Віталій Скоцик разом з американцями хоче побудувати на Правобережжі 400 елеваторів. Навіщо це фермерам — і чому саме зараз?
Джерело фото: Latifundist.com
Вчора Львівська ОВА заявила про будівництво нового елеватора на 30 тис. тонн і сухого порту. Один зі співавторів проєкту — Віталій Скоцик, якого ринок памʼятає передусім як ексочільника Аграрної партії. Він повертається з амбітним інфраструктурним планом: 409 фермерських і комунальних елеваторів, які здаватимуть у довгостроковий лізинг, біокластери з переробкою і три сухі порти.
Однак у багатьох на ринку питання: чи доречно сьогодні будувати зерносховища, коли аграрії вже опанували рукави, самі звели склади, а частина елеваторів іде з молотка через низьку завантаженість? Про нову модель для малих фермерів — і чи справді в ній є сенс — говоримо зі співзасновником проєкту AgHoldCo Віталієм Скоциком.
Latifundist.com: В анонсі проєкту заявлений план побудувати 400 нових елеваторів. Чому зʼявилась така ідея саме зараз?
Віталій Скоцик: На початку війни зупинилася вся логістика. Дрібні фермери, які не мали місць для зберігання, продавали зерно за безцінь — його скуповували посередники і вивозили в Польщу, Угорщину, Словаччину, що потім вилилося в політичні проблеми.
На той момент ми вже працювали з відомим виробником елеваторного обладнання з США — Brock, Kongskilde — з Данії та Lambton Conveyors — з Канади. Ми поставили нашим регіональним представникам просте завдання: об'їхати фермерів, запитати, що для них найкритичніше в цей період. Всі в один голос сказали, що в нас купа проблем, але ключове питання, де зберігати зерно. Через це ми разом з нашими партнерами американськими, канадськими і данськими розробили 10 типових проєктів фермерських елеваторів — в основному від 1 до 6 тис. т.
Це те, що ми бачимо, коли їдемо по США, Канаді чи Данії — фактично на кожній фермі стоять такі міні-елеватори. Паралельно розробили більші проєкти — на потужності до 40 тис. т. Це зерносховища для громад. Потім оголосили тендер між будівельними компаніями, які розрахували, скільки це коштуватиме під ключ.
Latifundist.com: Побудували такий елеватор, що з ним буде далі?
Віталій Скоцик: Наприклад, є проєкт на 1 тис. т зберігання, він щось коштує, але у фермера грошей немає. Ми будуємо і передаємо йому передаємо йому в довгостроковий лізинг — мінімум на 22 роки.
З цією ідеєю я приїхав у Вашингтон в травні 2022 року, де на рівні DFC (Міжнародна фінансова корпорація розвитку США) ми презентували проєкт.
Latifundist.com: Ви сказали про елеватори для громад, яка їх задача?
Віталій Скоцик: Вони належатимуть громадам, які виявлять інтерес побудувати елеватор для невеликих одноосібників. Ті часто не зареєстровані та не платять ніяких податків. Для таких виробників це буде мотиваційний фактор зареєструватися, сплачувати місцеві податки і зберігати своє зерно на комунальному елеваторі. А потім, коли вони офіційно зареєструються, у них з'явиться банківська історія, ми можемо реально їм давати все, що потрібно — насіння, ЗЗР, добрива, техніку і т.і.
Latifundist.com: Громади теж братимуть в лізинг?
Віталій Скоцик: Громади створюватимуть комунальні підприємства і ставатимуть власником елеватора. І так, за аналогією з фермерами — братимуть лізинг. Але є велика відмінність між фінансуванням фермерського господарства і комунального підприємства. Чому? Бо данський експортний фонд для комунального підприємства списує 40% інвестицій.
Тобто, якщо, наприклад, данська частина складає $10 млн, то 40% від цієї суми після завершення будівництва елеватора списуються і не підлягають поверненню.
Latifundist.com: А хіба є потреба в такій кількості елеваторів? Аграрії навчились зберігати зерно в рукавах, самі набудували складів. Це було актуально в перший рік війни.
Віталій Скоцик: В 2021 році аграрії зібрали рекордний врожай — 106 млн т. Ми підрахували: якби десятки тисяч тих, хто працює на землі, мали доступ до всіх необхідних складових агротехнологій, ми могли б наростити виробництво до 212 млн т.
А щодо перелічених тез — ну, не так і багато набудували складів. Рукави? Це не рішення для виробника з 25 га. У нашому полі зору десятки тисяч малих фермерів. Це ті, що почали працювати на 3,9 га, які отримали під час розпаювання.
Не колишні колгоспи, в яких залишилося напольне зберігання, чи ті, хто щось набудував капітальне. Це малі виробники, яких в кожному селі достатньо багато, і чиє зерно не приймають інші елеватори.
Latifundist.com: Чекайте, то ваша цільова — це умовно одноосібник до 100 гектар?
Віталій Скоцик: Та ні, 100 га — цілком наша цільова. І 600 га також.
Latifundist.com: Але ж зараз багато елеваторів продаються, врожай знизився, частина територій тимчасово окуповані. Індустріальні елеватори кажуть, що стоять напівпорожні, бо фермер не везе зерно.
Віталій Скоцик: Він не везе, бо, по-перше, не зареєстрований і не хоче мати проблем з податковою. А, по-друге, з його об'ємом у 30-50 т він не має обсягів для роботи з індустріальним елеватором.
Latifundist.com: Давайте тоді по хронології. Ви презентували проєкт, що було далі?
Віталій Скоцик: У вересні 2022 року DFC нас познайомили з фондом UAF Partners. Там шість співзасновників, класних людей, відомих американців. З того часу ми почали працювати спільно. І вже разом створили компанію AgHoldCo. Тобто це наш проєкт — команд VS Group і UAF. Зараз будуємо декілька комунальних елеваторів на Львівщині. Перший — Белзівська громада, з якою підписали меморандум, далі буде низка інших.
В партнерстві виступають данський та канадський експортні фонди, багато інших фінансових інституцій. Це великий проєкт, який передбачає будівництво 409 елеваторів для малих фермерів і громад, 24 регіональних біокластери, де має збиратися і перероблятися на біопаливо, комбікорми і багато інших речей. Також це три сухих порти.
Latifundist.com: Щодо перевалки. Зараз сухі порти на кордоні стоять порожні чи напівпорожні, майже все їде на Велику Одесу? Хіба це ще актуальні активи?
Віталій Скоцик: Костя, ще раз — ми збираємося акумулювати 409 елеваторів на біокластерах, де це має перероблятися на біоетанол-біодизель. Не розглядайте щось автономно без привʼязки до екосистеми. В процесі такої переробки лишається 50% високопротеїнового залишку. Там мають далі вироблятися комбікорми і розвиватися молочні ферми, відгодівельні комплекси з переробкою молока і м'яса та виробництвом біогазу.
Це велика концепція, через яку буде проходити в рік 15 млн т зерна. І так, нам треба будуть сухі порти для експорту. Не під когось побудований один елеватор чи сухий порт, а ціла система.
Latifundist.com: В такому випадку у вас має бути потужна експортна складова. Наш ринок має невелике споживання, Європа в рази обмежує імпорт. Той же згаданий вами біоетанол — красномовний приклад.
Віталій Скоцик: Звісно, мова не лише про внутрішній ринок, а й про зовнішній. Тут мають бути long term of take agreements (довгострокові контракти на купівлю товару). І вони в нас є. Наприклад, у нас тільки під зерно від одного покупця домовленість на закупівлю 11,5 млн т в рік. І це не європейський покупець. Тобто ми ніякого відношення до євроквот не маємо.
Хоча при цьому будемо працювати через порт Гданськ, бо він сьогодні завантажений тільки на 40%. Вони дуже хочуть, щоб ми через них це перевалили.
Latifundist.com: До речі, «Вілія», яка робила ставку на Гданський порт, значно скоротила там присутність. Це вже не так цікаво, як у перші два роки війни.
Віталій Скоцик: Я дуже поважаю компанію і особисто Євгена Степановича Дудку. Але це одне окремо взяте господарство. Ми ж будуємо замкнуту екосистему, прив'язану до світових ринків. Це не наосліп побудувати завод з виробництва біодизелю чи біоетанолу.
Latifundist.com: Яка географія проєкту, це захід України?
Віталій Скоцик: Він розбитий на три фази. Чому? Бо у нас йде страхове покриття. Воно дозволяє нам працювати від Києва і до західних кордонів України.
Latifundist.com: Тобто обмежені Правобережжям?
Віталій Скоцик: Простими словами, так.
Latifundist.com: Що буде наступним після елеватора?
Віталій Скоцик: Все паралельно розвивається. Над проєктом працює величезна група міжнародних спеціалістів у кожному напрямку. Це залучення різного типу фінансування, проєктних робіт і т.і. Щодо конкретики — під 10 елеваторів у нас буде побудований регіональний біокластер.
Це ключове питання, бо нам треба зерно переробити. Ми маємо створити додану вартість в Україні, робочі місця. Наша команда порахувала, що прямо або опосередковано один біокластер буде генерувати біля 13 тисяч робочих місць. Це змінює життя регіону повністю.
Latifundist.com: Ви згадали глибоку переробку. Будете переробляти кукурудзу?
Віталій Скоцик: Ми будемо переробляти всі культури.
Latifundist.com: Який бюджет проєкту?
Віталій Скоцик: Якщо все правильно зробити, це $3,6 млрд.
