ТОП-10 країн виробників ячменю (2024-2026)

Європейський Союз є ключовим гравцем на світовому ринку ячменю, утримуючи статус найбільшого виробника та одного з провідних експортерів цієї культури. У сезоні 2024/2025 ринок ЄС демонстрував високу адаптивність до кліматичних викликів, водночас готуючись до значного відновлення показників у сезоні 2025/2026.

Виробництво: За останні три роки посівні площі під ячменем у ЄС демонстрували відносну стабільність з незначним коливанням у межах 2%. Проте валовий збір зазнав суттєвого впливу погодних умов:

• 2023/2024 МР: Виробництво було обмежене через сильну посуху в Іспанії та частині Румунії.
• 2024/2025 МР: Сезон позначився надмірними опадами під час збирання врожаю у Франції, що призвело до зниження питомої ваги зерна та його якості (перехід частини пивоварного ячменю у категорію фуражного).
• 2025/26 МР: за оцінками USDA валовий збір в ЄС становить 52,0–52,5 млн т, що є найвищим результатом для Блоку за останні 10 років. Разом із надвисоким врожаєм пшениці, цей бум суттєво наситив внутрішній європейський ринок кормового зерна.

Торгівля: ЄС у 2025 р. став чистим імпортером високоякісного солодового ячменю з Британії та Канади через деградацію якості власного врожаю. У 2024/2025 МР експорт ячменю з ЄС оцінюється в 9,5–10,2 млн т.

Напрямки: Головними покупцями є Китай (пивоварний ячмінь), Саудівська Аравія та Алжир (фуражний ячмінь).

• Конкуренція: ЄС посилює конкуренцію з Австралією на китайському ринку та з Україною на ринках Середземномор’я.

Імпорт: зазвичай залишається на низькому рівні (1,5–2,0 млн т) і спрямований на покриття дефіциту в південних країнах блоку. Основними постачальниками ячменю до ЄС є Україна та Велика Британія.

Прогноз: Аналітики USDA FAS для сезону 2026/2027 МР прогнозують скорочення виробництва приблизно на 8–9% порівняно з показниками сезону 2025/2026 до ~47,5–48,0 млн т. Зниження показників пов'язане з коригуванням посівних площ у ключових країнах-виробниках (зокрема у Франції та Німеччині). Це суттєво переформатує внутрішній фуражний баланс Євросоюзу у новому сезоні. Оскільки ячменю та пшениці для комбікормової промисловості бракуватиме, в ЄС знову різко зросте роль кукурудзи. 

Ринок ячменю в РФ характеризується високим рівнем консолідації та орієнтацією на ринки Близького Сходу. У сезоні 2024/2025 країна зіткнулася з низкою кліматичних викликів, які вплинули на підсумкові показники врожайності, проте вона залишається другим за обсягом виробником у світі після ЄС. Для російських аграріїв ячмінь є другою за значущістю зерновою культурою в регіоні, що виконує роль як основного компонента внутрішнього фуражного балансу, так і важливого експортного товару.

Виробництво: Протягом останніх трьох років спостерігається тренд на поступове скорочення площ під ячменем на користь більш маржинальних олійних культур (сої та ріпаку).

• Врожайність: У 2022/23 МР було зафіксовано аномально високі показники (понад 3,0 т/га), проте у 2024/25 МР через складні погодні умови показник повернувся до середньобазових значень.
• Регіональні особливості: Основне виробництво зосереджене в Центральному та Приволзькому федеральних округах, де ячмінь використовується переважно для внутрішнього споживання (тваринництво), тоді як південні регіони орієнтовані на експорт.

Торгівля: Експортний потенціал залишається високим завдяки конкурентній ціні на світовому ринку.

• Обсяг експорту 2024/25: Оцінюється у 5,3–5,5 млн т.
• Ключові ринки: Саудівська Аравія (найбільший покупець фуражного ячменю), Іран, Китай та Лівія.
• Динаміка: Спостерігається переорієнтація логістичних потоків на порти Азово-Чорноморського басейну та використання Каспійського маршруту для поставок в Іран.
• Імпорт: Майже відсутній (менше 0,1 млн т), переважно представлений насіннєвим матеріалом преміальних сортів пивоварного ячменю з Європи.

Прогноз: Згідно з попередніми оцінками USDA та галузевих аналітиків, в Росії в 2026/2027 МР очікується виробництво ячменю на рівні 18,5–19,0 млн т. Це на 6–8% (орієнтовно мінус 1,1–1,6 млн т) відносно результатів 2025/2026 МР — 20,1 млн т. Експортні мита та державне регулювання цін всередині країни можуть обмежити мотивацію фермерів до подальшого розширення площ. Спека на старті весни 2026 р. в південних регіонах та очікуваний посушливий період під час літньої вегетації скоригували потенційну врожайність ближче до історичної норми.

Протистояння: Україна та РФ продовжують конкурувати за частку ринку в Середземномор’ї, де ціновий фактор залишається вирішальним у торгівлі фуражною групою.

Австралія є третім за величиною виробником ячменю у світі та ключовим стратегічним постачальником для Азійсько-Тихоокеанського регіону. Після зняття торговельних обмежень з боку Китаю, австралійський ячмінь повернув собі статус домінантного гравця на світовій арені, демонструючи стрімке відновлення експортних потужностей. Ринок ячменю Австралії в сезоні 2024/2025 характеризувався циклом відновлення після посушливих періодів. Країна наразі виступає головним балансиром пропозиції в Південній півкулі, забезпечуючи стабільні поставки пивоварного та фуражного ячменю в періоди міжсезоння у Північній півкулі.

Виробництво: На відміну від тенденцій у Східній Європі, Австралія зберігає стабільний інтерес до ячменю завдяки його ролі в сівозміні та стійкості до засоленості ґрунтів. Протягом останніх років площі коливалися залежно від опадів, але залишалися в межах стратегічного коридору 5,0–5,8 млн га.

Врожайність: Показники врожайності в Австралії вкрай залежні від явища El Niño. Після рекордних зборів 2022/23 років, сезон 2025/2026 продемонстрував помірні цифри через нерівномірні опади в Західній та Південній Австралії. Загальне виробництво в 2024/2025 МР становило 12,6 млн т, середня врожайність — 2,2–2,5 т/га. 

Регіональні особливості: Західна Австралія (Western Australia) є основним експортним хабом, звідки понад 80% врожаю відправляється на зовнішні ринки. Південні та Східні штати більше орієнтовані на внутрішнє споживання потужним сектором тваринництва та локальним пивоварінням.

Торгівля:

• Експортний прорив: Головною подією сезону 2024/25 стало повноцінне повернення на ринок Китаю, що дозволило Австралії зміцнити позиції та диктувати цінові тренди в регіоні.
• Обсяг експорту 2024/25: Оцінюється у 7,5–8,1 млн т.
• Ключові ринки: Китай (понад 50% експорту), Японія, В'єтнам та Саудівська Аравія.
• Динаміка: Спостерігається логістична оптимізація через порти Квінсленда та Фрімантла для скорочення термінів доставки до країн Південно-Східної Азії.

Імпорт: Майже відсутній. Австралія є повністю самодостатньою в забезпеченні насіннєвим фондом та фуражем.

Прогноз: Згідно з даними USDA та аналітиків ABARES, у 2026/2027 МР очікується падіння виробництва приблизно на 9,3% від показників 2025/2026 МР — 15,0 млн т. Тобто, прогноз виробництва на 2026/2027 МР становить 13,6 млн т. Проте цей результат все одно залишається майже на 9% вищим за середній історичний 10-річний показник для країни. Очікується просідання експорту до 7,0 млн т.

Фактори ризику: Волатильність торговельних відносин та висока залежність від одного великого покупця (Китаю). Також ризиком залишається конкуренція з боку Аргентини в сегменті фуражного ячменю. 

Протистояння: Австралія активно конкурує з Францією та Канадою за преміальний сегмент пивоварного ячменю в Азії. На відміну від Чорноморського регіону, австралійський продукт виграє за рахунок логістичної близькості до основних споживачів.

Канада є одним із ключових виробників ячменю в Північній півкулі, спеціалізуючись на високоякісному пивоварному зерні. У сезоні 2024/2025 канадський ринок продемонстрував часткове відновлення після посушливих років, зміцнюючи свої позиції як надійного постачальника для солодової промисловості Азії та США. Ринок ячменю в Канаді вирізняється чітким поділом на внутрішнє споживання (фураж) та експортну орієнтацію (солод і преміальний ячмінь). У сезоні 2024/2025 країна змогла наростити врожайність завдяки кращому зволоженню в провінціях Саскачеван та Альберта порівняно з екстремально посушливим 2023 роком.

Виробництво: Посівні площі під ячменем у Канаді скоротилися (на 3–5% за останні 3 роки). Це зумовлено високою конкуренцією за землю з боку каноли (ріпаку) та пшениці. Проте завдяки інтенсифікації технологій валовий збір залишається стабільним — 8,7 млн т в 2024/2025 МР.

Врожайність: Канада має один із найвищих показників врожайності серед країн-лідерів. Якщо у 2023/24 МР через посуху показники падали нижче 3,0 т/га, то у 2024/25 МР вони відновилися до середньобазових значень — понад 3,1 т/га.

Регіональні особливості: Понад 90% канадського ячменю вирощується в преріях — провінціях Альберта, Саскачеван та Манітоба. Альберта є лідером за обсягами вирощування та внутрішнього споживання ячменю потужним сектором м'ясного тваринництва.

Торгівля:

• Експортний потенціал: Канада стабільно входить до топ-5 світових експортерів ячменю.
• Обсяг експорту 2024/25: Оцінюється у 2,5–2,8 млн т.
• Ключові ринки: Китай (основний покупець солодового ячменю), США (фураж і солод) та Японія.
• Динаміка: Канадські експортери роблять ставку на сертифіковану якість та простежуваність продукції, що дозволяє утримувати високі ціни в пивоварному сегменті.

Імпорт: Обсяги імпорту мінімальні (до 0,1 млн т) і зазвичай представлені поставками зі США для прикордонних переробних підприємств у періоди локальних дефіцитів.

Прогноз: На сезон 2026/2027 МР аналітиками USDA очікується просідання виробництва на 8,1% (мінус 800 тис. т) порівняно з поточним роком — 9,8 млн т в 2025/2026 МР. Тобто, прогноз валового збору в 2026/2027 МР становить 9,0 млн т. Висока врожайність культури дозволила країні сформувати міцну пропозицію фуражного та пивоварного ячменю, а також різко наростити темпи експорту (на 1,2 млн т вище порівняно з аналогічними торішніми темпами).

Фактори ризику: Кліматична нестабільність (ризик літніх засух) та залежність від логістичної пропускної спроможності залізниць, що транспортують зерно до портів Ванкувера та Принс-Руперта.

Протистояння: Канада веде активну боротьбу з Австралією за домінування на китайському ринку солоду. Хоча Австралія має перевагу в логістиці, Канада виграє завдяки специфічним якісним характеристикам сортів, які цінуються глобальними пивоварними брендами.

Туреччина є стратегічним вузлом на світовій мапі зернових, поєднуючи ролі великого виробника, значного імпортера та потужного хаба з переробки. У сезоні 2024/2025 країна продемонструвала високу стійкість виробництва, що дозволило їй не лише забезпечити внутрішні потреби тваринництва, а й активно впливати на регіональні ціни в Чорноморському басейні.

Ринок ячменю Туреччини в сезоні 2024/2025 характеризувався стабільністю, яка була досягнута завдяки сприятливим погодним умовам в основних зернових регіонах Анатолії. Країна продовжує використовувати ячмінь як базовий компонент для виробництва комбікормів, що критично важливо для її зростаючого сектора птахівництва та скотарства.

Виробництво: За останні три роки Туреччина демонструє позитивну динаміку площ. Якщо раніше площі під ячменем коливалися навколо 2,8 млн га, то у 2024/25 МР вони впевнено закріпилися на позначці понад 3,0 млн га. Це результат державної політики підтримки вирощування зернових для зменшення залежності від імпорту.

Врожайність: Завдяки впровадженню іригаційних проектів та використанню сучасних добрив, середня врожайність у Туреччині стабілізувалася вище 2,4 т/га. Навіть за умов періодичних посух, турецькі аграрії демонструють кращу продуктивність порівняно з середніми показниками країн Близького Сходу.

Регіональні особливості: Центральна Анатолія є «хлібним кошиком» країни, де вирощується понад 50% всього ячменю. Регіони навколо Коньї та Анкари мають найбільш розвинену інфраструктуру для зберігання та переробки зерна.

Торгівля:

• Динаміка імпорту: Туреччина залишається великим імпортером, хоча обсяги закупівлі у 2024/25 МР знизилися завдяки гарному власному врожаю.
• Обсяг імпорту 2024/25: Оцінюється у 0,6–0,8 млн т (для порівняння, у дефіцитні роки цей показник сягав 2 млн т).
• Ключові постачальники: Росія та Україна забезпечують понад 80% імпортних потреб через логістичну близькість.
• Експорт: Туреччина практично не експортує ячмінь як сировину, спрямовуючи весь ресурс на внутрішній ринок або на експорт продукції з доданою вартістю (м'ясо, борошно, корми).

Імпорт: У 2024 р. державне агентство TMO (Turkish Grain Board) активно регулювало ринок через тендери, балансуючи між підтримкою місцевих фермерів та стримуванням продовольчої інфляції.

Прогноз: Згідно з оновленими даними USDA FAS, у 2026/2027 МР прогнозується ріст виробництва до 8,4 млн т. Валовий збір у 2025/2026 МР оцінюється в 7,3 млн т. Експерти ринку прогнозують, що у сезоні 2026/2027 Туреччина фактично вийде з переліку топ-імпортерів ячменю. Збільшення власного врожаю до 8,4 млн т дозволить країні практично повністю закрити потреби внутрішнього тваринництва та пивоварної індустрії.

Фактори ризику: Висока інфляція та волатильність турецької ліри, що здорожує імпортні добрива та ПММ. Також критичним залишається фактор опадів у весняний період. Туреччина виступає головним «ринком-арбітром» для України та РФ. Цінова політика турецького TMO часто визначає експортні котирування в усьому Чорноморському регіоні. Важливо, що Туреччина у 2025 р. ввела тимчасові обмеження на імпорт (мита), щоб захистити внутрішнього виробника, що вдарило по поставках з РФ та України.

Україна залишається стратегічно важливим вузлом на світовій мапі ячменю, попри безпрецедентні виклики, пов'язані з війною, логістичними обмеженнями та кліматичною волатильністю. У сезоні 2024/2025 вітчизняний ринок продемонстрував дивовижну адаптивність, зберігши позиції в десятці світових лідерів та забезпечивши критично важливі поставки для країн Середземномор'я та Азії.

Ринок ячменю в Україні в сезоні 2024/2025 МР стабілізувався після різкого падіння на початку повномасштабного вторгнення. Культура залишається привабливою для фермерів через ранні терміни збирання, що дозволяє швидше отримати обігові кошти на старті маркетингового року.

Виробництво: Посівні площі під ячменем в Україні суттєво скоротилися порівняно з довоєнним рівнем (понад 2,5 млн га), що зумовлено окупацією територій на Півдні та Сході, які були ключовими для цієї культури. У 2024/25 МР площі становили 2,2 млн га, оскільки аграрії частково переорієнтувалися на олійні культури, але зберегли ячмінь у сівозміні для диверсифікації ризиків.

Врожайність: Показник врожайності у 2024/25 МР перебував у межах 2,4–2,6 т/га. Це нижче потенціалу через обмежене використання добрив (зростання собівартості) та локальні посухи в південних регіонах, проте якість зерна залишається високою, особливо для пивоварних сортів у західних областях.

Регіональні особливості: Виробництво змістилося в центральні та західні регіони. Одеська та Миколаївська області, попри близькість до фронту, залишаються основними виробниками ячменю завдяки клімату, проте високі безпекові ризики та дорога логістика впливають на кінцеву маржинальність.

Торгівля:

• Експортна стійкість: Україна ефективно використовує «морський коридор» та порти Дунаю для виходу на світові ринки.
• Обсяг експорту 2024/25: Оцінюється у 2,3–2,5 млн т.
• Ключові ринки: Китай (основний попит на фуражний ячмінь), Іспанія, Румунія та країни Північної Африки.
• Динаміка: Україна поступово повертає частку на ринку ЄС, де український ячмінь конкурує за ціною з місцевими виробниками.

Імпорт: Обсяги імпорту близькі до нуля і представлені виключно високоякісним насіннєвим фондом європейської селекції.

Прогноз: Згідно з оцінками USDA, у 2026/2027 МР прогнозується скорочення виробництва до 5,3 млн т. Валовий збір у 2025/2026 МР очікується в межах 5,6 млн т. В профільному міністерстві розрахунки нижчі — 4,7 млн т. Експортний потенціал оцінюється на рівні 2,2 млн т.

Фактори ризику: Військові дії та руйнування портової інфраструктури, дефіцит кваліфікованих кадрів в АПК та логістичні черги на кордонах з ЄС. Крім того, кліматичний фактор (весняні заморозки або літня посуха) залишається непередбачуваним.

Протистояння: Україна веде запеклу боротьбу з РФ у Середземноморському регіоні, де обидві країни конкурують за лояльність Саудівської Аравії та Єгипту. Українська перевага полягає в якості та гнучкості поставок, проте ціновий тиск з боку великих обсягів дешевого російського зерна залишається серйозним викликом.

Ринок ячменю в Аргентині в сезоні 2024/2025 продемонстрував високу стабільність завдяки розширенню інвестицій у технології вирощування пивоварних сортів. Країна успішно конкурує на світовій арені завдяки низькій собівартості логістики до глибоководних портів та високій якості зерна.

Виробництво: Посівні площі в Аргентині за останні три роки демонструють помірне зростання. Ячмінь стає все більш привабливою альтернативою пшениці завдяки коротшому вегетаційному періоду, що дозволяє фермерам ефективніше висаджувати другу культуру (переважно сою) у подвійній сівозміні.

Врожайність: Аргентина має одну з найвищих середніх врожайностей ячменю серед великих експортерів. У 2024/25 МР показник утримався на рівні понад 4,1 т/га завдяки впровадженню сучасних систем захисту рослин та сприятливим опадам у провінції Буенос-Айрес.

Регіональні особливості: Левова частка виробництва (понад 90%) зосереджена в провінції Буенос-Айрес. Південно-східні регіони провінції спеціалізуються на преміальному пивоварному ячмені, тоді як західні та північні райони більше орієнтовані на фуражний сегмент.

Торгівля:

• Експортна стратегія: Аргентина використовує свою географічну перевагу для домінування на ринку Бразилії (у межах МЕРКОСУР) та активного просування на ринок Китаю.
• Обсяг експорту 2024/25: Оцінюється у 3,1–3,4 млн т.
• Ключові ринки: Китай (фуражний ячмінь), Бразилія (пивоварний ячмінь та солод), Колумбія.
• Динаміка: Спостерігається зростання відвантажень у Китай, що робить Аргентину серйозним конкурентом для Австралії та Франції в цьому регіоні.

Імпорт: Майже відсутній. Країна повністю забезпечує себе насіннєвим матеріалом та має розвинену мережу солодових заводів, що належать глобальним пивоварним гігантам.

Прогноз: Згідно з оновленими оцінками USDA FAS та звітами WASDE, у 2026/2027 МР очікується помірне зниження виробництва до 5,3 млн т. Валовий збір у 2025/2026 МР оцінюється в межах 5,6 млн т. За оцінками USDA, фермери планують зберегти посівні площі під ячменем на рівні 1,25–1,3 млн га. Проте зафіксувати аналогічну супер-врожайність два роки поспіль кліматично малоймовірно, тому аналітики прогнозують повернення продуктивності полів до стандартних довгострокових значень.

Фактори ризику: Економічна нестабільність та зміни в експортному оподаткуванні, які можуть вплинути на мотивацію фермерів. Також ризиком є логістичні витрати на внутрішні перевезення автотранспортом.

Протистояння: Аргентина веде пряму конкуренцію з Австралією за китайський ринок. Перевага Аргентини полягає у сезонності: вона постачає новий врожай тоді, коли запаси в Північній півкулі починають вичерпуватися, що дозволяє отримувати цінову премію.

Ринок ячменю у Великій Британії в сезоні 2024/2025 характеризується високим попитом на якісний пивоварний ячмінь, що становить основу британського експортного потенціалу. Країна успішно конкурує з державами ЄС, використовуючи переваги власних селекційних досягнень та високих стандартів сертифікації.

Виробництво: Посівні площі під ячменем у Британії демонструють стабільність протягом останніх п’яти років. Ячмінь залишається ключовою ярою культурою, яку фермери використовують для боротьби з бур’янами та як ефективну альтернативу озимій пшениці в сівозміні. У 2024/25 МР площі дещо зросли через надмірні опади восени (до 1,1–1,2 млн га), які завадили посіву озимих, змусивши аграріїв збільшити клин ярого ячменю.

Врожайність: Британія має один із найвищих показників урожайності в світі. У 2024/25 МР показник утримався на рівні 4,8 т/га, що значно перевищує середньосвітові значення. Це досягається завдяки сприятливому морському клімату та інтенсивним технологіям вирощування.

Регіональні особливості: Основні потужності з виробництва зосереджені у Східній Англії та Шотландії. Шотландський ячмінь є критично важливою сировиною для індустрії виробництва віскі, що забезпечує стабільно високу внутрішню ціну та гарантований збут.

Торгівля:

• Експортний профіль: Велика Британія є чистим експортером ячменю, орієнтованим на ринки ЄС та Північної Африки.
• Обсяг експорту 2024/25: Оцінюється у 1,1–1,3 млн т.
• Ключові ринки: Іспанія, Бельгія (солодові заводи), Марокко та Саудівська Аравія (фуражний сегмент).
• Динаміка: Після Brexit британські експортери переорієнтували частину потоків на прямі контракти з країнами Близького Сходу, зменшуючи залежність від перевалки через порти ЄС.

Імпорт: Обсяги імпорту мінімальні та стабільно тримаються на рівні нижче 0,1 млн т. В основному це спеціалізовані сорти для специфічних сегментів харчової промисловості.

Прогноз: Згідно з попередніми оцінками USDA та звітами AHDB (Agriculture and Horticulture Development Board), у 2026/2027 МР прогнозується виробництво 6,2 млн т ячменю. Очікується зниження виробництва приблизно на 4,6% (мінус 300 тис. т) порівняно з поточним сезоном. В 2025/2026 МР валовий збір оцінюється в 6,5 млн т. На відміну від озимої пшениці, виробництво якої стрімко відновлюється, ячмінний сегмент демонструє тенденцію до помірного скорочення через зміну сівозміни та погодні виклики.

Фактори ризику: Зміни у кліматичних моделях (надмірні опади під час збирання) та регуляторні зміни в аграрній політиці після виходу з ЄС. Також значним фактором є волатильність цін на енергоносії, що впливає на вартість сушіння зерна.

Протистояння: Британія веде активну боротьбу за ринок пивоварної сировини з Францією та Данією. Головною перевагою британського продукту є стабільно висока якість солоду, що дозволяє утримувати лояльність клієнтів навіть за умов жорсткої цінової конкуренції.

Сполучені Штати займають специфічну нішу на світовому ринку ячменю, де культура все більше переходить із категорії фуражних у категорію спеціалізованих технічних культур для солодової промисловості. У сезоні 2024/2025 американський ринок демонстрував стабільність, фокусуючись на задоволенні внутрішнього попиту та підтримці преміального експорту. На відміну від кукурудзи чи сої, значна частина ячменю в США вирощується за попередніми угодами з великими пивоварними компаніями та солодовими заводами, що забезпечує фермерам прогнозовану маржу.

Виробництво: Посівні площі під ячменем у США за останні 10 років зазнали суттєвого скорочення, поступившись місцем кукурудзі та пшениці. Проте в останні три роки площа стабілізувалася в межах 0,9–1,1 млн га. Фермери Північних Рівнин обирають ячмінь через його короткий цикл вирощування та роль у сівозміні.

Врожайність: Америка демонструє одні з найвищих показників врожайності завдяки інтенсивному використанню добрив та селекції. У 2024/25 МР врожайність була стабільною (3,8–4,1 т/га), хоча в окремих районах Монтани спостерігався вплив посушливих умов на початкових етапах вегетації.

Регіональні особливості: Трійка лідерів — Айдахо, Монтана та Північна Дакота — забезпечують понад 75% всього американського врожаю. Айдахо спеціалізується на іригаційному вирощуванні ячменю, що гарантує стабільно високу якість солодового зерна.

Торгівля:

• Експортний фокус: США не прагнуть до масового експорту фуражу, орієнтуючись на солод та високоякісний ячмінь.
• Обсяг експорту 2024/25: Оцінюється у 0,4–0,5 млн т.
• Ключові ринки: Мексика (найбільший споживач американського солоду), Канада та країни Східної Азії.
• Динаміка: США є чистим експортером солоду, але залишаються великим імпортером ячменю з Канади для забезпечення потреб пивоварень у прикордонних штатах.

Імпорт: США стабільно імпортують близько 0,3–0,4 млн т ячменю на рік, переважно з Канади, для балансування внутрішніх потреб переробної промисловості.

Прогноз: Згідно з даними USDA, у 2026/2027 МР очікується помірне зростання виробництва до 149 млн бушелів (або ~3,25 млн т). Це трохи більше попередніх результатів поточного сезону 2025/2026 МР  — ~3,1 млн т. На відміну від Канади, де ячмінь масово йде на корм худобі, у США близько 80% внутрішнього використання припадає на сектор FSI (харчова, насіннєва та промислова індустрія), а саме — на солодовні для броварства та дистиляції віскі. 

Фактори ризику: Зменшення споживання традиційного пива в США на користь інших напоїв, що може знизити попит на солодовий ячмінь у довгостроковій перспективі. Також значним ризиком є конкуренція з канадським зерном.

Протистояння: У північноамериканському регіоні США та Канада діють швидше як партнери по єдиному ланцюгу поставок, проте в сегменті експорту солоду до Мексики між ними триває жорстка конкуренція за частку ринку.

Казахстан є одним із найбільш динамічних гравців на ринку ячменю в Центральній Азії, демонструючи у сезоні 2024/2025 стрімке відновлення виробничих показників. Країна виступає ключовим постачальником для Ірану та активно нарощує присутність на ринку Китаю, використовуючи переваги транскаспійської логістики. Ринок ячменю в Казахстані в сезоні 2024/2025 став символом аграрного відновлення після екстремальної посухи попереднього року. Культура є стратегічною для північних та центральних регіонів країни завдяки своїй посухостійкості та важливості для внутрішнього тваринництва.

Виробництво: Посівні площі під ячменем у Казахстані за останні роки демонструють волатильність. Після піку у понад 2,5 млн га, відбулося невелике скорочення на користь соняшнику та льону, проте у 2024/25 МР площі стабілізувалися на рівні 2,3 млн га. Влада країни стимулює вирощування ячменю як частину програми диверсифікації зернового клину.

Врожайність: Це найбільш критичний показник для Казахстану, який сильно залежить від опадів у червні-липні. У 2024/25 МР врожайність відновилася до 1,3 т/га після провальних 0,9 т/га у попередньому сезоні. Потенціал зростання врожайності залишається значним за умови впровадження вологозберігаючих технологій.

Регіональні особливості: Основний обсяг виробництва зосереджений у «зерновому поясі» — Акмолінській, Костанайській та Північно-Казахстанській областях. Південні регіони спеціалізуються на озимих сортах, які мають вищу врожайність, але обмежені площі.

Торгівля:

• Експортний прорив: Казахстан успішно диверсифікує ринки збуту.
• Обсяг експорту 2024/25: Оцінюється у 0,8–1,0 млн т.
• Ключові ринки: Іран (традиційний лідер), Китай (найбільш перспективний напрямок) та країни Центральної Азії (Узбекистан, Таджикистан).
• Динаміка: Спостерігається активне використання залізничного маршруту «Казахстан — Туркменістан — Іран» та розширення перевалки через порт Актау.

Імпорт: Практично відсутній. Країна повністю забезпечена власним фуражним фондом.

Прогноз: Згідно з оновленими оцінками USDA FAS, у 2026/2027 МР прогнозується скорочення виробництва до 3,1 млн т. Це на 500 тис. т (або на 14%) менше, ніж попередні результати сезону 2025/2026 МР — 3,6 млн т. Поточний маркетинговий рік став для казахських аграріїв одним із найкращих в історії. Завдяки ідеальним погодним умовам та високому рівню кумулятивних опадів у ключових зернових регіонах під час фази наливу зерна, середня врожайність ячменю досягла 1,57 т/га. 

Фактори ризику: Екстремальна погодна волатильність (засухи) та логістичні обмеження при транзиті через територію сусідніх країн. Також викликом є висока конкуренція з боку російського ячменю на іранському ринку.

Протистояння: Казахстан конкурує з рф та Україною за ринки Середньої Азії та Каспійського басейну. Головною перевагою Казахстану є прямий сухопутний кордон з Китаєм, що дає стратегічну перевагу у швидкості поставок зерна в центральні провінції КНР.