Поставки соєвої продукції до ЄС у 2026 році під питанням: українські експортери уникають довгострокових угод через EUDR — ASAP Agri
Щойно український ринок оговтався від запровадження 10% мита на експорт сої, як на горизонті з’явився новий фактор невизначеності. Аграрії, переробники та трейдери знову перебувають у підвішеному стані: ніхто не може з упевненістю сказати, чи почне ЄС застосовувати Регламент щодо запобігання імпорту продуктів, пов’язаних із вирубуванням лісів (EUDR), рівно з 30 грудня 2025 року, чи його впровадження знову буде відкладено. Про це розповіла керівниця редакційного контенту та аналітики ASAP Agri Вікторія Блажко в коментарі Latifundist.com.
Підписуйтесь на наш Telegram: все про внутрішнє життя агрохолдингів
За її словами, для ринку це означає просту й водночас критичну річ: більшість великих українських експортерів відмовляються укладати контракти на поставку продукції соєвого комплексу з датою постачання «після 1 січня 2026 року», зберігаючи обережність щодо ризиків, які можуть дорого коштувати.
Попри активні дискусії всередині ЄС та заклики окремих країн-членів перенести запуск EUDR щонайменше на рік, у середині жовтня Єврокомісія чітко окреслила свою позицію: відстрочки не буде. Замість повного річного перенесення, про яке говорили влітку, Брюссель запропонував шестимісячний «перехідний період», а також спрощений режим для малих операторів.
«Інакше кажучи, дата запуску EUDR залишається незмінною — це лише пом’якшення механіки входу в систему, а не зміна її графіка», — зазначає Блажко.
Великі та середні компанії повинні відповідати вимогам EUDR уже з 30 грудня 2025 року. Повноцінний контроль розпочнеться з 30 червня 2026-го. Для малих і мікрооператорів дедлайн переноситься на 30 грудня 2026-го. Остаточне технічне рішення Європарламент і Рада мають ухвалити до кінця цього року.
«Попри певне пом’якшення вимог, українські експортери дивляться на календар з очевидною настороженістю. Основна причина — розрив між датою, коли виникає зобов’язання дотримуватися EUDR (30 грудня 2025 року), і датою, коли починається повноцінний контроль і накладання штрафів (30 червня 2026 року). Цей проміжок часто трактують неправильно, припускаючи, що «до 30 червня нічого не буде». Насправді все навпаки: будь-який продукт, який потрапить на ринок ЄС після 30 грудня 2025-го, повинен відповідати всім нормам EUDR — і саме ці поставки можуть бути перевірені та оштрафовані після початку контролю», — говорить Блажко.
За таких умов трейдери не поспішають: поки немає повної ясності щодо дати й механізму запуску EUDR, більшість уникає ризиків, аби не опинитися у ситуації, коли товар відвантажено, але він не проходить європейську перевірку.
«Для України це створює суттєвий ризик. Європейський ринок є ключовим для сої та продуктів її переробки. Частка ЄС у минулорічному експорті була критично високою: 43% для сої, 87% для соєвої олії та 82% для шроту. Навіть з урахуванням того, що у перші два місяці 2025/26 частка ЄС в експорті сої та соєвого шроту тимчасово знизилася, «історична вага» цього ринку залишається визначальною», — зауважує Блажко.
Оскільки основний обсяг експорту соєвої продукції припаде саме на другу половину сезону — період, коли EUDR уже діятиме в повному обсязі, — розрахунки ASAP Agri показують суттєву зону ризику. Потенційно під дію регламенту можуть потрапити близько 500 тис. тонн соєвих бобів, 350 тис. тонн соєвої олії та приблизно 750 тис. тонн соєвого шроту. Це ті обсяги, які Україна може експортувати до ЄС, виходячи з історичної частки цього ринку в структурі поставок.
Блажко додала, що частина українських виробників і переробників уже має належну документацію та може забезпечити відповідність EUDR. Проте ситуація загалом залишається неоднорідною. Великі агропідприємства та переробні компанії активно працюють над картографуванням полів, геолокацією ділянок, формуванням ланцюгів простежуваності та підготовкою due diligence. Деякі вже тестують свої системи на майбутніх контрактах.
Натомість середній і малий бізнес рухається значно повільніше: не всюди є повний пакет документації, історія землекористування не завжди формалізована, а частині господарств бракує цифрових інструментів для обліку. Війна, обмеження доступу до кадастрів та періодичні реєстрові збої лише ускладнюють підготовку до нового регламенту.
«Україна має всі передумови для адаптації — і технологічні, і юридичні. Проте часу для побудови системи простежуваності «від поля до кордону» залишається дуже мало, а ставки є надзвичайно високими. Подальший розвиток подій залежатиме від двох факторів: остаточного рішення Брюсселя та швидкості, з якою український сектор зможе впровадити повний комплекс вимог EUDR», — підсумувала Блажко.