ТОП-15 міфів про дослідження і збагачення ґрунтів

Точність аналізів, проведених тою чи іншою лабораторією, визначається: по-перше, її акредитацією, по-друге, досвідом і тривалістю роботи на ринку, по-третє, кількістю клієнтів. Агрохімічні лабораторії проходять акредитацію Укрметртестстандарт, також можуть бути сертифіковані за міжнародною системою ISO. Деякі підприємства підключаються до міжнародної системи контролю результатів лабораторій з аналізу ґрунтів і рослин.

Наприклад, завдяки міжнародній програмі ALP, компанія додатково кілька разів на рік може перевірити якість і релевантність своїх досліджень і гарантувати клієнтам максимальну точність аналізів. Три рази на рік (навесні, влітку і восени) лабораторія, яка входить в систему, отримує з США ґрунтові зразки, робить аналізи і відправляє їх назад. Такі ж зразки досліджують більше 150 лабораторій по всьому світу. Спеціальна система статистичної обробки результатів експериментальних значень аналізує отриману інформацію, відкидаючи явно помилкові і залишаючи дані, яким можна довіряти. Кожна лабораторія, яка бере участь в програмі, звіряє свої результати з показниками в так званому «довірчому інтервалі» і бачить, наскільки великою є похибка. До слова, в 2016 році компанія «Агротест» першою в Україні приєдналася до цієї системи.

Судити по бур'янах про стан ґрунтів — це, як робити висновки про групу крові людини по тому, кусають його комарі чи ні. Бур'яни є непрямим показником стану ґрунту.

Якщо сільське господарство не хобі, а бізнес, то дбайливий власник або агроном враховуватимуть економіку всіх процесів. Адже всі знають, скільки і яких поживних елементів споживають різні культури з ґрунту.

Наприклад, відомо, що в середньому для 1 т зерна кукурудзи потрібно:

• 24-30 кг азоту;
  
• 10-12 кг фосфору;
  
• 25-30 кг калію;
  
• 6-10 кг магнію.
  

З огляду на це, а також планів аграрія зібрати урожай кукурудзи 10 т з 1 га, виходить, що необхідно внести мінеральних добрив: 240-300 кг азоту, 100-120 кг фосфору, 250-300 кг калію, 600-1000 кг магнію. Ці цифри вражають і пригнічують, по-перше, ціновою складовою, по-друге, з точки зору здоров'я землі, засолення і т.і.

Але якщо провести аналізи, то ці цифри можуть істотно знизитися, тому що в ґрунті вже є «кредит» тих чи інших елементів. А ось який він? На це питання відповість тільки лабораторія, провівши дослідження.

Точність відбору проб важлива для отримання достовірної картини про стан ґрунтів на всьому полі. Для традиційного землеробства можна взяти середній зразок з 10 га і навіть з 50 га. Але за умови, що поле «рівне», на ньому немає ніяких видимих проблем і в історії ділянки не було провалів із врожайністю культур. Якщо ж є проблемні місця, то їх треба вивчати окремо і «лікувати» локально.

Точне ж землеробство базується на диференційованому внесенні добрив за рекомендаціями, які пов'язані з відбором проб, узятих за координатами. Тому при такій технології проби збирають з кожного гектара поля.

Якщо аграрій ставить перед собою таку мету, то він обов'язково повинен врахувати три важливих моменти. По-перше, за якою методикою працює лабораторія. По-друге, яка у неї приладова база. По-третє, яку систему інтерпретації аналізів використовує лабораторія. Якщо лабораторії використовують одну методику, схоже обладнання та тлумачення результатів, то можна сміливо звіряти аналізи. Якщо ж хоча б по одному з параметрів лабораторії відрізняються, то сенс порівняння втрачається.

Це абсолютна помилка. Тому що дуже часто, саме базуючись на знаннях про кількість вологи і склад ґрунту, можна на посушливих землях домогтися хорошої врожайності культур навіть без меліорації, створивши спеціальну систему «харчування».

Цього робити не можна, тому що картина буде не об'єктивною. Аналіз ґрунту необхідно проводити тільки після збирання врожаю.

Компост і гній є органічними добривами, які майже завжди вміщують фосфор, азот, калій, але ніколи — мікроелементи. Тому в таких ґрунтах завжди є дефіцит мікроелементів. Чому так відбувається?

А з урахуванням того, що бувають різні види компосту і гною (курячий, кінський, коров'ячий, свинячий), в них в більшій чи меншій мірі зв'язуються ті чи інші мікроелементи. Щоб визначити, яких саме мікроелементів бракує, необхідно робити аналіз ґрунту.

Існують різні методи відбору проб: для традиційного землеробства і для точного землеробства. Усереднені аналітичні проби роблять за певною, встановленою методикою. Якщо поля не проблемні, то для традиційного землеробства проби змішуються з великих ділянок землі: 10 га, 20 га або 50 га. Для точного землеробства проби ґрунтів беруть з кожного гектара. Професійна лабораторія не вибирає із загальної кількості проб одну для аналізу, але проводить змішування зразків за спеціальною методикою і досліджує середню аналітичну пробу.

Земля — живий організм, який змінюється залежно від пори року. Крім того, у кожної культури різна здатність поглинати ті чи інші елементи з ґрунту. Також важливо враховувати, що у елементів ґрунту різна мобільність: якісь швидше виносяться з культурами, якісь повільніше.

Чорнозем — це особливий тип ґрунтів з високим вмістом гумусу. Гумус становить 90% органічної речовини ґрунту і є важливим критерієм оцінки її родючості. Однак не всі культури добре ростуть на чорноземі. Наприклад, для овочевих і ягідних культур він не підходить. Тому треба проводити аналіз ґрунту, щоб забезпечувати правильне живлення землі для різних культур.

Лужні ґрунти — це ґрунти з високим рівнем рН. Вони виникають завдяки наявності таких катіонів, як кальцій. Кальцій має особливість зв'язуватися з фосфором, утворюючи нерозчинний фосфат. Тому існує думка, що вносячи в ґрунт фосфорні добрива, ми перетворюємо їх в нерозчинні фосфати, і вони перестають бути доступними для рослин.

У змінах ґрунтів існує певна інертність. І, щоб фосфор зв'язався в нерозчинну форму, потрібен час. Однак в будь-якому випадку необхідно підбирати правильний, максимально зважений «раціон» для землі.

Дійсно, існують нюанси, пов'язані з текстурою і хімічним складом ґрунту. Наприклад, на торфовищах і на піщаних ґрунтах доступність калію буде різною. Деякі з них можуть перевести калій в недоступну форму. Є ґрунти, які дозволяють калію імобілізуватись, тобто стати доступними через зміну хімічних і фізичних умов.

Не завжди. Вони можуть бути засолені як через надлишок натрію, так і кальцію, а також інших солей. Крім того, засоленість може виникнути після внесення деяких добрив. Щоб визначити, схильний той чи інший ґрунт до засолення чи ні, лабораторії проводять дослідження методом кондуктометрії — аналіз на кількість розчинених солей.

Абсолютна помилка. Тому що кожна культура і кожен тип ґрунту потребує індивідуального підходу. Наприклад, для пшениці критично важливий такий мікроелемент як марганець. Для кукурудзи — цинк, для сої — цинк і молібден.