Правобережжя виходить на перший план: як клімат і війна змінюють карту рослинництва України
Джерело фото: Latifundist.com
Правобережжя поступово виходить у лідери українського рослинництва. Війна лише прискорила цей зсув, але його глибинна причина — клімат: агрокліматичні зони зміщуються, волога дедалі більше концентрується на Заході й Півночі, а звична карта агровиробництва в Україні стрімко змінюється.
Клімат як драйвер, а не фон
Тетяна Адаменко
керівниця відділу агрометеорології
Гідрометцентру України«Агрохолдинги мігруватимуть на захід — там стало набагато тепліше, ніж 20-30 років тому. Раніше вирощувати кукурудзу на Волині чи Прикарпатті було майже неможливо. А тепер там вирощують не лише її, а й соняшник, зерно», — розповідала в інтервʼю Forbes Ukraine Тетяна Адаменко на початку року.
Керівниця відділу агрометеорології Гідрометцентру України попереджає: в українських аграріїв є лише 7–10 років, аби адаптуватися до нових кліматичних умов, перш ніж частина півдня країни ризикує перетворитися на пустелю. Такі оцінки можуть звучати апокаліптично, однак зміни клімату вже сьогодні відчуває практично кожен аграрій.
Що вже змінилось?
Наукові дослідження свідчать про те, що агрокліматичні зони в Україні зміщуються на північ і захід. Це стосується не окремих культур, а всієї логіки рослинництва. Кукурудза, цукрові буряки, частина олійних дедалі впевненіше закріплюються в регіонах, які ще кілька десятиліть тому вважалися для них ризикованими.
За даними кліматичних спостережень, за останні 20–25 років середньорічна температура в Україні зросла більш ніж на 1,0–1,2°C, а розподіл опадів став значно нерівномірнішим. Правобережні області стабільно отримують від 100 мм опадів і більше, ніж Лівобережжя, причому різниця найбільш критична саме в період вегетації.
Наприклад, за останні чотири роки середньорічний рівень опадів в Львівській обл. становив 683 мм, в Івано-Франківській 657 мм, а в Миколаївській 449 мм, в Запорізькій 455 мм. Добре ілюструє ситуацію з опадами порівняння вологості грунту з урожайністю зернових культур в 2024 р. Карти майже ідеально лягають одна на одну.
Окрім нерівномірного розподілу опадів відбувається поступове зниження їх середньорічних значень. Як наслідок, останні три роки річне накопичення опадів знаходиться на нижній межі або нижче історичних значень.
Всі пам’ятають пекельне літо 2024 року. Хоча найбільш катастрофічного сценарію вдалось уникнути за рахунок гарних запасів вологи на початок весни. А от в осінню посівну і вже в сезоні 2025 року, аграрії в повній мірі відчули дефіцити вологи.
Якщо поглянути на графік середньої вологості грунту по країні, чітко видно, як зламався історичний патерн накопичення вологи в осінньо-зимовий період 2024/25 року. По суті, його (накопичення), як такого просто не відбулось, про що свідчить синусоїда на графіку нижче, яка так і лишилась прибитою до історичного дна з осені 2024-го.
Як наслідок переважна більшість областей, станом на середину осені мали дефіцит вологи, а Південь, Схід і частково Центр — критичний дефіцит.
Ще одним яскравим маркером змін в сегменті рослинництва, які викликані кліматичними факторами є поступове зміщення строків осінньої посівної. Порівняння динаміки останніх років свідчить про поступовий зсув на більш пізні строки, що є наслідком недостатніх запасів вологи в грунті на кінець літа-початок осені.
Подовжився й сам вегетаційний період. Кількість днів із середньодобовою температурою вище +10°C у центральних та західних регіонах зросла на 10–15 днів у порівнянні з початком 2000-х років. Хоча цей фактор може грати в обидва боки. З однієї сторони зросла кількість днів з високими температурами, але з іншого — це дає можливість збору не одного урожаю за сезон, дозволяє експериментувати з новими культурами.
Злам, який уже відбувся
На перший погляд зміни не такі вже й значні. Але… Правобережна Україна поступово перестає бути другим номером і це факт. Частково це пояснюється війною: значні площі на Півдні та Сході або залишаються в тимчасовій окупації, або використовуються з серйозними обмеженнями.
Проте навіть без цього фактору зрушення було б помітним. Кліматичні зміни поступово, але системно зміщують аграрний баланс у бік Центру та Заходу. В 2019–2021 роках на Північно-Західний кластер припадало близько 22% валового збору основних зернових та технічних культур, то в 2024 році ця частка зросла до 29%.
І тут важливий момент — це саме фізичне зростання виробництва, а не ріст питомої ваги за рахунок зменшення виробництва в інших регіонах. Якщо ж брати більш широко все Правобережжя, окрім Київської, Дніпропетровської та Херсонської областей, то частка у валових зборах зросла з 49% до 60%.
Статистика фіксує нову концентрацію
Області, що входять до Центрального і Західного макрорегіонів дедалі частіше потрапляють до Топ-5 за валовим збором основних с/г культур. Порівняння статистики за 2024 р. із середніми показниками за 2019-2021 роки говорить дуже яскраво, на фоні загального падіння виробництва в традиційних областях-лідерах, є регіони з Правобережжя, які показали плюс порівняно з довоєнними роками. Переважно це Захід країни і Північ, ще три області показали незначне зниження на межі статистичної похибки (близько 2-3%).
На даний час зміна концентрації по окремих культурах може бути не такою вираженою, але якщо дивитись не в розрізі кожної області, а брати вагу окремих макрорегіонів, то буде чітко помітно ріст частки Західного і Центрального кластерів, як у відсотковому так і в натуральному (що більш важливо) вираженні.
При цьому волатильність врожайності на Півдні поступово зростає — різниця між «вдалим» і «невдалим» роком сягає 26% по кукурудзі, тоді як у західних і північних регіонах вона помітно нижча. Аналогічна ситуація з соняшником, волатильність між «вдалим» і «невдалим» роком найвища саме на Півдні. В той же час, наприклад, по пшениці волатильність урожайності має не такі високі значення на переважній частині країни, тобто дана культура в профіті від поточного стану клімату, звісно ж якщо не брати до уваги екстрім як в 2024 році.
Хто і що вирощуватиме завтра
Південні регіони дедалі частіше стикаються з дефіцитом вологи та екстремальними температурними хвилями. Центр переходить у зону нестабільного зволоження. Натомість північ і захід отримують довший вегетаційний період і відносно стабільніші агрокліматичні умови. У результаті відбувається перезбірка українського АПК за новою логікою.
Південь. Перестає бути універсальним виробничим ядром. Області цього регіону більше не можуть виконувати роль овочево-зернового ядра. Дефіцит вологи, температурний екстрім, руйнування зрошувальної інфраструктури роблять виробництво нестабільним. Очевидно, що Півдню доведеться переходити від «масового валу» до більш диференційованої, ризик-орієнтованої моделі.
Ймовірні напрямки розвитку включатимуть перехід на посухостійкі зернові й олійні, культури з коротким вегетаційним періодом, зрошувані овочі у локальних кластерах, скорочення частки вологозалежних культур.
Центр. Регіон залишається важливим гравцем, але входить у фазу підвищеної кліматичної турбулентності. Тут починається компроміс між кліматом і технологією. Доведеться переглядати посівні площі і знаходити новий баланс серед традиційних культур і «мігрантів» з Півдня.
В пріоритеті перебалансування посівних площ між кукурудзою, пшеницею, соняшником та іншими технічними культурами для адаптації до зниження рівня опадів. Включення в структуру виробництва більшої частки баштанних і овочевих культур. Активніше використання гібридів із кращою посухостійкістю. Інвестиції в технологічну адаптацію.
Північ. Один з бенефіціарів змін. Потепління та подовження вегетаційного періоду створюють нові можливості для культур, які раніше мали обмежений потенціал в цьому регіоні. Умовно, прогнозується ріст всього. Чернігівська й Сумська області вже зараз займають більше 21% валового виробництва кукурудзи. Регіон наростив обсяги по пшениці. Активно розширюються площі під технічними культурами, зокрема соєю та ріпаком. Прогнозується зростання виробництва в плодоовочевому сегменті.
Захід. Із периферійного регіону перетворюється на новий виробничий центр. Західні області сьогодні отримують комбінацію факторів, яка робить їх найбільш стійкою частиною агросистеми: стабільніше зволоження, менші температурні екстремуми, нижчі воєнні ризики, близькість до кордонів з ЄС. Одним з головних структурних обмежень для регіону є менша забезпеченість площею с/х земель порівняно з іншими регіонами.
Проте, саме кліматична передбачуваність починає відігравати вирішальну роль. Як і на Півночі, тут спостерігається ріст виробництва в основних сегментах рослинництва. Західні області вже знаходяться в першій п’ятірці по виробництву ячменю, сої, ріпаку, цукрових буряків. Поступово відбувається нарощування виробництва кукурудзи. Західний регіон і надалі буде відтягувати на себе виробництво зернових, технічних, овочів. При цьому структура вирощуваних культур має більшу диверсифікацію порівняно з старими регіонами-лідерами.
Поля говорять гучніше за прогнози
Практика підтверджує кліматичні тренди швидше, ніж офіційна статистика. Андрій Баран, генеральний директор «Агропродсервісу», згадує, що у 70–80-х роках кукурудза в західних регіонах фактично не вважалася культурою для зерна. Масові посіви з’явилися лише у 90-х, а середня врожайність трималася на рівні 6–7 т/га.
Сьогодні ж господарства в цій зоні працюють з гібридами кукурудзи ФАО 300+, а врожайність у сприятливі роки сягає 13–14 т/га. Аналогічна трансформація відбувається і з цукровими буряками — зона їхнього стабільного вирощування поступово зміщується на Захід. Навіть культури, які традиційно асоціювалися з Півднем, з’являються там, де раніше це вважалося екзотикою. У 2023–2024 роках окремі господарства на Заході фіксували врожайність кавунів на рівні 100–110 т/га.
Олександр Тищенко, Latifundist.com
