росія вперше стала головним експортером кукурудзи в Китай. До війни це місце було за Україною — пояснюємо, як це сталося
У 2025 році Китай різко скоротив закупівлі кукурудзи — за перше півріччя імпорт упав на 93% і склав менше 1 млн т. Піднебесна робить ставку на власне виробництво (понад 295 млн т), обмежує ввезення фуражного зерна і тримає квоти на рівні 7,2 млн т. У результаті Україна втратила колишні позиції, тоді як росія вперше вийшла на перше місце серед постачальників кукурудзи до Китаю.
Костянтин Ткаченко, Latifundist.com
Чому Китай скоротив імпорт кукурудзи у 2025 році?
У першій половині 2025 року Китай імпортував лише 785 тис. т кукурудзи, що на 10 млн т менше, ніж за аналогічний період минулого року. Це також утричі нижче середнього рівня імпорту за останні п’ять років.
Причини — рекордне власне виробництво (понад 295 млн т), великі запаси, повільніше економічне зростання та державні обмеження на ввезення фуражного зерна, щоб підтримати внутрішні ціни та фермерів.
Який обсяг кукурудзи країна виробляє сама?
Комітет з прогнозів сільського господарства Китаю (CAOC) оцінює виробництво у 296–298 млн т у 2025/26 МР. Це майже на 10 млн т більше, ніж середній показник за п’ять років.
Завдяки стабільним площам і зростанню врожайності, Китай майже повністю забезпечує себе кукурудзою. Уряд відкрито говорить про політику самозабезпечення, щоб мінімізувати імпорт. Також Китай поступово розширює посіви ГМ-кукурудзи — поки це до 7% площ. У 2023 році уряд дозволив її комерційне вирощування в межах пілотних проєктів.
Хто зараз основні постачальники кукурудзи в Китай?
У 2025 році головним постачальником несподівано стала росія, випередивши Бразилію.
За 8 місяців 2025 року росія експортувала до Китаю 287 тис. т кукурудзи (+200% р/р) на суму $70 млн.
Для порівняння: Бразилія поставила 249 тис. т, М’янма — 75 тис. т, США — лише 20 тис. т. Україна — колишній головний постачальник — відвантажила 231 тис. т з початку року, але цей показник скоротився майже вчетверо.
Як росія змогла зайти на китайський ринок?
До 2023 року російську кукурудзу дозволяли експортувати лише з кількох східних регіонів.
Але у грудні 2023 року Китай офіційно дозволив постачання з усіх регіонів рф, підписавши доповнення до протоколу між Россільгоспнаглядом і Головним митним управлінням КНР. З того часу російська кукурудза йде залізницею та контейнерами з портів Далекого Сходу, а обсяги стабільно ростуть — із десятків тисяч до сотень тисяч тонн.
«Зростання експорту російської кукурудзи до Китаю стало можливим насамперед завдяки розширенню доступу на китайський ринок. Водночас російське зерно стало для Пекіна, який прагне диверсифікувати джерела імпорту, зручною альтернативою — як з економічного, так і з політичного погляду. Китайські імпортери швидко переорієнтувалися на російські поставки, приваблені знижками та розрахунками в юанях чи рублях. Посилення стратегічного партнерства між Москвою та Пекіном на тлі західних санкцій в цілому створило сприятливий ґрунт для розвитку аграрної торгівлі. І, звісно, свою роль відіграла географія: росія може постачати кукурудзу до Китаю, уникаючи тривалих морських маршрутів — що додало їй конкурентної переваги. Щодо подальших перспектив, максимум, на що поки може розраховувати росія, — це подвоїти свої нинішні поставки, вийшовши на 0,5–0,7 млн тонн за підсумками 2025/26 МР. Головна перепона для стрімкого нарощування російського експорту до Китаю — власні експортні квоти: вивезення з основних регіонів дозволене лише до 15 лютого, тоді як виняток для Далекого Сходу майже не впливає на загальну картину через його незначну частку у виробництві.Додатковий стримувальний чинник — логістика: далекосхідні порти мають обмежену пропускну здатність, а транспортування зерна з європейської частини країни на тисячі кілометрів залізницею залишається дорогим і малорентабельним».
Чому Україна втратила позиції на ринку Китаю?
До 2022 року Україна була головним постачальником кукурудзи до Китаю. У 2020/21 МР Україна поставила в Китай рекордні 8,5 млн тонн кукурудзи.
Після повномасштабного вторгнення, блокування портів і появи нових маршрутів (через Дунай, Польщу, Чорне море) логістика ускладнилась, а Бразилія швидко заповнила нішу.
В кінці минулого року після тривалого періоду низького попиту з боку Китаю, Україна експортувала партію кукурудзи до Піднебесної. Цю партію придбав покупець, який хотів використати свою відкриту квоту на імпорт кукурудзи, щоб уникнути скорочення обсягів квоти для наступного року, розповідали в ASAP Agri. Аналітики тоді попереджали, що один Panamax зумів викликати непропорційну увагу ринку, натомість немає конкретних доказів, які б свідчили про відновлення стійкого попиту в Китаї.
Вікторія Блажко
керівниця редакційного контенту та аналітики
ASAP Agri
«231 тис. тонн кукурудзи — мізер у порівнянні з мільйонами тонн, які ми постачали у попередні сезони. Загальне скорочення імпорту — не випадковість, а свідома політика Пекіна».
Вона нагадує, що ще торік уряд чітко дав сигнал: обмежити імпорт, щоб підтримати фермерів і стабільність внутрішніх цін. Ситуацію додатково послабили уповільнення економіки та зниження попиту на корми, тож імпортери купували лише невеликі обсяги для поточних потреб.
Водночас, за її словами, погода та політика залишаються головними «джокерами». Китайський імпорт може зрости, якщо несприятлива погода скоротить цьогорічний урожай або Пекін вирішить відновити державні резерви чи укласти нову торговельну угоду зі США — у такому разі саме американська кукурудза може стати першим бенефіціаром.
Які зараз квоти на імпорт кукурудзи в Китай?
Квота залишається незмінною — 7,2 млн т на 2025 і 2026 роки. Проте фактичний імпорт у 2025 році склав менше 1 млн т, тобто лише 10–12% від дозволеного обсягу.
Частину квот уряд залишив «у резерві» — щоб використати пізніше або для потенційних угод зі США.
Як вплинула політика Пекіна на глобальний ринок?
Через скорочення імпорту Китаєм на 93% у річному вимірі ціни на кукурудзу на світовому ринку знизилися.
Для порівняння: ще у 2023/24 МР імпортний показник сягав 23,4 млн т.
Фактично Китай перетворюється із драйвера попиту — на фактор стабілізації цін.
Що далі?
Пекін не планує скасовувати обмеження на імпорт — навпаки, розвиває власну переробку, особливо у сегменті крохмалю, етанолу та кормів.
У 2024 році Китай переробив понад 85 млн т кукурудзи, а виробництво кормів перевищило 320 млн т. Це означає, що навіть за низьких цін країна продовжить спиратися на внутрішнє виробництво, а не імпорт.
У сезоні 2025/26 очікується лише часткове відновлення імпорту — близько 6 млн тонн, за оцінками Міністерства сільського господарства Китаю. Це нижче річної тарифної квоти і в рази менше, ніж у 2020–2023 роках, каже Вікторія Блажко. Відповідно Пекін продовжує курс на самозабезпечення зерном, активніше використовуючи власну кукурудзу та альтернативні культури у кормах.
Зараз у Китаї триває збирання кукурудзи, і понад половину урожаю вже обмолочено, нагадує Вікторія. У північно-східних регіонах умови залишаються сприятливими, тоді як у центральних провінціях ситуація складніша через тривалі дощі, які затримують жнива й підвищують ризики високої вологості та плісняви. Попри це загальні перспективи врожаю залишаються високими, а внутрішні ціни — стабільно низькими, тому уряд не має стимулу розширювати закупівлі.
Вікторія Блажко
керівниця редакційного контенту та аналітики
ASAP Agri
«Отже, у новому сезоні українським експортерам варто бути реалістами — розраховувати лише на невеликі, вибіркові поставки: до 0,4 млн тонн (в кращому разі — до 0,7 млн тонн), і то за умови наявності приватних угод», — резюмує експертка.
