Єгипет заявив, що не купуватиме зерно з окупованих українських територій. Розпитали розслідувачку Катерину Яресько, чи це реально і хто тепер №1 покупець краденої пшениці

Після розмови з президентом Єгипту Абделем Фаттахом ас-Сісі Володимир Зеленський заявив, що Каїр більше не прийматиме зерно, яке Росія вивозить з окупованих територій України. Гучна заява, особливо якщо згадати слова Андрія Сибіги: торік Росія вивезла звідти понад 2 млн т зерна, і майже 40% цього обсягу пішло саме до Єгипту.

Втім, у нас одразу виникло питання, чи реально обіцянку взагалі можна здійснити на практиці? Судна вимикають АІС, росіяни прикладають фейкові документи, а відстежити реальне походження зерна технічно дуже складно. 

Ми поговорили з колегою, журналісткою розслідувального проєкту SeaKrime Центру «Миротворець» Катериною Яресько, яка регулярно фіксує рейси із зерном з окупованих територій. Далі — про те, наскільки реалістичними є обіцянки президента Єгипту, як потоки краденого зерна змістилися до Сирії і чому навіть затримка такого рейсу вже дає результат.

Latifundist.com: Катерино, після цих заяв Єгипту в мене просте питання: наскільки взагалі реально проконтролювати такі речі, якщо судна вимикають АІС, а довести походження зерна технічно дуже непросто? 

Катерина Яресько: Так, по АІС зараз у Чорному морі майже нічого не можна казати. Там поширений спуфінг (фальшивий сигнал про місцезнаходження судна — прим.ред), дуже часто сигнали не відповідають дійсності. Те, що судно показує, ніби воно в Туреччині чи Новоросійську, зовсім не означає, що воно реально там є. Воно може вантажитися в Маріуполі, Севастопоі чи Бердянську. Але частіше вони не спуфінг використовують, а просто вимикають АІС.

Latifundist.com: Як це виглядає технічно?

Катерина Яресько: Судно просто зникає з АІС у Чорному морі, а потім знову з’являється вже дорогою до Босфору. За цей час воно може завантажитися в окупованому Криму, Бердянську чи Маріуполі. Тому сам по собі АІС нічого не доводить. 

Паралельно оформлюють фейкові документи. Наприклад, не вказують конкретний порт завантаження, а пишуть щось розмите — один із російських портів Чорного моря. Хоча насправді це міг бути Севастополь чи Феодосія. І далі ці документи приймаються в країні призначення.

Тобто по АІС ви нічого не покажете. Треба альтернативні джерела — фото, візуальна фіксація, документи та інші підтвердження.

Latifundist.com: Чи не створює вся ця сіра зона для Єгипту і інших країн зручну можливість робити ось такі заяви, але по факту далі приймати крадене зерно? Технічно все рівно це важко відстежити. І чи наша влада намагається з цим працювати?

Катерина Яресько: Я б не сказала, що держава цим не займається. Ми бачимо, що багато використовують наших матеріалів, звертаються по конкретні кейси, просять надати додаткові дані. Також самі проводять роботу. Інше питання — наскільки вона ефективна. Держава може реагувати, писати ноти, звертатися до інших країн, застосовувати правові механізми. Іноді це спрацьовує.

Latifundist.com: Як ви думаєте, наскільки реально, що Єгипет на практиці перестане купувати зерно з окупованих територій?

Катерина Яресько: Мені здається, дуже важливо вже те, що ця тема стала публічною. Бо далі, посилаючись на ці заяви, держава вже може щось робити. Наскільки ми можемо судити з того, що відбувалося раніше, у посольства в Єгипті не було достатньо ресурсів, щоб їх чули і якось реагували на ці ситуації. 

В Єгипті ж цю тему ніхто по-справжньому не підхоплював, жодне медіа не розслідувало історії про такі судна. Було враження, що державна політика там була спрямована на те, щоб приймати крадене зерно і не створювати цьому перешкод. Зараз прозвучала зовсім інша заява. Ми ще не знаємо, як це спрацює на практиці, але для нас виглядає перспективно. 

Далі все залежить від наших органів — чи зможуть вони готувати матеріали про незаконні суднозаходи і походження зерна з окупованих територій та звертатися вже з конкретними кейсами. Тоді ми побачимо справжню реакцію. 

Будуть це ігнорувати або відмовчуватися? Значить, була порожня заява. А може і навпаки, зреагують хоча б на якісь випадки. Це вже результат. 

Latifundist.com: Коли ми говоримо про крадене зерно, за інерцією згадуємо Єгипет. Але ви часто пишете також і про Туреччину. Хто зараз головний хаб з його купівлі?

Катерина Яресько: Ми раніше писали про Єгипет як про головний хаб для такого зерна — зараз ситуація інша. Сирія вийшла на перше місце. 

В цьому сенсі мені дуже цікаво, який буде практичний результат візиту Володимира Зеленського до Сирії. Бо зараз, чесно кажучи, дуже погана картина. Якщо відкрити MarineTraffic, можна побачити велику кількість зерновозів, які йдуть з окупованих портів в Сирію. Це вже не поодинокі випадки, а постійний трафік. І це відбувається просто зараз.

Latifundist.com: І тут виникає майже абсурдна картина: Україна говорить із Сирією про продовольчу безпеку, про Grain from Ukraine, а паралельно туди ж заходить зерно з окупованих територій.

Катерина Яресько: Так і є. Після зміни режиму була коротка пауза, але потім вони знову почали приймати великі обсяги з окупованих територій. 

Latifundist.com: Згадую ваш свіжий пост про судно з краденим зерном, яке не прийняли в Туреччині і воно пішло далі. Вочевидь, це ламає економіку. 

Катерина Яресько: Саме так це і працює. Це їх не зупинить повністю, але створює перешкоди. Це судно завантажилося, потім три тижні стояло біля Туреччини, потім ще якийсь час — біля Лівії, досі не зайшло і не розвантажилося. Судна стоять, змушені міняти порт. А це велика морока, бо в них є контракт, вони мають поставити зерно в конкретну точку, а в підсумку змушені або розвантажуватися десь в іншому місці, або вже потім шукати, як довезти туди, куди мали, або й узагалі шукати іншого покупця.

Для судновласника чи трейдера це вже проблема, бо зриваються строки і все це додаткові витрати. Чим більше проблем на шляху, тим менше для них прибутку.

Latifundist.com: Якщо через окуповані порти стане складніше експортувати, росіяни ж можуть просто перекидати це зерно іншими маршрутами — залізницею, через інші порти, з умовного Новоросійська чи порту Кавказ. Хоча є думка, що це дорого, та і в них пріоритет по залізниці на військові вантажі. Наскільки це реалістично?

Катерина Яресько: Частково вони так і роблять.  Ми бачимо, що зерна на окупованих територіях вирощується більше, ніж ми фіксуємо вивезеним через окуповані порти. Це означає, що частина зерна перевозиться іншими шляхами. Але це теж витрати і складніша логістика.

Костянтин Ткаченко, Latifundist.com