У Європі не вщухають протести фермерів. Чого вони домагаються?

Зі скасуванням для українців імпортних мит і квот, яке запровадив Євросоюз після початку широкомасштабної війни, українські фермери масово повезли збіжжя до ЄС. Після перекриття морських шляхів це було порятунком для вітчизняних аграріїв, яких і 2022, і 2023 рік порадував щедрим урожаєм. 

У 2022 року експорт пшениці до ЄС збільшився у десять разів — з 300 000 т до 3 млн т, кукурудзи майже вдвічі — з 7,4 млн т до 12, 2 млн т. Продібна картина і з соняшником, ріпаком, цукром…

У Єврокомісії порахували, що у 2022 році фермери з Польщі, Румунії, Угорщини, Болгарії та Словаччини втратили 417 млн євро від напливу дешевшого українського зерна на їхні ринки.

У минулому році експорт продовжував зростати. За підрахунками Єврокомісії,за 8 місяців 2023 року Україна експортувала сільськогосподарської продукції на 7,96 млрд євро. Це на 1, 48 млрд євро (23%) більше ніж за аналогічний період 2022 року. На сьогодні Україна займає третє місце серед постачальників агропродукції до ЄС після Бразилії і Великої Британії. 

15 січня Болгарія, Польща, Угорщина, Румунія та Словаччина знову вирішили надіслати листа до Європейської комісії з проханням відновити імпортне мито на українське зерно, посилаючись на «недобросовісну» конкуренцію. 

Якою буде відповідь Брюсселя — покаже час. Але досі європейські політики неухильно підтримували українських аграріїв і закликали країни, що межують з Україною, до переговорів і компромісів. Нині Єврокомісія готує проєкт постанови про продовження безмитної торгівлі з Україною до червня 2025 року.

Угорщина послідовно «булить» Україну на європейських майданчиках. Аграрний ринок — не виключення. Міністр сільського господарства Угорщини Іштван Надь   наполягає на тому, що українська агропродукція не відповідає вимогам і стандартам ЄС.

Мовляв,  українське збіжжя виходить дешевше через різні стандарти виробництва та розміри ферм. Через це воно витісняє угорських фермерів з традиційних експортних ринків. 

В угорському міністерстві сільського господарства вважають, що європейські ринки мають бути відкритими насамперед для членів ЄС, оскільки, за словами Надя,  п'ять суміжних з Україною країн можуть вирощувати набагато більше пшениці та кукурудзи, ніж їм потрібно. Тому Брюссель має дати насамперед їм можливість використати свій потенціал.

«Ми закликаємо Комітет звітувати про те, наскільки стандарти виробництва України відповідають стандартам сільськогосподарського виробництва ЄС», — прикріпив свої підозри щодо українського товару  угорський міністр.

Фермери та переробники Болгарії розпочали акції протесту всередині вересня. Враховуючи те, що майже кожний шостий громадянин цієї країни зайнятий у сільському господарстві, втрата традиційних ринків загрожує їм збитками, а то і безробіттям. Так принаймні стверджували у ініціативному комітеті. Про це пише болгарський Forbes.

Болгарські фермери вимагали:

• продовження заборони на ввезення з України соняшника, пшениці, кукурудзи та ріпаку та введення заборони на ввезення нерафінованої олії, свіжих та заморожених фруктів та овочів, молока та молочних продуктів, м'яса та м'ясної продукції, живих тварин, меду та продуктів бджільництва, а також посилення контролю походження, якості та безпеки імпорту сільськогосподарської продукції до країни.
• виплати фермерам повної суми компенсації збільшених витрат виробництва внаслідок війни в Україні та скасування стелі допомоги, а також про негайні виплати державної допомоги для компенсації фермерам 100-відсоткової втрати площ.

Втім, болгарські парламентарі не підтримали фермерів. За макроекономічними показниками, зняття заборони на ввіз українського зерна на веде до якихось катастрофічних наслідків для болгарської економіки. Але щоб заспокоїти місцевих аграріїв, їм пообіцяли підсилити контроль за усіма українськими товарами і запровадити заборону на експорт українського соняшника. 

Очевидно не задовольнившись виконанням обіцянок урядом, які були прописані у спеціальному Меморандумі, 30 листопада фермери знов вийшли на вулиці. 

«Я хочу бути фермером у Болгарії», «Не знищуйте виробництво фруктів у Болгарії», «Не вбивайте болгарського фермера!», — такими були гасла.

Щоб зменшити градус напруги у суспільстві, на початку грудня міністри АПК України і Болгарії домовилися про ліцензування експорту насіння соняшнику, ріпаку, кукурудзи та пшениці.

Найбільш чутливими і масштабними для українців стали акції протесту на польсько-українському кордоні, які тривають з 6 листопада. Польські перевізники почали наполягати на поверненні дозволів на комерційні перевезення для України. Також вони вимагають виключення порожніх вантажівок з ЄС із системи електронної черги в Україні. 

Польські фермери не забарилися скористатися ситуацією. 26 листопада вони приєдналися до далекобійників. Що вимагали? Дотацій на закупівлю кукурудзи, збереження сільськогосподарського податку на рівні 2023 року, продовження позик ліквідності. Після того, як уряд погодився на їхні вимоги, 24 грудня польські фермери призупинили протест. 

Перевізники також вирішили зробити паузу до 1 березня. 16 січня Міністерство інфраструктури Польщі повідомило, що підписало відповідну угоду. Цей час вирішено використати для перемовин і пошуку компромісів.

Словаччина виступає єдиним фронтом з іншими країнами-сусідками України. У країні діє заборона на імпорт нашої пшениці, кукурудзи, насіння ріпаку та соняшнику. А від 29 листопада асортимент забороненої продукції поширився на мед, борошно, солод та цукор.

У Словацькому міністерстві сільського господарства обумовили таке рішення відсутністю загальноєвропейського рішення щодо українських товарів. Мовляв, те, що не заборонено, дозволено.

1 грудня недружнім жестом відзначився і Союз автомобільних перевізників Словаччини (UNAS). Він розпочав блокування пункту пропуску «Вишнє-Нємецьке – Ужгород».

«Основна причина — спроба негайно розірвати угоду між ЄС та Україною, внаслідок чого транспортний ринок Словаччини починає руйнуватися», — пояснили у Прес релізі спілки.

Причому, перевізники переконують, що аж ніяк не проти допомоги Україні. Але вважають, що відкриваючи кордони, Брюссель не прорахував негативні наслідки для держав, які межують з нашою державою.

«ЄС уклав цей контракт, можливо, з добрими намірами, але без аналізу впливу на ринки сусідніх з Україною держав. І намір допомогти Україні у транспортуванні зерна, палива та продуктів харчування став метою заробітку української олігархії», — сказано у зверненні.

Місцевих аграріїв вже давно нервували багатократне збільшення перевалки української агропродукції через порт Констанца і збільшення імпорту в цілому. 10 січня вони вийшли на протест. 

За прикладом своїх сусідів, вирішили не розмінюватися на дрібниці і вимагати усе, про що раніше мріяли.

А саме:

• компенсації втрат від українського імпорту,
• сільськогосподарські кредити із субсидованими відсотками, 
• оновлення вартості державної допомоги щодо відшкодування акцизів, 
• мита на дизельне паливо, 
• мінімальні умови оренди, 
• перегляд та прийняття концесій на випас худоби, 
• безкоштовну воду для основної іригаційної інфраструктури, 
• 50% субсидування витрат на електроенергію OUAI та внесення поправок до законодавств з OUAI у 2024 році,
• внесення поправок до законодавства для асиміляції місцевих іригаційних споруд із OUAI у 2024 році.

Міністерство сільського господарства пішло назустріч мітингувальникам і 15 січня було підписано угоду з представниками великих сільськогосподарських організацій, яка охоплює 13 пунктів вимог агровиробників, пише Euractiv. Уряд зобов’язався і субсидіювати всі сільськогосподарські акцизи до 2026 року, і негайно ввести в дію положення про субсидовані відсоткові позики, і задовольнив вимоги щодо компенсації збитків, спричинених імпортом з України.

Але! У фермерському середовищі повідомили: підписана угода ще не означає, що прикордонні пункти пропуску будуть розблоковані. Мовляв, з перевізниками окремо треба домовлятися. Ті хочуть повернення практики видачі дозволів для українських перевізників, скасованої угодою з Євросоюзом до 30 червня 2024 року.

З 15 січня перевізники відновили блокаду переходу Порубне – Сірет, та почали блокувати перехід Красноїльськ – Вікову-де-Сус.

«Соломинка, яка зламала спину верблюду» — так назвав Голова Асоціації німецьких фермерів (DBV) Йоахім Рукві рішення уряду Шольца про скорочення пільг для німецьких фермерів.

Так сталося, що у бюджеті на 2024 рік німецький уряд не дорахувався 60 мільярдів євро на посилення екологічних заходів. Вирішили, що можна частково зекономити, скасувавши пільгу з транспортного податку для сільського господарства і  знижку на енергетичний податок для сільськогосподарського дизельного палива BR24. 

Що тут почалося! Фермери заявили, що їм надто дорого обходяться екологічні ініціативи Євросоюзу, який ось вже кілька років поспіль намагається запроваджувати заходи задля зниження парникового ефекту і оздоровлення довкілля. 

8 січня біля Бранденбурзьких воріт все гуло від прибулої сільгосптехніки, тракторні колони почали перекривати ключові автомагістралі країни.  На дороги полетіли сіно, корм для тварин і навіть гній. 

Урядовцям довелося піти на поступки. Вони відмовилися від скасування звільнення від податку на автомобілі для сільськогосподарської техніки. Але принципово залишили пункт про скорочення податкових пільг на дизельне паливо. Хіба що погодилися розтягнути процес у часі – на три роки. 

Проте Йоахім Руквід заявив, що фермери не відступляться від вимоги залишити податкову пільгу на дизель. 

Насправді скасування вищезгаданих пільг навряд чи стало б «могильщиком» для німецької аграрної галузі, оскільки у фінансовому еквіваленті являють собою кілька тисяч євро на рік в середньому для господарства.

Та й самі німецькі фермери мають останнім часом непогані статки. 2022\2023 фінансовий рік став винятковим для них: середній прибуток компаній зріс до рекордного рівня 115 400 євро, що на 45 відсотків більше, ніж у попередньому році

«Це тому що сільське господарство надзвичайно виграло на інфляції», — вважає аграрний економіст Альфонс Бальман.

Хоча, звичайно, як і усюди, є і процвітаючі господарства, і аутсайдери.

Беате Ріхтер з Форуму еколого-соціальної ринкової економіки так описав ситуацію  у німецькому сільському господарстві: «Деякі компанії насилу покривають свої витрати, незважаючи на сільськогосподарські субсидії, тоді як інші можуть отримувати хороші прибутки, завдяки робочим та місцевим умовам, таким як грунт і погодні умови».

Про це пише BR24.

До речі, політичний експерт із сільського господарства Грінпіс Німеччини Мартін Хофштеттер,повідомив, що 50% доходів німецьких фермерів надходить від сільськогосподарських субсидій.

Масштабні акції німецьких фермерів є відлунням руху, що відбувся у Франції в листопаді, вважає директор французької асоціації експортерів сільгосппродукції FNSEA Арно Руссо. До речі, країну шампанського і пармезану колотить від фермерських протестів час від часу досить давно. Тільки в минулому році, агровиробники виходили на вулиці, як мінімум, тричі.

«Усі ці протести мають одну й ту саму першопричину: розрив між реальною практикою фермерів на місцях і адміністративними рішеннями, централізованими в Брюсселі, які породжують бунт», — сказав Руссо Le Figaro.

Громадський діяч вважає, що ці події мають загальноєвропейський вимір.

У Нідерландах, наприклад, протести почалися на тлі азотної кризи, а в Польщі та Румунії спалахнули через наплив дешевшої української продукції на національні ринки.

Ці проблеми, як зазначає Руссо, характерні і для Франції.

«55% курки, що споживається у Франції зараз імпортується (частково з України), тому ми стурбовані виробництвом птиці у Франції».

Віолетта Громова, Latifundist.com