«Поправка на вітер» чи диверсифікація? Як власники бренду KLO зайшли у свинарство, макарони і землю
«Це диверсифікація, не більше і не менше», — так співвласник бренду KLO Ігор Чернявський описує аграрний напрям компанії. Для бренду, який 30 років працює на оптовому паливному ринку, агро ніколи не було стратегічною метою.
Сьогодні в портфелі — два свинокомплекси, близько тисячі гектарів землі, елеватор, комбікормове виробництво та макаронний бізнес. У структурі це все ще невелика частка — менше 10% обороту. Але кожен із цих напрямів виріс із дуже конкретної логіки. Іноді — досить несподіваної.
Свині як вхід в агро
«Я зробила різкий поворот на 180 градусів. Свинарство тут на такому технологічному рівні, якого я раніше не бачила у професійному житті»
В 2024 році вона очолила агронапрям в групі KLO AGRO. До цього працювала з низці холдингів, останнє місце роботи — в АСТ обіймала позицію директора департаменту перевалки зерна.
Розповідає, що сьогоднішня стратегія передбачає поступове нарощування агро насамперед під потреби свинарства. Саме свині — основний напрям роботи в агро. Хоча початок міг бути зовсім іншим.
Біоетанол, якого чекали десять років
Точкою входу в агро мав стати біоетанол. Ще у 2013 році власники бренду KLO придбали майданчик колишнього цукрового заводу, який планували перетворити на спиртове виробництво.
Логіка була проста: Україна рухалася до європейських норм, які передбачають обов’язкове додавання 5–10% біопалива до бензину. Але реальність виявилася іншою.
«Наприкінці 2014 року ми зрозуміли: в Україні це «обов’язкове» додавання насправді не є обов’язковим. За те, що біоетанол не додавався, ніяких наслідків не було»
Виходило так, що єдиним покупцем біоетанолу могла залишитися сама компанія. Закон, який реально зобов’язує додавати біокомпоненти до бензину, в Україні ухвалили лише у 2024 році. Через десять років після того, як почали проєкт.
«До того часу будь-який бізнес міг просто не дожити», — каже Ігор Чернявський.
Німці і перший свинокомплекс
Після відмови від біоетанолу компанія почала шукати іншу модель. У 2017 році німецький виробник обладнання WEDA запропонував власникам побудувати свинокомплекс.
Перш ніж погодитись, команда проаналізувала близько десятка існуючих свиноферм, які продавалися на ринку. Висновок був невтішний.
«Купити правильний комплекс неможливо. Їх просто немає. Або побудовані давно і не відповідають сучасним вимогам, або нові — але на всьому зекономлено», — розповідає Ігор Чернявський.
У результаті вирішили будувати власне виробництво. Першим активом став «Бабинський свинокомплекс» із поголів’ям близько 23 тисяч, там же знаходилось 100 гектар. Збудували його на базі того самого цукрового заводу. Останню чергу здали в експлуатацію в 2025 році.
Будівництво черги «Бабинського свинокомплексу», 2025 рік
Окремо розвивати фармінг у KLO не збирались, але довелось. Сьогодні зембанк «аграрної дочки» складає 1 тис. га.
«Заходити у великий земельний напрямок ми до останнього не планували. І якби не кормова база і перекоси цін на корми для свиней у 2023–2024 роках, то, чесно кажучи, ми б і не заходили», — пояснює логіку Ігор Чернявський.
Бабинський комплекс — не єдиний «свинячий» актив в KLO AGRO. В процесі реконструкції «Мар’янівський свинокомплекс» на Черкащині, з його допомогою хочуть подвоїти поголівʼя. Проект супроводжують ті самі німецькі партнери з WEDA.
Старі радянські приміщення фактично знесли, а на їх місці будують новий комплекс. Йдеться про виробництво замкнутого циклу: кілька корпусів вирощування та власне комбікормове виробництво. В черкаських медіа повідомлялося, що підприємство планують запустити вже цього року. Ігор Чернявський більш обережний у прогнозах.
«Мар’янівський комплекс у нас є, і потенціал для розширення там великий — можна будувати нові свинарники. Але поки війна. . . важко називати строки. Правильно зроблений свинарник сьогодні коштує близько €20 млн. А робити неправильно ми «не вміємо» — тоді ти просто не будеш конкурентним», — додає співвласник.
Елеватор для свиней, а не для трейду
Для промислового свинарства головний ризик — африканська чума свиней. Саме вона, за словами Чернявського, змушує вибудовувати бізнес так, щоб максимально контролювати всі процеси.
«Якщо у тебе немає нічого свого, забезпечити біобезпеку практично неможливо. Приїхала машина з ячменем. Кажуть — з одного району. А насправді — з іншого, де є чума. Якщо пронесло — добре. Якщо ні — стадо впало», — каже він.
Саме тому KLO AGRO намагається контролювати весь ланцюг — від поля до комбікорму. Поруч із Бабинським комплексом торік побудували елеватор. Потужність силосного зберігання становить близько 21 тис. т, проєкт передбачає розширення до 60 тис. т. Поруч збудували комбікормовий завод.
«Елеватор закриває нашу головну потребу — біобезпеку. І плюс диверсифікацію ризиків по ціні і по обсягах. Зараз навіть надаємо послуги — зберігання, доробку, сушіння. Будемо розширюватися, якщо буде попит від поклажодавців», — говорить Ганна Халімончук.
Розвивати трейдинг навколо елеватора група поки не планує.
«Трейд у списку наших задач — останній пункт. Поки він економічно нецікавий. Він часто мінусовий до портів. А CIF не є гарантією прибутку», — пояснює керівниця агронапряму.
Макарони і сироварня
Паралельно зі свинарством у портфелі групи з’явився ще один напрям — макаронний бізнес, який розвиває компанія «Традиція смаку». Головний актив — Хмельницька фабрика, яка входить до ТОП-5 найбільших виробників цієї продукції в Україні.
Випускає як класичні вироби з м’яких сортів пшениці, так і лінійку з твердих. Торік підприємство першим в Україні отримало кошерну сертифікацію в цій категорії. Продукція представлена брендом «Тая», а також лінійками з твердої пшениці Cantare та Grano Nativo.
Сам бізнес з’явився всередині партнерської структури: один із співвласників бренду KLO вже мав це виробництво, але кілька років тому партнери вирішили активніше його розвивати.
«Менеджмент працював, але коли ринок став більш конкурентним, їх почали витісняти. Ми об’єднали зусилля, почали реінвестувати в завод і розвивати виробництво», — пояснює Чернявський.
А як з економікою в цій ніші? За словами бізнесмена, макарони — продукт із невисокою рентабельністю.
Це видно і з фінансових показників. За даними OpenDataBot, виручка компанії «Традиція смаку» у 2025 році становила близько 252 млн грн, тоді як чистий прибуток — лише 80 тис. грн. Схожа ситуація і на виробництві: наприклад, виручка «Хмельницької макаронної фабрики» у 2025 році перевищила 200 млн грн, але підприємство завершило рік зі збитком.
Продукція йде переважно на внутрішній ринок і локальні торгові мережі. Експорт у продажах складає біля 20%. Окремий напрям — виробництво продукції під private label для українських і міжнародних мереж.
Раніше компанія також експериментувала і з переробкою молока — зокрема, розвивала крафтову сироварню «МуМа». В цьому проекті KLO мала інших партнерів, але врешті розійшлась з ними і вийшла бізнесу.
«Невигідно. Це бізнес, яким треба займатися дуже серйозно», — пояснює Чернявський.
За його словами, ключова проблема — сировина. Якісне молоко в Україні обмежене, а створення власної сучасної молочної ферми потребує значних інвестицій.
Читайте також: Молочна криза-2026: чому 14 грн/кг — не межа. Хто першим залишить ринок, а кому вдасться перечекати період низьких цін
«Щоб це був бізнес, а не хобі, треба мати дуже сильне стадо і повністю автоматизовану ферму. Це приблизно €10 тис. інвестицій на одну корову», — додає він.
Агро як новий актив для великих бізнесів
За останні 10 років в агросектор заходить дедалі більше великих бізнес-груп з інших галузей — від пального до ритейлу. Серед них, наприклад, OKKO, Fozzy Group чи «Епіцентр Агро».
Для частини таких гравців агро — це не лише диверсифікація. Експортна модель агробізнесу дозволяє ефективно працювати з ПДВ: податок, сплачений у ланцюжку, може компенсуватися через відшкодування при експорті продукції. Тому рослинництво або зерновий трейд іноді стають інструментом фінансової оптимізації всередині великих груп.
Втім, це працює не у всіх кейсах, зокрема і KLO, у якої кінцевий продукт майже повністю йде на внутрішній ринок.
«Ми такої задачі собі не ставили», — говорить Чернявський. За його словами, подібні моделі могли працювати на стабільному ринку до війни, але зараз їхня ефективність значно нижча.
«Деякі компанії цим користуються, поки держава дозволяє. Але я не бачу сенсу будувати бізнес навколо таких схем», — додає він.
Глобально агро для KLO залишається невеликою частиною портфеля. Основний бізнес компанії — оптове постачання палива та оренда нерухомості.
«Це така поправка на вітер у загальних грошах. Умовно: у вас є $100. Може бути $95, може бути $105. Але різниця невелика», — резюмує співвласник.
