Росіяни теж плачуть. Чи стане морська блокада критичною для країни-агресора
Україна рахує втрати від морської блокади та ударів по Одещині, а ситуація стає більш загрозливою для нашого агросектору, ніж у 2022 році. Проте цього разу гра не йде «в одні ворота» — операція «МоЛоЧКа» (МОсква Ляже Через Крим) Сил безпілотних систем дзеркально блокує російське судноплавство та логістику в Азовському і Чорному морях.
Ми бачимо пошкоджений термінал в Новоросійську, паралізовану торгівлю в Азовському морі, падіння закупівельних цін на пшеницю, здорожчання фрахту. Чи є ситуація критичною для росіян, чи настільки ж вона болюча, як для українського аграрія? Відбудеться країна-агресор легким переляком, або сьогоднішнє ускладнення експорту лишає агробізнес ворога перспектив на майбутнє?
Попри публікації в медіа, що російський агробізнес на межі катастрофи, є і інша думка — запасів стійкості їм вистачить мінімум до кінця року. Ми не погребували ввімкнути VPN і почитати, що кажуть про блокаду самі росіяни.
Чому росіяни більше не відчувають себе в безпеці на морі?
З липня Україна працює над зупинкою морської логістики Росії в Чорному та Азовському морях. 22 серпня командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді звітував про 242 уражених плавзасоби тіньового флоту. Під ударами опинилися всі типи суден — нафтові танкери, сухогрузи, газовози, буксири і баржі. Ураження наносять зокрема і суднам, що вивозили викрадене українське зерно через порти окупованих Бердянську, Севастополя, Керчі і Феодосії.
Примітно, що мова не йде про їх потоплення чи ураження чи ураження екіпажу. Судна пошкоджують дронами, щоб донести до власників ризики «співпраці» з країною-агресором
Це важливо, так як порти Азова забезпечують, за відкритими даними, як мінімум 25% російського експорту зерна, а порти Чорного моря – понад 50%. За даними видання The Moscow Times, минулого сезону на порти Азово-Чорноморського басейну припало 88% усіх морських відвантажень зерна з РФ, в тому числі 46,3 млн т пшениці. Всього зерновий експорт щороку приносить в економіку країни-агресора близько $15 млрд.
Ключова дата в блокаді російського зернового експорту — 12 серпня. Вдалий удар по порту Новоросійська вивів з ладу та тимчасово зупинив роботу трьох ключових зернових терміналів:
- «КСК» зупинив прийомку транспорту і відвантаження на кораблі;
- Новоросійський зерновий термінал (НЗТ) зазнав пошкоджень та призупинив операції;
- Новоросійський комбінат хлібопродуктів (НКХП) зазнав пошкоджень інфраструктури та припинив роботу.
Сукупна пропускна здатність цих трьох терміналів складає близько 26,1 млн т на рік, або 50% всього російського експорту пшениці.
Примітно, 26 серпня НКХП опублікував звіт, в якому оцінює строк ремонту пошкоджень в 1-4 місяці.
Крім того, через блокування транзиту Керченською протокою, з 10 липня простоюють порти Ростов-на-Дону, Таганрог, Азов і Кавказ. Дещо пізніше до них додався термінал у Тамані.
За оцінкою політолога Ігоря Тишкевича, сумарно понад 80% потужностей Росії з перевалки зерна тимчасово виведено з ладу або заблоковано. Працює хіба що залізниця в Новоросійськ, але вона «впирається» в зупинені термінали.
Ігор Тишкевич
політолог
«Одні термінали працюють, але судна до них підійти не можуть. Інші трохи горять після «добрих» дронів. Фактично Україна зрівняла позиції: Росія зупинила експорт зерна через порти Одеської області, ЗСУ поставили крапку в експорті зерна через російські порти на Чорному морі».
Скільки РФ не зможе вивезти зерна в серпні?
Ситуація для росіян погіршується буквально щотижня. На початку серпня російська аналітична компанія SovEcon оцінювала серпневі відвантаження в 3–3,4 млн т, на той момент це вже було найгірше серпневе значення з 2016/17 МР.
Через кілька днів оцінку на серпень знизили до 2,2 млн т, мінімуму з серпня 2010 року, коли Росія тимчасово зупинила експорт через масштабну посуху. 24 серпня SovEcon погіршив прогноз до 1,9 млн т. «Для ринку пшениці це гірше, ніж Ормуз для нафти», вважає її директор Андрій Сізов.
Андрій Сізов
директор SovEcon
«Експортні потужності Росії в Азовському та Чорному морях зараз майже повністю зупинені. Потужності по перевалці скоротилися приблизно з 3,3 млн т на місяць до близько 250 000 т на єдиному терміналі, що залишився, — в порту Туапсе».
А якщо перекинути зерно на Балтику, Каспій, Іран чи Далекий Схід?
Мінсільгосп РФ уже створив штаб для переорієнтації зернових потоків через Балтику, Каспій, Далекий Схід і сухопутні коридори.
Сумарні потужності балтійських портів — 11 млн т на рік, розповів президент Російського зернового союзу (РЗC) Аркадій Злочевський в інтерв'ю російському виданню.
Аркадій Злочевський
президент РЗС
«Висоцький зерновий термінал у Санкт-Петербурзі може ще збільшити обсяги перевалки, але він «упреться» в загальні потужності: вони зараз складають менше 3 млн т на рік. А в нас уже скорочення в серпні — дай Боже, якщо 2 млн т відвантажимо проти 5,7 млн т минулого року. Тобто лише за цей місяць скорочення – понад 3 млн т. Як їх компенсувати?».
Є ще Каспійське море для експорту до Ірану та країн Центральної Азії, нагадує Ігор Тишкевич. Але там також є дві проблеми: потужності всіх зернових терміналів РФ на Каспії — 1,5 млн т на рік, а якщо везти зерно залізницею до іранських портів — логістика «буксує» через складну ситуацію в Ормузькій протоці.
Далекий Схід взагалі не має спеціалізованих зернових потужностей і не може розглядатись як альтернативний маршрут для сільгоспвантажів.
Транзит російського зерна через Казахстан також не є надійним варіантом, пояснює Аркадій Злочевський.
«Так, можна через Казахстан вантажити, якщо він дозволить. А вони дуже люблять нашому транзиту «палиці в колеса вставляти», встановлюючи драконівські тарифи. Я давно порушував питання перед нашим урядом, але віз і нині там: чому ми возимо нашою територією казахське зерно з пільговими тарифами, а наше зерно їде казахською територією з драконівськими тарифами?», — скаржиться Аркадій Злочевський.
Зі свого боку, казахи теж не в захваті від перспектив росту транзиту російського зерна. Потік дешевої російської сільгосппродукції може піти як на внутрішній ринок Казахстану, так і її на традиційні ринки збуту в Середній Азії. В результаті казахстанським фермерам теж доведеться знижувати ціни для збереження ринків збуту. Ця ситуація дзеркально повторює суперечки України та її сусідів по ЄС навколо транзиту зерна.
Аркадій Злочевський заявляє, що не бачить альтернативи азовським та чорноморським портам, а проблему слід «вирішувати на геополітичному рівні». Тому Туреччина вже порушує питання про відновлення зернової угоди, але світовий ринок поки не врахував зупинку експорту з України та РФ. Тому в нього складається враження, що світовий ринок обійдеться без зерна з двох країн-експортерів Чорноморського регіону.
Аркадій Злочевський
президент РЗС
«Така ж проблема в України, просто у них набагато менші обсяги. Ми разом з Україною займаємо зараз 32% світових поставок пшениці. Тобто світ втрачає зараз доступ до цього ресурсу, але поки що ніяк не оцінює цю втрату».
Хто підбирає за росіянами втрачені ринки?
Непроекспортовані обсяги зерна забирають конкуренти. За даними USDA, частину втраченого російського експорту здатні перекрити Канада й Казахстан, а фізичні поставки можуть переорієнтуватися на Австралію, Північну Америку та Аргентину.
За даними SovEcon, найшвидше зараз ростуть котирування румунської пшениці — минулого тижня вони злетіли на $12/т, до $278/т. Саме туди зараз перетікає попит, який фізично не може завантажитись в Новоросійську чи Ростові. Для Кремля це ризик втратити ринки збуту на користь іншої країни-конкурента з чорноморського регіону.
Аркадій Злочевський визнає: росіяни самі стимулювали інші країни до зменшення залежності від імпорту, бо «задерли» ціни на зерно в кризові періоди 2008-2009 і 2022-2023. Зокрема через введення мита на експорт, що додатково підвищило вартість сільгосппродукції для імпортерів.
Аркадій Злочевський
президент РЗС
«В результаті світ нарощував виробництво, а вже наступного сезону все «розсмокталося» і нормалізувалося. Ми зробили це (підвищили світову ціну пшениці через введення мита — прим. ред.) без жодних фундаментальних факторів, і світові споживачі почали «чухати ріпу»: навіщо нам такі ризики? Чому ми так залежимо від дій якоїсь країни, одного з експортерів? Так жити не можна. І вони одразу переорієнтували свої потреби на внутрішнє постачання».
В результаті Китай поставив собі завдання позбутися імпортозалежності по пшениці, і рухається до цього. За ними пішли основні споживачі російської пшениці — Туреччина та Єгипет. Наприклад, Єгипет закуповує пшеницю на внутрішньому ринку за $350/т, поступово позбавляючись імпортозалежності. Цим шляхом намагаються піти і деякі країни Африки, в яких є великий потенціал з вирощування пшениці.
«Ми пиляємо гілку, на якій сидимо, хоча про це ніхто публічно не каже. Світ скорочуватиме потреби. Тому сьогодні не така критична відсутність нашого ресурсу, на якийсь час світ це спокійно переживе. У них теж збирання врожаю йде, тому не потребують нашого ресурсу. На якийсь час цього ресурсу вистачить. А коли потреба виникне, на той час, може, ситуація з морськими відвантаженнями розсмокчеться. Всі вичікують», — констатує Аркадій Злочевський.
Наскільки українські удари змінили росіянам ціни на зерно і фрахт?
За моніторингом SovEcon, середня ціна пшениці 4-го класу в європейській частині Росії впала до 7,6 тис. руб/т ($91) без ПДВ — на 39% нижче рівня початку сезону.
За останні три-шість місяців ціна пшениці просіла з 15 тис. руб ($179) до 12 тис. руб ($143) і нижче, причому по регіонах розкид великий: у Поволжі вже 10 тис. руб ($119) за тонну, на півдні — трохи вище 13 тис. руб ($155), а фуражна пшениця в Ростові взагалі торгується по 6 тис. руб ($72), наголошує Аркадій Злочевський. Він прямо називає ситуацію катастрофічною, але не може відповісти на питання журналіста, чи продовжиться зниження цін. Каже: падіння зайде настільки далеко, скільки триватиме зупинка експорту зерна з Азовського і Чорного морів.
Аркадій Злочевський
президент РЗС
«Ми не знаємо. Мені згадується 2009 рік, коли ціни впали з 9 тис. до 3 тис. рублів за тонну. Коли вони падали, ми думали: «Ось зараз, 6 тис. — дно». Тільки думали, що досягли дна, а нам знизу постукали. Зараз ціни і далі падають, і це призводить до того, що внутрішній ринок став на паузу, перестав закуповувати. Усі чекають, коли ціни обваляться до найнижчого рівня. У результаті врожай нікуди подіти».
До цього додається внутрішній фактор — РЖД піднімає тарифи на перевезення на 8%. Це вже друге підвищення цього року, і воно ляже додатковим тягарем на логістику для внутрішніх регіонів. Примітно, що українські аграрії в серпні теж стикнулись з підняттям залізничиних тарифів на 30%.
З іншого боку, для росіян росте вартість фрахту. Перевезення за маршрутом «Чорне море — Єгипет» для балкерів дедвейтом 25 тис. т лише за тиждень подорожчали на $5, до $40–45/т, з Астрахані до Ірану Каспійським морем — відразу на $20/т, до $68–71/т.
Як росіяни бачать ситуацію: все ще «гойда», чи вже паніка?
Аркадій Злочевський в інтерв'ю підкреслює: якщо блокада затягнеться — країну-агресора чекають масові банкрутства сільгоспвиробників і зрив посівної 2027 року. Наприклад, у Краснодарському краї ціна на пшеницю 4-го класу давно нижче 9 тис. руб/т, тоді як її собівартість оцінюється орієнтовно в 12–13,5 тис. руб/т.
За його словами, в Росії третій рік поспіль в агросекторі падає технологічність. Наприклад, через збільшення утилізаційного збору російська сільгосптехніка подорожчала вдвічі. Без працездатної техніки російські фермери не встигають провести жнива в оптимальні погодні вікна.
Аркадій Злочевський
президент РЗС
«Простої призводять до втрат урожаю. Якщо ви не встигли зібрати дозрілий урожай, то щодня прострочення його збирання призводитиме до 1% втрат. Тиждень минув — 7% геть. І чим довше буде неприбраний урожай стояти в полі, тим більше наростатимуть втрати».
В агросекторі РФ скорочується споживання добрив, скорочується кількість технологічних операцій. Наприклад, замість трьох обробок захисту рослин проводять по дві. В російському агро поступово накопичується критичний рівень проблем, які «вистрілять» в перший же неврожайний рік, вважає президент асоціації.
Про проблеми російських аграріїв свідчить і квапливий «антикриз» з боку уряду країни-агресора. Це можлива тимчасова відміна експортних мит на сільгосппродукцію, викуп державою 1-3 млн т зерна на місяць в інтервенційний фонд, пролонгація пільгових кредитів на осінньо-польові роботи в проблемних регіонах, субсидія фермерам на кожну продану тонну і субсидія на залізничні перевезення зерна.
Таким чином, українська блокада поставила росіян перед вибором: або збирати мита для продовження війни в Україні, і тим самим дати збанкрутувати частині фермерів, або підтримати агровиробників, але скоротити надходження до бюжету. Який би варіант не вибрало керівництва РФ, обидва для нього погані. Особливо неприємним може стати викуп державою фермерського зерна, коли РФ доведеться покласти на елеватори мільйони тонн зерна в обмін на потрібні зараз бюджетні кошти.
Парадокс у тому, що експортні мита в серпні виросли для росіян відразу в 2,2 раза — до 721 руб./т проти 326 руб/т тижнем раніше. Аркадій Злочевський пояснює — «плаваюча» формула мита прив'язана до світових доларових цін на зерно, які зараз швидко ростуть. Для бюджету РФ це додаткові надходження (на 2026 рік вони мають скласти 135,8 млрд руб), але для окремого господарства це подвійний удар, коли одночасно ціни падають, а мита ростуть.
Чи можлива нова зернова угода — і що буде далі?
Хоча більша частина ринку вичікує швидкого вирішення зернової кризи, деякі країни активно лобіюють відновлення зернової угоди. Найбільш активна тут Туреччина. В разі затяжного паралічу чорноморського судноплавства вона втратить кластер виробництва борошна, побудований на дешевій російській сировині.
Кремль тим часом публічно демонструє оптимізм: речник Пєсков заявляв, що заходи для мінімізації наслідків «визначені й будуть доопрацьовані», а Путін обіцяв відсутність дефіциту на світових ринках і називав орієнтир в 60 млн т зерна на експорт у поточному сезоні.
Аркадій Злочевський до ідеї швидких угод ставиться скептично. За його оцінкою, ситуація дійде до гострої фази ближче до Нового року, коли країни-імпортери пшениці використають свої поточні резерви і новий врожай. Як тільки запаси почнуть вичерпуватись, все більше іноземних гравців наполягатимуть на політичному врегулюванні блокади Чорного та Азовського морів.
Але головне занепокоєння президента Зернового союзу — чи протримаються російські аграрії до Нового року.
«Питання в тому, чи виживемо ми, чи виживуть наші виробники, чи зможемо ми протриматися так довго. Сіяти треба восени. На Новий рік уже буде марно. Я дуже сильно побоююся провалу осінньої сівби», — уточнює Аркадій Злочевський.
Підсумовуючи: ми бачимо всі ознаки кризи в агросекторі країни-агресора та його експортній інфраструктурі. Уряд РФ шукає способи її швидкого гасіння , а від російського бізнесу більше не чутно ура-патріотичних закликів і оптимістичних прогнозів.
Попри це, РФ не поспішає укладати «портове» перемир'я, а масштаби російського агро, ймовірно, дозволять ще досить довго існувати за інерцією, «проїдаючи» накопичені кошти. Але головний висновок — в 2026 році в аграрній галузі РФ панують упадницькі настрої, які ще торік було складно уявити.
*інтерв'ю з Аркадієм Злочевським про стабільні ціни на пшеницю вийшло 24 серпня, а вже ввечері 26 серпня ф'ючерси на неї в Чикаго злетіли до трирічного максимуму, найбільшого з липня 2023 року.
