Чому війна в Ірані може вдарити по аграріях сильніше, ніж 2022 рік
Сьогодні увага всього світу переключилася з війни росії проти України на конфлікт в Ірані. Як аграрій, який працює в умовах війни вже понад 10 років, можу стверджувати, що в тіні цих подій на Близькому Сході розгортається криза, яка дуже сильно зачепить усю агрогалузь і, відповідно, всіх споживачів.
По-перше, Іран — один із світових лідерів у виробництві та експорті азотних добрив.
Водночас через Ормузьку протоку проходить значна частина світового експорту азотних добрив із країн Перської затоки. Іран, Катар, Саудівська Аравія та ОАЕ разом формують від 30 до 50% глобального обсягу морської торгівлі сечовиною та аміаком.
Конфлікт США, Ізраїлю та Ірану: як напруження навколо Ормузької протоки впливає на пальне, добрива і ринок кукурудзи в Україні
Читати такожЗараз Ормузька протока фактично заблокована.
Багато компаній, включно з катарською QatarEnergy, призупинили виробництво або експорт азотних добрив. Це призвело до дефіциту та зростання їхньої вартості вже в перші дні війни на Близькому Сході. Адже азотні добрива виробляються переважно з природного газу, який становить понад 70% їхньої собівартості для більшості виробників, окрім китайських.
Через блокаду протоки постачання газу з цього регіону до Європи та Азії різко скоротилося, і буквально за кілька днів він подорожчав на 50–80%. Тому виробники азотних добрив по всьому світу окрім США, Канади та, на жаль, РФ, зіткнулися із величезним зростанням собівартості та одразу підняли ціни на добрива цієї групи.
Для прикладу, нижче — динаміка цін на квітневі ф’ючерси на природний газ у Нідерландах за останні три місяці.
Чи є шляхи стабілізації цієї ситуації?
Думаю, що великі американські та канадські компанії (наприклад, CF Industries та інші) не зможуть збільшити обсяги виробництва азотних добрив на 30-40 млн тонн, яких бракуватиме через війну на Близькому Сході та кризу, що виникла.
Акції тієї ж CF Industries з початку березня 2026 року вже суттєво зросли, що саме по собі сигналізує не лише про очікування дефіциту та високих цін у майбутньому, а й про миттєву реакцію ринку та критичність поточних обставин уже сьогодні.
Інша проблема очікує аграріїв із фосфорними добривами. Оскільки Марокко контролює близько 70% світових запасів фосфоритів і є найбільшим експортером фосфорних добрив (DAP/MAP). Для виробництва фосфорної кислоти Марокко імпортує величезні обсяги сірки, і більша частина цієї сірки надходить саме через Перську затоку.
Блокада морського шляху вже впливає на постачання сірки: ціни на неї почали зростати ще до ескалації, а тепер можуть легко подвоїтися чи навіть потроїтися. Тому виробництво в Марокко опиняється під загрозою скорочення або повної зупинки. Щодо інших експортерів фосфорних добрив, Росія наразі перебуває під санкціями, а США та Канада не зможуть компенсувати ринку великий обсяг достатньо швидко. Дефіцит та подорожчання цієї групи добрив практично неминучі.
Із калійними добривами ситуація може бути дещо стабільнішою, якщо Іран не виведе з ладу ізраїльський порт Ашдод — ключові «ворота» для експорту калійних добрив ізраїльського виробництва на світові ринки, особливо до Європи, Америки та Бразилії.
Повторення 2022?
Конфлікт з Іраном від самого початку підриває світову економіку. Якщо він матиме затяжний характер, то може стати бомбою уповільненої дії величезної руйнівної сили.
Україна, Бразилія, Індія та країни ЄС входять до числа держав, найбільш залежних від імпорту добрив і палива. Тривалі збої в їхніх поставках із Близького Сходу без сумніву призведуть до неможливості задовольнити попит ключових споживачів та різкого зростання витрат в агрогалузі — там, де вони формують основу собівартості.
Мережі АЗС до останнього триматимуть ціни, щоб заробляти 15 грн на літрі, — аналітик «Нафторинку» Олександр Сіренко
Читати такожТут можна провести паралель із 2022 роком, коли повномасштабне вторгнення Росії в Україну спровокувало значний стрибок світових цін на аграрну продукцію і, відповідно, на продовольство. Однак чотири роки тому, незважаючи на різке зростання вартості енергоносіїв та добрив, торговельні потоки з часом скоригувалися, і ситуація вирівнялася.
Цього разу фізичне блокування важливого морського шляху — Ормузької протоки — та зупинка найбільших виробників добрив створюють надто «вузьке місце». Жодні альтернативні маршрути не можуть швидко замінити шлях транспортування 20–22% газу в світі та третини азотних добрив, що експортуються з Близького Сходу. Якщо ця війна з Іраном не завершиться протягом трьох-чотирьох тижнів, поточна криза може виявитися більш руйнівною для агрогалузі, ніж війна в Україні.
Що можуть зробити аграрії за таких обставин?
Передусім — зменшити норми внесення добрив. Це призведе до зниження врожайності азотозалежних культур (кукурудзи, пшениці, ріпаку) та зменшення прибутковості. У такому разі кількість сільгоспвиробників може скоротитися, а ціни на продовольство у 2026–2027 роках значно зростуть.
У більш виграшній позиції зараз опинилися компанії, які встигли закупити необхідні ресурси заздалегідь — до початку сезону. Саме такої стратегії дотримуємося і ми, орієнтуючись на аналітику та ринкові тенденції.
Цього року вона виявилася максимально вдалою. На відміну від іншої стратегії — притримати продаж урожаю, дочекавшись потенційного зростання цін навесні, і лише потім купувати добрива, ЗЗР та паливо.
Сподіваюся, що цей військовий конфлікт не буде довготривалим і матиме мінімальний вплив на аграріїв. Побачимо це вже найближчим часом.
Дмитро Скорняков, СЕО HarvEast
