Біля Суліни вже більше 50 суден, деякі стоять понад тиждень — Катерина Кононенко
Біля Сулінського каналу в територіальних водах Румунії скупчилося близько 50–60 суден, частина з яких понад тиждень очікує проходу до українських портів на Дунаї. Черга почала швидко зростати після зупинки українських глибоководних портів, коли фрахтувальники переорієнтували судна на Дунай.
Але Суліна виявилася не готовою до такого навантаження: не вистачає румунських лоцманів, судна оформлює лише одна комісія, а деякі категорії флоту, зокрема судна з живою худобою, проходять поза загальною чергою. Через це суднові агенти до останнього не знають, чи отримає їхнє судно лоцмана, а демередж для судна дедвейтом 6 тис. т уже сягає $6–7 тис. на добу. Про те, де саме зависає система і чому ситуація нагадує 2022 рік, Latifundist.com розповіла операційна менеджерка компанії «Авалон» Катерина Кононенко.
Latifundist.com: Скільки суден зараз стоїть біля Суліни?
Катерина Кононенко: Уже понад 50, фактично під 60. Вони скупчилися в територіальних водах Румунії, ближче ніж за 12 миль від узбережжя, й очікують проходу Сулінським каналом до українських портів. Багато суден стоять тиждень, деякі — навіть довше. І черга продовжує накопичуватися.
Наприклад, сьогодні в нас у лінії було сім суден на прохід до України, ще 27 — у резерві. Але є категорії суден, які проходять поза чергою. Зокрема, судна з живою худобою. Вони отримують лоцманів першими, а із загальної черги лоцмана просто забирають.
Тому ми до останнього не знаємо, хто із цих семи сьогодні зайде. Інформацію про те, що нашому судну дадуть лоцмана, ми отримали буквально за годину до проходу. До цього весь ранок запитували — інформації не було.
Latifundist.com: Як узагалі має працювати ця система?
Катерина Кононенко: Термінал повідомляє АМПУ: причал готовий, вантаж готовий, судно готове — включайте нас у лінію. Далі АМПУ передає список румунській Адміністрації Нижнього Дунаю в Галаці, а вона вже надсилає його до Суліни.
Ми як агенти завчасно вносимо судно у дві румунські програми, подаємо всі документи, бюлетені, додатки — усе, що від нас залежить. До моменту надання лоцмана наша робота виконана.
А далі починається якась таємниця, покрита мороком. Суліна каже: «АМПУ не подала судно». АМПУ відповідає: «Ми все подали». Агенти цих списків не бачать і перевірити нічого не можуть. Десь між АМПУ, Галацом і Суліною інформація просто не сходиться.
Latifundist.com: Раніше агенти могли контролювати чергу?
Катерина Кононенко: Так. Судно приходило на рейд, і була зрозуміла черга за часом прибуття. Ми бачили: ось наше судно прийшло раніше, отже, воно має заходити першим. Могли хоча б контролювати процес.
Зараз списки формують без нас, доступу до них агенти не мають. Одні кажуть, що судно у списку є, інші — що його немає. А судно тим часом стоїть, причал чекає, нараховується демередж.
Latifundist.com: Чому колапс виник саме зараз? Ще кілька тижнів тому судна рухалися швидше.
Катерина Кононенко: Просто суден було менше. Тут спрацював накопичувальний ефект.
Коли зупинилися порти Одеси, фрахтувальники спочатку чекали: можливо, їх відкриють, щось зміниться і не доведеться переорієнтовуватися на Дунай. Потім судна почали поступово йти до Суліни. Поки в черзі було до 20 суден, її ще якось розгрібали. Коли кількість перевалила за 20, почався колапс.
До цього додалися кілька днів, коли Суліна була закрита, погодні обмеження, святковий день у Румунії та велика кількість суден із пріоритетним проходом. Один день випадає — і весь графік зсувається.
Latifundist.com: Головна проблема — нестача лоцманів?
Катерина Кононенко: Не тільки. Навіть якщо ми зараз десь знайдемо 20 лоцманів і всіх повернемо з відпусток, залишиться ще одна проблема — у Суліні працює лише одна комісія.
Це прикордонники, санітарний лікар та інші служби, які мають піднятися на судно й оформити його. На одне судно потрібно щонайменше годину. Якщо виникає якась проблема — півтори-дві години. І лише після цього комісія переходить на наступне.
Вона фізично не може бути одночасно на двох суднах. Якби працювали три-чотири такі комісії, можна було б паралельно оформлювати кілька суден — і черга рухалася б значно швидше.
Latifundist.com: А українських лоцманів не можна перекинути на цей напрямок?
Катерина Кононенко: Ні, через Суліну можуть проводити судна лише румунські лоцмани. В Ізмаїлі та Рені проблем із нашими лоцманами немає. Вузьке місце саме на румунській стороні.
У 2022 році про нестачу лоцманів уже говорили. Румуни тоді почали набирати нових, але поки набрали й підготували, відкрилася Одеса і така їхня кількість уже була не потрібна.
Latifundist.com: Скільки коштує судновласнику один день такого очікування?
Катерина Кононенко: На судні дедвейтом близько 6 тис. т демередж зараз становить $6–7 тис. на добу. Раніше було $4 тис., можна було домовитися про $4,5 тис. або навіть менше. Але які ставки фрахту, такий тепер і демередж.
І поки ми шукаємо, хто винен — агенти в Суліні, АМПУ, адміністрація в Галаці чи хтось іще, — судно стоїть. Причал чекає. Демередж щодня збільшується. А потім усі ці витрати закладаються у вартість логістики.
Latifundist.com: Здається, що румунська сторона не дуже поспішає пропускати судна до України.
Катерина Кононенко: Вона точно не зацікавлена щодня заводити до українських портів велику кількість суден. Для румунів у пріоритеті їхні судна, які йдуть до Румунії. А зайде українське судно сьогодні чи простоїть ще день — для них це не так критично.
Списки формуються щодня, але нормальної координації між адміністраціями досі немає. Через це агенти до останнього не розуміють, яке судно отримає лоцмана і піде на прохід.
Latifundist.com: Це ситуація рівня 2022 року?
Катерина Кононенко: Дуже схоже. Відтоді минуло 4 роки, але нормального механізму координації так і не з’явилося. Списки формують і передають між адміністраціями, але агенти їх не бачать, тому до останнього не розуміють, коли судно отримає лоцмана.
У результаті клієнти зранку телефонують і звинувачують то агентів у Суліні, то агентів в Ізмаїлі. Але насправді ні ми, ні ізмаїльські агенти на ситуацію не впливаємо. Десь на рівні адміністрацій є недомовленість.
