Сезон полювання на український соняшник розпочато. Хто хоче заробити на нашій сировині і чому це може стати проблемою
8 серпня міністр сільського господарства Болгарії Пламен Абровський приїхав у село Поцирненці відкривати мисливський сезон. Але частину журналістів більше за дичину цікавив український соняшник.
«Кожну насінину», яка надходитиме до Болгарії з України, перевірятимуть на залишки пестицидів, пообіцяв міністр. Поставки українського соняшнику, наголосив він, перебуватимуть під особливим контролем.
Минуло два тижні — і болгарське медіа Sinor.bg вийшло із заголовком: «Рекордні 200 тисяч тонн українського соняшнику на ринку на початку нового сезону. Буде і для Болгарії». Видання посилалося на новину Latifundist.com: лише за один тиждень українські трейдери законтрактували близько 30 тис. т нового врожаю для Туреччини та Болгарії.
Схоже, сезон полювання на український соняшник розпочався. Проблеми з експортом олії та дорожча логістика знизили внутрішні ціни на насіння, зробивши українську сировину цікавішою для сусідніх країн. Туреччина на два місяці раніше знижує імпортне мито, а болгарські заводи, яким бракує власного соняшнику, вже придивляються до українського врожаю.
Latifundist.com розбирався, скільки соняшнику може виїхати з України, хто зацікавлений у його закупівлі та які ризики це створює для галузі.
30 тисяч тонн уже законтрактували. Може бути 200 тисяч
Поки що мова не про мільйони тонн. За оцінкою співзасновника Sunstone Brokers Сергія Репецького, у вересні-листопаді Україна може експортувати близько 200 тис. т соняшнику нового врожаю. Приблизно 120 тис. т може піти до Туреччини, ще близько 80 тис. т — до Болгарії та Румунії.
Для порівняння: за минулий сезон (закінчився 31 серпня) Україна експортувала лише 42 тис. т соняшнику.
Натомість лише за один серпневий тиждень трейдери законтрактували близько 30 тис. т для Туреччини та Болгарії.
Інтерес покупців підігріло зниження внутрішніх цін в Україні. Через проблеми з вивезенням олії та подорожчання логістики великі переробники знизили закупівельні пропозиції до $400–450/т у найбільших переробників.
Сергій Репецький
співзасновник та партнер
Sunstone Brokers
«Всі хочуть вхопити якийсь шматок українського соняшнику саме в період збирання врожаю», — каже Сергій Репецький.
Минулого тижня «АПК-Інформ» також фіксував активність експортного попиту: найбільший інтерес до українського соняшнику був у портах — під подальші поставки до Болгарії і Румунії. А за кілька днів з'явилася новина з Анкари.
Туреччина раніше знижує мито
На період збирання власного врожаю Туреччина традиційно підвищує захист внутрішнього ринку: імпорт соняшнику оподатковується митом у 20%. Знизити ставку до 12% мали лише після завершення сезону — з 30 листопада.
Цього року митний графік змінили. У Міністерстві торгівлі Туреччини заявили, що події у Чорноморському регіоні та посуха в Європі створюють ризики для стабільного постачання соняшнику і можуть призвести до зростання цін. А тому ставку знизять з 20% до 12% уже з 1 жовтня — на два місяці раніше.
У турецькому міністерстві мету рішення пояснюють просто: місцеві переробники мають «своєчасно отримати достатню кількість сировини за прийнятною ціною».
Сергій Репецький
співзасновник та партнер
Sunstone Brokers
«На фоні росту напруги в Чорноморському регіоні і проблем із постачанням олії та шротів вони зробили хід конем, якого всі попередні роки не робили. Знизили мито вже з жовтня, незважаючи на те, що в них буде свій хороший врожай і треба підтримувати високу внутрішню ціну на соняшник. Це дуже прагматичне рішення — створити запаси, поки не пізно», — пояснює логіку турків Сергій Репецький.
На початку наступного року умови зміняться ще раз. З 11 січня до 31 травня 2027 року Туреччина відкриває тарифну квоту на імпорт 1,25 млн т насіння соняшнику з нульовим митом.
До речі, у самій Туреччині не всі в захваті від прискореного зниження мита. Депутат парламенту від провінції Текірдаг Ільхамі Озджан Айгун назвав рішення «смертним вироком» для місцевих фермерів, адже дешевший імпорт зайде на ринок ще до завершення збирання врожаю. За його оцінкою, може знизити їхні доходи на 4–5 тис. лір з тонни соняшнику.
«Підтримуйте не фермерів Росії, України чи Молдови, а своїх», — емоційно заявив Айгун.
А скільки коштує довезти соняшник до Туреччини?
Один з українських агрохолдингів прорахував експорт соняшнику до Туреччини, але зрештою відмовився від ідеї. Компанія попросила не називати її, проте поділилася з Latifundist.com економікою потенційної поставки.
За ціни $680/т CIF Мармара в агрохолдингу заклали до $100/т на фрахт, митні платежі та інші логістичні витрати. Після цього розрахункова ціна становила $580/т FOB. Ще $58/т забирало 10% українського експортного мита, а близько $15/т — перевалка.
У підсумку компанія отримала орієнтир близько $507/т у дунайському порту, або приблизно 25,8 тис. грн/т із ПДВ за курсу 44,7 грн/$.
«Доставка соняшнику з наших господарств до дунайських портів коштувала б ще близько 2 тис. грн/т. Тобто розрахункова ціна в господарстві знижувалася до 23,8 тис. грн/т», — розповів співрозмовник з агрохолдингу.
Пояснює, що на папері експорт давав додаткові $60–70/т, але уточнює, що і це теж в якійсь мірі гіпотетична цифра. Лише аналізи на залишки пестицидів у Болгарії могли коштувати ще $10–15/т. До цього додавалися можливий простій автомобілів, черги, зростання фрахту та демередж судна на Дунаї — $2–5 тис. за кожну добу затримки. Тож за несприятливого сценарію експортна премія могла суттєво скоротитися або зникнути взагалі. В агрохолдингу вирішили не брати на себе ці ризики й продали соняшник українському заводу.
Експорт соняшнику поки має точковий характер, каже комерційна директорка компанії «Агрітем» Марія Філіпенко. Окремі компанії вже закуповують соняшник із поставкою на південь України або західний кордон.
«Експорт надовго заморожує обігові кошти. Якщо компанія має достатньо ресурсів, вона може собі це дозволити. Але якби в нас були такі обсяги соняшнику, ми, найімовірніше, спрямували б їх на переробку», — підсумовує вона.
За турками — болгари і румуни
На можливе збільшення поставок до Болгарії українського соняшнику звертає увагу й засновник аналітично-консалтингової компанії AGRIColumn Цезар Георге. Хоча причини він бачить в іншому — законопроектах, які передбачають обнулення мит на експорт олійних, зокрема, соняшнику.
Нагадаємо, що в середині серпня у Верховній Раді зареєстрували два законопроєкти, які передбачають тимчасове обнулення експортного мита на сою, ріпак і соняшник.
Цезар Георге
засновник аналітично-консалтингової компанії AGRIColumn
«Це означає, що Україна експортуватиме сировину, адже вона змушена це робити. А хто чекає на неї за рогом? Болгарія, якій, звичайно, потрібна сировина для внутрішньої переробки», — говорить Георге.
За його словами, очікування додаткових поставок уже вплинуло на регіональний ринок. Соняшник подешевшав щонайменше на $10/т, зокрема в Констанці ціна знизилася приблизно з $595 до $585/т.
Болгарія цього року й сама очікує хороший урожай — близько 2,1 млн т соняшнику. Однак і цього недостатньо для завантаження місцевих заводів, адже потужності з переробки олійних сягають близько 4 млн т на рік, розповідав Latifundist.com болгарський трейдер Преслав Райков.
Тож власної сировини країні все одно бракує, і заводи закуповують соняшник у сусідів. Водночас Болгарія імпортує з України й сиру соняшникову олію — для подальшої рафінації та розливу. За словами Райкова, для частини місцевих заводів це вигідніше, ніж переробляти насіння самостійно.
Преслав Райков
болгарський трейдер рослинної олії та сировинних товарів
«Так, є певні пропозиції та вже законтрактовані обсяги з України на болгарські заводи. Переважно поставки плануються автомобільним транспортом. Але ми сумніваємося, що вони справді доїдуть», — каже Райков про нинішні поставки.
В болгарській пресі регулярно звертають увагу на посилені перевірки українського соняшнику як інструмент захисту від дешевшої української сировини. На практиці вони можуть не лише гарантувати безпечність продукції, а й сповільнювати імпорт: створювати черги на кордоні або ставати підставою для повернення окремих машин.
За ситуацією стежать і в Румунії. Додаткові вимоги до якості українського соняшнику можуть ускладнити його постачання до Болгарії та дати більше можливостей румунським виробникам.
«Якщо частина українських товарів зіткнеться із затримками або додатковими витратами під час потрапляння на болгарський ринок, попит може перерозподілитися на інші ринки, зокрема на Румунію. З іншого боку, якщо українські трейдери перенаправлять обсяги в інші країни, тиск на регіональні ціни може повернутися», — пише румунське видання Agrointeligența.
Експорт насіння: страховка для фермера чи ризик для переробки
У 2022 році іноземні заводи вже масово скуповували український соняшник. Через блокаду портів і зупинку частини підприємств насіння пішло автомобілями та залізницею до ЄС.
Лише за перші десять місяців 2022 року Україна експортувала 2 млн т соняшнику, з яких 77% пішли до ЄС. Болгарія тоді закупила понад 800 тис. т, Румунія — близько 400 тис. т.
Для українських переробників це означало втрату частини сировини. Але для аграрів, особливо в регіонах, де заводи зупинилися або різко скоротили закупівлі, прямий експорт став альтернативним каналом збуту. Він дозволяв швидше отримати гроші на посівну та частково посилював конкуренцію за соняшник усередині країни. Тоді через блокаду портів і зупинку частини заводів внутрішня ціна соняшнику впала до $240–250/т.
Наша сировина завантажила їх заводи й вийшла на світовий ринок уже у вигляді болгарської та румунської олії і шроту, згадує гендиректор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук. Водночас визнає, що тоді експорт насіння став для багатьох аграріїв своєрідним порятунком.
Сьогодні повторення сценарію 2022 року Капшук не очікує. Зараз великі переробники пропонують за соняшник близько $400–450/т, а альтернативні маршрути, хоч і з перебоями, продовжують працювати.
Проте вони не можуть замінити морський експорт, тому вивозити олію та шрот стало значно складніше.
Степан Капшук
гендиректор
«Укроліяпром»
«У серпні темпи експорту соняшникової олії становлять 5–7 тис. т на добу, ще 2–3 тис. т припадає на ріпакову та соєву. Сумарно виходить до 300 тис. т на місяць. Це половина обсягів, які ми експортували до зупинки морських портів», — говорить Капшук.
До скорочення експорту додається подорожчання морської логістики. За словами Сергія Репецького, у липні фрахт до турецького Мерсіна коштував $50–55/т, а зараз — близько $110/т. Мова про відправки з Дунаю, оскільки велика вода фактично недоступна.
Сергій Репецький
співзасновник та партнер
Sunstone Brokers
«Хто за це заплатить? Переробник, у якого і так практично немає маржі. Минулого сезону заводи працювали в середньому в нуль або заробляли близько $5 на тонні переробки. Це нічого», — говорить Сергій Репецький.
Переробка тонни олійної сировини створює близько $50 доданої вартості в країні, нагадує Капшук.
«Це електроенергія і тепло, зарплати, відрахування до бюджету. За це ми й боремося — за ці $50 доданої вартості, які сьогодні заробляють в Україні завдяки переробці», — говорить він.
У 2022 році експорт соняшникової олії приніс Україні $5,5 млрд, у 2023-му — $5 млрд, у 2024-му — $5,1 млрд, у 2025-му — $5,2 млрд валютної виручки. У 2024 та 2025 роках соняшникова олія посідала перше місце серед продуктів українського агроекспорту. Її частка в аграрній експортній виручці становила відповідно близько 21% і 23%.
Прогнозовані 200 тис. т експорту не є критичними для українських заводів. Водночас для фермерів це складніша альтернатива внутрішньому ринку: з чергами на кордоні, фітосанітарними перевірками та відстрочкою платежу на 30–60 днів. Тому реальні обсяги поставок залежатимуть не лише від різниці в цінах, а й від готовності аграріїв брати на себе ці ризики.
