В Україні хочуть відродити вирощування бавовнику, з якого виробляють порох. Яку площу треба засіяти і де?

Бавовник
Джерело фото: Facebook

В Україні зареєстровано законопроєкт №10427-1, який дозволить пришвидшити реєстрацію сортів бавовника (в тому числі генетично модифікованих) та стимулювати його вирощування в Бессарабії. 

Чому законотворці взялися саме за бавовник? Бавовняна целюлоза використовується у воєнній промисловості для виготовлення пороху та зарядів до танкових снарядів. У світі зараз відчувається гострий брак пороху, який також впливає і на його ціну. Сюди додайте росію, яка «пилососить» азійські країни і з року в рік нарощує поставки бавовняної целюлози на свої порохові заводи. Тож, маючи власну сировину для виробництва пороху, ми б тим самим скоротили дефіцит снарядів.

Під час підготовки матеріалу дізналися, що у минулому Україна мала чималий досвід вирощування бавовника на Півдні. То, може, настав час відродити цю галузь? Про все по-порядку.

Скільки бавовнику потребує Україна?

Можна пожартувати і сказати, що ЗСУ стабільно постачає бавовну на територію росії. Але ні, росія бавовник постачає з Узбекистану та Казахстану і це при тому, що її порохові заводи знаходяться під санкціями, та й целюлозу можна ввозити в росію за умови, що вона йде не на воєнне виробництво.

Де брати бавовник Україні? Вирощувати у себе. В Бессарабії, де зараз для нього склалися ідеальні природно-кліматичні умови. 

Степан Чернявський

голова комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики

«Україна гостро потребує артилерійських снарядів, які знайти не так просто. Та й вартість снарядів за два роки великої війни зросла щонайменше втричі. Однією з причин, що ускладнює пошук потрібної кількості, є дефіцит пороху. А це також відбивається на ціні. Тому чому б нам не повернутися до технології виробництва пороху з бавовняної целюлози, яка практикувалася під час Другої світової війни?».

За словами Степана Чернявського, річна потреба оборонного сектору України в целюлозі для виготовлення пороху становить 10 тис. т. Щоб забезпечити ці об’єми, потрібно посіяти бавовник на площі 30 тис. га. Хоча, як зазначає Степан Чернявський, площу посівів можна зменшити вдвоє, якщо вирощувати бавовник на зрошуваних землях.

Як стимулювати вирощування в Україні? Це покликаний зробити новий законопроєкт №10427-1 «Про внесення змін до деяких законів України щодо поширення сортів бавовника» ініціаторами якого є народні депутати Степан Чернявський, Іван Чайківський, Дмитро Костюк та інші. Також його підтримало Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України.

20 березня законопроєкт був прийнятий за основу із скороченням строку підготовки. Куди такий поспіх? Як пояснює Степан Чернявський, це потрібно для того, щоб вже наприкінці квітня-початку травня почалася посівна кампанія бавовнику в Україні.

Як новий законопроєкт допоможе відновити галузь бавовництва?

Так-так, саме відновити, адже бавовництвом в Україні почали займалися ще з кінця 19 ст.

Як зазначено у пояснювальній записці до законопроєкту, на сьогодні у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, містяться відомості лише щодо 2 сортів бавовника. Українські наукові селекційні установи не спроможні запропонувати для галузі адаптовані сорти, які б забезпечили високі стандарти отриманої сировини для подальшої переробки. Тож прийняття нового законопроєкту дозволить зареєструвати права на сорти бавовнику, в тому числі і на генно модифіковані, упродовж місяця після підписання закону.

Зараз реєстрація не ГМ-бавовнику займає 2-3 роки, а реєстрація ГМ-бавовнику взагалі заборонена. Також зміни в законодавстві дадуть можливість захистити інтелектуальні права власників насіння і здійснювати контроль за сортами.

Степан Чернявський

голова комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики

«Якщо вдасться оперативно внести зміни у законодавство, то посівна кампанія в Україні може розпочатися вже в кінці квітня-на початку травня. Тобто вже в цьому році Україна зможе отримати свій перший врожай бавовни. Маючи власну сировину для виробництва пороху, зможемо скоротити дефіцит снарядів».

А ще Україна зможе залучити $30-50 млн інвестицій у завод із виробництва сирцю. Початкова потужність заводу становитиме 1,5 тис. т сирцю на рік із подальшим збільшенням виробництва до 6 тис. т.

Як говорить канд. с.-г. наук, с. н. с. Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН Віра Боровик, враховуючи глобальну зміну клімату та більш ніж столітній досвід з його вирощування, наявності в Україні необхідних ресурсів, можливо в короткий термін створити потужний комплекс із забезпечення своєї промисловості власним продуктом цієї категорії. 

«Для цього необхідна організація пунктів прийому бавовно-сирцю — бавовноочисних заводів, куди виробник зможе реалізувати вирощену продукцію. А отримання високоякісної продукції за рахунок впровадження нових скоростиглих сортів бавовнику та розроблених глибоких технологій його переробки на сучасному обладнанні, в перспективі, може забезпечити також стабільний її експорт», — говорить науковиця.

І додає, що загальнодержавне значення відновлення бавовництва випливає у першу чергу з освоєння земель, ушкоджених внаслідок військових дій і руйнування зрошуваних систем, зі збереження та збільшення кількості робочих місць не тільки в АПК (дозволить підвищити зайнятість найбільш безробітної категорії — сільського населення), а й суміжних виробництв: текстильної, легкої, хімічної, швейної, машинобудівної тощо.

Хоча після розгляду документу, головне науково-експертне управління Верховної Ради зауважило, що автори законопроєкту не надали належного економічного обґрунтування необхідності його прийняття. Також є екологічні ризики, пов’язані з можливим неконтрольованим ввезення на територію України ГМ-бавовнику. Тож, чи вдасться швидко прийняти закон, поки питання відкрите. 

Бавовник в степах України

На нашому континенті історично бавовна вирощується в азійських країнах. Найбільшими виробниками є Китай, Казахстан, Узбекистан, Індія тощо. Але, як зазначив Степан Чернявський, у світлі зміни клімату в Бессарабії зараз склалися ідеальні природно-кліматичні умови для вирощування цієї сільськогосподарської культури.

Хоча ще на початку 20 ст. бавовник не так гарно себе «почував» в українських степах.

Перші спроби виростити бавовну на Півдні відбулися ще у 1827 році. Тоді на Херсонщині висіяли 5 га цієї культури. В промислових масштабах її почали вирощувати у 30-х роках. Тільки у 1932 році налічувалося більше 1,5 тис. колгоспів, які вирощували бавовник і які з’явилися лише за два роки.

Як писав «Очаківський тиждень», урожай української бавовни був у п'ять разів нижчим (26% від очікуваного), ніж у Середній Азії, але офіційно влада звітувала тільки про успіхи. Начальник «Укрдержплану» Клімашевич доповідав, що головною перешкодою була гостра нестача, якщо не повна відсутність в Україні агрономічних і технічних кадрів, добре знайомих з культурою бавовни і переробкою його продукції. 

Епопея з вирощування бавовника продовжилася після закінчення Другої світової війни, коли у радянському союзі гостро відчувався брак текстильної промисловості. Знов-таки сіяти бавовну почали на Херсонщині. Сіяли вручну квадратно-гніздовим способом на відстані 20 см рослина від рослини. Збирали теж вручну. Крім колгоспників, на поля зганяли і школярів.

У 1956 році уряд раптово приймає рішення припинити вирощувати бавовника на Півдні. Основна причина: «у зв'язку з неможливістю отримувати високі врожаї в «неполивних умовах».

Степан Чернявський

голова комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики

«Політика тодішньої країни у галузі сільського господарства передбачала жорстку аграрну спеціалізацію кожної республіки. Вирощування бавовни було прерогативою Середньої Азії, саме тому про експерименти на Херсонщині на якийсь час забули».

А ось історик Дементій Білий розповідав Суспільному, що причина була у відсутності відповідних сортів насіння.

«Тоді не було таких прогресивних сортів як зараз. Ця бавовна дозрівала вже десь у листопаді-на початку грудня. Людей виганяли у вітри, в морози, щоб вони збирали коробочки. Потім по хатах ті коробочки повинні були дозрівати», — говорить історик.

Чи зараз вирощується бавовник в Україні?

Як розповіла Віра Боровик, до 1957 року площі посіву бавовнику сягали 242 тис. га. На теперішній час в Україні бавовник не вирощується.

Які регіони підходять для вирощування бавовника?

Як пояснює науковиця, бавовник невимогливий до посушливого клімату, тому його з успіхом можна культивувати в південному Степу України, там, де традиційні культури без зрошення економічно невигідні. 

Доведено, що виробництво бавовнику рентабельне (15%) на неполивних землях уже при отриманні врожаю 0,6 т/га, на зрошенні — при 0,7 т/га. 

«Отже, виходячи з вище сказаного, а також з огляду глобального потепління клімату, можна зробити висновок: бавовник ідеальна культура для екстремальних умов південного регіону України», — зауважує Віра Боровик.

Якщо порівняти ефективність вирощування бавовнику з зерновими культурами, то площі півдня України, придатні для вирощування бавовнику, умовно поділяються на три економічні зони:

• перша (південна) — від узбережжя Чорного і Азовського морів до лінії Очаків — Каховка — Мелітополь — характеризується вищою рентабельністю вирощування бавовнику порівняно з зерновими культурами;
• друга (перехідна), ширина якої коливається від 10 до 40 км, залежно від механічного складу ґрунтів, характеризується конкурентною з зерновими рентабельністю в сприятливі роки і більш високою рентабельністю в посушливі;
• третя — бавовник конкурує по ефективності вирощування з зерновими культурами на схилах південного напрямку до висоти 100 м над рівнем океану; його зрошення, як правило, не ефективне. Землі розташовані на південь від лінії: Волноваха — Нікополь — Вознесенськ — Роздільна.

Особливості вирощування бавовника

Досить розлого про особливості вирощування цієї культури в Україні написали наші колеги з Superagronom.com у матеріалі «Вирощування бавовнику: місце в сівозміні, обробіток ґрунту, сівба та інші ключові моменти технології». Ми ж зупинимося на нюансах, про які нам розповіла Віра Боровик.

Попередній науковий та виробничий досвід свідчить, що бавовник не вимогливий до ґрунту, можна вирощувати в усіх районах області, за виключенням масивів з близьким заляганням ґрунтових вод (0,5-1,0 м).

Бавовник — просапна технічна культура з великим вегетаційним періодом і тому в сівозміні він повинен займати поле, в наступному році на якому будуть розміщуватись ярові. Попередником повинна слугувати культура, яка рано закінчує вегетацію, залишаючи поле чистим від бур’янів. 

В неполивних умовах кращими попередниками бавовнику є озима пшениця, озимий та ярий ячмінь, горох і кукурудза на силос. На зрошуваних землях — багаторічні трави, озима пшениця по пласту люцерни, озимий ячмінь, соя та кукурудза на силос.

У сівозмінах з бавовником особливу роль відіграє люцерна. Під впливом люцерни збільшується запас органічної речовини та елементів живлення, поліпшуються водно-фізичні властивості ґрунту, знижується засоленість, ґрунт звільняється від бур'янів і збудників інфекції бавовнику, особливо вілту. Крім того, люцерна вважається високоякісною кормовою культурою. 

Бавовник вирощують в основному в 10- і 9-польній сівозмінах з трьома полями люцерни. Після оранки люцерни протягом 4 років поспіль висівають бавовник.

При виборі місця в сівозміні під бавовник бажано відводити поля на південних пологих схилах (до 30 ), чисті від злісних бур’янів (гірчак, осот, куряче просо), щоб вони були розташовані на висоті не менше 50 м над рівнем моря.

Глибока осіння оранка з обов’язковим застосуванням передплужників на глибину орного шару (від 20-22 до 30-32 см), поєднуючи її з заглибленням ґрунту до 40 см. Оптимальний строк її проведення — жовтень-листопад. Весняна оранка, дискування, поверхневий обробіток ґрунту весняний — не допускається.

Сіяти бавовник починають тоді, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 12°С. Оптимальна температура під час вегетації — 25-30°С.

Особливості збору врожаю

Віра Боровик зауважує, що в умовах України бавовник можна вирощувати як на неполивних, так і в умовах зрошення. На зрошенні проводять 2 вегетаційних поливи дощувальним способом або крапельним.

Збирають урожай переважно спеціалізованими комбайнами та вручну. Починають збирати бавовник тоді, коли на рослинах розкриється 50-60 % коробочок. 

Для поліпшення умов роботи збиральних машин, підвищення їх продуктивності та якості робіт проводять дефоліацію тобто попереднє хімічне видалення листків, а в деяких випадках, за великої кількості недозрівших коробочок, здійснюють десикацію (висушування) рослин. Після дефоліації швидше достигають і розкриваються коробочки, зменшується засмічення сирцю під час збирання.

А що ж з врожайністю? 

«Науково-обґрунтована принципово нова екологічно безпечна технологія вирощування бавовнику, яка дозволить регулювати не лише врожайність сирцю, але й строки його дозрівання стабілізує загальну врожайність сирцю бавовнику на рівні 1,0-1,2 т/га в умовах природного зволоження ґрунту і 1,8-2,2 т/га в умовах зрошення», — говорить Віра Боровик.

Сорти насіння

Їх в Україні всьго два — «Дніпровський 5» і «Підозерський 4», виведені Інститутом зрошуваного землеробства НААН. Це середньоволокнисті сорти бавовнику являються ультра скоростиглими і, як нам зауважили в Інституті, мають переваги над закордонними аналогами — термін їх дозрівання на 10-25 діб коротший. Сорти придатні до механізованого збору врожаю, володіють якісними показниками волокна (довжиною більше 30,4 мм) і відповідають вимогам текстильної промисловості.

Бавовник — це не тільки целюлоза

З поля збирають бавовну-сирець — необроблені волокна з домішками. При обробці волокно очищають, щоб отримати бавовняну целюлозу. Її на оборонних підприємствах обробляють за спеціальною технологією і отримують нітроцелюлозу, яку і використовують для виробництва пороху. 

Віра Боровик говорить, що переробка 1 т сирцю також допомагає налагодити виробництво таких видів продукції:

• волокна, вихід якого становить 36-37% (для легкої промисловості);
• насіння (вихід — 60%), із вмістом олії — 29% (продовольча та технічна олія);
• високоякісної макухи для тваринництва, вихід — 77-78% із вмістом 1,7-1,8 кормових одиниць;
• стулки коробочок, деревовидні стебла та коріння рослин використовують як біопаливо, або для виготовлення паперу.

То, що там в росії з бавовною?

росія виробляє мало нітроцелюлози. Тож з початку повномасштабного вторгнення вона в рази збільшила її поставки з Казахстану та Узбекистану на свої порохові заводи. За даними зовнішньоторговельної бази даних ООН (UN Comtrade), якщо у 2021 році з цих двох країн поставлено було бавовняної целюлози на $4 млн, то вже у 2022 році — майже на $10 млн, а за 9 місяців 2023 року тільки з Узбекистану поставлено на $9 млн..

Як таке може бути, що узбекистанські та казахстанські експортери працюють з підсанкційними російськими заводами?

Найчастіше целюлозу закуповують приватні російські компанії, начебто для виробництва лаків, а потім перепродують її державним пороховим заводам. Як повідомляв у своїй колонці на «Економічній правді» військовослужбовець, блогер і економічний експерт Антон Швець, ланцюг може бути довшим. За даними ресурсу ЕxportGenius, узбекистанська компанія LLC Raw Materials Cellulose з 1 вересня 2022 року по 31 серпня 2023 року поставила бавовняної целюлози на $206,6 тис. іранській фірмі Benolmellai Pardisan r.shargh, що випускає вибухові речовини, а потім продає їх в рф.

Але бувають і прямі контракти. Наприклад, Ферганський хімічний завод (Узбекистан) після повномасштабного вторгнення збільшив поставки бавовняної целюлози на Казанський пороховий завод (татарстан) майже у 25 разів у порівнянні з 2019 роком — до 1,2 тис. т. 

ВВС повідомляло, що великий узбекський експортер — Raw Materials Cellulose — у 2022 році здійснив 14 прямих поставок на Тамбовський пороховий завод майже на $500 тис. У 2023 році обсяг його експорту зріс до $2,6 млн. 

По Казахстану відомо, що компанія «Хлопкопром-Целюлоза» з 2022 року постачала продукцію для російських виробників пороху. Зокрема, журналістам OCCRP відомо про контракти на постачання сировини на Казанський пороховий завод з Казахстану до 2026 року та на Алексінський хімкомбінат до 2024 року.

Постачає нітроцелюлозу до росії і Китай. А ще… США, НІмеччина, Туреччина і Тайвань. І це попри західні санкції. 

За повідомленням The Wall Street Journal, російський імпортер Analytical Marketing Chemical Group за останні два роки отримав з Тайваню нітроцелюлози на суму близько $700 тис. Вгадайте, чиїм постійним партнером є ця компанія? Вже знайого нам Казанського порохового заводу.

По Туреччині відомо, до до повномасштабного вторгнення вона поставляла тільки 1% нітроцелюлози в росію. Але вже до середини 2023 року Noy İç Ve Diş Ti̇caret (Стамбул) забезпечувала майже половину російського імпорту. Більшість продажів Noy здійснювали російські компанії, які є зареєстрованими підрядниками уряду. І саме через неї до росії потрапила значна частина нітроцелюлози, виробленої західними союзниками. 

Так, німецькі дочірні підприємства компанії International Flavors & Fragrances (Нью-Йорк) продали щонайменше 80 т нітроцелюлози Noy. Представник компанії був дуже здивований, коли дізнався, що нітроцелюлоза постачалася до росії через третю сторону. Продавала Noy свою сировину і тайванська TNC Industrial (500 т), а ще Hagedorn-NC, яка вже більше століття виробляє нітроцелюлозу в західних низовинах Німеччини.

Як бачимо, у той час, коли оборонні компанії по всьому світу намагаються знайти способи отримати нітроцелюлози в умовах дефіциту і великих цін, росія зуміла обійти санкції і наростити свої об'єми поставок.

Наталія Родак, Latifundist.com