Менше пального і добрив, більше вологи: як працюють no-till і покривні культури. Досвід Андрія Чичети і Віктора Філатова
Коли добрива дорожчають, а врожай дедалі більше залежить від кількох вчасних дощів, аграрії змушені шукати резерви не лише у закупівлях, а й у самій технології вирощування.
Сталі практики вже давно перестали бути інструментом лише великих агрохолдингів. Їх впроваджують і середні підприємства, особливо в регіонах, де кожен міліметр дощу на вагу золота.
Разом із «ПроКредит Банком» Latifundist.com поспілкувався з аграріями з Миколаївщини та Харківщини, які понад десять років працюють із no-till і покривними культурами.
Керівник «ВВІ-Агро» Андрій Чичета розповів, як прямий посів допоміг господарству скоротити навантаження на техніку, витрати пального та добрив і краще зберігати вологу. Власник підприємства «Харківське насіння» і співзасновник бренду FD Seeds Віктор Філатов пояснив, як покривні культури працюють із родючістю ґрунту, живленням рослин і стійкістю до посухи.
Урожайність обвалилася — технологію довелося змінювати
Поштовхом до переходу «ВВІ-Агро» на no-till стало різке падіння врожайності у 2012 році. До цього кілька сезонів поспіль результати давали підстави для оптимізму. У 2009 році господарство отримало 5 т/га зернових і 2,5 т/га соняшнику. У 2010–2011 роках показники залишалися майже такими самими, а врожайність ріпаку сягнула близько 3,9 т/га.
Андрій Чичета
керівник «ВВІ-Агро»
«Я тоді подумав: усе, можна розправити плечі. Почав купувати імпортну техніку, перекривати склади, вклав усі зароблені гроші, ще й узяв кредит. Здавалося, так буде завжди. Але прийшов 2012 рік, і ми отримали лише 1,9 т/га зернових та 1 т/га соняшнику», — розповідає Андрій Чичета.
Стало зрозуміло, що попередня модель господарювання не гарантує стабільного результату. Опадів ставало менше, а витрати зростали швидше за доходи.
Чичета звернув увагу на господарства, які вже випробовували прямий посів. Він почав відвідувати конференції, вивчати практичний досвід інших аграріїв і поступово відмовився від оранки.
Сьогодні «ВВІ-Агро» працює за технологією no-till уже понад десять років. Підприємство обробляє близько 2 тис. га на Миколаївщині, і всі поля засівають без попереднього механічного обробітку ґрунту.
У сівозміні господарства — 12 культур. Зернові займають 20–25% площ, приблизно стільки ж припадає на бобові. Решту відводять під олійні культури, льон, гірчицю, коріандр, кукурудзу та інші культури. Співвідношення щороку змінюють залежно від погодних умов і ситуації на ринку.
Читайте також: Як в умовах півдня України захистити врожай від посухи, а себе — від збитків? Рецепт від фермера з Миколаївщини Андрія Чичети
Андрій Чичета
керівник «ВВІ-Агро»
«Ми не ставимо все на одну культуру. Якщо на якусь немає ціни, її може підстрахувати інша», — говорить Андрій Чичета.
Чи потребує no-till великих інвестицій
На перший погляд перехід на no-till може здаватися дорогим через потребу у спеціальній посівній техніці. Однак Андрій Чичета з цим не погоджується. За його словами, багато господарств уже мають сівалки, конструкція яких дозволяє працювати за технологією прямого посіву, хоча використовують їх у традиційній системі.
Андрій Чичета
керівник «ВВІ-Агро»
«Наприклад, купують Horsch Avatar для прямого висіву, але працюють нею за традиційною технологією. І таких прикладів дуже багато», — зазначає він.
Навіть якщо спеціальної сівалки немає, це не означає, що господарству доведеться одразу купувати нову машину. В Україні переобладнують під прямий посів звичайні сівалки, а в окремих підприємствах збереглися стерньові моделі, які також можна використовувати.
Водночас традиційна система обробітку потребує ширшого набору агрегатів — плугів, дискових борін та іншої техніки, яку необхідно купувати, обслуговувати й ремонтувати.
Де no-till дає найбільшу економію
Андрій Чичета не береться називати універсальний відсоток економії після переходу на no-till. За його словами, результат залежить від структури підприємства, технічного парку, сівозміни та попередньої технології. Водночас є кілька статей витрат, де різниця особливо помітна.
- Техніка
За традиційної технології трактор потужністю 340 к. с. напрацьовував у «ВВІ-Агро» близько 2 тис. мотогодин на рік. Після переходу на no-till цей показник скоротився до 500–600 мотогодин.
Менше навантаження означає повільніше зношування техніки, рідші ремонти та довший строк експлуатації.
Андрій Чичета
керівник «ВВІ-Агро»
«Якщо я куплю навіть уживаний трактор із напрацюванням 5 тис. мотогодин, мені його вистачить на 10–15 років до капітального ремонту. Зараз трактори працюють із навантаженням 50–60%, тоді як за класичної технології воно зазвичай становить 85–90%», — говорить Андрій Чичета.
Скоротилися й амортизаційні витрати. Після зміни технології підприємство продало плуги, дискові борони та інші агрегати, які більше не використовує.
- Пальне
Загальні витрати пального у «ВВІ-Агро» зараз становлять близько 40–45 л/га. До цього показника входить не лише пальне для польової техніки, а й витрати на транспортування насіння та добрив, перевезення зерна, автомобілі агронома, інженера і директора, а також роботу генераторів.
Навіть з урахуванням усіх цих операцій підприємство, за словами Андрія Чичети, витрачає щонайменше вдвічі менше пального, ніж за традиційної технології.
- Насіння
Через посушливі умови півдня господарство давно працює зі зниженими нормами висіву. Наприклад, пшеницю сіють із розрахунку близько 1 млн схожих насінин на гектар. Для порівняння, у багатьох господарствах норма становить 4–5 млн насінин.
Водночас низькі норми висіву Андрій Чичета пов’язує не лише з no-till, а й із кліматичними умовами регіону та налаштуванням усієї технології.
Як приклад потенційної економії він наводить розрахунок, який робив для іншого підприємства із 6 тис. га зернових.
Андрій Чичета
керівник «ВВІ-Агро»
«Якщо хоча б на 150 кг зменшити норму висіву на гектар, це майже тисяча тонн насіння. За ціни близько $500 за тонну — пів мільйона доларів економії на рік лише на насінні», — говорить Андрій Чичета.
Менша норма висіву також скорочує обсяги насіння, які потрібно перевозити та завантажувати у сівалку. Завдяки цьому техніка довше працює без зупинок, а продуктивність посівної кампанії зростає.
- Засоби захисту рослин
У витратах на засоби захисту рослин після переходу на no-till суттєвих змін не відбулося. До технології фактично додалося застосування гліфосату, який за традиційної системи у господарстві не використовували.
Водночас Андрій Чичета зауважує, що з роками кількість бур’янів у полях зменшується. Оскільки ґрунт не перевертають, нове насіння бур’янів не потрапляє з нижчих шарів на поверхню. Поступово виснажується і запас насіння, який уже перебував у верхньому шарі.
За умови, що бур’янам не дають сформувати й розсіяти насіння, їхня кількість із часом скорочується.
- Добрива
Із добривами перехідний період був складнішим. У перші роки господарству рекомендували збільшити норму азоту приблизно на 30%, оскільки частина елемента витрачалася під час активного розкладання рослинних решток.
Підвищені норми у «ВВІ-Агро» застосовували близько п’яти років. Однак у 2020–2021 роках побачили зворотний ефект.
Андрій Чичета
керівник «ВВІ-Агро»
«Через надлишок азоту рослини довше вегетували, а потім потрапляли під повітряну посуху. У результаті врожайність була навіть нижчою, ніж у сусідів. Тому ми зменшили норми», — розповідає Андрій Чичета.
Сьогодні в господарстві вносять близько 70 кг діючої речовини азоту на гектар і не планують збільшувати цю норму. Використання комплексних фосфорних добрив також скоротили приблизно на 40%.
Андрій Чичета
керівник «ВВІ-Агро»
«Сподіваюся, що з часом зможемо ще більше зменшити внесення добрив. Сьогодні це одна з найбільших статей витрат. За нинішніх цін купувати їх дуже дорого. Якщо порахувати собівартість за сьогоднішніми цінами на добрива і порівняти її з ціною зерна, то за врожайності близько 4,5 т/га ми фактично працюємо в нуль», — зазначає Андрій Чичета.
Урожайність не впала, а вологи стало більше
Економія ресурсів — не єдина перевага no-till для «ВВІ-Агро». За словами Андрія Чичети, після переходу на прямий посів середня врожайність у господарстві суттєво не змінилася. Водночас у посушливі роки підприємство отримує перевагу над сусідніми господарствами, які працюють за традиційною технологією.
Після збирання врожаю стерня залишається на поверхні поля і захищає ґрунт від перегрівання та швидкого випаровування вологи.
Андрій Чичета
керівник «ВВІ-Агро»
«Якщо температура повітря становить 29°C, то на зораному чи задискованому полі ґрунт може нагріватися до 70–80°C. У нас — приблизно до 40–45°C. Через це волога випаровується значно повільніше, і ми накопичуємо її більше», — пояснює Андрій Чичета.
Цього сезону у «ВВІ-Агро» зібрали 4,6 т/га ярого ячменю та майже 5 т/га пшениці — приблизно на рівні попередніх років. Нижчим став лише результат ріпаку: через сильні зимові морози рослини втратили центральне стебло, тому врожайність становила 1,7 т/га. За словами аграрія, з аналогічною проблемою цього року зіткнулося багато господарств.
Чи обрав би він no-till у регіоні з великою кількістю опадів, Андрій Чичета не береться прогнозувати.
Андрій Чичета
керівник «ВВІ-Агро»
«Мене часто запитують: “А якби у вас було тисяча міліметрів опадів, ви б теж не орали?” Чесно — не знаю. У мене немає таких умов, тому будь-яка відповідь була б нещирою», — говорить він.
Для «ВВІ-Агро» no-till — це не універсальна технологія для будь-якого регіону, а відповідь на конкретні умови півдня: дефіцит опадів, високі температури та ризик втрати родючого шару ґрунту.
Як no-till захищає ґрунт від ерозії
Збереження рослинних решток на поверхні допомагає не лише утримувати вологу, а й зменшувати водну та вітрову ерозію.
Андрій Чичета пригадує поля, де через багаторічну оранку родючий шар поступово стоншувався, а на поверхню виходила глина. Особливо вразливими є схили: під час інтенсивних злив вода змиває ґрунт у балки.
Андрій Чичета
керівник «ВВІ-Агро»
«Зараз нерідко за пів години випадає 50–70 мм опадів, і на схилах вода просто змиває родючий шар. Є й вітрова ерозія. Влітку іноді дивишся — сонце ніби в серпанку. Насправді це пил із полів», — розповідає аграрій.
Разом із пилом господарства втрачають родючий ґрунт. За сильного вітру з поля може зносити навіть щойно висіяне насіння. Рослинні рештки, які залишаються після збирання, створюють захисний шар, зменшують швидкість руху води й вітру біля поверхні та допомагають утримувати ґрунт на полі.
Як повернути органічну речовину в ґрунт
Захистити ґрунт від ерозії недостатньо — потрібно також підтримувати його родючість і повертати органічну речовину. У «ВВІ-Агро» для цього залишають на полях пожнивні рештки та вирощують покривні культури. Насіння для них підприємство виробляє на власному насіннєвому заводі.
Андрій Чичета
керівник «ВВІ-Агро»
«Колись майже в кожному селі було тваринництво, а на поля регулярно вносили органічні добрива. Саме вони підтримували родючість ґрунту. Зараз тварин немає, тому ми залишаємо рослинні рештки в полі. Вони також перегнивають і повертають органіку в ґрунт. Просто цей процес триває довше — від двох до шести років залежно від кількості опадів і температури. Чим більше вологи й тепла, тим швидше відбувається мінералізація», — пояснює Андрій Чичета.
Покривні культури допомагають збільшувати обсяг органічної маси, підтримувати біологічну активність ґрунту та захищати поверхню поля у періоди, коли основної культури там немає.
Вуглецеві кредити як додатковий дохід
Покривні культури також можуть бути частиною програм карбонового землеробства. «ВВІ-Агро» вже кілька років бере участь в одній із таких програм.
Підприємство передає спеціалізованій компанії дані про площі, вирощувані культури та застосовані технології. На їхній основі здійснюють облік скорочення або поглинання викидів і розраховують кількість вуглецевих кредитів.
За підсумками першого року господарству нарахували вуглецеві кредити, попередню вартість яких Андрій Чичета оцінює приблизно у €65 тис. Водночас ці кошти підприємство ще не отримало.
Андрій Чичета
керівник «ВВІ-Агро»
«Якщо їх вдасться отримати — буде чудово. Але ми працюємо не заради цих грошей. Це просто приємний бонус за те, що і так робимо», — говорить Андрій Чичета.
Як сталі практики впливають на фінансову стійкість
Для банку технології, які допомагають господарству адаптуватися до дефіциту вологи та зменшувати витрати, є одним із показників стійкості бізнес-моделі, говорить фахівець із роботи з агроклієнтами «ПроКредит Банку» Іван Боярчук.
За його словами, врожайність за no-till не завжди є вищою, ніж за традиційної системи. Однак економічний результат потрібно оцінювати не лише за кількістю зібраної продукції, а й за витратами ресурсів на її вирощування.
«ВВІ-Агро» багато років працює у складних кліматичних, економічних і соціальних умовах півдня України. Завдяки ефективнішому використанню ресурсів підприємство може підтримувати рентабельність і продовжувати інвестувати у власний розвиток», — зазначає Іван Боярчук.
Для банку сталі практики також можуть бути одним із факторів оцінювання ризиків. Підприємства, які краще утримують вологу, захищають ґрунт і зменшують залежність від окремих ресурсів, здатні демонструвати стабільніші результати у складні сезони.
Крім того, такі господарства можуть отримувати доступ до міжнародних програм, орієнтованих на фінансування «зелених» інвестицій, грантову підтримку або часткову компенсацію витрат.
Участь «ВВІ-Агро» у програмі вуглецевого землеробства, за словами Івана Боярчука, показує, що сталі технології поступово стають не лише екологічним, а й економічним інструментом.
Як покривні культури готують ґрунт до наступного врожаю
Якщо no-till у «ВВІ-Агро» допомагає зменшувати втрати вологи та захищати ґрунт від ерозії, то у господарстві Віктора Філатова покривні культури використовують передусім для відновлення органічної речовини, роботи з поживними елементами та підвищення стійкості посівів до посухи.
Віктор Філатов — співвласник підприємства «Харківське насіння» і співзасновник бренду FD Seeds. Господарство обробляє понад 4 тис. Основні культури це пшениця, соняшник, кукурудза та льон. Після пшениці і льону ярі Сидерати. Після кукурудзи і соняшнику, за потреби озимі Сидерати. Насінництво займає трішки менше 2 тис га.
Інтерес до роботи з ґрунтом і рослинними екосистемами сформувався у Віктора Філатова ще в дитинстві. Він виріс у родині біологів: його дід був ґрунтознавцем, а бабуся займалася залісненням пісків сосною.
Віктор Філатов
власник підприємства
«Харківське насіння»,
співзасновник бренду FD Seeds
«Коли я був малим, часто їздив із нею на дослідні ділянки. Фактично її робота полягала в тому, щоб перетворити безплідні піски на екосистему. Спочатку висаджували сосну, потім під нею з’являлися інші рослини, поступово формувався ґрунт. Ще підлітком я зрозумів просту річ: рослини здатні зробити родючим навіть те, що спочатку майже не придатне для життя», — розповідає Віктор Філатов.
Під час навчання на агрономічному факультеті цей інтерес посилився. Остаточно можливостями покривних культур він захопився після знайомства з бразильським професором Адеміром Калагарі. За словами Віктора Філатова, професор показав, що покривні культури здатні не лише захищати поверхню поля, а й переводити частину поживних елементів у форму, доступнішу для наступної культури.
Перші практичні досліди Філатов проводив у 2006–2009 роках на підприємстві, де працював агрономом. Згодом продовжив їх у власному господарстві, створеному разом із партнером. У той період більшість українських аграріїв ставилася до покривних культур скептично. Однак для Віктора Філатова цей підхід був продовженням природного кругообігу речовин.
Віктор Філатов
власник підприємства
«Харківське насіння»,
співзасновник бренду FD Seeds
«У природній екосистемі поживні речовини постійно перебувають у кругообігу. Рослини ростуть, тварини ними живляться, органічні рештки повертаються у ґрунт, і поживні елементи залишаються в системі. Людина цей цикл порушила: ми збираємо врожай і вивозимо поживні речовини з поля», — пояснює він.
Повернути ці елементи можна за допомогою мінеральних добрив. Або з продуктами життєдіяльності, що практично неможливо через логістику і хімічне забруднення відходів. Інший шлях — використовувати рослини, здатні працювати з поживними речовинами, які вже є в ґрунті, але перебувають у малодоступній формі. Саме цю функцію, за словами аграрія, можуть виконувати правильно підібрані покривні культури.
Віктор Філатов
власник підприємства
«Харківське насіння»,
співзасновник бренду FD Seeds
«Я іноді жартую, що покривна культура — це своєрідний смертник, який втратою свого життя готує ґрунт для наступної культури», — говорить Віктор Філатов.
Чому для поля важливе різноманіття
Покривні культури виконують не лише агрохімічну функцію. Вони також створюють середовище для корисних комах, природних ворогів шкідників і запилювачів. Віктор Філатов переконаний, що стійкість агроекосистеми безпосередньо залежить від її різноманіття.
Віктор Філатов
власник підприємства
«Харківське насіння»,
співзасновник бренду FD Seeds
«Природа не любить монокультури. Не буває коралового рифу з одного виду коралів. Не буває і природного лісу з одного виду дерев. Будь-яка стійка екосистема — це завжди різноманіття. І поле також працює за цим принципом», — зазначає він.
Це не значить що ми повинні вирощувати 5 культур одночасно. Ні. Просто в проміжках між культурами в нас на полі повинно бути максимальне біорізноманіття яке не так і важко зробити. Мінімум 3-4 культури без хімічних обробок на них, вже здатні частково виправити той вплив на екосистему навкруги поля, на полі, і що для нас найбільш важливо — в ґрунті.
Економіка покривних культур
За оцінкою Віктора Філатова, правильно підібрані покривні культури можуть почати компенсувати витрати вже у перший рік, зокрема завдяки частковому скороченню використання мінеральних добрив.
Однак головний ефект технології проявляється у довгостроковій перспективі. За словами аграрія, протягом 10–12 років, або приблизно п’яти-шести циклів вирощування покривних культур, відносний вміст органічної речовини у ґрунті може зрости на 20–40%.
Також поступово зменшується ущільнення, поліпшується здатність ґрунту утримувати вологу, а коренева система основних культур розвивається глибше.
Як приклад Віктор Філатов наводить стан соняшнику під час посушливих періодів. На сусідніх полях рослини вже можуть втрачати тургор, тоді як на ділянках, де тривалий час вирощували покривні культури, вони довше залишаються зеленими. За його спостереженнями, різниця помітна й у врожайності пшениці.
Віктор Філатов
власник підприємства
«Харківське насіння»,
співзасновник бренду FD Seeds
«Мої сусіди зараз отримують у середньому 5–6 т/га пшениці, а ми — від 6,5 до 8 т/га. Щоправда, це стосується полів, де ми давно працюємо з покривними культурами. На землях, які нещодавно взяли в обробіток, такого ефекту ще немає — там перевага значно менша», — говорить Віктор Філатов.
Ці показники є спостереженнями самого господарства і стосуються полів, на яких технологію застосовують протягом тривалого часу.
Наскільки можна скоротити внесення добрив
За словами Віктора Філатова, на полях із тривалою історією використання покривних культур господарство вносить на 60–70% менше мінеральних добрив, ніж зазвичай застосовують у цій природно-кліматичній зоні. На окремих ділянках скорочення сягає 90%. Водночас результат залежить від стану ґрунту, сівозміни, складу суміші та тривалості використання технології.
У різних умовах внесення мінеральних добрив, за оцінкою Філатова, можна скоротити на 30–80%. На окремих полях господарство може відмовлятися від фосфорно-калійних добрив, залишаючи азотні та, за потреби, сірковмісні.
При цьому покривні культури не замінюють добрива механічно. Їхнє завдання — краще використовувати поживні речовини, накопичені у ґрунті, і поступово підвищувати його біологічну активність та вміст органічної речовини.
Чи потрібен додатковий захист
Правильно сформована покривна суміш здатна самостійно конкурувати з бур’янами, тому зазвичай не потребує окремої системи захисту. Винятком можуть бути проблемні види, зокрема падалиця ріпаку.
Раніше після збирання ріпаку господарствам часто доводилося кілька разів обробляти поле, знищувати падалицю і лише після цього висівати покривні культури.
У FD Seeds розробили суміш, яку можна висівати одразу після ріпаку. За потреби поле обробляють гербіцидом проти падалиці без шкоди для компонентів покривної суміші. За словами Віктора Філатова, це рішення компанія запатентувала.
Як почати працювати з покривними культурами
Для першого досвіду з покривними культурами господарству не обов’язково повністю оновлювати технічний парк. Висівати суміші можна звичайною зерновою сівалкою.
Водночас спеціальні аплікатори, які встановлюють на дискові агрегати або культиватори, дають змогу поєднати висів покривної суміші з обробітком ґрунту. Це скорочує кількість проходів техніки та заощаджує час.
За оцінкою Віктора Філатова, витрати на покривні культури становлять приблизно $30–50/га. Це близько п’ятої частини вартості повноцінної системи мінерального живлення пшениці.
Основною проблемою він називає не техніку, а доступність якісного насіння. Більшість компонентів покривних сумішей є дрібнонасінними культурами, які складно вирощувати, збирати та доробляти. Через це якісний посівний матеріал залишається дефіцитним і коштує дорожче.
Віктор Філатов
власник підприємства
«Харківське насіння»,
співзасновник бренду FD Seeds
«Якщо порахувати, гектарна норма покривної суміші коштує приблизно стільки ж, як 50–55 кг аміачної селітри. Але ця кількість селітри не дасть ефекту, який може забезпечити правильно підібрана суміш. Тому порівнювати їх лише за ціною не зовсім коректно. Потрібно оцінювати не тільки витрати, а й результат», — говорить Віктор Філатов.
Чому склад суміші має значення
Набір рослин у покривній суміші потрібно підбирати з урахуванням завдань господарства, сівозміни, стану ґрунту та кліматичних умов.
Компоненти суміші можуть виконувати різні функції:
- накопичувати біомасу й органічну речовину;
- фіксувати азот;
- переводити окремі поживні елементи у доступнішу форму, наприклад деякі рослини переводять недоступний фосфор і калій краще за інших;
- розпушувати ущільнені шари ґрунту;
- пригнічувати бур’яни;
- створювати середовище для корисних комах.
Водночас покривні рослини не повинні бути близькими родичами основних культур у сівозміні. Інакше вони можуть стати господарями для спільних хвороб і шкідників та збільшити фітосанітарні ризики.
Саме тому у FD Seeds тестують нові види й займаються власною селекцією. Компанія створює сорти для покривних сумішей, які мають бути посухостійкими, добре кущитися та виконувати визначену функцію у ґрунті.
Коли висівати покривні культури
Ярі покривні суміші, за рекомендацією Віктора Філатова, бажано висівати до 25 серпня. Після пізніх культур, зокрема кукурудзи або сої з соняшником, можна використовувати озимі суміші.
Озимі покривні культури краще працюють у регіонах із достатньою кількістю вологи — передусім на заході та півночі України. Водночас вони потребують уважного управління, оскільки навесні можуть затримувати сівбу основної культури.
У посушливих регіонах рішення про висів залежить насамперед від запасів вологи. За словами Віктора Філатова, для Харківщини типовою є ситуація, коли три сезони з п’яти виявляються вдалими для покривних культур, один — середнім, а ще один може бути невдалим через посуху.
На крайньому півдні ризики ще вищі. Тому вкладати кошти у покривний посів там варто лише за достатнього зволоження. Тобто сіяти якщо є волога і купувати насіння з коліс.
Віктор Філатов
власник підприємства
«Харківське насіння»,
співзасновник бренду FD Seeds
«Наші клієнти на півночі Миколаївщини бронюють насіння, але чекають на дощі. Якщо на початку серпня вологи немає, вони відмовляються від сівби. І це абсолютно нормальна практика», — говорить Віктор Філатов.
Тобто покривні культури не мають висіватися заради самого дотримання технології. За дефіциту вологи вони можуть конкурувати з наступною товарною культурою, тому рішення потрібно ухвалювати з урахуванням фактичних умов поля.
Чи стане стале землеробство новою нормою
Досвід Андрія Чичети та Віктора Філатова показує, що no-till і покривні культури не є універсальними рецептами для кожного господарства.
Результат залежить від клімату, ґрунтів, сівозміни, забезпеченості вологою та здатності підприємства системно керувати технологією. Ефект також не завжди проявляється одразу: для відновлення структури ґрунту, накопичення органічної речовини та зміни системи живлення потрібні роки.
Проте в умовах частіших посух, дорожчих добрив і високої вартості техніки сталі практики дедалі більше переходять із площини екології у площину економіки.
Для «ВВІ-Агро» no-till став способом скоротити використання техніки та пального, довше зберігати вологу й захищати ґрунт від ерозії. Для господарства Віктора Філатова покривні культури — це інструмент відновлення органічної речовини, ефективнішого використання поживних елементів і поступового зменшення залежності від мінеральних добрив.
Обидва підходи потребують адаптації до конкретного поля. Але що дорожчими стають ресурси й частішими кліматичні стреси, то вищою для агробізнесу стає ціна ігнорування стану ґрунту.
