Цей сезон став першим, коли США напряму кинули виклик Україні як головному постачальнику кукурудзи до Іспанії — ASAP Agri
Після втрати Китаю — колишнього найбільшого покупця української кукурудзи — Україна отримує новий болючий удар: цього разу з боку Іспанії, яка довгі роки залишалася одним із ключових ринків збуту в ЄС. Досягнувши піку у понад 6 млн т у 2023/24 МР, експорт української кукурудзи до Іспанії обвалився до 2,4 млн т у 2024/25 МР — менш ніж третини максимуму попереднього сезону.
І хоча ці обсяги відповідають традиційному рівню, перспектива подальшого скорочення виглядає більш ніж реальною. Про це в коментарі Latifundist.com розповіла керівниця редакційного контенту та аналітики ASAP Agri Вікторія Блажко.
Підписуйтесь на наш YouTube: топи агрохолдингів без краваток
Зміни виразно простежуються у статистиці імпорту: США з другорядного постачальника перетворилися на одного з трьох ключових гравців для Іспанії. У 2020/21 МР (липень–червень) Іспанія ввезла близько 0,5 млн т американської кукурудзи. Після повної відсутності у 2022/23 та символічних 100 тис. т у 2023/24, у 2024/25 постачання зі США різко стрибнули до 2,65 млн т — майже на рівні з українськими 2,93 млн т.
Цей сезон став першим, коли США напряму кинули виклик Україні як головному постачальнику кукурудзи до Іспанії. Для порівняння, Бразилія також втратила свої позиції: з понад 4,5 млн т у 2022/23 до лише 0,9 млн т у 2024/25.
Усього за рік США піднялися з ролі другорядного гравця до статусу структурного конкурента України на одному з її ключових ринків ЄС. І все вказує на продовження цього тренду: на 2025/26 МР Іспанія вже законтрактувала майже пів мільйона тонн американської кукурудзи.
Прорив США в Іспанії пояснюється двома факторами: якістю та — головним чином — ціною.
Минулого сезону на базисі CIF Іспанія американська кукурудза часом була дешевшою за українську на 20 $/т, що забезпечило їй конкурентну перевагу. Українське походження й надалі залишається неконкурентним. Станом на 25 вересня американська кукурудза з відвантаженням у жовтні пропонувалася приблизно по 242 $/т, що майже відповідало рівням бразильської — 239 $/т, тоді як аргентинська залишалася найдешевшою — 229 $/т (хоча її відвантаження до Іспанії наразі фактично виключені через наявність пестицидів, заборонених у ЄС).
Українські пропозиції залишалися найвищими — 251 $/т для відвантажень handy-size у жовтні та 246 $/т у листопаді. Такий ціновий розрив робить Україну неконкурентною не лише порівняно з США, а й із Бразилією.
Ще один фактор, що обмежує попит, — власний врожай Іспанії. За даними Єврокомісії, у 2025 році країна очікує зібрати 3,52 млн т кукурудзи проти 3,32 млн т роком раніше. Як пояснює де Саха, це означає, що «внутрішні потреби Іспанії цього сезону природно будуть дещо нижчими».
Україна тим часом лише почала збирати врожай 2025 року: повільні темпи збирання наразі підтримують ціни. Але коли нові обсяги масово вийдуть на ринок, тиск на ціни, ймовірно, посилиться — особливо з огляду на невизначені перспективи попиту в Європі, передусім в Іспанії.
У підсумку без чіткої цінової переваги Україна ризикує ще глибше втратити позиції серед ключових постачальників Іспанії та буде змушена шукати альтернативні напрямки збуту у світі жорсткої конкуренції, де охочі платити високу ціну навряд чи знайдуться.