Чому піднялися ціни на газ, коли очікувати їх зниження та чи врятує Європу LNG-паливо

Чому піднялися ціни на газ, коли очікувати їх зниження та чи врятує Європу LNG-паливо
Чому піднялися ціни на газ, коли очікувати їх зниження та чи врятує Європу LNG-паливо
Джерело фото: pexels.com

Україна та Європа переживають чи не найбільшу енергетичну кризу за останні 50 років. Деякі аналітики навіть порівнюють її з нафтовою кризою 1973-го р., коли організація арабських країн ОПЕК, Єгипет і Сирія оголосила ембарго тим країнам, які підтримували Ізраїль у війні Судного дня. Як результат: ціни з $3 за барель виросли до $12, довжелезні черги авто та людей з каністрами на заправках у США та країнах Західної Європи.

Наразі ситуація трохи інша і в центрі уваги природний газ. Що сталося і чому ціни на природний газ почали бити історичні рекорди? Чи стабілізують ситуацію танкери зі зрідженим газом із США, Катару та Азербайджану? Що не так з «газовими аукціонами» для виробників соціально значущих продуктів? Та коли врешті-решт очікувати зниження ціни на газ? Про це розповідає керівник відділу природного газу SmaCom Gas Андрій Зареченський.

Андрій Зареченський

Latifundist.com: У кінці грудня 2021 р. Кабмін зобов'язав газовидобувні компанії 20% видобутого газу в Україні продавати через біржу і обмежив націнку на постачання газу виробникам соціальних продуктів на 25%.  На ваш погляд, ці кроки з боку держави матимуть ефект?

Андрій Зареченський: На мою думку, це більше рішення не допомогти, а амбіції уряду України. Показати, що він у європейських трендах, теж втручається в газову кризу і підтримує свого виробника. А от те, як уряд подав цю постанову, — викликає багато питань.

Перше —  доступ до ресурсу. Компанії потрібно пройти певну верифікацію. Гаразд, вона розкриє комерційну таємницю щодо своїх клієнтів. Вона з’явиться на сайтах Мінагрополітики та Міненерго.

Та далі відбувається найцікавіше. Компанія виставляє ресурс лотами по 10 тис. куб. м. Наведу банальний приклад. Якась компанія має свою квоту на продаж газу. Її зобов’язали продати 1 млн куб. м незалежно від того, скільки вона видобуває. Розпочинаються торги, і далі діє принцип, хто перший натиснув кнопку «купити». А тепер уявіть, коли торгуються водночас від 20 компаній, а на їхній товар претендують 200 компаній-постачальників. І це я називаю більш-менш реальні цифри на ринку.

Нашій компанії вдавалося натискати цю кнопку і закрити 100% клієнтських заявок за лютий. Але були компанії які телефонували й запитували: «Ти ж був допущений до соціальних торгів, а ти випадково зайвого газу не купив? Бо я свою заявку на 30% виконав». Ну не вийшло в нього вчасно натиснути кнопку. Тому постанову прийняли, але організація цього процесу ніяка.

Latifundist.com: Яке б було правильне рішення з боку держави, на ваш погляд?

Андрій Зареченський: У моєму уявленні, якщо держава хоче допомогти тому чи іншому виробнику ціною, нехай зробить податкові канікули до квітня-травня, коли ми очікуємо, що ціна почне падати й стане більш-менш адекватною. І знову-таки, якщо уряд хотів мотивувати видобуток газу безпосередньо під соціальні потреби, то чому в одних забирає, а іншим дає? Має бути справедлива угода: якщо ти забираєш, то запропонуй щось натомість. А що уряд запропонував? Якщо хтось відмовиться виконувати постанови уряду, то потрапить під штрафні санкції.

Latifundist.com: Засновник та голова наглядової ради агрохолдингу Ristone Holdings Вадим Нестеренко висловив думку, що постачальники газу будуть всіляко ухилятися від почесної місії «рятівників Батьківщини», яку поклав на них Кабмін, не передбачивши механізму компенсації «подвигу». І ось «перша ластівка» — Полтавська газонафтова компанія, яка належить Ігорю Коломойському, оскаржила у суді постанову Кабміну 1433 про продаж 20% ресурсу на біржі за регульованими цінами. Як вважаєте, слідом за цією компанією побачимо ще позови? 

Андрій Зареченський: Поки вони — першопрохідці, які в Україні отримають відмову й підуть у суди Лондона та Стокгольма. Будуть відстоювати свої бізнесові права, де на сто відсотків вони були порушені.

Latifundist.com: Але ж у критичні моменти держава і повинна включати свої важелі впливу, чи не так?

Андрій Зареченський: З одного боку після ухвалення цих постанов дійсно, підприємства отримають нижчі ціни — від 6 тис. грн до 20 тис. грн залежно від того, у кого придбали ресурс і яка в нього собівартість. Але сама реалізація цієї ухвали викликає багато питань і матиме серйозні наслідки.

Навіщо лізти в газовидобувний сектор, який не всупереч, а завдяки зростанню цін починає нарощувати обсяг видобутку? Наразі ми бачимо позитивні тенденції практично щодо всіх приватних видобувних компаній.

Latifundist.com: Які сьогодні прибутки у вітчизняних виробників газу?

Андрій Зареченський: Для того, щоб виставитися на енергетичній біржі й продавати «соціальний» газ, їм потрібно розрахувати собівартість і рентні платежі. Також їх зобов’язали продавати газ компаніям-виробникам соціальних продуктів з  обмеженою націнкою 25%. Тепер уявіть, скільки заробляють компанії, відкриті на енергетичній біржі, які показали свою собівартість +25% і продають газ по 6 тис. грн за 1 куб. м. Коли в нас продаж на січень був по 45-60 тис. грн за 1 тис. куб. м. Ну це божевільні надприбутки.

Latifundist.com: Давайте пояснимо для тих, хто далекий від «газової» проблеми: чому ми бачимо сьогодні рекордно високі ціни на газ?

Андрій Зареченський: Цьому передували три фактори. Для початку пригадаємо, як ми жили до 2020 р. Ми жили в очікуванні того, що в літній період на українському та європейському ринках не буде попиту на газовий ресурс. Це гарний час для державних і приватних компаній акумулювати прибуток і поповнити свої газові запаси. Бо в цей період попит менший, і, звичайно, ціни на ресурс дешевші.

У зимовий період навантаження на енергосистему в рази збільшується. Включаються додаткові ТЕЦ. Це той час, коли компанії починають розконсервовувати свої запаси, щоб не купувати дорогі енергоресурси, та водночас виконувати зобов’язання перед споживачами.

Та 2020-2021 рр. виявилися аномальними та не вкладаються у звичну парадигму. Що трапилося? По-перше, пандемія, яка зупинила енергоємні підприємства. Ринок звик до звичного навантаження, до того, що є попит, а навесні 2020 р. цього попиту не було. Тому ми і спостерігали безпрецедентну ситуацію, коли газ продавався в Україні по 2 тис. грн за 1 тис. куб. м.

Але вже в 2021 р. на тлі історичних мінімумів ми побачили історичний максимум. Це було пов’язано більше з відновленням економік після пандемії. Країни почали приходити до тями, запускати виробництва (хоча і з деякими обмеженнями). Але і не тільки з цим пов'язаний скачок ціни…

Latifundist.com: І зараз мова піде про Росію, яка, щоб прискорити запуск «Північного потоку-2», маніпулює з постачанням газу?

Андрій Зареченський: Саме так. Коли минулого року почали запускатися економіки, увімкнувся ще й геополітичний фактор, який був і є пов'язаний з «Північним потоком-2». Його мета — створити ще одну гілку транспортування газу до Європи з Ямалу в обхід України.

Ціль «Газпрому» — зрозуміла: прибрати якомога більше посередників при транспортуванні газу та мати на нас вплив, який він і показує останній рік. Під різними приводами Росія обмежує постачання газу з Ямалу через Україну, через південні коридори: то в них позапланові ремонти, то їм саме сьогодні потрібно закачати свою підземку до історичних максимумів. Загалом, ще на початку будівництва цього газогону було зрозуміло — це не економічний проєкт, а геополітичний.

Будівництво Північного потоку-2

Latifundist.com: Цікаво, що Німеччина переконує Європу й США, що це суто комерційний проєкт, а не політичний.

Андрій Зареченський: Німеччина має велику зацікавленість у цьому проєкті. Річ у тім, що кінцева точка транспортування «Північного потоку-1» закінчувалася в Австрії на Баумгартені — там, де в нас хаб і де відбувається основна торгівля цим ресурсом. А фінальною точкою «Північного потоку-2» буде саме Німеччина. Саме під цей проєкт Німеччина навіть об’єднала два хаби, які до цього були окремими одиницями, — Gazpool та NCG. Новий хаб називається Germany ETP (GE).

Завдяки такій економічній зацікавленості всередині Німеччини ми бачимо розрізненість позицій між урядом і регуляторами: коли одні бачать потенціал заробітку, то ризики щодо того ж вторгнення в Україну або інші геополітичні ризики відходять, на жаль, на другий план.

Зараз ми спостерігаємо начебто консолідацію країн ЕС щодо питання «Північного потоку-2», та подивимося, як будуть події розвиватися далі. Бо нині, щоб сталося піднесення економік після пандемії, потрібно зробити ривок. А ви ж знаєте принцип: від дна відштовхнутися набагато простіше, ніж зробити ривок на середині.

Latifundist.com: Ваш прогноз, як далі буде розвиватися історія з «Північним потоком-2»?

Андрій Зареченський: Все залежить від домовленостей Росії і Європи. «Газпром» робить усе можливе в юридичній площині, щоб запуститися. Наприклад, їм Німеччина заблокувала реєстрацію, бо за законом і положенням третього енергопакету компанія, яка є постачальником, не може бути водночас власником трубопроводу. Що робить «Газпром»? Знаходить лазівку та реєструє дочірнє підприємство для управління трубопроводом безпосередньо на території Німеччини. Де-юре — це не та сама компанія, але де-факто —  вони пов’язані. Як далі вони будуть обходити всі ці моменти, будемо спостерігати.

Latifundist.com: Ви назвали два фактори підвищення цін на газ. Який третій?

Андрій Зареченський: Європа чутлива до «зеленої» енергетики. Вона вже задекларувала шлях до декарбонізації (в Україні це поки що тільки на папері). Суть у тому, щоб все виробництво перевести на відновлювані джерела енергії.

Через те, що Європа завзято пішла цим шляхом, не враховуючи навіть найменші ризики того, що може трапитися криза з постачанням природного газу, отримала ту ситуацію, яка є станом на сьогодні. Звичний партнер у вигляді «Газпрому» ресурсу не дає, а вітер і сонце в балансі енергосистеми займають тільки 15%, тому надто на цю частку розраховувати не доводиться. Адже буває, що сонце не світить, вітер не дме. Зима холодна, тоді доводиться звертатися до традиційних джерел енергії, як-от газ, вугілля. А це те, від чого Європа намагається відійти.

Тому через накладення всіх цих факторів — низьких температур, геополітики, розгону економік — ми і спостерігали в 2021 р. пікові ціни на природний газ по $2 тис. за 1 тис. куб. м.

Вітрогенератори на полях тюльпанів у Нідерландах

Latifundist.com: З якими цінами почали 2022 р.?

Андрій Зареченський: У січень заходили ще з піковими цінами. Думаю, всі постачальники зі мною погодяться, що це були історичні вершини взагалі за останній період. Ціни коливалися від 46-47 тис. за 1 тис. куб. м (у кого витримали нерви, і вони дочекалися останніх днів грудня) до 60 тис. за 1 тис. куб. м.  

Але ми бачили, що і НАК «Нафтогаз» на енергетичній біржі наприкінці грудня продав ресурс із відстрочкою 45 днів за 60-70 тис. грн за 1 тис. куб. м. Тобто були компанії, які дійсно купували газ за такою шалено дорогою ціною.

Latifundist.com: Чи можуть допомогти стабілізувати ситуацію в Україні та ЄС танкери з американським зрідженим газом?

Андрій Зареченський: У січень ми зайшли з обережними настроями, бо Європа почала роботу з LNG-ресурсом (зрідженим газом — прим. ред.). Цьому передували консультації із США, Катаром, Австралією — країнами, які є топовими у виробництві цього ресурсу. І хоча в Європу поїхали великі обсяги LNG, на весь баланс вони суттєво не впливають.

Транспортування LNG-ресурсу

Після розмов із заокеанськими партнерами Європа також проводила консультації з Азербайджаном, зокрема з компанією SOCAR. Вона є співзасновницею та акціонером ще однієї гілки, яка через Туреччину транспортує газ у Європу. Пропускна спроможність цієї гілки сьогодні 5 млрд куб. м на рік. Були проведені консультації, щоб збільшити її потенціал до 10 млрд куб. м. Тим самим Азербайджан показує свою автономність від «Газпрому» і те, що може бути партнером для Європи.

Знову повторюся, що навіть неозброєним оком видно, що та поведінка, яку сьогодні демонструє усьому світу «Газпром», — це нав’язування своїх амбіцій і керування зовсім не економічними принципами, а принципами монополіста. Тут про економіку не йдеться. Це все виключно про геополітику. Тому Європа схаменулася. До цього вона давала багато шансів «Газпрому», у тому числі  мотивувала збільшити постачання газу до звичного, щоб збалансувати систему. Але після консультацій з нового року почалася робота з диверсифікації ресурсу через той самий LNG.

Latifundist.com: Після новин про домовленість з Азербайджаном ЗМІ почали писати, що газ в ЄС різко впав у ціні.

Андрій Зареченський: Дійсно, після цих новин ціни на ресурс знизились. Якщо ми на лютий торгували на рівні в середньому 36-38 тис. грн за 1 тис. куб. м, то після виходу цих новин українські біржі почали виставляти 30-32 тис. грн. Тобто бачимо поступове зниження ціни.

НБУ теж закладав певну ціну на газ. За його очікуванням і у світі, і в Україні вона буде 20-22 тис. грн за 1 тис. куб. м на кінець 2022 р. Є всі прогнози, що в такому ключі ціни і знижуватимуться.

Latifundist.com: Ваш прогноз, коли очікувати зниження цін на газ?

Андрій Зареченський: Довго продовжуватися ситуація з рекордно великими цінами на газ не може. Бо і кінцевий споживач не може довго платити за невиправдано дорогий ресурс. Тому ця історія триватиме, за різними прогнозами аналітиків, до середини 2023 р. 

Latifundist.com: Декілька слів про вашу компанію.

Андрій Зареченський: SmaCom Gas займається постачанням природного газу як до кінцевого споживача, так і до трейдерів — наших партнерів, колег по ринку. Купуємо і продаємо ресурс як вітчизняного видобутку, так і імпортний. Тут все залежить від кон'юнктури ринку. Знову ж таки, коли європейські цінники зростають, тоді є можливість, маючи партнерські відносини з українськими компаніями, домовитись про певні знижки. Є ще переваги позитивних динамік у Європі. Наприклад, завдяки ситуації, яку спостерігали відносно недавно, — отримали прямі контракти з топовими міжнародними компаніями, які можуть надати цікаве формульне ціноутворення.

Що таке формула? Це зазвичай прив'язка до європейської біржі, плюс премія компанії-постачальника, транспортування — у кінцевому результаті виходить цікаве ціноутворення на падінні графіка.

Latifundist.com: Хто є вашим клієнтами?

Андрій Зареченський: Щодо наших клієнтів, тут ми йдемо широким фронтом. Сьогодні портфель клієнтів — від агрокомпаній до асфальтних заводів. З минулого року розвиваємо напрям кінцевого споживача.

Щоб стати нашим клієнтом будь-яке фінансово здорове підприємство повинно пройти нашу внутрішню процедуру акредитації. Що нам важливо? Розуміти кінцевого бенефіціара, фінансове здоров'я компанії, історію розрахунків з попередніми постачальниками. Ми не ставимо мету зайти нахабно на ринок, демпінгом забрати свою частку, а потім не розуміти, що з цим робити. Тому в нас дещо педантичний підхід до вибору клієнтів.

Наталія Родак, Latifundist.com

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини агробізнесу України на нашій сторінці в Facebook, каналі у Telegram, завантажуйте додаток у AppStore, підписуйтесь на нас у Instagram или на нашу розсилку.

Виконано за допомогоюDisqus