Компост і дигестат — базові добрива, а мінеральні потрібні для балансування? Які перспективи в переробленого гною в ЄС та Україні?
У світі триває добривна криза. Ми вже писали, як намагаються її перемогти в Європі — скасуванням мит на імпорт азотної групи, та імпортозаміщенням, коли частину закупівель за кордоном планують замінити органічними добривами.
Ще для частини огранічних добрив збільшено квоту на внесення. Під жорсткі європейські стандарти не підходить ні звичайний гній, ні деякі продукти його переробки. Наприклад, можна додатково вносити лише очищений дигестат — побічний продукт роботи біогазових установок, що виробляється з агросировини (гною, курячого посліду, силосу кукурудзи, жому, пожнивних решток тощо). На компост правило не розповсюджується взагалі.
Так чи може перероблений гній чи силос замінити Європі карбамід з Близького сходу? А які перспективи для України, де немає суворого європейського регулювання, але і немає настільки розвинутої біогазової мережі?
Що вирішили в Європі?
9 лютого 2026 року ЄС прийняв План дії щодо добрив, але фінальний текст опубліковано в кінці травня. ЄС хоче менше залежати від імпортних мінеральних добрив і більше використовувати поживні речовини з органіки — біометану та біогазу, дигестату, біомаси водоростей, мікробних розчинів та інших інноваційних технологій.
Використання органічних добрив в Європі регулює «Нітратна директива», яка обмежує використання гною на полях. Зараз за рік дозволено вносити на гектар не більше 170 кг азоту в перерахунку на гній.
Новий план дозволяє використовувати додаткові 80 кг азоту на гектар, але лише в формі спеціальних добрив RENURE (Recovered Nitrogen from MUNUE, відновлений азот з гною). До них належать окремі мінеральні концентрати, амонієві солі та струвіт (фосфатна сіль, багата на азот). «Бонусні» 80 кг не розповсюджуються на сирий дигестат, отриманий з біогазової установки. Для додаткового внесення його потрібно очистити шляхом видалення аміаку, мембранної фільтрації або хімічного осадження.
Чому ЄС послаблює вимоги до дигестату?
Раніше Брюссель не хотів робити для дигестату винятки з «Нітратної директиви». Причина проста: якщо вносити його на поле як звичайний гній, він так само спричиняє викиди аміаку в повітря і втрати нітратів у воду.
Тепер підхід змінився. ЄС готовий дозволити більше не сирого дигестату, а доробленого продукту. Його очищують, стабілізують або перетворюють на мінеральний концентрат — наприклад, сульфат амонію. Таке добриво легше контролювати і безпечніше вносити.
Щоб зменшити наслідки для екології, дороблений дигестат вносять на поля за особливою технологією. Щоб аміак не потрапляв у повітря, добриво не розкидають по поверхні поля, а закачують у ґрунт спеціальними інжекторами. В результаті дороблений дигестат дає значно менше викидів, ніж звичайний гній, і краще вписується в європейську логіку циркулярної економіки: відходи тваринництва та біогазових установок мають ставати ресурсом для рослинництва.
Як результат — ЄС адаптує правила до нових продуктів та технологій внесення, але не відкриває двері для його безконтрольного використання. Тому не варто очікувати скачкоподібний ріст використання дигестатів в Європі, бо його стримує необхідність купувати спецтехніку та засоби для інжекційного внесення в грунт.
Наскільки ЄС може замінити азотні добрива дигестатом?
«Половинчасте» послаблення вимог не дозволить замістити велику частку азотних добрив, вважає профільна асоціація Fertilizers Europe. Для цього треба більше регуляторних поступок. А саме: призупинити дію регламента CBAM для добрив, більш відомого як європейський «податок на викиди CO₂». Також пропонується утримувати нульові мита на імпорт азотної групи (ембарго на Росію та Білорусь залишається), та дозволити країнам союзу відступати від положень Нітратної директиви.
Передумови для такого заміщення будуть, якщо ЄС почне на повну використовувати дороблений дигестат. За даними «Біоенергетичної асоціації України», в 2024 році в ЄС вироблено 25 млн т дигестату (в перерахунку на суху речовину), що теоретично дозволяє замінити 17% азотних добрив. До 2040 року ця цифра може зрости до 65% від усього споживання.
Нинішні послаблення внесення азотних добрив потрібні, щоб компенсувати раніше допущений дисбаланс в біоенергетиці, пояснює власник «Агрофірми Колос» Леонід Центило. Поки європейські інженери концентрувалися на виробництві метану, тепла та електроенергії в біогазових установках, використання відходів з них відійшло на другий план. 
Натомість в Україні вже існувала практика внесення органічних добрив. Станом на 1990 рік в Україні щороку вироблялося до 3 млн т компосту при близько 50 млн т валового врожаю зернових, 5,3 млн т цукру і 25 млн голів ВРХ. Зараз цей показник значно менший, але собівартість виробництва однієї тонни компосту на рівні 200-300 грн/т для великого виробника має повернути інтерес до органічних добрив, додає він.
В Україні настільки ж суворі обмеження?
В Україні законодавство суттєво відрізняється від європейського, розповідає керівник управління виробництва органічних добрив МХП Анатолій Січкар. Перевага дигестату для українських аграріїв полягає не в прямому уникненні CBAM, податку на вуглець, а в можливості частково заміщувати мінеральні азотні добрива та зменшувати залежність від дорогих і вуглецевоємних ресурсів.
Україна поступово прибирає регуляторні «сірі зони», уточнює він. Дигестат офіційно визнано продуктом біогазових установок, а вимогу його окремої державної реєстрації як агрохімікату скасовано. Це означає, що він переходить із категорії відходу в категорію зрозумілого добривного продукту, який можна легально використовувати, обліковувати і розвивати як частину ринку органічних добрив. У перспективі експорт дигестату цікавий і для європейських покупців, які дедалі частіше оцінюють не лише ціну агропродукції, а й екологічний профіль всього ланцюга постачання.
Чи може Україна повторити логіку ЄС?
Так, і навіть має для цього кращу сировинну базу, пояснює Леонід Центило. В країні великі поля і достатньо відходів тваринництва, є солома, жом, розвивається біогазовий напрямок.
«Компост — це стратегічне добриво для ґрунту, дигестат — оперативне добриво для внесення азоту (N) і калію (K). Мінеральні добрива залишаються інструментом точного балансування врожаю. В Україні потрібно перейти з ланцюжка «отримали гній і вивезли на поле» до ланцюжку: аналіз сировини — рецептура компосту — термофаза — дозрівання — лабораторний контроль речовин N/P/К/сіль/pH — карта внесення — облік заміщення міндобрив».
В Україні будь-яке господарство з доступом до відходів тваринництва, або яке має біогазовий комплекс у власності чи по сусідству, може і має заміняти міндобрива органікою, уточнює Анатолій Січкар.
«Так, у нас менше тваринницьких ферм та біогазових комплексів порівняно з ЄС, але є ключова перевага — зерно для виробництва кормів. Замість експорту зерна як сировини, країна має потенціал побудувати замкнений цикл навколо біогазових комплексів, де виробництво та внесення дигестатів буде сприяти раціональному використанню та збереженню чорнозему».
Яка межа заміщення азотних добрив органічними?
В Україні компостом можна безпечно замістити 20–40% мінерального азоту, такий орієнтир називає Леонід Центило. По фосфору і калію реально замістити 40–80% від потреби в міндобривах, але за умови попереднього аналізу складу ґрунту і підбору властивостей компосту. Дигестатом можна замістити і понад 40% азоту, бо в його складі є більше амонійного азоту. Але тут дійсно потрібне швидке загортання, щоб аміак не втрачався в навколишнє середовище.
Він наводить і приблизну методику поєднання органічних добрив з мінеральними: 
«Найбільша ефективність міндобрив досягається, коли ти вносиш органіки не менше 6 т/га. Не сирої гноївки з патогенними мікроорганізмами і насінням бур'янів, з якими ти потім на полі будеш боротися. В цивілізований спосіб вносяться органомінеральні компости, провокуючи наростання біомаси і водоутримуючу здатність, убезпечуєшся від непродуктивної втрати вологи. Завдяки цьому в мене в господарстві гумус за п'ять років з 3,1% виріс до 4,2%. В природі такі явища відбуваються за сто років».
Найкращий варіант - органо-мінеральна збалансована схема живлення, де частка органічних добрив на рівні 60-70% від потреби рослин в елементах живлення, уточнює Анатолій Січкар. Такий підхід дозволяє отримувати максимальну віддачу, не шкодячи при цьому родючості ґрунтів.
Як вже працює ринок дигестату в Україні?
В Україні попит на дигестати з року в рік перевищує пропозицію, а площа внесення щороку стабільно зростає, розповідає Анатолій Січкар. МХП не називає поточні річні обсяги виробництва і продажів, тоді як торік йшлося про 350 тис. тонн рідкого та 90 тис. тонн твердого дигестату. Розповідає: їх продукція має реальний комерційний попит. На сьогодні іншим господарствам вже реалізується 30-40% твердого дигестату, і близько 60% рідкого дигестату.
«Цінність рідкого органічного дигестату, якщо рахувати по наявних в ньому елементах живлення рослин, складає близько €35 EUR/т в перерахунку на ціни аналогічних мінеральних діючих речовин. Але на сьогодні фермер шукає заміну, в першу чергу, азотним добривам, і тому готовий платити лише за азотну частину в органічному добриві».
Найбільше зараз цей напрямок обмежують технології транспортування та внесення, додає він. Це значно складніше та затратніше порівняно з внесенням мінеральних добрив, і потребує використання спеціалізованої техніки і кваліфікованого персоналу. Тому МХП самостійно виконує повний комплекс робіт, пов'язаних з організацією та виконанням внесення рідкого органічного дигестату у поле. Для фермера вартість дигестату уже включає весь комплекс послуг «під ключ», включно з доставкою та внесенням добрива.
Транспортування рідкого дигестату переважно здійснюється автомобільним транспортом. Також використовуються наземні та підземні трубопроводи. Безпосередньо в поле дигестат подається за допомогою насосів і шлангових систем. Агрегат для внесення добрива заповнюється зі спеціального контейнера об'ємом 90 м³, що дозволяє мінімізувати ущільнення ґрунту та уникнути заїзду важких автомобілів на поле.
