Дефіцит азотних добрив: чому КАС і селітри не вистачить навесні
Джерело фото: Latifundist.com
Весняна посівна у зоні ризику через дефіцит азотних добрив. Власник і генеральний директор компанії GROSSDORF Андрій Халявка пояснює, чому КАС, селітри та карбаміду може фізично не вистачити саме в піковий момент — і чому ні імпорт, ні внутрішнє виробництво не гарантують наявності продукту вчасно.
На мою оцінку, у весняну посівну ринок азотних добрив увійде з дефіцитом. Йдеться не про окремі компанії чи окремі контракти, а про загальну фізичну наявність продукту в країні.
Якщо говорити про ризики за продуктами, то в першу чергу не вистачатиме КАС, далі — аміачної селітри, потім карбаміду, і вже після цього — сульфату амонію. Це не емоційна оцінка, а логіка, яка випливає з виробництва, логістики та структури попиту.
Чому імпорт не врятує ситуацію
Через безпекові ризики морський шлях працює нестабільно, і значна частина імпорту та експорту України переходить на західні сухопутні кордони. Але їхня пропускна здатність обмежена і не зростає.
За ці самі коридори конкурує весь товар — зерно, паливо, споживчі товари, промислова продукція. У такій ситуації добрива фізично не можуть проходити швидко. Тому імпорт, навіть якщо він є, не здатен оперативно компенсувати дефіцит у піковий період.
Польща: важливий напрямок, але не рішення
Польща сьогодні — один із ключових напрямків імпорту азотних добрив в Україну. Але масштаби цих поставок неспівставні з нашими потребами.
Візьмемо КАС. Загальна річна потреба України в КАС — близько 800 тис. т, з яких приблизно 400 тис. т припадає на весняну посівну. У найкращому випадку Польща може забезпечити 10–15% цього обсягу.
Крім того, у самій Польщі зараз швидко зростає внутрішній попит на азот. Там відбуваються ті самі процеси, які Україна проходила 7–8 років тому: аграрії переходять на інтенсивні технології живлення, бачать результат і збільшують норми внесення. Тому попит на КАС у них зростає об’єктивно, і це неминуче впливає на ціни та доступність продукції.
Чому внутрішнє виробництво не гарантує наявність
Формально внутрішні виробничі потужності дозволяють закрити потребу ринку. Фізично добрива будуть вироблені. Але ключове питання — коли саме вони потраплять до аграрія.
Найбільший вітчизняний виробник, якого всі добре знають, працює з усією азотною групою одночасно — селітра, карбамід, КАС, аміак. У піковий момент неможливо зупинити випуск одних продуктів і повністю переключитися на інші: контракти вже продані, виробничі плани розподілені, а технологічно це не робиться швидко.
У результаті значна частина обсягів, які формально закривають ринок, фактично поставляється вже після піку попиту — умовно в червні. Ми це вже бачили. Для весняної посівної це означає, що продукт ніби є, але він приходить тоді, коли він уже не потрібен. Питання лише в тому, кому він дістанеться вчасно, а кому — тоді, коли вже відсіялися.
Замість підсумку
Тут немає змови і немає «поганих» чи «хороших». Є проста реальність: логістика не гумова, виробництво не перемикається «по кнопці», а попит на азот навесні виникає у всіх одночасно. Тому питання не у виробниках і не в країнах походження. Питання в тому, що азоту фізично не вистачатиме саме тоді, коли він найбільше потрібен.
Андрій Халявка, власник та генеральний директор компанії GROSSDORF
