Ми переїхали за 20 кілометрів від міста, живемо в степу у вагончиках. Не лишилось ні господарства, ні ангарів, ні техніки, ні домівки — Олександр Гордієнко
Джерело фото: Стас Козлюк / «Новинарня»
Війна забрала в Олександра Гордієнка будинок та ферму, а склади зрівняли з землею дві бомби КАБ-500. Після деокупації він з родиною переїхав за 20 кілометрів від Берислава, живуть в степу у вагончиках. «Знайшли шматок толоки, куди не достають дрони. Там у нас і вагончики, і техніка, і зерно зберігається. Умови спартанські, але якось живемо і працюємо», — розповідає власник ФГ «Гордієнко» та керівник осередку «Асоціації фермерів та приватних землевласників Херсонщини».
Ми познайомилися з Олександром під час конференції Victory Harvest, де зібрали аграріїв, яким допоміг фонд Говарда Баффета. В кулуарах розпитали, як живе та з якими щоденними викликами зустрічається херсонський фермер.
Latifundist.com: Олександре, як сьогодні виживає херсонський фермер?
Олександр Гордієнко: З мінами під ногами і дронами над головою. Умови непрості, не як у всій Україні. Зрозуміють тільки фермери з деокупованих територій або областей, де ведуться активні бойові дії. Дякуючи ЗСУ, правий берег Херсонщини деокупований. Але в 25-кілометровій зоні ведуться бойові дії — ми працюємо на такій території.
Latifundist.com: Повністю розмінувалися?
Олександр Гордієнко: Ще у 2023 році. У нас кооператив, обʼєдналися з фермерами, бо самотужки нереально вижити. На 12 фермерів у нас біля 1 тис. га. З цієї площі вивезли 5 тисяч мін. Уявіть, що кожну треба знайти, демонтувати і вивезти.
Чесно кажучи, я не думав, що так швидко, за сезон, розмінуємось. Самі обходили поля. Дивився по телефону — проходили за день по 22-32 км, крок за кроком шукали міни. В 2022 році гуманітарні організації ще не бралися за великі площі сільгоспземлі. У пріоритеті була інфраструктура. І ми це розуміли — в перше чергу треба розмінувати сільради, свердловини, підстанції. Я усвідомлював, що до нас не скоро дійде черга.
Latifundist.com: Що в результаті зробили?
Олександр Гордієнко: Вивчились розмінуванню в Харкові в ДСНС, почитали інтернет, попрацювали з військовими. Різними шляхами, але виконали задачу. Військові допомагали, де ми не могли витягнути міни — вони знешкоджували.
Якщо на початок деокупації Херсонщина оперувала трошки більше 100 тис. га, то зараз вже майже 400 тис. га. Це ті, що розмінувались і працюють.
Latifundist.com: З іншими фермерами скооперувались уже після деокупації?
Олександр Гордієнко: Так, бо в когось лишилась сівалка, але трактор розбомбили, в іншого — навпаки. Докупи зібрались і якось працюємо. Нещастя обʼєднало, хоча як ви знаєте «де два українці, там три гетьмани».
Latifundist.com: Бачив відео, як трактори виїжджали в поля з РЕБами, бо кошмарять дрони. Зіштовхувались з цим?
Олександр Гордієнко: Так, ми в цьому році зіштовхнулися з проблемою дронів. Трактори виїжджають в поле з РЕБами. Ідуть скиди. Там, де вчора розмінували і техніка ходила в безпеці, за ніч може зʼявитися боєприпас. А це — безпека людей і техніки.
Latifundist.com: Мабуть, не кожен трейдер чи постачальник ТМЦ до вас поїде.
Олександр Гордієнко: До нас логістика не хоче їхати. Дрони літають, люди бояться, що не повернуться. Можна не лише техніку втратити, а й життя. Що в результаті? Знаходимо за більші гроші людей, які вивозять нам продукцію в порти.
Latifundist.com: Що у вас з технікою, є чим сіяти, збирати, обробляти поля?
Олександр Гордієнко: Нічого нема. Те, що не вивезли і не вкрали до деокупації — те розбомбили. Мені на підприємство прилетіли дві бомби КАБ-500. Рознесли все, що було. Дякуючи фонду «Жнива перемоги», який безкоштовно надає техніку в користування, якось фермери виживають.
Щоб ви розуміли, ми переїхали за 20 кілометрів від Берислава, живемо в степу. У місті у мене не лишилось ні господарства, ні ангарів, ні техніки, ні домівки. Поїхали в поле, поставили вагончик, сонячні батареї. Познімали з машин акумулятори. Нічого, по-спартанськи, але якось працюємо, живемо.
Latifundist.com: Виходить, у вас нема де зберігати зерно?
Олександр Гордієнко: Як з технікою в області проблема, те саме і зі зберіганням. В 90% фермерів не лишилось жодного ангара.
Дякуючи «Жнивам перемоги», ми отримали також і рукава для зберігання. Ними і по сьогодні користуємось. А що ви думаєте — у мене господарство посеред поля. Знайшли шматок толоки, куди не дістають дрони. Там у нас і вагончики, і техніка, і зерно зберігається.
«Жнива перемоги» приїжджали, в жодній з громад не було ангарів, де зберігати зерно. Або в машини вантажити і везти одразу далі, або в рукави класти. А вони ж теж коштують гроші. Кожен біля 30 тис. грн. Плюс техніка завантаження — нам її теж дали.
Latifundist.com: Влада обіцяла полегшити податкове навантаження аграріям в деокупованих і прифронтових регіонах. Тут є новини?
Олександр Гордієнко: Спасибі, громади з нас зняли податок на землю. Але решту податків ми платимо як і всі. Нараховують навіть податки за періоди, коли ми були в окупації чи коли не працювали, а розміновувалися.
Але ми запустились, по податках вирівнялись, нічого не винні, нуль заборогованості перед бюджетом. Навіть за боргах за 2022-2023 роки. Тільки видихнули, а тепер ця ставка в 20 тис. грн бронювання.
Latifundist.com: Ви казали, що по цій опції не можна ставити деокуповані регіони в однакові умови з рештою областей.
Олександр Гордієнко: Я уже просив обласне керівництво, нашу асоціацію звернутися від громад з пропозицією до Кабміну. 100% нас не можна ставити в однакові умови по бронюванню з областями, де не було бойових дій і де інші кліматичні умови.
Бо у багатьох фермерів єдине, що змінилось — ціна зерна, яке вони продають. Хай воно на 40% знизилось від довоєнного, але ж решта всього працює. У нас же нема житла, техніки, зерносховищ — реально нічого.
Ми не тягнемо зарплату в 20 тис. грн. Дивіться, щоб одного працівника забронювати, мені треба ще одного найняти і платити йому також 20 тис. грн. Щоб двох — треба найняти чотирьох. Це вже 80 тис. грн зарплата. Ми можемо їх знайти, але тоді не заплатимо податки чи за паї. Ми і так з людьми домовились, що платимо половину від довоєнної орендної плати. Люди дякують і за це, і за те, що взагалі працюємо. Бо більша половина людей виїхала.
Latifundist.com: Проблема з кадрами по всій галузі. Мабуть, не помилюсь, на деокупованих територіях в рази важче знайти спеціаліста?
Олександр Гордієнко: Однозначно. Якби нам збільшили квоту по бронюванню, це був би крок допомоги від держави. Не 50%, як це зараз, а хоча би 70-75%. Якщо державі треба запустити в цих регіонах виробництво і життя, якось допоможіть нам.
Ви ж зрозумійте, на Херсонщині не тисячі критичних підприємств. Якщо не помиляюсь, у нас біля 170 господарств, які отримали бронювання. Та радійте, що люди повернулися, бо так вийде, що праця заради праці. Ми переїхали в степ з гарних будинків, в яких жили по 30 років. Нічого, якось працюємо. Але не топіть нас, ми реально не можемо.
Я вам скажу більше, у нас ТЦК по полях їздить. На це соромно дивитися. Та у нас людей майже нема! 70% людей втекли, у нас нема з кого вибирати. З пенсіонерів? Так вони також ідуть працювати.
