освічена для забезпечення досконалого виконання завдання».
Коли я вперше потрапила на ознайомлення з виробничими процесами, то була дуже вражена масштабами! Малювала схеми розташування цехів, щоб зорієнтуватися на фабриці та проходила за добу не один кілометр площі підприємства, так як мені потрібно було все це повністю вивчити».
Орієнтовно через півроку після того, як я почала працювати, звільнилася головна технологиня переробного комплексу. Я дуже хвилювалася, так як розуміла, що певний час доведеться самій впроваджувати та контролювати технологічні процеси і мені здавалося, що я дуже мало для цього знаю і звичайно навіть не розраховувала зайняти її місце. Для мене, можна сказати, природній стан, вважати що мені треба ще більше вчитися, ще більше розвиватися, адже я завжди до себе дуже вимоглива. Мені постійно здається, що я ще не достатньо освічена для забезпечення досконалого виконання завдання».
«На той час страшно було усвідомити, що доведеться спілкуватися на рівні головного технолога з керівниками відділів, начальниками управлінь не лише свого підприємства, а й Центрального офісу. Мені здавалося, що це якісь мегакосмічні люди і через серйозність ситуації я дуже ніяковіла. Однак, в черговий раз, довелося боротися зі своїми страхами і невпевненістю. В стресовій для себе ситуації я здобула навички, які допомогли розвинутися.
Звичайно ж, тоді мені справді було зарано самостійно обіймати посаду головної технологині і керівництво це розуміло, тому через певний час у мене знову з'явився керівник. Приблизно через півтора року він звільнився і я знову залишилася одна. Були варіанти шукати нового спеціаліста, але це передбачає затрати певних ресурсів і на пошук співробітника, і на введення його у курс справ. Керівництво зважило все і прийняло рішення: «Давайте спробуємо. Нехай розвивається». Так мені запропонували очолити технологічний відділ фабрики. Звичайно я погодилась, хоча і дуже хвилювалася».
Звичайно ж, тоді мені справді було зарано самостійно обіймати посаду головної технологині і керівництво це розуміло, тому через певний час у мене знову з'явився керівник. Приблизно через півтора року він звільнився і я знову залишилася одна. Були варіанти шукати нового спеціаліста, але це передбачає затрати певних ресурсів і на пошук співробітника, і на введення його у курс справ. Керівництво зважило все і прийняло рішення: «Давайте спробуємо. Нехай розвивається». Так мені запропонували очолити технологічний відділ фабрики. Звичайно я погодилась, хоча і дуже хвилювалася».
«Стати головною технологинею всього МХП мені запропонували після трагічної загибелі в автокатастрофі тодішньої очільниці технологів холдингу. Але завдяки співпраці з найкращими спеціалістами я накопичила досвід та знання і тому з натхненням прийняла таку пропозицію. З 2019 року і до сьогодні я перебуваю на цій посаді. Дуже сподіваюся, що гідно виконую свої обов'язки і ні на хвилину не розчарувала свою безпосередню керівницю Косюк Олену Валентинівну. Я дуже вдячна їй та усім моїм колегам за підтримку та довіру. Дуже пишаюся тим, що маю можливість бути серед кращих, спілкуватися та обмінюватися досвідом з висококласними представниками нашого холдингу, і як на мій погляд, не тільки нашого».
«Технолог — це творча професія, основний зміст якої полягає у створенні високоякісного продукту. На перший погляд здається, що ти досить обмежений, так як у тебе є лише звичайна курочка. Але завдяки постійному пошуку чогось нового на просторах інтернету, при відвідуванні закордонних підприємств й міжнародних виставок досягнень харчової промисловості, розумієш багатогранність цієї сировини, і вже стає не так складно створити цікавий, смачний продукт, який буде продаватися серед кращих товарів внутрішнього ринку та у багатьох країнах світу. Створення продукту — це симбіоз різних процесів, в яких беруть участь багато відділів компанії та навіть департаментів. Це дуже круто! Я взагалі командна людина, тому люблю коли працюємо всі разом і отримуємо чудовий результат. У нас дружній, енергійний, молодий колектив. Усі проактивні, самостійні, не бояться відповідальності. Вдячна долі та кожному з них, за те що вони в мене є. Разом ми розвиваємося, вдосконалюємося та підкорюємо нові вершини. А далі — лише більше!
Запропонувати ідею створення нового продукту у нас може будь-який працівник. Достатньо звернутися до фахівців відділу розвитку продуктів або викласти свій задум у «Банк ідей». Ми уточнюємо всі деталі: як замовник уявляє собі цей продукт, який вигляд у нього має бути, який смак. Можливо в його склад мають входити певні компоненти, або навпаки важливо передбачити мінімальне додавання інгредієнтів. Наші фахівці збирають максимальну кількість інформації і на її підставі складають технічне завдання на розробку продукту. У взаємодії з технологами фабрик ми робимо висновок, що можемо виготовляти, а що ні, який продукт готові напрацьовувати на одній фабриці, але не можемо на іншій та чи взагалі реально втілити у життя ідею замовника, чи можливо потрібні додаткові ресурси та певний час на впровадження. На кожному етапі ініціатору ідеї надається зворотній зв'язок. Такий спосіб взаємодії дає змогу оперативно вносити коригування у проект продукту, або взагалі трансформувати його відносно початкового задуму».
Запропонувати ідею створення нового продукту у нас може будь-який працівник. Достатньо звернутися до фахівців відділу розвитку продуктів або викласти свій задум у «Банк ідей». Ми уточнюємо всі деталі: як замовник уявляє собі цей продукт, який вигляд у нього має бути, який смак. Можливо в його склад мають входити певні компоненти, або навпаки важливо передбачити мінімальне додавання інгредієнтів. Наші фахівці збирають максимальну кількість інформації і на її підставі складають технічне завдання на розробку продукту. У взаємодії з технологами фабрик ми робимо висновок, що можемо виготовляти, а що ні, який продукт готові напрацьовувати на одній фабриці, але не можемо на іншій та чи взагалі реально втілити у життя ідею замовника, чи можливо потрібні додаткові ресурси та певний час на впровадження. На кожному етапі ініціатору ідеї надається зворотній зв'язок. Такий спосіб взаємодії дає змогу оперативно вносити коригування у проект продукту, або взагалі трансформувати його відносно початкового задуму».
«Я люблю свою роботу і багато працюю, але робота — це не все моє життя. Маю хобі — подорожувати разом із сім'єю, причому любимо це робити по різному: і пішки, і автомобілем, і літаком. Віднедавна вподобала ще один вид транспорту — мотоцикл. Щоправда, поки я лише пасажирка, але дуже сподіваюся, що зможу самостійно осідлати залізного коня. Це захоплення передалося від чоловіка, який мріяв про байк. Мрії повинні здійснюватися і звичайно ж через певний час у нас з'явився красень Kawasaki. Невдовзі чоловік запропонував мені приєднатися до мотоподорожей. Перші спроби були не дуже вдалими і в мене з'явилися сумніви що я приділятиму увагу цьому захопленню. Та згодом ми відвідали мотофестиваль, де завдяки надзвичайно дружій атмосфері та енергії драйву, остаточно захопилась дорогою та пригодами.».
Планую опанувати мистецтво керуванням двоколісним транспортом та обов'язково відвідати найгарнішу у світі трасу Трансфагараш, що знаходиться у Румунії. Поки що я водійка тільки автомобіля і нещодавно мені пощастило пройти курси екстремального водіння. Отримала дуже цікавий досвід і вкотре здивувалася своїй пристрасті до швидкості».
Планую опанувати мистецтво керуванням двоколісним транспортом та обов'язково відвідати найгарнішу у світі трасу Трансфагараш, що знаходиться у Румунії. Поки що я водійка тільки автомобіля і нещодавно мені пощастило пройти курси екстремального водіння. Отримала дуже цікавий досвід і вкотре здивувалася своїй пристрасті до швидкості».
«Для мене головне завжди бути в русі і час від часу змінювати обстановку. Різноманітність надихає, надає сил та наповнює власний світ яскравими емоціями. Мрію, щоб і надалі у нас була змога активно жити та мандрувати світом. Подорожуючи Україною дуже запам'яталось рожеве Лемурійське озеро та пустеля в Олешківських пісках. Склалося враження, ніби побувала на Марсі – так незвично виглядали ці місця. Взагалі мені дуже подобаються краєвиди та різноманіття краси нашої держави! Шкода, не все ще у нас досконало, але я вірю що завдяки патріотам, які працюють над збагаченням та підвищенням рівня життя українців, ми станемо однією з найрозвиненіших країн світу».
«Одне з найбільших побажань — щоб компанія МХП стала найкращою у світі! Ми вже маємо чимало досвіду, нам постійно відкриваються нові способи розвитку, нові методи постановки цілей та їх досягнень, ми відкриті до всього нового та завжди готові самі бути джерелом інновацій. Наша згуртованість та любов до всього, що ми робимо, допомагає рухатися вперед та невпинно просуватися до світових лідерів галузі. Наша компанія вже досягла надзвичайно високого рівня і я знаю, що ми можемо ще краще».