Півтора місяця після запуску закону про ГМО. Чому ГМ-соя нікуди не зникла?
ГМ-сою більше не купуватимуть, за посіви штрафуватимуть, а ціна впаде? Після 16 вересня, коли в Україні набув чинності новий закон про ГМО, навколо цих питань точаться суперечки. Одні побоюються покарання, інші переконані, що сою й далі сіятимуть, бо заводи її купуватимуть. Незареєстрована ГМ-соя й раніше була поза законом, але легального насіння досі немає.
Сюзана Григоренко з «Насіннєвої асоціації України» наголошує, що його поява потребує реєстрації та років випробувань. А Вадим Чайковський із Держпродспоживслужби говорить, що для повноцінного контролю ще бракує підзаконних актів.
То що реально зміниться для аграрія? Розбирався Latifundist.com.
ГМО-соя була заборонена і раніше. Що змінилося з 16 вересня?
Сюзана Григоренко з Насіннєвої асоціації України нагадує, що незареєстровану ГМ-сою не можна було вирощувати і до набрання чинності новим законом.
«У законі вже були умови: можна вирощувати те, що є в офіційному обігу. А чи було в нас щось офіційно зареєстроване? — Ні».
У той же час аграрії роками вирощували ГМ-сою, а трейдери й переробники її купували.
Ще у 2018 році асоціація «Дунайська Соя» оцінювала частку ГМ-сої в українському виробництві у 70%. А у 2023-му її виконавчий директор у Східній Європі Володимир Пугачов говорив:
«Такого не може бути, що в нас за законом ГМ-сої немає, а фактично її десь 50%».
То що змінилось після 16 вересня? Наприклад, тепер зрозуміло, що робити з ГМ-соєю, якщо її виявлять.
«Якщо виявлять незареєстроване ГМО, передбачено, що його можуть вилучити з ринку й утилізувати. Раніше казали: ми виявили, а що робити далі? Передати правоохоронним органам? Передавали, але далі більше розбиралися з ланцюжком нелегальної діяльності. Не було чіткого порядку дій саме щодо продукції».
За порушення вимог до розміщення на ринку ГМО та ГМ-продукції передбачені штрафи: для юридичних осіб 15–20 мінімальних зарплат, для ФОПів — 7–10. У 2026 році це відповідно 129,7–172,9 тис. грн та 60,5–86,5 тис. грн.
Читайте також: Набрав чинності закон про ГМО. Чи зможуть аграрії завтра вирощувати ГМ-сою? А кукурудзу?
Що на практиці змінилось за півтора місяці?
Поки що за новим законом нікого не штрафують і ГМ-сою не вилучають.
Для повноцінної роботи закону ще потрібні підзаконні акти, пояснює заступник голови Держпродспоживслужби Вадим Чайковський.
Наприклад, треба визначити, як відбирати зразки та оформлювати результати перевірок, а також як вилучати й знищувати продукцію, що не відповідає вимогам. Також потрібні зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення.
«Закон є, але потрібен ряд підзаконних актів, які дали б повноцінну можливість реалізувати цей закон».
Поки зміни готують, залишається питання самих перевірок. Адже перш ніж вилучати сою, треба підтвердити, що вона містить незареєстроване ГМО. Чи можуть інспектори вже зараз прийти в поле й узяти зразки?
Від поля до термінала: як перевірятимуть сою?
Під час воєнного стану діють обмеження на державний контроль, нагадує Вадим Чайковський. Тобто планові перевірки заборонені, а для позапланових потрібні підстави. Тож інспектор не може просто приїхати в поле й узяти зразок сої. Зробити це він може, наприклад, під час позапланової перевірки, коли до територіального органу Держпродспоживслужби звернеться оператор ринку.
А якщо фермер підозрює, що на сусідньому полі вирощують незареєстровану ГМ-сою? За словами Чайковського, до Держпродспоживслужби можна подати скаргу, і її розглянуть. Але одного звернення замало — далі інспектори мають діяти за встановленою процедурою.
«Скарги ми розглядаємо. Але нам також потрібна підзаконка».
А що з товарною партією на терміналі? Соя вже готова до відправлення — чи може інспектор відібрати зразки, знайти ГМО й зупинити поставку?
Ні, не може.
Вадим Чайковський пояснює, що під час експортної сертифікації перевірка пов’язана з вимогами країни-імпортера. Якщо міжнародний договір або офіційні вимоги цієї країни передбачають дослідження на ГМО, експортер звертається до інспектора для їх проведення. Сам експортер теж може попросити відібрати зразки, щоб перевірити, чи відповідає товар експортним вимогам.
«Експортер звертається до нашого інспектора і просить провести ці процедури. Інспектор відбирає зразки, відправляє у відповідну уповноважену лабораторію, і там проводять дослідження так, як це прописано у вимогах. Якщо знаходять ГМ-продукт, сертифікат не видають і пишуть офіційну відмову — якщо це передбачено вимогами країни-імпортера».
Чому за три роки так і не з’явилася легальна ГМ-соя?
Насправді новий закон дозволяє вирощувати ГМ-сою. Але спочатку потрібно зареєструвати ГМО-лінію, а потім — сорт. Поки що такого насіння на українському ринку немає.
Чому, якщо закон ухвалили ще у 2023 році? Сюзана Григоренко пояснює, що три роки до його повного запуску передусім дали самій державі.
«Коли приймали закон, ці роки передусім давали собі — державі. Щоб зробити підзаконні акти й інфраструктуру: визначити, хто розглядатиме документи, який орган, які спеціалісти, які підрозділи цим займатимуться. Щоб підготуватися до роботи за цими правилами»
Водночас бізнес, на її думку, теж міг за цей час домовитися з власниками ГМО-технологій і підготуватися до реєстрації.
«Я ще тоді говорила, що за ці три роки ті, хто користується цією технологією, могли б домовитися з її власниками. А коли закон запрацює — почати офіційну реєстрацію, щоб у 2028–2029 роках вивести продукт на ринок»
Але чому бізнес так і не почав випробування і реєстрацію ГМ-ліній?
Один раз продати насіння — і втратити контроль?
Бо компанії не впевнені, що повернуть вкладені гроші, пояснює Григоренко. Адже фермер може один раз купити насіння, а потім розмножувати його сам — уже без платежів власнику технології.
«Перше питання від власників ГМ-ліній та сортів сої: як нам точно знати, що ми отримуватимемо свої платежі? Є платежі за договором, а є ситуація, коли насіння далі використовують для власних потреб»
За її словами, у США та Бразилії до збору селекційних платежів залучені й трейдери, які закуповують вирощену продукцію. Це дозволяє селекціонерам отримувати оплату й після першого продажу насіння.
Компанії також рахують витрати на реєстрацію, випробування й продажі та оцінюють, чи окупляться вони.
«Якщо ти не бачиш, що хоча б вийдеш у нуль, рішення не приймаєш»
Вадим Чайковський також визнає, що побоювання втратити контроль над розмноженням насіння можуть стримувати компанії від реєстрації. За його словами, це один із кількох чинників. Серед інших він називає війну та брак процедур для належного контролю.
«Водночас ми маємо усвідомлювати, що законодавство введено в дію і наш обов’язок його дотримуватись. Це єдиний шлях для убезпечення від відповідальності та прозорості»
Хто купуватиме ГМ-сою і що буде з ціною?
Після новин про набрання законом чинності в соцмережах з’явилися десятки відео про те, що ж тепер буде з ГМ-соєю. Фермер Андрій Недбай у ТікТоці переконує, що заборона не зупинить її вирощування. Мовляв, поки переробники купуватимуть, аграрії сіятимуть.
«Заборонена вона, незаборонена — будуть брати. Хто буде брати? Переробники. Переробні заводи — їх в Україні повно. Це олія з них робиться, макуха з них робиться, шрот із сої робиться, комбікорми робляться», — говорить фермер.
Паралельно додає, що заводам вигідно купувати дешевшу сировину, тобто ГМ-сою. Але для переробників справа не лише в ціні.
Власник одного із соєпереробних заводів анонімно пояснює Latifundist.com, що працює переважно з ГМ-соєю, бо так простіше знайти необхідний обʼєм.
«Якщо ми переходимо на не-ГМО, це нам урізає кількість постачальників. А ми не можемо зупинитися. Якщо кажемо, що нам потрібна не-ГМО, потрапляємо в ризики, що просто зупинимося. А нам це дуже дорого коштує», — говорить він.
Завод уже пробував залучити фермерів до вирощування не-ГМ-сої, розповідає власник. Пропонував насіння й обіцяв гарантований викуп. Але охочих серед постачальників було небагато. Фермери пояснювали, що звикли працювати з ГМ-соєю й не бачили вигоди від переходу. Переробник також не впевнений, що зможе протягом року отримувати достатню доплату за не ГМО-сою.
Наразі премія за неї в українських портах становить близько $10–15/т, на західному кордоні — близько $15/т, каже старша аналітикиня Barva Invest Вікторія Блажко. Але визнає, що були періоди, коли обидві продавалися практично за однаковою ціною.
За словами Блажко, менший урожай сої в Європі та можливі перебої з постачанням не-ГМ-шроту з Індії й Китаю через нові вимоги ЄС щодо знеліснення (EUDR) уже піднімають премію. На момент розмови за не-ГМ-шрот у Європі доплачували €25–30/т. Проте вища ціна в Європі ще не гарантує більшого заробітку українському виробнику.
«Логістика в цьому сезоні дуже дорога і з’їдає значну частину потенційних цінових переваг».
Сюзана Григоренко наголошує, що переробники також обирають, за якими правилами працювати, і мають відповідати за цей вибір.
«Це стосується і переробників. Якщо сьогодні кажеш, що не можеш розділити переробку ГМО і не-ГМО, — це твій вибір. Переформатування завжди вимагає зусиль».
Що робити фермеру вже зараз?
Поки зареєстрованого насіння ГМ-сої немає, легальна альтернатива — вирощувати не-ГМ-сою, наголошує Сюзана Григоренко. Інший шлях — домовлятися з власниками ГМО-технологій та інвестувати у реєстрацію продукту. Але знову ж — це потребує грошей і кількох років.
Вадим Чайковський радить почати з перевірки насіння, яке господарство планує купувати й сіяти.
«Ніхто не забороняє особі звернутися до наших лабораторій, щоб визначити: це насіння — ГМО чи не ГМО? Чи варто купувати його, сіяти чи не варто?».
Також радить бізнесу вже зараз подбати, щоб незареєстроване ГМО не потрапляло у виробництво. Чекати, поки держава допише всі правила, не варто, говорить посадовець.
А от легальну ГМ-сою на полях побачимо, схоже, не скоро. Державі треба затвердити процедури, а компаніям пройти реєстрацію ліній і сортів. За оцінкою Григоренко, це може статися у 2028–2029 роках. І то якщо почати роботу вже зараз.
