«Моя цікавість дає змогу щодня ставати кращим і постійно розвиватися»
Сергій Корчистий, головний економіст
птахокомплексу «Миронівська птахофабрика»
«В МХП я потрапив одразу після закінчення навчання. Спочатку вчився в Ірпінському коледжі, потім — у Національному університеті біоресурсів та природокористування. Мушу зазначити, що я дуже вдячний усім своїм вчителям — і шкільним, і з коледжу, і з університету. Мені пощастило, що саме такі люди мене навчали, адже знання, що я отримав, дуже знадобилися в роботі. Після завершення навчання я пройшов співбесіду в центральному офісі МХП і мені запропонували 2-місячне стажування на «Вінницькій птахофабриці» з перспективою подальшого працевлаштування. Я його успішно пройшов і почав працювати, щоправда, на декретному місці. Пропрацював 2,5 роки, поки дівчина не вийшла з декрету на свою посаду. Далі рік працював у центральному офісі. Займався збором статистичних даних, бюджетуванням, аналізом виконання бюджетів птахофабриками, елеваторами і м'ясо-ковбасним напрямом».
«На «Миронівську птахофабрику» мене запросив мій тодішній керівник. Він поєднував посади тут і там і запропонував мені доєднатися до команди. Пізніше керівник повністю перейшов працювати в інший проєкт і мені запропонували очолити економічну службу на повну ставку. Спочатку була ейфорія, коли мене висунули на посаду головного економіста, а потім з'явився легенький страх відповідальності. Однак він швидко розвіявся. Я зрозумів, що потрібно брати на себе відповідальність, щоб чогось досягнути».
«Ще працюючи на «Вінницькій птахофабриці», я активно цікавився виробничим процесом, усіма його нюансами. Здавалося б, економісту не дуже і потрібно знати, скажімо, об'єм бака навантажувача JСB або розхід палива якогось транспорту. Це, звісно, може знадобитися у певних розрахунках, хоча я ними не займався. Мені було цікаво все це знати для загального розвитку, щоб розуміти процеси на підприємстві. Мабуть, оця моя цікавість дає змогу щодня ставати кращим і постійно розвиватися».
«На теперішній посаді до моїх обов'язків входить планування виробництва. Займаюся і квартальним, тобто короткостроковим плануванням, і довгостроковим — річним. Також планую виробництво у найкоротшій — місячній — перспективі. Займаємось бюджетуванням, контролем інвестицій, обрахунком окупності проєктів, тощо. Також мій відділ займається рутинною роботою, наприклад, актами на списання і погодженням потреб на закупівлю».
«У моєму підпорядкуванні двоє людей. Вважаю себе максимально лояльним керівником. Ми — сучасна європейська прогресивна компанія, і повинні дотримуватися відповідних принципів. У нас цінують працівників і дають змогу усім реалізовувати свої ідеї. У холдингу є внутрішній «Банк ідей», куди можна подавати свої ідеї щодо поліпшення виробництва чи організації роботи. У нас ним активно користуються, працівники пропонують свої рішення і бачення. Звичайно, не всі ідеї затверджують. Деякі бувають і зовсім на межі фантастики, але я вважаю, що кожна з таких ініціатив цінна. Те, що не актуальне сьогодні, завтра може стати компанії у нагоді».
«Через «Банк ідей» реалізували і дві мої ідеї. Перша полягає у зміні щільності посадки курчат, щоб отримати додаткове м'ясо і, відповідно, додатковий прибуток для компанії. Її почали впроваджувати з лютого цього року, і вже є помітний і суттєвий ефект — додаткові 7 млн грн. Економічний відділ повинен знаходити резерви для збільшення прибутку і зниження собівартості, ми маємо генерувати реальні гроші для компанії. У ХХІ столітті для економіста вже не актуально просто прораховувати статистичні дані, ми повинні знаходити реальні гроші. Подаючи другу ідею, я відштовхувався від одного з пріоритетних на сьогодні завдань компанії — спрощення людської праці і зменшення впливу людського фактора. Ця ідея вже затверджена, але наразі тільки на старті впровадження. Вона стосується механізації процесу очищення пташників».
«Я жодного разу не пошкодував, що потрапив в економічну сферу. Під час навчання бачив себе у міжнародних страхових компаніях. Я добре знаю англійську мову і хотів використовувати це на практиці, але швидко зрозумів, що не варто дивитися на роботу крізь рожеві окуляри — студенту без досвіду складно відразу знайти роботу мрії, тому потрібно використовувати реальні можливості, які є навколо і розвиватися. Особливо, якщо такі можливості є у великій компанії. У МХП, до прикладу, завжди помічають тих, у кого «горять очі», хто якісно виконує свою роботу і дають змогу рости. Компанія теж стрімко розвивається і змінюється. За 6 років, які я тут працюю, багато чого змінилося — і загалом, і у фінансово-економічному департаменті, зокрема».
«Мені подобається працювати з новаціями, вирішувати нестандартні задачі, працювати над різними проєктами. Мені цікаво робити прорахунки та оцінювати можливості. Навіть не завжди з економічного боку, а з точки зору можливості їхньої реалізації загалом, з позиції ефекту, який компанія може отримати від їх впровадження. Можливо, у майбутньому я би хотів спробувати себе в якійсь проєктній діяльності у компанії, наприклад, у сфері механізації та автоматизації виробництва. Я хочу кар'єрно розвиватися. Я хочу кар'єрно розвиватися і якщо буде відповідна можливість, скористаюсь нею обов'язково».
«Великою проблемою сьогодні є відтік молодих кадрів з України за кордон. У мене багато друзів виїхало, бо вважають, що в Україні все погано. Я ж сповідую філософію нашого CEO, який каже, що потрібно робити тут в Україні краще, розвивати країну, працювати «в білу», «в чисту», підтримувати відповідальний бізнес. Я за те, аби молодь лишалась в Україні, брала на себе відповідальність, розвивалася, намагалася потрапити у великі компанії чи побудувати свій чистий, прозорий бізнес. У мене особисто ніколи не було бажання виїхати з України. Я не можу бути далеко від своєї родини, бо вона для мене дуже важлива. Я був у США, працював там за програмою Work and Travel, але не для того, щоб там залишитися, а для здобуття досвіду. Там я, перш за все, отримав неоціненний культурний досвід. Працював з багатьма людьми з різних країн і сьогодні маю друзів і у Туреччині, і у Польщі, і у Словаччині — це дуже гарні люди. Вони активно цікавилися Україною, ми з ними багато спілкувалися про неї».
«Поза роботою я також люблю активність. У відпочинку надаю перевагу горам і риболовлі. Наші Карпати — це моє місце сили, часто там буваю. Маю улюблене місце — селище Татарів. За ним галявина з мальовничим краєвидом на джерело і річку — дуже гарно. Я двічі підкорив нашу Говерлу і зараз хочу побувати у Татрах. Взагалі люблю подорожувати, хочу відвідати багато європейських країн. Колись у мене виникла шалена мрія піднятися на Еверест, була ідея навіть запропонувати це в компанії, щоб підняти прапор МХП над найвищою вершиною світу. Проте для цього треба дуже багато фізично тренуватися, і це досить затратно. Можливо, колись вдасться реалізувати цю мрію».