Соняшник як гербарій

Палюче серпневе сонце б’є в очі. У руках фермера Андрія Губенка з Первомайської громади, що на Миколаївщині — кошик соняшника. Це ультраранній гібрид, але через посуху він навіть не сформував насіння. Щоб рослина не виснажувала ґрунт, фермер дає добро на передисковку всього поля.

У Галицинівській громаді ситуація не краща. Ще ніколи підприємство «Авангард», яким керує Людмила Голуб, не розпочинало жнива соняшника на початку серпня. «Соняшник уже як гербарій — висох, увесь коричневий. У поле я й не заходжу — серце не витримує. 180 га догорає», — розповідала фермерка нашим колегам із Superagronom.com ще в середині липня. Соняшник вона зібрала з урожайністю всього 0,15 т/га.

У більшості районів Миколаївщини, на Херсонщині та частині Одещини за останні два місяці випав лише один дощ — і той на розпечену землю. Температура на поверхні ґрунту сягала 60–70 °С, розповідає Тетяна Адаменко, керівниця відділу агрометеорології Укргідрометцентру.

За її словами, для всієї України характерне зростання середньорічної температури — ключового показника глобального потепління. За перші сім місяців 2025-го вона була на 1–1,5 °С вищою за норму — менше, ніж торік, але з різкими перепадами. Ми мали найтепліший січень за весь період спостережень — зими фактично не було. Натомість лютий став найхолоднішим за останнє десятиліття. Березень виявився дуже теплим, а квітень і травень принесли заморозки.

Такі різкі коливання мали катастрофічний ефект, зауважує метеорологиня. У березні на півдні було тепло, аграрії швидко засіяли поля, зокрема соняшником. Але потім прийшли заморозки — частину посівів пошкодило, а подекуди знищило повністю. Навіть ті рослини, що вижили, відставали у розвитку та мали проблеми з формуванням репродуктивних органів. Після цього ослаблені культури потрапили в жорстку фазу посухи. Насправді там вона й не припинялась, але цьогорічна — особливо руйнівна, відмічає Тетяна Адаменко.

На решті території України температура сягала 30–35 °С, але спека трималася лише 1-9 днів. Натомість на півдні вона тривала 40–70 днів поспіль. При +33 °С ріст і розвиток рослин уже зупиняється. А якщо спека триває, ще й ночі теплі, без можливості відновити баланс, врожаю не буде.

Найгірша ситуація у Херсонській, Миколаївській, більшості районів Дніпропетровської, Запорізької областей, а також у частині Кіровоградщини та Черкащини. Дефіцит опадів цього року спостерігається навіть у Полтавській області: з квітня випало лише 50% норми (100–120 мм), тоді як на Львівщині — близько 400 мм. Через це традиційні для півдня культури «мігрують» туди, де є волога, — у західні та північні області.

Микола Сучек, директор агротехнічного департаменту «ПРОПОЛЕ» погоджується: без зрошення південні і східні області України стають непридатними для землеробства.

За його словами, зона Степу — Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Одеська області — за останні роки фактично перетворилася на зону вкрай ризикованого землеробства (Сухий Степ). Посухи, що накривають ці регіони протягом 3–5 років, швидко наближають їх до напівпустелі, а в окремих районах Одещини кліматологи вже говорять про ознаки пустелі.

Через зміни клімату відбувається географічне зміщення посівних площ, продовжує Микола Сучек. Активне вирощування культур, зокрема соняшнику та кукурудзи, поступово переміщується у Центрально-Західний Лісостеп і навіть на Полісся. Хоча, як зауважує експерт, класичного Полісся в Україні майже не лишилося — Лісостеп посунувся, а частина центральних регіонів перетворилася на Степ.

Водночас на вибір культур впливають не лише погодні умови, а й економічні фактори: олійні залишаються найбільш рентабельними. Микола Сучек наводить приклад Хмельниччини: у 2001 році площа соняшнику тут становила лише 1,3 тис. га, а у 2022–2024 роках — уже 1250–150 тис. га. За 24 років вона зросла у 115 разів.

Водночас він звертає увагу на загальну площу вирощування соняшника в Україні: якщо у 1990 році вона сягала 1,6 млн га, то у 2010-му — вже 4,5 млн га, а до 2025 року площа збільшилася до близько 5 млн га.

Олександр Хачатурян, директор компанії «Раліївка», що в Одеській області, називає цьогорічне рішення сіяти соняшник помилковим.

За його словами, врожайність соняшнику в південних регіонах з року в рік знижується, адже зими стають безсніжними, зимового накопичення вологи немає. Соняшник загалом вважається посухостійкою культурою: навіть якщо він зійшов навесні завдяки сприятливим умовам, у разі відсутності опадів рослина може живитися вологою з глибших шарів ґрунту. Але за умови, що ця волога там є. А вже третій рік поспіль її немає.

Тож компанія дотримується такої стратегії. По-перше, вже п’ять років працює без оранки.

По-друге, працюють з низькими нормами висіву. Від самого початку тут сіють соняшник із розрахунку 40 тис. насінин на гектар, що оптимально для умов недостатнього зволоження. У сприятливі роки це дає змогу отримувати врожай на рівні 3–3,5 т/га.

А якщо взяти по окремих господарствах, то північ, «Ясні Зорі», бере по 3 т/га. В «Агрофірмі «Південна» і ТДВ «Чорноморець» врожайність одного і того ж гібрида може різнитись в залежності від поля. Наприклад, дистанція  між полями 30 км і врожайність кардинально різна: на одному полі мають 1,8 т/га, а на іншому — 2,5 т/га. Там де випав дощ — там і краще. А дощі в одному господарстві можуть випадати зонально по конкретним полям.

Перед посівною у всіх підприємствах відбирають проби, щоб визначити вміст вологи в метровому шарі ґрунту — найпродуктивнішому для рослин. Цього року в господарстві на півночі зафіксували 160 мм, а на півдні та в центрі — 120 мм. Такі показники дали змогу розпочати польові роботи та посіяти соняшник.

Звісно, працюючи в зоні ризикованого землеробства, тут також змінили агротехнологію вирощування соняшника. Зокрема, переглянули моделі обробітку ґрунту, аби зберегти і вологу, і його якість та родючість. Відійшли від оранки та використання плугів. Бо вже і північна частина Одеської області наближається до умов степу та жорсткої посухи.

Це потребувало не лише технічної модернізації машинно-тракторного парку, але й вивчення передового світового досвіду, додає Віктор Биков. Взявши за основу наробки Канади і деяких господарств в Україні, адаптували їх під свої кліматичні умови та ґрунти. Оновили парк агрегатів. Зокрема, придбали 6 одиниць Salford RTS I-2100. Тепер у кожному господарстві свій агрегат, і немає потреби транспортувати його на час проведення робіт з півдня на північ і назад, зазначає Віктор Биков.

А Штирбулов Сергій додає, що на сьогоднішній день (станом на 8 серпня), у компанії навіть на півдні соняшник тримається і сформував хоч невеличкі кошики. Поруч у фермерів, які використовували оранку, рослини виросли до 50 см, пустили «ромашку» та загинули, бо засохли. На його думку, все це завдяки технології обробітку грунту.

У «НІБУЛОНі» також через зміну клімату відмовилися від класичного обробітку ґрунту. Тут для соняшника, ріпаку та кукурудзи використовують технологію strip-till. Це дозволяє зменшити прямі витрати та зберегти вологу в ґрунті, запобігаючи її надмірному випаровуванню, розповідає Олег Веселов, директор з агровиробництва «НІБУЛОН».

Загалом для компанії соняшник не є пріоритетною культурою і висівається коли через форс-мажор неможливо реалізувати заплановані посіви ріпаку. Географія — переважно південь (Миколаївщина).

Саме рання сівба соняшника цього року врятувала посіви «ТАС Агро» у південних областях. За словами Олега Заплетнюка, СЕО «ТАС Агро», вже другий рік поспіль рання сівба допомагає проскочити спеку і сформувати хоч якийсь кошик.

А що ж з гібридами? На що нам Штирбулов Сергій говорить, що всі насіннєві компанії позиціонують свої гібриди як посухостійкі. У «Теком Агро Групп» посіяно соняшник практично всіх топкомпаній.

Невтішна картина і в «Агрофірмі «Південна», в Білгород-Дністровському районі Одеської області, непросто і на полях «Чорноморця». В Бессарабії останній дощ в зоні розташування господарства агрооб’єднання пройшов 25 травня.

Наприклад, у «Ясних Зорях», на півночі Одеської області в Подільському районі, мають три відділення, які хоч і розташовані поряд одне з одним, утім, мають свою ґрунтово-кліматичну зону, відповідно, і свої особливості щодо вибору гібрида та технології його вирощування. Кожному полю підбирається свій гібрид.

Так, у північній зоні (Подільський район) висівають переважно соняшник під Євролайтинг. Для півдня купують дороге насіння, стійке до вовчка раси F. На півночі висівають зі стійкістю до раси D.

Також під умови кожного господарства обирають гібриди різної стиглості: середньостиглий, середньоранній, для інтенсивної й екстенсивної технології. По соняшнику стабільний вибір — гібриди від Syngenta, Limagrain, BASF, Lidea, Strube. Щороку в кожному господарстві закладають демоділянки — дивляться, як розкриває свій потенціал той чи інший новий гібрид, і тоді вирішують щодо введення його в структуру посівних площ.

На півдні України фактичної альтернативи соняшнику як яровій культурі немає, запевняє Олег Веселов.

Тому, на його думку, найефективніше рішення для півдня — відмова від ярових культур на користь озимих. Натомість у центрі, на півночі та заході країни особливих проблем для отримання врожаю соняшнику немає, і ключову роль там відіграє правильна сівозміна. Наприклад, при вирощуванні традиційної сої соняшник у сівозміні може бути зайвим.

Андрій Дуюн розглядає зменшення частки пшениці в сівозміні (зараз — 20%) та натомість збільшення посівів ячменю. Уже перейшов на сочевицю, сафлор та льон.

Щороку намагаються сіяти якнайменше соняшнику і в «Теком Агро Групп». Натомість більше сіяти озимі культури — ріпак, ячмінь, тверду пшеницю, остисту і безосту м’яку пшеницю.

Якщо можуть посіяти ріпак з осені, маючи необхідну кількість вологи, то площу під соняшник зменшують. Якщо не можуть посіяти ріпак, в тому об’ємі площ, який планувалось, тоді сіють сочевицю (на півдні в Білгород-Дністровському районі). Або ж розглядають льон чи горох. І тим самим менші площі залишають під соняшник.

Тут думки аграріїв різняться. Олег Веселов їх не бачить.

Штирбулов Сергій говорить, що у найближчі 5 років, зокрема в господарстві «Ясні Зорі» його точно будуть вирощувати. Але загалом по об’єднанню намагатимуться сіяти соняшник все менше і менше, дотримуючись умов сівозміни.

І додає: щоб там не було, але все одно соняшник залишається для Одеської області однією з найрентабельніших культур.

Олександр Хачатурян вважає, що соняшник на півдні має перспективи, адже це невибаглива технічна культура з доступною технологією вирощування. Головна умова — волога.

Руслан Нерода, керівник «Ріст Агро», під час стріму на своєму каналі Agro Import зазначив, що на півдні можна стабільно отримувати 4 т/га зернових, 1,5 т/га соняшнику, 1,5–2 т/га ріпаку та 1,5 т/га льону. Досягнувши таких показників, можна налаштувати під них усю технологію й отримувати 20–40% рентабельності.