— В 1995 р. я працював трейдером і бував часто на цукрових заводах, яких тоді налічувалось 192. Більшість з них відвідував по декілька разів. Я знав не тільки процес трейдингу, але і процес виробництва цукру, оскільки возили цукор-сирець, зокрема, на толлінг; займались формуванням бурякосійних зон. Потім працював в компанії Ameropa — трейдинг добрив. Ну і нарешті посада генерального директора компанії
Louis Dreyfus Company. Це теж на той момент для мене був новий виклик — розібратись в функціонуванні індустрії зберігання і зернопереробки в рамках трейдерських компаній.
Тому до переходу в Väderstad вже мав повне розуміння ринку, його екосистеми. Але головне, що за ці роки було відшліфовано, — це система управління ризиками. Тому, з погляду комерційних ризиків, в нашому агробізнесі я досить підготовлена людина. Більшість рішень, які ми приймали з самого початку для того, щоб побудувати саму бізнес-модель, були закладені правильно.
Наприклад, мені ніхто не вірив у 2006 р., що настільки дорогі машини можна продавати без хабарів. Скажімо, наші акціонери можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, якщо стане відомо, що директор їхнього дочірнього підприємства роздає хабарі в Україні. І я гордий тим, що ми з 1 серпня 2006 р. жодного хабаря нікому не дали.