29.07.2021
Миронівській птахофабриці 15 років: як стати одним з найбільших підприємств в Україні та Європі
Наталія Родак, Latifundist.com

Миронівській птахофабриці 15 років: як стати одним з найбільших підприємств в Україні та Європі

Наталія Родак, Latifundist.com
29.07.2021
«Миронівська птахофабрика» — одна з найбільших в Україні та Європі — святкує своє 15-річчя. Підприємство працює за моделлю замкненого циклу та забезпечує виробництво від добового молодняку до м'яса курчат-бройлерів. Свою продукцію експортує приблизно до 80 країн світу. Усі виробничі об'єкти розташовані в Канівському районі Черкаської області. Саме туди ми й вирушили, щоб більше дізнатися про історію підприємства, а також на власні очі побачити, як на птахофабриці дотримуються принципів гуманного ставлення до птиці, вимог біобезпеки та європейських стандартів у роботі.

Та до початку подорожі давайте познайомимося зі структурою підприємства. Сьогодні до складу птахофабрики входять інкубаторно-птахівнича станція, 27 виробничих дільниць з вирощування птиці, комплекс з переробки курчат-бройлерів (КзПКБ), цех технічних фабрикатів та очисні споруди.

Там, де зароджується життя

Коли в. о. заступника директора з питань інкубації Євгенія Реву запитують про його місце роботи, то він відповідає, що працює у пологовому. А потім додає, що у пологовому будинку для курчат. Так, нашою першою зупинкою буде інкубаторно-птахівнича станція. Потрібно пояснити, що на птахофабриці чітко дотримуються правила: ті люди, які відвідували інші підрозділи птахофабрики в цей день, не можуть відвідувати інкубатор. Тож наша екскурсія починається саме звідси.

Перед тим як потрапити у виробничі приміщення, приймаємо душ, миємо волосся та переодягаємося у спецодяг, бо ми ж у «пологовий будинок» збираємось, де дотримуються всіх заходів біобезпеки. Дорогою Євгеній Рева розповідає, що свою історію інкубаторно-птахівнича станція веде з 2007 р. Після розширення зон вирощування у 2016 р. вона вийшла на свою максимальну потужність — 185 млн яєць на рік. До речі, саме того року наш співрозмовник прийшов працювати на станцію на посаду слюсаря контрольно-вимірювальних приладів і автоматики. Перед тим як обійняти нинішню посаду, працював провідним, а потім головним інженером.

На інкубаторно-птахівничу станцію привозять яйця з двох батьківських птахофабрик МХП — «Старинської птахофабрики» та «Перемога Нова». Спочатку вони потрапляють до сортувальної зали. Перед тим як туди зайти, нам дають одяг іншого кольору і просять ретельно помити та продезінфікувати руки. Усього на станції три виробничі зони. Для кожної передбачений одяг певного кольору. Знову ж таки, всі ці маніпуляції з перевдяганням запроваджені з метою забезпечення біобезпеки.

У сортувальній залі кипить робота. Тут відбувається сортування яєць, овоскопування, укладання у відповідну тару й складування на стелажах. Спочатку яйця перевіряються візуально. Ті, що мають видимі дефекти шкаралупи, вибраковуються. Наступний етап — просвічування на овоскопі, після якого яйця неналежної якості (з тонкою шкаралупою) також вилучаються.

Потім яйця потрапляють до камери газації, де дезінфікуються. Після цього відбувається процес закладки в інкубаційні машини.

Євгеній Рева
в. о. заступника директора
з питань інкубації «Миронівської птахофабрики»
«Усього на станції встановлено 102 інкубаційні машини нідерландського виробника Pas Reform. В одну таку машину закладається 115 200 яєць. Тут задається й автоматично підтримується спеціальний мікроклімат: температура, вологість, обмін повітря. Кожну годину яйця перевертаються. Робітники беруть участь у роботі обладнання лише у випадку ремонту. Якщо машина дає збій, то система одразу ж проінформує про це».
Проінкубовані яйця вилучаються з машини й у спеціальних вивідних кошиках переносяться до вивідних машин того ж самого виробника — Pas Reform. Там за три доби вилуплюються курчата. Усього на станції 144 такі машини, кожна з них розрахована на 19200 яєць.

Далі добові курчата потрапляють до сортувальної зали, де непридатні для подальшого вирощування вибраковуються. Спеціаліст оцінює їх візуально: чи активне курча, чи добре воно стоїть на ногах, чи перевертається, якщо покласти на спину. Там же відбувається перша вакцинація, далі курчат відправляють до птахокомплексів.

Туди, з чого все починалося

Саме з виробничого відділення починалася історія «Миронівської птахофабрики». У 2006 р. на мапі України в Канівському районі з'явилося АТЗТ «Торговий дім «Миронівський хлібопродукт», яке згодом перейменували в ЗАТ «Миронівська птахофабрика». Тоді ж почалося будівництво першої черги зони вирощування в селі Ліпляве, яке тривало рік. За цей час були побудовані два комплекси. Ще два побудували під час запуску другої черги у 2008-2009 рр. У 2015-2017 рр. відбулося розширення підприємства завдяки будівництву ще трьох нових дільниць з вирощування птиці.

Наразі у складі виробничого відділення діє 27 бригад. У підпорядкуванні 24 бригад по 16 пташників, ще дві бригади мають 20 пташників, одна бригада має 8 пташників. Важливим досягненням директор «Миронівської птахофабрики» Ольга Форостяна називає збільшення потужностей птахофабрики.

Ольга Форостяна
директор «Миронівської птахофабрики»
«Наприклад, якщо у 2012 р. ми вирощували менше 125 млн голів птиці, то на сьогодні — понад 145 млн голів. Тобто ми стали більш потужними, та інакше й не може бути, адже ми частина МХП — компанії, що ніколи не стоїть на місці, постійно трансформується й змінюється. І я вдячна всій команді, з якою разом ми працюємо на кінцевий результат».
До речі, Ольга Миколаївна в МХП працює з 2003 р. Розпочинала свою кар'єру на птахофабриці «Оріль-Лідер» ще молодим спеціалістом. Після піврічного стажування перейшла на посаду керівника дільниці. Потім була посада головного зоотехніка на підприємстві «Дружба народів Нова» в Криму (ще коли воно входило у групу МХП). У 2006 р. її призначили головним зоотехніком у рідному «Оріль-Лідер», де вона пропрацювала 8 років. У 2015 р. Ольгу Миколаївну перевели на посаду заступника директора з виробництва «Миронівської птахофабрики», а вже за два роки вона її очолила.

Ольга Форостяна
директор «Миронівської птахофабрики»
«Для мене «Миронівська птахофабрика» й загалом МХП — це як друга сім'я, якою ти живеш, пишаєшся, за яку вболіваєш і вкладаєшся на всі 100%! Вважаю себе щасливою людиною, у тому числі й завдяки тому, що люблю свою роботу й обрану справу».

Про заходи біобезпеки

Ми відвідали дільницю №26, де знаходяться 20 пташників. У кожному пташнику по 56 тис. голів курчат. Сюди курчата потрапляють за 1-2 години після виведення. Тут вони знаходитимуться 44-46 днів.

Перш ніж вирушати у пташники, приймаємо душ і переодягаємося в інший спецодяг, дезінфікуємо руки і взуття на дезкилимках. Перед входом до пташника знову перевзуваємось і дезінфікуємо руки. Як розповідає головний лікар ветеринарної медицини Андрій Приведенець, біобезпеці приділяється велика увага. Усі виробничі дільниці працюють за принципом закритого режиму. Це означає, що доступ обмежений, відвідувачі допускаються на виробничу дільницю тільки з дозволу директора і головного лікаря ветеринарної медицини.

Андрій Приведенець
головний лікар ветеринарної медицини «Миронівської птахофабрики»
«Транспорту в'їзд заборонено. Він може заїжджати лише тоді, коли потрібно зробити вибірку курчат або коли птиця йде на забій. Машина, яка привозить корм, теж не заїжджає на подвір'я комплексу. Корми вивантажуються у спеціальні кормобункери без контакту із зовнішнім середовищем. На кожній дільниці є спеціально закріплений транспорт, який розвозить корм безпосередньо до пташників. Для цього біля кожного пташника обладнали бункери, з яких корми автоматично подаються всередину. Тобто все було зроблено так, щоб не було контакту корму із зовнішнім середовищем».
І додає, що з метою забезпечення біобезпеки працівникам зони вирощування забороняється тримати вдома птицю. Щоб компенсувати потребу в м'ясі, кожному працівникові на місяць дають 6,5 кг свіжої готової продукції.

У пташнику

Пройшовши всі дезбар'єри, потрапляємо до пташника. Нас супроводжує головний зоотехнік Євген Мацюк. На підприємство він потрапив у 2014 р. після закінчення навчання (до речі, разом зі своєю майбутньою дружиною Яною). Вони навчалися разом. Коли до університету завітали представники МХП з пропозицією пройти стажування на підприємстві, вирішили, що це гарний шанс працювати за освітою. Обоє проходили стажування, були керівниками дільниць. А потім Яна пішла в декретну відпустку, а Євгена призначили головним зоотехніком.

Він розповідає, що у пташниках підтримується спеціальний мікроклімат, який прописаний у технологічній карті для кожного віку птиці.

Євген Мацюк
головний зоотехнік «Миронівської птахофабрики»
«Наприклад, на початку вирощування птиці температурний режим найвищий і складає 32,5-33 °C. Зі зростанням птиці температура знижується. Комфортна температура підтримується в автоматичному режимі за допомогою обігрівачів. Також в автоматичному режимі контролюється і вміст газів у приміщенні. Для цього в комплексі встановлена циклічна вентиляція. Залежно від віку птиці, маси, зовнішньої і внутрішньої температури, комп'ютер розраховує періодичність вмикання вентиляторів».
Що стосується кормів, то їх завозять відповідно до потреб птиці. З 1-го по 15-й день використовують стартовий комбікорм, з 15-го по 30-й — ростовий комбікорм і потім фінішний. Увесь корм приходить з комбікормових заводів МХП. Розробкою рецептури в компанії займається спеціальний відділ. Причому рецептури кормів — унікальні, вони є власними розробками. Раціони містять усі вітаміни й елементи, яких потребує птиця на різних етапах життя. Воду у пташники подають відфільтровану. Для цього на кожній дільниці обладнано фільтрувальну станцію.

Слідкують за підтриманням комфортних для птиці умов 8 птахівників. До їхніх обов'язків входять догляд за курчатами, регулювання ліній напування та годівлі по висоті в залежності від віку птиці тощо.

Ми потрапили на виробничу дільницю, де знаходилися курчата віком 1-3 доби. У просторому приміщенні тепло, у годівницях достатньо корму й води. Ніякого неприємного запаху не відчувається, навпаки, пахне насінням соняшника. Як пояснює зоотехнік, для підстилки тут використовують лушпиння соняшника. Після відокремлення лушпиння від зерна його піддають термічній обробці, щоб дезінфікувати. Спеціальним транспортом лушпиння доставляють до пташників, де розстелюють шаром у 2-3 см. Далі додатково його піддають аерозольній дезінфекції, лише після цього дозволяється посадка курчат.

До слова, на підприємстві впроваджено вимоги стандарту Global G.A.P. Poultry щодо забезпечення належної сільськогосподарської практики. Вимоги стандарту охоплюють усі виробничі процеси від інкубації до відлову й транспортування птиці на забій. Вони полягають у дотриманні санітарно-гігієнічних вимог, забезпеченні здоров'я та комфорту тварин, охорони праці та навколишнього середовища, ідентифікації та простежуваності продукції з метою забезпечення її належної якості та безпечності.

Ні — антибіотикам,
так — пробіотикам

Усі птахофабрики МХП відмовилися від використання антибіотиків та пройшли незалежний аудит «Союзу птахівників України» за підтримки ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН). За результатами аудиту отримали право наносити додаткове маркування класу «А» на свою продукцію. Воно означає, що антимікробні засоби не застосовувалися на жодному з етапів вирощування: ані на батьківському стаді, ані на промисловому.
За словами головного лікаря ветеринарної медицини «Миронівської птахофабрики» Андрія Приведенця, завдяки ефективній профілактиці отримали можливість відмовитися від лікування птиці.

Андрій Приведенець
головний лікар ветеринарної медицини «Миронівської птахофабрики»
«Що сюди входить? Безпосередньо це біобезпека, правильно підібрана програма санітарних обробок, утримання і годівлі та вакцинація птиці як на батьківському поголів'ї, так і на бройлерному. Ми проводимо вакцинацію в добовому віці на інкубаторі та безпосередньо на виробничих дільницях. Крім того, антибіотики ми змогли замінити різними підкислювачами й пробіотиками, які дозволяють птиці нормально розвиватися. З фінансової точки зору заміна антибіотиків на пробіотики та підкислювачі значно вигідніша».

Ветеринарний контроль

Сьогодні до структури служби головного лікаря ветеринарної медицини «Миронівської птахофабрики» входять два підрозділи. Перший — відділ підготовки виробничих бригад. Сюди входять лікарі та санітари, які контролюють якість прибирання пташників та проводять дезінфекцію виробничих приміщень і територій довкола них перед посадкою нової партії птиці.

Як це виглядає? Коли птиця відправляється на забій, усі пташники та території довкола них вичищаються й миються гарячою водою (60-70°C). Після цього технічна служба проводить огляд технічного стану обладнання та його ремонт (за необхідності). Після проведення технічного огляду пташники піддають вологій дезінфекції, після якої наступного дня проводиться побілка пташників. Далі насипають лушпиння соняшника на підлогу й виконують аерозольну дезінфекцію приміщень. Після кожної проведеної дезінфекції внутрішня лабораторія обов'язково відбирає проби на якість проведеної дезінфекції. Після проведення зазначених санітарних заходів у пташниках забезпечується відповідний мікроклімат згідно з технологічною картою вирощування курчат, подаються корми та вода, тільки після цього здійснюється посадка курчат. Усі вищезазначені процеси виконують окремі підрозділи працівників, які систематично проходять навчання з охорони праці та гуманного ставлення до птиці.

Є також в службі головного ветеринарного лікаря відділ ветеринарної обробки птиці. Тут працюють спеціалісти, які проводять вакцинацію курчат на птахофабриці. Крім того, за кожним комплексом закріплені провідні ветеринарні лікарі. Усього на «Миронівській птахофабриці» в службі ветеринарної медицини працює близько 50 людей.

Андрій Приведенець
головний лікар ветеринарної медицини «Миронівської птахофабрики»
«До нас часто приходить молодь, яка розуміє можливості кар'єрного росту. Наприклад, нещодавно влаштувався на роботу молодий лікар, який ще тільки закінчує магістратуру. Зазначу, що всі лікарі, які зараз обіймають посади провідних лікарів, починали у нас працювати після закінчення навчання звичайними лікарями з вакцинації».
А ось кар'єра Андрія починалася в МХП в 2012 р. На «Миронівську птахофабрику» прийшов уже з невеликим досвідом роботи на іншій птахофабриці. Спочатку у підпорядкуванні були три виробничі дільниці, а після стажування довірили комплекс з чотирма дільницями. За деякий час він став провідним лікарем повноцінного комплексу. Далі кар'єра розвивалася досить стрімко — заступник головного лікаря й головний лікар птахофабрики.

Як будувався комплекс з переробки курчат-бройлерів

Оскільки на «Миронівській птахофабриці» організовано замкнутий цикл роботи, то логічно, що останньою нашою зупинкою став комплекс з переробки курчат-бройлерів. Тестовий запуск комплексу відбувся 8 березня 2007 р., а вже в червні-липні він запрацював на промислову потужність. Одним із тих, хто був причетний до будівництва комплексу є керівник служби інженерно-технічного обслуговування Сергій Чміль.

Будівництво було масштабним. Одночасно велося будівництво складських приміщень, котельної, цеху утилізації, аміачної компресорної й очисних споруд. Обладнання технологічних ліній монтувала і вводила в експлуатацію бригада нашого героя, яка налічувала 70 осіб. Додатково працювали 15-20 підрядних організацій.

Сергій Чміль
керівник служби інженерно-технічного обслуговування «Миронівської птахофабрики»
«Це був дуже амбіційний проєкт! В Україні, на той момент не було таких потужностей, які були заявлені на цьому підприємстві. Так, проєктна потужність складала 22 тис. бройлерів на годину. Тому цей шлях не був простим і вимагав максимальної сконцентрованості та віддачі. Додавав безсонних ночей та сивого волосся, але перейматись такими «дрібницями» було ніколи. Зараз я можу пройтися заводом і сказати, що 95% обладнання встановлено або моїми руками, або під моїм керівництвом».
Під час запуску другої черги в 2009 р. обсяги робіт були значно меншими, оскільки вся необхідна інфраструктура була побудована. Основні роботи велися зі встановлення обладнання в зоні прибуття птиці, забою, патрання й охолодження. Була встановлена ще одна лінія різки та два спіральні фризери. Наш співрозмовник відмічає, що запуск другої лінії пройшов майже бездоганно, адже був використаний попередній досвід роботи. І додає, що зараз на виробництві встановлене обладнання провідних виробників: Meyn Food Processing Technology B.V. (Нідерланди), Marel Stork Poultry Processing B.V. (Нідерланди), GEA Group POSS Design Limited (Канада), DSI FREEZING Haarslev Industries (Данія) та Mavitec (Нідерланди).

На комплексі постійно проводять модернізацію обладнання. Наприклад, цьогоріч провели масштабну реконструкцію обох ліній сортування.

Сергій Чміль
керівник служби інженерно-технічного обслуговування «Миронівської птахофабрики»
«Таким чином ми змогли вийти на необхідну продуктивність ліній 14 тис. бр./год. Крім того, це дозволить уникнути мільйонних інвестицій в ремонти й придбання запасних частин. Також маємо щорічну суттєву економію завдяки оптимізації 12 штатних одиниць».

Структура комплексу

Сьогодні до структури комплексу з переробки курчат-бройлерів входять:

  • забійний цех, у якому відбувається забій, переробка птиці, фасування, охолодження або заморожування й відвантаження клієнтам;
  • цех технічних фабрикатів, де проводиться переробка відходів і їхнє перетворення на такі високомаржинальні продукти, як м'ясо-кісткове борошно, технічний і кормовий жир тощо;
  • очисні споруди, де проходить повне очищення стічних вод комплексу та інкубаторно-птахівничої станції із застосуванням швидкісних біологічних реакторів.
Наразі у підпорядкуванні директора комплексу з переробки курчат-бройлерів Сергія Гуськова колектив у 2018 осіб. На запитання про сезонних заробітчан і відтік кадрів він говорить, що така проблема не оминула й «Миронівську птахофабрику». Але називає її навіть не проблемою, а викликом, який потрібно приймати й вирішувати. Раніше була потреба у висококваліфікованих робітниках технічних спеціальностей, але цей виклик вдалося подолати. Сьогодні директор з гордістю розповідає про свою технічну службу та її міцний колектив. Щодо робітників у забійному цеху, то відтік є й він дійсно пов'язаний з сезонністю, але від цієї проблеми сьогодні не застраховане жодне виробниче підприємство.
Читати по темі:
До речі, Сергій Гуськов на птахофабрику прийшов з компанії ROSHEN, де обіймав посаду директора «Вінницької кондитерської фабрики». До цього працював у компанії Danone. Розповідає, що спочатку було дуже важко працювати, бо все для нього було новим. Але йому подобається, коли потрібно виходити з зони комфорту й приймати виклики. Саме за цим і професійним розвитком він і йшов у МХП.

У переробному цеху

Перед тим, як зайти до переробного цеху, перевдягаємося, дезінфікуємо руки і взуття. Всередині досить прохолодно, тому всі співробітники у теплому верхньому одязі.

Цех оснащений двома забійними лініями сумарною продуктивністю 28 тис. голів на годину.

Сергій Гуськов
директор комплексу з переробки курчат-бройлерів «Миронівської птахофабрики»
«За день ми переробляємо близько 0,5 млн голів птиці. Випускаємо як цілу тушку птиці, так і частини різки в замороженому та охолодженому, фасованому й нефасованому вигляді. Щодо фасування, то пакуємо у PET лотки, SES пакування, а також використовуємо вакуумне пакування. Оскільки МХП трансформується в кулінарну компанію, то організували кулінарний цех, у якому зокрема виробляємо шаурму та продукти на основі фаршу й маринованого м'яса».
Продукція з переробного цеху відправляється як на внутрішній ринок, так і на експорт. За словами Сергія Гуськова, наразі географія поставок налічує близько 80 країн світу. Основні напрямки збуту — країни ЄС та Близького Сходу. Зазвичай співвідношення внутрішній ринок/експорт складає 60:40.

Якість понад усе

На «Миронівській птахофабриці» впроваджені міжнародні стандарти менеджменту безпечності продукції BRC Global Standard for Food Safety та GMP+ B2 Production of Feed Ingredients. Крім того, як зазначає заступник директора з якості КзПКБ Юлія Шевченко, підприємство сертифіковано відповідно до вимог Ісламу (Halal). Щорічно фабрика проходить сертифікацію від третьої незалежної аудиторської сторони на підтвердження виконання вимог цих стандартів.

Юлія Шевченко
заступник директора з якості КзПКБ «Миронівської птахофабрики»
«Кожен етап виробництва продукту виконується відповідно до вимог спеціально розроблених на підприємстві процедур, інструкцій та політик. Так, наприклад, у рамках вимог політики з особистої гігієни і санітарних правил, всі працівники носять чистий санітарний одяг, який щодня відправляється на прання, перед входом у виробничі приміщення миють і дезінфікують руки й взуття, носять захисні пов'язки (якщо мають вуса або бороду), кожні дві години змінюють ножі та мусати, якими виконують виробничі операції. Кожен працівник проходить профілактичний медичний огляд зі встановленою періодичністю. Працівники відповідальні за конкретні завдання й навчені правилам поводження з продукцією. Наприклад, робітникові, який упаковує тушку, заборонено підіймати з підлоги продукт, який упав, адже для цього є спеціально закріплений персонал. Такі дії допомагають нам зменшити ризики забруднення продукції».
Наразі Юлії Шевченко підпорядковуються служба якості та відділ контролю якості. Чим вони відрізняються? У службі якості працюють фахівці зі стандартизації та сертифікації. Їхня головне завдання — це розробка необхідних документів системи менеджменту якості та безпеки, підтримка їх в актуальному стані та моніторинг оновлень законодавства.

А відділ контролю якості відповідає за контроль на всіх етапах виробництва аж до відвантаження готового продукту. Особлива увага приділяється моніторингу контрольно-критичних точок на підприємстві, таких як температура при відвантаженні охолодженої та замороженої продукції, проходження продукту через металодетектор, пакування продукції в захисному газовому середовищі. Здійснюється постійний контроль продукції на відповідність встановленим вимогам у розроблених специфікаціях. Крім того, відділ контролю якості відповідальний за перевірку дотримання працівниками встановлених правил на підприємстві.

Юлія Шевченко
заступник директора з якості КзПКБ «Миронівської птахофабрики»
«Якщо під час перевірки було встановлено, що параметри контрольно-критичних точок вийшли за гранично допустимі значення, вся партія продукції вважається потенційно небезпечною й не може бути реалізованою для споживача. Тобто наша головна задача — вчасно відреагувати та вжити необхідні заходи для уникнення випуску небезпечної продукції. Крім того, інспектори слідкують за чистотою виробничих приміщень під час роботи та контролюють належну якість проведеного прибирання: миття та дезінфекції».
Свою кар'єру заступник директора з якості починала з роботи в центральному офісі МХП. У той час будувався завод «Легко» по виробництву напівфабрикатів. І Юля вже тоді знала, що піде туди працювати. Її взяли спеціалістом, а потім підвищили до головного спеціаліста. Після декретної відпустки в 2011 р. вона прийшла вже на позицію заступника директора з якості на «Миронівську птахофабрику», де очолює службу якості й сьогодні.

На варті екології

Для очищення стічних вод, що утворюються в результаті роботи інкубаторно-птахівничої станції та комплексу з переробки курчат-бройлерів, на «Миронівській птахофабриці» використовують очисні споруди. Вони були спроєктовані за голландською технологією, в основу якої покладений біологічний метод очищення із застосуванням швидкісних біологічних реакторів. Процес складається з чотирьох етапів:

  • хіміко-механічне очищення (флотаційний вузол): проходження стоків через барабанні фільтри й очищення на флотаторі з додаванням хімічних реагентів;
  • біологічне очищення у швидкісних біореакторах;
  • фільтрація на контактних фільтрах;
  • блок знезараження ультрафіолетом.

Очищені стічні води відводяться у р. Росава. Також на території очисних споруд обладнано аварійні ставки, що у випадку позаштатних ситуацій унеможливлюють потрапляння недоочищеної води до водойми. Усі описані процеси автоматизовані, завдяки чому мінімізовано вплив людського фактора.
Контроль за якістю очищення води виконується внутрішньою лабораторією очисних споруд та державними контролюючими органами.

Зазначимо, що в 2019 р. в реконструкцію своїх очисних споруд «Миронівська птахофабрика» інвестувала 4 млн грн. Значну частину фінансів було витрачено на будівництво нового селекторного резервуара більшої місткості. Завдяки цьому вдалося поліпшити процес попереднього знешкодження забруднень у стічній воді.

Та не стоками єдиними. На птахофабриці також дбають про чисте повітря. Так, в цеху технічних фабрикатів встановлено 3 сучасні газоочисні установки, що працюють з використанням іноземної технології та обладнання.

Крім того, щоквартально проводиться лабораторний контроль атмосферного повітря на межі санітарно-захисних зон та в найближчих до всіх виробничих підрозділів підприємства населених пунктах.

Соціальна відповідальність

Звершити нашу подорож на Канівщину хотілося б тими соціальними проєктами, які «Миронівська птахофабрика» впроваджує на території чотирьох ОТГ: Канівської, Ліплявської, Степанецької та Бобрицької.

За словами директора птахофабрики Ольги Форостяної, підприємство не тільки відповідально ставиться до довкілля, а й дбає про своїх працівників та співпрацює з громадами. Щороку допомагає фінансово навчальним і медичним закладам регіону, підтримує розвиток спорту й культури. Серед пріоритетів також партнерство та допомога громадським організаціям — чорнобильців, ветеранів, волонтерів, АТОвців, інвалідів. Крім того, «Миронівська птахофабрика» підтримує всі соціальні ініціативи Благодійного фонду «МХП — Громаді» в регіоні своєї присутності.

Та найбільше Ольга Форостяна пишається проєктом «Соціальний магазин». Це мобільний магазин, у якому люди літнього віку мають можливість раз на місяць купувати курятину за пільговими цінами. Зараз такий магазин обслуговує до 5 тис. пенсіонерів на місяць. У червні в Каневі відновив свою роботу й стаціонарний соціальний магазин, який обслуговує 4 тис. людей.
Директор птахофабрики також зазначила, що «Миронівська птахофабрика» — це бюджетоутворююче підприємство та відповідальний платник податків.

Ольга Форостяна
директор «Миронівської птахофабрики»
«За 2020 р. до бюджетів різних рівнів було переказано 272 млн грн. Половина з цих коштів пішла на розвиток місцевих громад. Тому, маючи на своїй території таке підприємство, як наше, громади отримують і робочі місця, і значне наповнення місцевих бюджетів, і розвиток».
Наталія Родак, Latifundist.com
Выполнено с помощью Disqus