Олійнопресовий завод зупинили, бо не рахується, а зерносушарка +25 тис. грн на добу. Ми розпитали бізнес, скільки коштує робота на генераторах
Джерело фото: Latifundist.com
Дефіцит електроенергії змушує агробізнес переглядати економіку роботи: одні зупиняють виробництво, інші рахують десятки тисяч гривень додаткових витрат щодня. Latifundist.com розпитав бізнес, у скільки обходиться робота на дизельних генераторах для олійного заводу, зерносушарки та молочної ферми — і чому для частини компаній така схема є збитковою.
Олійнопресовий завод: генератор не рахується, зупинили виробництво
Власник олійнопресового заводу «Еллада» на Київщині Віталій Аверкін каже, що через дефіцит електроенергії підприємство фактично простоює: у середньому світло подають лише близько шести годин на добу.
Робота на дизельних генераторах для такого виробництва економічно невиправдана. Пояснює, що заводу потрібно близько 800 кВт фактичного навантаження на годину. За таких умов генератор потужністю 1 МВт споживає приблизно 200–210 літрів дизпалива щогодини, а в мороз до мінус 20°C — уже 220–225 літрів.
Віталій Аверкін
«Еллада», власник
«Літр зимового дизелю коштує 57–58 грн. Є дешевший — по 54–55 грн, але він витримує лише мінус 10 градусів. У багатьох генераторах немає підігріву палива, воно замерзає, і це теж треба враховувати. У підсумку вартість виробленої електроенергії доходить приблизно до 16 грн за кВт·год»
Віталій додає, що завод має експортні контракти, але вимушений призупинити роботу саме через дефіцит електроенергії.
За його словами, для офісних потреб підприємство має окремий генератор на 40 кВт, який дозволяє підтримувати роботу адміністрації, але не виробництво.
Віталій Аверкін
«Еллада», власник
«Можливо, на олійноекстракційних заводах економіка ще якось сходиться, але ми пресовий завод — тут інша математика. Якщо немає по 15 годин світла, то за добу потрібно спалювати до 4 тис. літрів дизелю. Я знаю приклади в Одеській області, де біля заводу постійно чергує бензовоз — він просто безперервно їздить за паливом. Але для нас це економічно не є доцільним»
Альтернативою дизельним генераторам Аверкін називає когенераційне обладнання на газу або мініелектростанції на лушпинні соняшнику. Вартість подібної котельні стартує від $2,5 млн за 1 МВт . Вартість когенераційних установок складає близько €1,2 млн, але процедура підключення складна. Потрібно отримувати багато дозволів для узгодження проекту підключення. Проте собівартість електроенергії з використанням когенерації нижча — 6–8 грн за кВт·год.
Окремою статтею витрат є приєднання до газових мереж: через інший тариф для генерації підприємствам доводиться переробляти технічні умови. Такі роботи можуть коштувати 1–1,2 млн грн.
«Було б логічно зменшити ці витрати, бо газові оператори — державні. Держава, розуміючи всю складність ситуації, іде назустріч бізнесу. Гарна програма розроблена щодо фінансування генераторів і інверторів під 0%, але сума допомоги не є значною для купівлі обладнання більшої потужності. Вважаю, подібну програму доцільно розробити для обладнання когенерації і «зеленої» електроенергії, збільшивши суму кредитування до 150 млн, під 0% на 5 років», — коментує Віталій Аверкін держпрограмму енергетичної підтримки.
Зараз «Еллада» веде перемовини з постачальниками обладнання, оцінює розмір інвестицій. Термін виготовлення подібного обладнання становить в Європі від 20 тижнів. Віталій додає, що від розбудови власної генерації виграє як держава, так і бізнес, який поверне державі витрати податками і додатковою електроенергією в мережі.
Зерносушарка: +25 тис грн на день, але не драматично
Зерносушарка на елеваторі TG Agro споживає близько 600 кВт потужності, але фактично в роботі використовується приблизно 75% цього навантаження — близько 450 кВт, каже директор компанії Сергій Войнелович.
Пояснює, що за існуючого тарифу це означало б приблизно 4–4,5 тис. грн на годину роботи від мережі (без урахування доплат за реактивну електроенергію — струм, який не виконує корисної роботи, але за який оператор може виставляти окремий рахунок). Натомість дизельний генератор споживає 110–120 літрів пального на годину.
Сергій Войнелович
директор TG Agro
«Якщо порахувати пальне, то різниця між роботою від генератора і від мережі виходить приблизно 2 тис. грн на годину не на користь генератора. У перерахунку на добу це плюс-мінус 25 тис. грн додаткових витрат»
Войнелович додає, що ці витрати треба закладати в економіку виробництва:
«Ми не драматизуємо — просто інших варіантів немає. Треба сушити зерно. По суті, це означає, що щодня на складі залишається на дві-три тонни кукурудзи менше.
При цьому технічно робота сушарки на генераторі не створює серйозних проблем. Запустити її не складно — головне мати запас дизелю і ємності для зберігання. Бочка з пальним під’їжджає до трактора і до генератора, і все нормально працює. Єдине — взимку бувають проблеми з дизпаливом: навіть якісний дизель може підмерзати, зазначає аграрій.
Молочна ферма: дорого, але альтернативи немає
Скотарі не можуть «поставити на паузу» життя тварин на той час, поки в мережі немає електроенергії, розповідає голова ФГ «Фортуна-2015» та сімейної ферми Катерина Скрильник. Ще рік тому в господарстві на Полтавщині було понад сто корів, з яких понад 40 дійних, тоді як зараз — 15.
Корови, яких регулярно та вчасно не доять, починають хворіти, можливі навіть смертельні випадки, нагадує вона. Фактично, зараз ферми є заручниками ситуації з енергосистемою країни, і мають оплачувати на власну генерацію зі своєї кишені.
Для її сироварні в ідеальному випадку потрібен дизельний генератор на 25 кВт, що коштує 300-400 тис. грн, або потужний інвертор з аккумуляторами. Якщо вмикати обладнання по черзі, може вистачити генератора на 15 кВт (150-200 тис. грн за бензиновий, і 200-250 тис. грн за дизельний). Стосовно ферми — споживання можна вкласти в 8,5 кВт (близько 50 тис. грн), якщо вмикати лише доїльні апарати. Але там потрібен трифазний генератор.
Електроенергія потрібна і для супутніх цілей: освітлення, заживлення насоса в свердловині з водою тощо. Корова витримує без води не більше доби, далі «перегорає» молоко і надої зменшуються, додає власниця ферми.
«Електрика в нас по промисловому тарифу, це вже до 15 грн/кВт-год, і буде дорожачати далі. На пальному вона виходить у два рази дорожче за мережу. Окупність і економіку власної електрики не рахуємо, тому що скотарство зараз і так збиткове. Ми не можемо його не вмикати, бо корів все одно треба доїти. Тобто виходить, що росіяни б'ють ракетами по нашій енергосистемі, а ми за це платимо»
Ферма закупила два генератори — дизельний на 15 кВт і бензиновий на 8,5 кВт. На жаль, дизельний зараз не працює через неякісне пальне, воно постійно замерзає. Спеціальні розчинники не допомагають, солярка на морозі все одно згущується і стає за консистенцією як парафін. Тому поки доводиться обходитись бензиновим. Він зазвичай працює по 6 годин на добу: по дві зранку, в обід і ввечері. Щоденно генератор споживає 20 літрів пального на 1200 грн, і це досить чутливі витрати для невеликої ферми.
Прикро, що виробники крафтових сирів не можуть скористатись державною програмою енергетичної підтримки, яка дозволяє соціально важливим бізнесам отримати 7,5-15 тис. грн на купівлю генератора, зарядної станції, пального або електроенергії, додає вона.
«Ми в «Дії» вводимо свій ідентифікаційний код, ЄДРПОУ, КВЕДи по тваринництву, зерну, переробці молока. І нас програма не пропускає, не дозволяє анкету заповнити. При цьому тютюновий бізнес може оформити допомогу. Дивна підтримка продовольчої безпеки, коли підтримку дають на сигарети, а не на корів, молоко і сир»
Торік ферма намагалась податись на отримання від Фонду розвитку підприємництва пільгового кредиту на купівлю генератора або гранту на гібридну електростанцію. Тоді теж КВЕД крафтового виробництва не дозволив взяти участь в програмі. Не вдалось взяти участь і в гуманітарній програмі по дизельних генераторах від ФАО ООН. Допомога призначена аграріям з прифронтових областей, тому господарство з Полтавщини не відповідає її критеріям. Це сумно, адже результати ударів по енергетиці зараз болюче відчуває будь-який український бізнес з будь-якого регіону країни, констатує Катерина Скрильник.
