Судимось, скорочуємо площі під соєю і думаємо над давальницькою переробкою, — Антон Жемердєєв про стратегію ТАС Агро після 4 вересня
Джерело фото: Facebook
Два тижні після 4 вересня — і, здавалося, ринок проковтнув мита на сою та ріпак. Але ні: аграрії будують антикризову торгову політику, йдуть до судів і пишуть листи. У інтерв’ю Latifundist.com комерційний директор «ТАС Агро» Антон Жемердєєв розповів, що 18 млн грн мита стали ударом по запланованих інвестиціях, змусили скоротити площі під соєю і задуматись над поверненням до давальницької переробки олійних.
Latifundist.com: Антоне, як ви змінили торговельну політику по соЇ і ріпаку після 4 вересня?
Антон Жемердєєв: Ми виконали лише форвардні контракти, які мали до того. Нових угод не укладали, бо були впевнені: для виробників мита не буде. Ми не помилилися в логіці, але помилилися у тому, як ці правки реалізувалися на практиці. Сьогодні компанія вже заплатила 18,4 млн грн мита. А це гроші з оборотки, з інвестицій.
Latifundist.com: Чи будете добиватися компенсацій за сплачені мита?
Антон Жемердєєв: Так, ми вже подаємо позови і будемо вимагати відшкодування на всіх рівнях, у судовому процесі в тому числі. Я впевнений, що це роблять і інші компанії.
Тобто давайте ще раз. Чому ми взагалі сплачуємо мито? Тільки через те, що на сьогодні немає процедури, яка дозволяє довести, що ми виробник. Хоча жодних проблем показати документи у нас немає. У нас є весь пакет: ТТН, реєстри, складські квитанції. Тобто повний набір, який підтверджує походження продукції. Але немає самої процедури, яка б дозволила це підтвердити юридично.
Latifundist.com: Наскільки для вас ці 10% мита справді драматичні? Адже на ринку можна почути думку: мовляв, аграрії за останні два роки добре заробили.
Антон Жемердєєв: Ми плануємо свій бюджет не лише з точки зору чистого прибутку, а й з погляду інвестицій — у техніку, інфраструктуру, людей. Такі дії держави змінюють не тільки наші продажі, а й інвестиційну політику. У нас десятки мільйонів доларів у планах оновлення, є кредитні зобов’язання.
18 мільйонів гривень витягнути з оборотки, коли у тебе запланований кожен мільйон — це дуже суттєво. Це ж не так, що в нас сотні мільйонів лежать на рахунках чи депозитах. Ми постійно інвестуємо, у нас є інвестиційний план. Тому це погіршує економіку. У нас одна сума, в інших учасників інша, але загалом ринок від цього втратив — і економічно, і репутаційно.
Ринок від цього втратив — і економічно, і репутаційно.
Але проблема не тільки в митах. Судна простоювали в портах, виставлялися рахунки за демередж — і українським компаніям, і міжнародним трейдерам. Великі судна — це близько $50 тис. на добу. Деякі судна стояли по сім днів і більше. І всі ці кошти пішли не до бюджету України.
Latifundist.com: Я бачив листа від низки холдингів — серед яких і «ТАС Агро», «Агропросперіс», АСТ, — де акцентувалось, що не було дискусії, перехідного періоду, і що підписання відбулося вже тоді, коли більшість аграріїв відсіялися. Ви якось скорегували посівні площі під цими культурами?
Антон Жемердєєв: У момент підписання ми вже нічого не могли змінити по озимому ріпаку. Усе було законтрактовано: техніка, насіння, плани. Тому ріпак — без змін. Але по сої ми вже скоротили посіви на наступний рік. І тут рішення зумовлене як економікою культури, так і правками.
Latifundist.com: Є і така думка: аграрії, не прибідняйтесь, ідіть у толінг, віддавайте ріпак чи сою на переробку. Ви для себе цей варіант розглядаєте? У вас уже був досвід роботи за цією моделлю.
Антон Жемердєєв: Так, ми розглядаємо. Ми два роки після початку повномасштабного вторгнення працювали за толінговою моделлю. Тоді економіка в цьому була. Потім ми проєкт призупинили, бо доданої вартості просто не було. Якщо буде необхідно, підемо знову. Але треба розуміти: експертиза й квоти на заводах не створюються за один день. Заводи планують завантаження наперед, і зараз забронювати місце дуже складно. Тому толінг — це не чарівна паличка, а процес, який потребує часу і досвіду.
Latifundist.com: Взагалі ця історія, на вашу думку, це про змову чи халатність?
Антон Жемердєєв: Чи було це зроблено навмисно? Важко сказати. Але результат — лише на користь переробників.
І тут у мене виникає запитання. Президент підписав закон, пройшов місяць. Які питання були важливішими за це? Де ті наради, які мали відбутися до підписання? Бо, чесно кажучи, виглядає так, що профільні колеги в уряді просто не підготувалися. І Тарас Миколайович Висоцький сам визнавав: коли ці правки готувалися, ніхто не заперечував проти норми, яка дозволяє підтвердити статус виробника. А після ухвалення — вже є питання. В результаті ми маємо закон, але немає інструменту його виконання.
Latifundist.com: Урядовці все ще кивають на депутатів, мовляв, вони мають прийняти механізм?
Антон Жемердєєв: Це питання до уряду. У Верховної Ради є чітка функція — законотворча. Вона її виконала, до цього питань немає. Але підзаконні акти, які забезпечують виконання закону, — це вже відповідальність Кабміну та органів виконавчої влади. Тому, вибачте, але перекидати цей «гарячий м’яч» між різними відомствами — це, може, й цікавий підхід, але точно неробочий. Бо є чіткі норми, які визначають функції кожного.
