Зрошення в Україні 2026: Ціни, конкуренція за воду, держпідтримка та нові технології поливу

Variant Irrigation Logo
З початку повномасштабної війни Україна фактично втратила три чверті зрошуваних площ. Втім уже з 2024 року ринок почав потроху оживати: аграрії знову дивляться в бік інвестицій у полив і повертаються до закупівель зрошувального обладнання. І справа тут не лише у зміні клімату. 
Хто сьогодні готовий вкладатися в зрошення, як змінилася його економіка, чому загострюється конкуренція за воду і які технологічні рішення виходять на перший план? Про це ми говорили з українським виробником зрошувального обладнання Variant Irrigation («Варіант Агро Буд») та представниками агробізнесу.

Втрата зрошення: масштаби і ціна відновлення

Ihor Bogdanov
«Наразі на півдні стоїть питання: або ти поливаєш, або ти не вирощуєш», — говорить директор з інформаційних технологій A.G.R. Group Ігор Богданов
A.G.R. Group придбала господарство в Миколаївській області вже з наявною системою зрошення 5 лютого 2022 року. І фактично до повномасштабної війни мала на поливі 8 тис. га. Але через війну, повноцінно в перший рік так ним і не змогла скористатися. Зараз компанія займається відновленням зрошення. 
Першочергово зосередилися на масивах площею близько 2 тис. га в Греговській, Первомайській і Партизанській громадах — це найвіддаленіша від Дніпра система поливу (десь 40–45 км), яку запустили у 2023 році і отримали гарні результати по врожайності. 
2024 рік пройшли з мінімальними відновленнями в секторі зрошення. В цей рік компанія інвестувала в відновлення техніки, виробничих потужностей, організаційну структуру. Водночас, щоб диверсифікувати ризики, пов’язані з опадами, було ухвалено рішення максимально відновити систему поливу і вийти на 8 тис. га. Зробити це одномоментно в повному обсязі неможливо, тож на 2026 рік поставили план довести площі зрошення до 6 тис. га.
Ihor Bogdanov
«У нас з 8 тис. га, де залишилося зрошення, частина — близько 200 га, попала під фортифікації. Тож там нам прийшлося демонтувати три поливних машини. На 1800 га — це те зрошення, яке потребує, крім відновлення самих дощувальних машин і дощувального обладнання, також ще й відновлення інфраструктури, яка була знищена обстрілами. Це підвідні та внутрішні канали, перемички, насосні станції, накопичувачі, тобто можна вважати, що нам потрібно будувати все заново» — розповідає Ігор Богданов.
За його словами, жодна проєктна організація не може сказати точно скільки це буде коштувати. Приблизна цифра — $4 тис./га. Але вона необ'єктивна і реально може бути набагато більша. Тому вирішили, що на цих 2 тис. га зрошення почнуть відновлювати вже в 2027 році. А в 2026-му проведуть відновлення саме дощувальних машин, плюс частину машин, які повністю були знищені, замінять на нові.
Ihor Bogdanov
«Наразі в нас вже відновлено 4 тис. га із запланованих на 2026 рік, та законтрактовано на 500 га три машини в українського виробника Variant Irrigation («Варіант Агро Буд»). Вже наприкінці лютого на початку березня, в залежності від погоди, плануємо розпочати монтаж» — зазначає Ігор Богданов.

Обережне повернення інвестицій у зрошення

У 2025 році Variant Irrigation («Варіант Агро Буд») уперше з початку повномасштабної війни зафіксувала позитивні зрушення на ринку зрошення. 
За словами власника компанії Данііла Шуфані, у 2022–2023 роках цей напрямок залишався для компанії дотаційним. Перші ознаки відновлення з’явилися у 2024 році: аграрії знову почали придивлятися до інвестицій у полив і поступово повертатися до закупівель. Втім, ринок і досі далекий від довоєнних масштабів — сьогодні його обсяг становить лише у 10–20% від рівня 2021 року.
Daniil Shufani
«Потреба у зрошенні є у всіх, але разом із нею — і страх. Багато підприємств мають гострий дефіцит фінансування. Банки неохоче кредитують східні та південні регіони, особливо довгострокові й капіталомісткі проєкти. Тому питання не стільки у бажанні аграріїв, скільки у логістиці продажу зерна, банківському фінансуванні та проблемах водної інфраструктури. Держава зараз, зрозуміло, не інвестує у реконструкцію каналів і водних систем, а без цього розвивати зрошення складно», — пояснює Данііл Шуфані.
Власник компанії Variant Irrigation («Варіант Агро Буд») Данііл Шуфані
Власник компанії Variant Irrigation («Варіант Агро Буд») Данііл Шуфані
І додає, що основний попит зараз формує Центральна Україна — Київська, Черкаська, Полтавська області, частково Дніпропетровська. Серед ключових регіонів, які мають попит на зрошувальні системи залишається Одеська область. Захід України поки що залучений точково й у незначних обсягах: дефіцит вологи там відчувається менше. Втім, за прогнозами Данііла Шуфані, активніший інтерес до зрошення там з’явиться ближче до 2030 року.
Інфографічний довідник «Агробізнес України» 2024/25 МР
Інфографічний довідник «Агробізнес України» 2024/25 МР

Конкуренція за воду

Водночас директор Variant Irrigation («Варіант Агро Буд») Ілля Жемелінський зауважує, з 2024-го року ринок зрошення зазнав помітної трансформації: між аграріями фактично виникла внутрішня конкуренція за доступ до води.
Illya Zhemelinksyi
«Наприклад, поруч проходить канал або трубопровід із пропускною здатністю 1 тис. м³/год. Ти можеш встановити дві машини і використати 200 кубів. Але якщо не зробиш цього сьогодні, завтра ці обсяги забере сусід. За кілька років він може «вибрати» весь ресурс, і тоді альтернативою залишиться лише будівництво нової насосної станції, прокладання нових труб і робота з іншими рівнями підйому води, а це зовсім інші витрати», — пояснює Ілля Жемелінський.
Саме тому сьогодні навіть середні та невеликі господарства встановлюють по 1–2 зрошувальні машини не лише для стабілізації врожайності в умовах зміни клімату, а й щоб зафіксувати за собою доступ до води на перспективу. За 2–3 роки це дозволяє контролювати 60–70% доступного водного ресурсу.
HarvEast кожен проєкт поливу починає з пошуку джерела води й детального прорахунку всієї інфраструктури — від насосів до логістики. Завдання знайти рішення, яке буде не лише технічно можливим, а й економічно виправданим.
Dmytro Skornyakov
«І тут ніколи не маємо єдиного чи універсального рішення: робимо накопичувачі для води, знаходимо і відновлюємо старі водосховища, зараз працюємо над проєктом, який дозволить брати воду з кар'єру. Тобто використовуємо всі можливі варіанти», — розповідає СЕО HarvEast Дмитро Скорняков.
HarvEast поступово масштабує зрошення, щороку додаючи близько 500 га. Загалом під поливом у компанії — 1,1 тис. га.
СЕО HarvEast Дмитро Скорняков
СЕО HarvEast Дмитро Скорняков
Інший підхід до організації зрошення обрало підприємство «Діброва», що входить до групи компаній «Кеафілд».
Дмитро Дібров
«Ми з самого початку проєкту планували зробити систему поливу, яка б була незалежною від електроенергії. Наша насосна станція працює на дизелі. Також ми одні користувачі по воді, що дуже зручно, бо можемо поливати і брати воду скільки потрібно, а не отримувати розподілення об'ємів між усіма учасниками ОВК», — розповідає технолог підприємства «Діброва» Дмитро Дібров.
У 2025 році «Кеафілд» планує розширити полив ще на двох полях загальною площею близько 100 га. Проєкт уже прорахований компанією «Варіант Агро Буд». Крім того, підприємство розглядає встановлення барабанної машини для вузьких ділянок, де використання широкозахватних систем є неможливим. У перспективі в кластері площею 1,4 тис. га зрошення планують довести до 1,2 тис. га.

Ціна поливу

Заглянемо в економіку зрошення. Наскільки вона зросла за останні чотири роки? 
За словами Іллі Жемелінського, за наявності поблизу джерела води інвестиції у зрошення можуть стартувати з $1,5–2,5 тис./га. Але це радше ідеальний сценарій, коли джерело води розташоване поруч, система створювалася ще до війни, а господарство встановлює одну велику машину без додаткової інфраструктури.
У кластері «Придніпровський» компанії Kernel відновлення зрошення з використанням дощувальних машин обійшлося приблизно у $1,5 тис./га, розповідає керівник відділу зрошення Олег Ковальчук.
Oleh Kovalchuk
«Якщо рахувати інвестиції в нове будівництво інфраструктури вийде не менше $3,5 тис./га, тобто вдвічі дорожче», — зазначає Олег Ковальчук.
Кластер має під зрошенням 1100 га в Дмитрівці (Черкаська обл.) та 1723 га в Броварці (Полтавська обл.). Полив використовують на ділянках гібридизації кукурудзи.
Керівник відділу зрошення компанії Kernel Олег Ковальчук
Керівник відділу зрошення компанії Kernel Олег Ковальчук
Ілля Жемелінський підтверджує: якщо проєкт передбачає повноцінні інвестиції в інфраструктуру, типова вартість сьогодні становить $3–3,6 тис./га, тоді як до війни вона коливалася в межах $2,5–3,5 тис./га. Зростання пояснюється подорожчанням дощувальних машин та супутньої інфраструктури. У структурі інвестицій витрати на інфраструктуру в середньому займають близько 50% бюджету. Якщо система будується «з нуля» із прокладанням трубопроводів, але без насосної станції, частка може знижуватися і до 40%. 
Водночас у нинішніх умовах, за складної конфігурації інфраструктури, окремі проєкти можуть сягати і $6 тис./га. Variant Irrigation має і такі кейси.
Illya Zhemelinksyi
«Попри високу вартість, частина господарств іде на ці інвестиції. Для них це економічно виправдано», — додає Ілля Жемелінський.

Державна підтримка як
фактор вибору

У 2021 році Variant Irrigation була лідером ринку за кількістю проданих дощувальних машин. На 2022-й компанія планувала зростання напряму зрошення на 100%, однак повномасштабна війна кардинально змінила ці плани.
Зараз Variant Irrigation значною мірою переорієнтувалася на експортні ринки. По-перше, внутрішній ринок зрошення в Україні лише починає відновлюватися після різкого спаду. По-друге, вирішальним фактором залишається цінове порівняння з імпортною технікою.
Ілля Жемелінський пригадує, як у 2023 році один із агровиробників прямо заявив: без державної підтримки український виробник має бути щонайменше на 30% дешевшим за імпорт. 
Illya Zhemelinksyi
«У Європі ми конкуруємо з великими світовими виробниками і за ціною часто знаходимося на одному рівні або навіть дорожче. Водночас на внутрішньому ринку ми можемо запропонувати аграріям кращу ціну. Проблема в тому, що досі немає повного усвідомлення: в Україні є виробники світового рівня в окремих сегментах. Буває аграрій наводить мені як приклад імпортного виробника, і я намагаюся пояснити, що в Україні ви можете купити наше обладнання дешевше приблизно на 9% від того, що ви мені називаєте. Тоді як у Європі наше рішення, навпаки, було б дорожчим орієнтовно на 4%», — пояснює Ілля Жемелінський.
Ситуацію ускладнює й те, що нині в сегменті дощувальної техніки Variant Irrigation  залишилася єдиним українським виробником. У таких умовах говорити про галузеву кооперацію або системний захист від імпорту не доводиться.
Наприклад, у 2024 році Variant Irrigation («Варіант Агро Буд») поставила на ринок близько 20 машин, але мала виробничу спроможність закрити щонайменше вдвічі більший попит внутрішнього ринку. Однак у межах міжнародних грантових програм аграріям постачалася переважно імпортна техніка, і за підсумками тендерів жоден вітчизняний виробник дощувальної техніки не поставив жодної одиниці продукції. 
Директор Variant Irrigation («Варіант Агро Буд») Ілля Жемелінський
Директор Variant Irrigation («Варіант Агро Буд») Ілля Жемелінський
Формально це допомогло фермерам пережити складний період, зазначає Ілля Жемелінський, але прихований протекціонізм закордонних виробників у рамках цих програм водночас істотно послабив позиції українських компаній і звузив конкуренцію на внутрішньому ринку — у момент, коли власне виробництво могло стати економічною точкою опори.
Втім, ринок поступово змінюється. Все більше аграріїв їдуть до колег, дивляться на техніку в роботі, спілкуються з тими, хто вже її експлуатує, і лише після цього ухвалюють рішення. У багатьох випадках вибір роблять саме на користь українського виробника.
Додатковим стимулом для них також стала державна програма компенсації 25% вартості вітчизняного обладнання в межах політики «Зроблено в Україні». За словами Іллі Жемелінського, державна компенсація має мультиплікативний ефект: кожен 1 млрд грн, спрямований фермерам, повертається до бюджету близько 1,5 млрд грн у вигляді податків.
Для A.G.R. Group саме державна компенсація стала одним із факторів вибору постачальника зрошувальної техніки, адже інвестувати у виробництво в нинішніх умовах без такої підтримки бізнесу вкрай складно, говорить Ігор Богданов.
Дмитро Скорняков зазначає, що нові зрошувальні системи «з нуля» потребують інвестицій $5–5,5 тис./га, і без держкомпенсації мають строк окупності 7–8 років, що робить їх малопривабливими для бізнесу. Натомість модернізація радянських систем коштує вдвічі дешевше — $2,5–3 тис./га — і залишається економічно виправданою навіть без держпідтримки.

«Своє» — не означає гірше

Данііл Шуфані визнає, що боротьба за довіру до українського виробника — це реалії ринку. Водночас динаміка, за його словами, позитивна.
Daniil Shufani
«Ми вже багатьох клієнтів переконали, що «своє» — не означає гірше. Навпаки, у багатьох випадках українські рішення кращі за імпортні. Додатковим аргументом стає й досвід агрохолдингів. Серед клієнтів Variant Irrigation — Kernel, МХП, «Астарта», HarvEast та інші великі компанії. Ми багато де поставили зрошення, і всі працюють без претензій. Це найкращий доказ якості», — наголошує Данііл Шуфані.
СЕО HarvEast Дмитро Скорняков та власник компанії Variant Irrigation («Варіант Агро Буд») Данііл Шуфані
СЕО HarvEast Дмитро Скорняков та власник компанії Variant Irrigation («Варіант Агро Буд») Данііл Шуфані
За словами керівника відділу зрошення Kernel Олега Ковальчука, дощувальні машини «Варіант Агро Буд» за своїми характеристиками не поступаються іноземним аналогам.
Oleh Kovalchuk
«Ми мали досвід з несправностями американських машин і компанії-дилери, які нам їх продали не завжди оперативно реагували на запити. Щоб отримати потрібні деталі нам довелося інколи довго чекати», — розповідає Олег Ковальчук.
Директор «Кеафілд» Сергій Загроцький теж називає перевагою українського виробника вчасний і якісний сервіс. За його словами, якщо щось виходить з ладу, з «Варіант Агро Буд» проблему вирішують того ж дня або максимум наступного. 
Опитані аграрії зазначають, що на ринку іноземної техніки і обладнання дійсно відчувається значна проблема з сервісом. З початку 2022 року ринок зрошення зазнав структурних змін: частина імпортерів припинила продаж техніки в Україні, інші — повністю закрили свої представництва. Водночас у 2024 році, на тлі поступового відновлення ринку, частина іноземних виробників почала повертатися на український ринок.
За словами Іллі Жемелінського, у 2021 році було продано близько 600 машин, у 2024-му — лише 60, тож конкуренція за кожну одиницю техніки суттєво зросла. На жаль, посилилася і недоброякісна конкуренція з боку окремих постачальників іноземної техніки: покупцям не завжди надається повна інформація про характеристики машин, дату їх виробництва, наявність або кількість сервісних інженерних бригад. Крім того, під час придбання не завжди акцентується увага на доступності витратних матеріалів та запасних частин, що в подальшому може ускладнювати сервісне обслуговування і ремонт.
У цьому році також фіксуються випадки, коли імпортери намагаються реалізувати машини, що зберігалися на складах ще з 2022 року, не надаючи клієнтам повної інформації щодо подальших сервісних можливостей. Не всі аграрії заздалегідь уточнюють питання обслуговування та ремонту встановлених машин, і коли виникають технічні проблеми, вони часто, не отримавши підтримки від постачальника іноземної техніки, звертаються по допомогу до українського виробника.

Нові рішення для
дощувальних машин

Ілля Жемелінський перевагою українських виробників також називає гнучкість та індивідуальний підхід до своїх клієнтів.
Illya Zhemelinksyi
«Як у нас, так і в наших українських колег, є проєкти, які ми виготовляємо по спецзамовленню під потреби клієнтів. Якщо вони будуть звертатись до іноземних виробників, які виготовляють тисячі одиниць, вони зможуть отримати тільки готовий продукт», — каже він.
Так, наприклад, для клієнтів зараз важливі технологічні адаптації продуктів, які обумовлені реаліями військового стану в країні.
Illya Zhemelinksyi
«Наше програмне забезпечення керує круговими машинами через енкодер, що особливо важливо в умовах повітряних тривог і активної роботи РЕБів: імпортні аналоги на антенах тимчасово не працюють. Один із наших клієнтів придбав іноземну машину, але постачальник постійно переносив терміни поставки запчастин, а сервіс був обмеженим. Машина потрібна була для своєчасного поливу, тож аграрій звернувся до нас», — розповідає Ілля Жемелінський. 
У 2026-му Variant Irrigation продовжує інвестувати у технологічний розвиток. Компанія працює над новим продуктом у напрямі R&D — оновленим алгоритмом керування круговими машинами. Зокрема, він передбачатиме відкрите API, підключення метеостанцій, датчиків вологості та передачу даних безпосередньо в цифрові платформи управління господарством.
Також у планах запуск нової, технічно складної лінійки корнерних машин, які сьогодні виробляють лише дві компанії у світі. Як пояснює Ілля Жемелінський, корнер — це спеціальна приставка до кругової машини, яка розкладається під час підходу до кута поля і додатково поливає сектор. Завдяки цьому рівень зрошення квадратного поля зростає до понад 90%.
В Україні чотири підприємства вже мають досвід роботи з корнерами і готові їх надалі використовувати. Спиняє попит ціна. Наприклад, стандартна кругова машина довжиною 500 м коштує близько €120 тис. і покриває близько 80 га. Встановлення корнера потребує додатково близько €40 тис., але додає лише близько 12 га. У перерахунку на інвестиції на гектар корнери суттєво здорожчують проєкт.
Натомість, наприклад, у Румунії, Угорщині та Болгарії корнери можуть займати 60–80% ринку кругових зрошувальних машин. Саме під ці ринки й запускається нова лінійка.
У «Кеафілд» підрахували, що встановлення корнерів є надто затратною опцією. Натомість підприємство експериментує з використанням штучного інтелекту на зрошувальних машинах Variant Irrigation. За словами Сергія Загроцького, у 2025 році працювали з проєктом, який поєднує датчики розвитку рослин і датчики вологості ґрунту.
«Думаю, що в Україні ніхто не робив таке поєднання з машинами «Варіант Агро Буд». Наприклад, орієнтуючись на датчики вологи ми, відповідно до показників, поливали один сектор з різною нормою. Датчики дають дані по вологості, а штучний інтелект розраховує норму поливу. Вийшли сектори з різними нормами поливу. Ця технологія дозволяє економити воду», — додає він.
Окрім того, Variant Irrigation завершує випробування фронтальної зрошувальної машини з GPS-навігацією, яке проводить спільно з Kernel. Тестування планують завершити вже у березні, після чого проєкт буде передано замовнику.

Структура ринку змінюється, обмеження залишаються

Окрім технологічних інновацій, на ринку зрошення відбуваються й глибші структурні зміни. Якщо до 2022 року полив здебільшого використовували під товарні культури, то нині зростає частка проєктів для овочівництва та насінництва. Саме ці сегменти дедалі частіше готові інвестувати в інфраструктуру, адже без поливу ризики втрати врожаю тут критичні, зазначає Ілля Жемелінський.
Водночас розвиток зрошення впирається у низку системних обмежень. Один із ключових — дефіцит технічних фахівців. За словами Дмитра Скорнякова, професійно займатися проєктуванням систем зрошення в Україні фактично можуть лише 2–3 компанії. Їхні ресурси обмежені, а попит — стабільно високий, що автоматично гальмує запуск нових проєктів.
Не менш болісним є правовий статус земель, де встановлюватиметься зрошення.
Dmytro Skornyakov
«Наприклад, по одному з проєктів ми вже рік не можемо знайти рішення з муніципалітетом. Нам на одній ділянці потрібно прокласти трубу, а на цю ділянку у них немає кадастрових номерів. Питання не вирішується, що суттєво гальмує реалізацію проєкту», — зауважує Дмитро Скорняков.
Загалом земельне питання є чи не головним стримуючим фактором для зрошення, адже в Україні практично всі поля, це «шахматки», великі масиви у власності сотень пайовиків і агровиробник має з кожним домовитись, пояснити, погодити. Тому практично аграрій, який реалізує проєкти зі зрошення, має багато клопоту з кожною ділянкою. В цьому питанні державі ще є над чим працювати, зазначає Дмитро Скоряняков.
Маємо також складне законодавство з узаконення зрошення відповідно до регулювання European Green Deal. Наприклад, HarvEast, маючи відповідний досвід, може займатися цими питаннями. Але фермерам, щоб дістати всі необхідні дозволи, пройти слухання, зібрати весь пакет документації реально потрібно облишити основний вид діяльності і займатися лише питаннями зрошення, додає СЕО HarvEast.
Водночас учасники ринку сходяться в одному: справжній розвиток зрошення в Україні почнеться вже після завершення війни. Але воно дедалі більше перетворюється не лише на інструмент стабілізації врожайності в умовах зміни клімату, а й на спосіб закріпити доступ до обмеженого водного ресурсу. 
Аграрії, які заходять у полив уже сьогодні, фактично формують конкурентну перевагу на майбутнє, тоді як відкладені рішення можуть означати значно вищі витрати або втрату доступу до води в перспективі.