Яловичина б'є рекорди, а молоко дешевшає: чи пустять ферми корів під ніж
Джерело фото: Latifundist.com
В Україні стає вигідно вирощувати ВРХ для подальшого забою, цьому сприяють світові тренди. Натомість для виробництва сирого молока глобальна ситуація менш оптимістична. Тому вже зараз деякі тваринники задумуються: чи є сенс в умовах війни вкладатись в молочне скотарство, або вигідніше пустити під ніж частину стада за відносно привабливою ціною?
Чи будуть далі рости ціни на м'ясо ВРХ? Чому в Україні м'ясне скотарство є нішевим напрямком, на відміну від молочного? Чому українці споживають переважно яловичину з відбракованих тварин? — відповідає Latifundist.com.
Чому скотарі можуть почати вирізати стада
Відносно високі ціни на яловичину цього року стали потужним стимулом для продажу корів на забій, розповідає Олександр Назарко, співзасновник компанії з управління активами в сільському господарстві Global Agro Finance. Швидкість скорочення поголів’я ВРХ може суттєво прискоритися вже у 2025-2026 роках. Або цей процес може виглядати непомітним: номінальна кількість голів в промисловому секторі збережеться, але посилиться дисбаланс, коли маленькі та середні гравці виходитимуть з ринку, а великі — розширюватимуться за їх рахунок.
Причиною є цінова ситуація в молочній галузі: ціни на корми зараз високі, тоді як ціни на молоко немає. За його даними, середні ціни на сире молоко зараз складають 17,5 грн/кг ($0,41/кг), що менше, ніж перед повномасштабним російським вторгненням — 13 грн/кг, ($0,40/кг). Проте виросла собівартість молока та молочна інфляція (відставання ціни на молоко від реальних витрат господарств), а премії за якість зменшились.
За його даними за 2021-2024 рр. вартість кормів зросла на 70%, паливно-мастильні матеріали — на 80%, транспортно-лабораторні послуги — на 70-90%, ветеринарія та обслуговування техніки — на 60-80%, зарплати працівників — на 50%. Найбільше подорожчала електроенергія — на 420%.
Ціни на яловичину теж не є аномально високими. Скоріше, вони звичайні: перед великою війною бички живою вагою коштували 84 грн/кг ($3,1/кг), тоді як зараз — 112 гр/кг ($2,66/кг). Але і в цих умовах далеко не всі скотарі можуть заробити на м'ясі. Фінансовий результат тут «на межі»: одне невдале рішення, і компанія несе збитки, додає він.
«Ціна на ВРХ живою вагою має потенціал для підвищення, беручи до уваги те, що вона нижча, ніж була у 2021 році. Крім того, у світі панує період високої інфляції. Тому процес росту цін може зупинити лише якесь глобальне потрясіння, а воно, до речі, вже стукає в усі двері»
Таке співвідношення цін та собівартості продуктів тваринництва змушує власників ферм задуматись над продажем тварин на забій, підсумовує Олександр Назарко. Дані його бенчмаркінгу GAF Dairy Benchmarking підтверджують, що літом 2025 року на багатьох підприємствах кількість вибракованих корів була суттєво більшою за нормативний показник.
Також через нестабільну ситуацію на ринку молока і відносно дороге м'ясо підіймається точка беззбитковості конкретної корови, пояснює він. Вища точка беззбитковості — менша економічна ефективність господарства. Тому коли ціна на ВРХ живою вагою є високою, це стимулює продавати більше корів, щоб отримати необхідні для роботи оборотні кошти.
Хороший бичок на продаж — від 400 кг
Зараз в Україні вигідно відгодовувати та продавати бичків молочних порід вагою 400-500 кг, уточнює Олександр Назарко. Конʼюктура ринку дозволяє заробляти на бичках додаткові кошти до існуючого молочного бізнесу.
«Але заробити на вирощуванні худоби на м'ясо можуть далеко не всі молочні господарства. І ринок живої худоби постійно змінюється, тут дуже легко втратити кошти. Часто так і відбувається, тому все треба рахувати та контролювати на кожному з етапів»
Його слова підтверджує Олексій Бовдир, власник СТОВ «Скіф» на Полтавщині, інтерв'ю з яким нещодавно опублікував Latifundist.com. На молочній фермі підприємства утримується 3500 голів ВРХ, з них 1300 — дійні корів. Крім виробництва сирого молока, господарство займається дорощенням худоби, причому не лише молочних, а і м'ясних порід. На «Скіфі» деякий час утримували 70 голів м'ясної абердино-ангуської породи, з якої отримують преміальну мармурову яловичину. З настанням зими експеримент довелось зупинити, а тварин продати на забій. Але не через нерентабельність — на фермі просто не було місць для всіх тварин.
Проте господарство і надалі продовжує відгодівлю ВРХ, розповідає він.
«Продавати худобу треба або до семиденного віку, або вже в кондиції. Найдорожча група тварин — телята до двомісячного віку. Воно за цей час спожило півтони молока і комбікормів, і йому потрібні специфічні умови для утримання. А продавати ВРХ до 400 кг — це в кращому випадку нуль, а то і збитки. Тому дорощуємо бичка до 500 кг, потім продаємо. Зараз ціна в живій вазі перетнула 100 грн/кг, і за півтонного бика можна виручити 50 тис. грн»
У вересні 2024 року бички вагою від 400 кг коштували в середньому 90-92 грн за кілограм живої ваги, тоді як зараз — 109-111 грн/кг, уточнює Ганна Лавренюк, гендиректор «Асоціації виробників молока» (АВМ). Стрибок цін почався наприкінці 2024 року і досяг п'ятирічного максимуму. Він пов'язаний з посиленням попиту на живу худобу забійних кондицій з країн, які традиційно купують вітчизняну ВРХ — Лівану, Лівії, Йорданії та Туреччини.
Продаж ВРХ молочних порід може стати додатковим резервом фінансових надходжень для ферми, підтверджує вона. Але необхідна вчасна і грамотна вибраковка продуктивних тварин, а також правильна відгодівля.
Робота з господарствами, які мають молочне ВРХ цікава і для банків, розповідають в пресслужбі ПУМБ. Банки готові розглядати співпрацю, хоча в останні роки звернень щодо фінансування розвитку цього напрямку небагато. Серед останніх кейсів — проєкти у за державними програмами, які дають змогу аграріям залучити інвестиційне фінансування під пільгові відсотки. Клієнти ПУМБ мають можливість скористатися як цим державними програмами, так і такими інструментами, як фінансовий лізинг, кредити та кредитні лінії та інші.
При цьому агроклієнт із молочним ВРХ має ряд переваг для банку. Це диверсифікація діяльності, бо в певні роки кон'юнктура зернових ринків може бути несприятливою, тоді як молочний напрямок може бути більш рентабельним, і навпаки. Рослинництво і скотарство є взаємно доповнюючими, це кормова база, органічні добрива, кращі варіації для сівозміни рослинництва тощо. Також для банку клієнт з молочним напрямком є більш прогнозованим, оскільки може забезпечити більш рівномірну ліквідність — доходи від молока надходять щомісяця, тоді як в рослинництві вони сезонні.
Водночас, зараз в Україні цей напрям має низку викликів, як-от потреба додаткової робочої сили. З іншого боку, це має позитивний вплив на сталий розвиток місцевих громад, адже залучення людей із села є їх соціальною підтримкою і сприяє лояльності власників паїв, які переважно проживають поряд, зазначають в ПУМБ.
«Забезпечення якості молочної сировини та, відповідно, хорошої ціни реалізації, потребує значних інвестицій в обладнання, автоматизацію процесів (доїльні зали, подача кормів, очистка ферм, зберігання молока тощо). І ще один виклик - стратегічне забезпечення процесів захисту виробництва від епідемій/хвороб, збільшення надоїв, робота з кращим поголівям тощо», — нагадують в фінустанові.
Чому в нас масово не вирощують м'ясні породи ВРХ
М'ясне скотарство в Україні загалом не «рахується», підкреслює Олександр Назарко. В країні є буквально кілька успішних підприємств, де розводять ВРХ мʼясного типу. Вони зазвичай давно присутні на ринку, входять до складу відомих холдингів, або мають налагоджений збут у своїй вузьконаправленій ніші.
Часто стається так, що тваринницьке підприємство помилково рахує свій м'ясний напрямок як прибутковий через невірно прораховану економіку напрямку. Наприклад, основні корми враховуються по собівартості, а не по ціні, за якою їх можна було б продати, якби в господарстві не було худоби.
Інша причина, чому в Україні майже відсутнє м'ясне скотарство — ВРХ таких порід зазвичай утримують поза фермами на пасовищах, пояснює експерт. Для такого екстенсивного вирощування земля в Україні коштує занадто дорого, і аграрію вигідніше виділити свої гектари під більш передбачуване рослинництво.
Крім того, в Україні опади нерівномірно розподілені по місяцях, і на пасовищах немає стійкого травостою протягом шести місяців. Через це тварини потребують додаткових кормів і витрат, а маржинальність м'ясних порід ВРХ в Україні набагато нижча, ніж в традиційно скотарських країнах — Новій Зеландії, Аргентині, Чилі, Уругваї тощо.
«Окремо бізнес на бичках взагалі не рахується. Нещодавно був запит на те, що одному із наших партнерів запропонували взяти в оренду майданчик та вирощувати там бичків на відгодівлю. Я прорахував економіку — не «лягає». Воно працює лише придатком до молочного бізнесу, все решта — просто втрата коштів»
Куди продати худобу і скільки повернеться на вибраковці
Продавати м'ясні породи худоби на внутрішньому ринку немає сенсу, підкреслює Ганна Лавренюк. В Україні на м'ясо реалізуються вибракувані корови, рідко — бички молочних порід, відгодовані за концентратним методом. При правильному підході до відгодівлі, худоба молочних порід не поступаються традиційним м'ясним породам за основними показниками — якістю, виходом м'яса з туші та мармуровістю яловичини.
На м'ясо таких тварин є серйозний попит за кордоном, тоді як на українському ринку немає значного попиту на яловичину. В Україні просто немає розвиненої традиції споживання яловичих стейків, як, наприклад, в Америці чи окремих країнах Європи.
Попит на худобу ВРХ за кордоном є завжди, розповідає Андрій Науменко, засновник переробного підприємства «Лубним'ясо» (бренд Skott Smeat), яке з 2021 року входить до складу холдингу МХП. Проте питання — чи є хороша ціна на ВРХ. Коли за кордоном є ціна, то в Україні відразу починається дефіцит пропозиції худоби.
«Наведу для розуміння ціни на яловичину. Чому перестали експортувати на Китай? Тому що немає ціни. Китай дає за яловичину $4,8/кг при її собівартості $6,5/кг. Тому експорт на Китай пропав, якщо щось постачається — це ситуативно. Або Туреччина: хоч вони дають $6,7/кг, а виробник розраховує отримати $7,5/кг»
При цьому в Україні переважна частка виробленої яловичини використовується як інгредієнт м'ясо-ковбасних виробів, додає він. Напряму яловичина складає 7% від споживання м'яса ВРХ в країні.
В середньому 30% корів щороку вибраковують та замінюють їх молодими нетелями, уточнює Олександр Назарко. Вибраковка дозволяє повернути частину вкладених в утримання тварини коштів. Так, нетель зараз коштує $2500, тоді як здати корову на мʼясо можна, за приблизним розрахунком, за $1300 (650 кг по $2/кг), але фактичні ціни продажу тварин нижчі, аж до $500.
Зараз молочні ферми налаштували вибраковку поголів'я, підтверджує Андрій Науменко.
«Оновлення поголів'я на більшості ферм достатньо якісне, ніхто корів більше не тримає по 10 років. 5, 5,5, 6 років — і все. Три лактації, і далі немає сенсу її тримати. З віком падає якість молока, росте потреба в медикаментах для утримання тварини, і це лягає у собівартість. Зараз здають більш-менш якісних корів, щоб більше грошей за м'ясо отримати, потім купили нову — і погнали далі»
Які глобальні фактори сприяють українським скотарям
Вирощування худоби на м'ясо в Україні виглядає перспективним через кілька світових та локальних факторів, які можуть мотивувати аграріїв розвивати м'ясне скотарство. Наприклад:
- В Україні росте поголів'я ВРХ в промислових господарствах. У 2025 році будується або розширюється не менше 40 тваринницьких комплексів, які замінюють непродуктивні МТФ старого зразка. Розширенню поголів'я передує оцінка рентабельності, і бізнес готовий вкладатись у тваринництво;
- За даними ФАО ООН, світові ціни на м’ясо цьогоріч зросли майже на 10%. Індекс ФАО цін на м’ясо досяг рекордного значення за майже 30 років його існування. Крім того, у вересні-2025 ціна бика на забій виросла порівняно з вереснем-2024 в ЄС на 54%, у США — на 33%, в Бразилії — на 26%, у Мексиці — на 17%;
- Світові ціни на яловичину виросли через скорочення поставок з Бразилії та США та інші фактори: високу вартість енергії, робочої сили, транспортування худоби та кормів. Наприклад, поголів’я ВРХ в США цьогоріч найнижче за останні 70 років, а в Бразилії виробники різко підвищили ціни на яловичину, щоб компенсувати 50%-е мито з боку США, введене Дональдом Трампом;
- Спалахи хвороб ВРХ в сусідніх країнах. В січні в Німеччині вперше за 50 років стався спалах ящуру. Вірус поширився, зокрема, на Угорщину, Словаччину та Азербайджан. Також зафіксовано спалахи блутангу в багатьох країнах Європи. Проти країн з виявленими хворобами вводяться торгівельні обмеження, утилізація поголів'я та продукції тваринництва, що зменшує пропозицію цих продуктів.
Попри позитивні фактори, розвиток галузі гальмує війна, пояснює Ганна Лавренюк. Прямо зараз відбувається нова хвиля закриття молочних ферм в Дніпропетровській, Сумській, Харківській областях. Проте ці процеси частково компенсуються збільшенням поголів'я господарств в більш віддалених від фронту областях.
«Навряд чи суттєво зміниться загальний обсяг поголів'я корів в Україні. Паралельно із закриттям одних підприємств, великі гравці нарощують поголів'я та продуктивність тварин. Тому в нас швидше всього відбудеться закономірне перетікання: скорочення поголів'я і виробництва молока в мікро-та малих фермах, з одночасним нарощуванням в господарствах з 600-800 корів»
Побоювання, що стада підуть «під ніж», не розділяє Андрій Науменко. Він нагадує, що маржинальність скотарства є значно вищою, ніж його переробка.
«В м'ясному скотарстві глобально немає прибутків, гроші зараз крутяться в молочному поголів'ї. Тому м'ясники не відчували цього кайфу від свого бізнесу, натомість виробники молока заробляють гроші. Переробники молока майже не заробляють гроші. Так само і переробники м'яса майже не заробляють гроші»
Натомість Олександр Назарко називає молочне скотарство збитковим. Зараз в Україні молочна криза, коли ціни на вхідну сировину привʼязані до валюти і постійно зростають. При цьому ціни на сире молоко нестабільні, і є нижчими від середньої по ЄС на 35%. Через це 80-90% молочних ферм в Україні збиткові або працюють «в нуль».
Бійня майбутнього — на 500 чи 50 голів на день
Ганна Лавренюк прогнозує, що галузь переробки ВРХ вже з 1 січня 2026 року почне активну трансформацію. Причина — набрання чинності нових вимог до благополуччя господарських тварин, який набрав чинності в березні 2021 року, але повністю вступає в силу в наступному році.
За попередніми оцінками АВМ, переважна частина українських переробних підприємств матимуть труднощі з адаптацією до нових вимог. Проте вони будуть змушені переналаштовуватися, якщо хочуть заробляти на переробці яловичини на внутрішньому ринку. Головним фактором тут стане укрупнення підприємств. Це загальний тренд будь-якої переробної галузі по всьому світу: модернізація, автоматизація процесів і масштабування відбуваються постійно.
«Щоб українські м'ясопереробні підприємства були конкурентними у переробці яловичини, то маємо говорити про потужність бійні не менш ніж 500 голів на добу. З такими обсягами і при глибокій переробці отриманих туш, переробники матимуть економічні конкурентні переваги не тільки на внутрішньому ринку, а й для експорту за кордон»
Відповідно, з наявним поголів'ям, на всю Україну буде достатньо одного-двох великих експортоорієнтованих м'ясопереробних заводів продуктивністю но 500 голів на добу. Менші підприємства також матимуть свою нішу, вони працюватимуть на внутрішній ринок.
Іншого підходу притримуються переробники. Засновник «Лубним'яса» вважає, що оптимальні потужності для бійні ВРХ — 50-70 голів на добу, і цей показник в майбутньому сильно не змінюватиметься.
«500 голів на добу, це 100 тонн м'яса на кістці. Сьогодні, завтра і вчора є по 100 тонн. Що з ним робити, кому постачати стільки м'яса? Я вважаю, що оптимальний варіант — 50-70 голів на день. По-перше, ти менше ризикуєш не продати продукт. По-друге, де стільки людей взяти, які будуть працювати? Бійня — це ж все ручна робота, ти її не автоматизуєш ніяк. Тільки виробництво ковбас і фаршу можна на лінії автоматизувати. А вся обвалка, забій — це ж все ручна робота», — пояснює Андрій Науменко.
Стосовно майбутнього, компанія «Лубним'ясо» з інтересом чекає відкриття експорту яловичини в Британію. Британці вже приймають ветеринарні сертифікати, але поки невідомо, які саме вимоги будуть до української продукції, і що треба буде змінити для початку експорту в цю країну.
