Аграрна геополітика: чому Китай не буде підтримувати росію
Поточна ситуація на ринку продовольства вказує на те, що ймовірність повноцінного переходу КНР «на сторону зла» є вкрай низькою.
Не секрет, що відносини рф та Китаю мають суто прагматичний, а не ідеологічний характер. Менш очевидним фактом є те, що в разі підтримки мордору та конфлікту із західним світом Піднебесна може опинитися на межі продовольчої катастрофи.
На це вказують наступні факти:
- Китай є найбільшим імпортером аграрної продукції. Стратегічні запаси продовольства визначають незалежність країни від експортерів. Високі запаси дозволяють КНР проводити агресивну зовнішню політику. Не випадково накопичення запасів впродовж попередніх сезонів пов’язували з намірами Китаю щодо захоплення Тайваню.
- Розмір китайських запасів — державна таємниця, але очевидно, що наразі ці запаси починають скорочуватися. Вже сьогодні в багатьох провінціях заводи з переробки соєвих бобів не працюють через дефіцит сировини. Локальні ціни на зернові та олійні пробили історичні максимуми. Невпинно зростаюче поголів’я свиней потребує потужної кормової бази.
- Китайський уряд починає розпродавати старі запаси бобів з резервів, дещо стримуючи поточний імпортний попит. Але все одно він залишається надзвичайно залежним від зовнішніх постачань, про що вказують темпи імпорту із США.
- Запаси кукурудзи також скорочуються. Це посилюється порушенням постачань з України.
- Покрити дефіцит кормів у Китаї можуть лише США та країни Південної Америки. З останніми є деякі проблеми: низький потенціал врожайності через посуху, зростання вартості фрахту, підвищення експортних обмежень аргентинським урядом, потенційне розширення виробництва біодизелю в Бразилії.
- Основним постачальником кукурудзи та сої в КНР залишається США. Для американців китайський попит є важливим, але не критичним. У будь-який момент частина торговельних потоків може бути перенаправлена з Китаю до ЄС, який вже починає відчувати продовольчий дефіцит. Скажімо, іспанський уряд наразі знижує вимоги щодо якості кукурудзи, щоб забезпечити місцевих тваринників американським зерном. А нестачу соняшникової олії з України теоретично можна компенсувати імпортом сої із США.
- Аномально високі ціни на нафту дозволяють Штатам переробити значну частину запасів кукурудзи та сої на біопаливо, а не продавати їх Китаю.
Читайте також: Продовольча безпека України та світу. Чи є приводи для хвилювання?
Отже, зараз США напряму визначає продовольчу безпеку КНР. Очевидно, що підтримка Китаєм військової агресії мордору проти України спровокує санкції, найжорсткішою з яких стане зупинка аграрного експорту.
Чи буде КНР ризикувати добробутом та життями сотень мільйонів своїх громадян, підтримуючи забаганки божевільного диктатора в сусідній країні? Відповідь очевидна.
Павло Мартишев, дослідник Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки
