Газова криза як мотивація? Про позитивні моменти енергетичного колапсу

Позитивні моменти енергетичної кризи 2021 для аграріїв
Позитивні моменти енергетичної кризи 2021 для аграріїв
Джерело фото: Latifundist.com

Сімдесят років тому Джон Кеннеді першим звернув увагу на те, що в китайській мові слово «криза» складається з двох ієрогліфів, які у вільному перекладі означають небезпеку та можливість. Синологи, щоправда, з таким трактуванням не погоджуються, але суті це не змінює — ситуація в агро сьогодні ідеально вписується саме у «формулу Кеннеді».

Зрозуміло, що космічні ціни на газ — це сумнівне задоволення, як і криза на ринку мінеральних добрив. Але з іншого боку будь-яка криза мотивує до пошуку нових можливостей.

Водночас варіантів адаптації агробізнесу до нової газової реальності насправді маса. До того ж надвисокі ціни на газ, судячи з усього, явище тимчасове.

Тарас Чекурда, автор блогу, експерт аграрних ринків

Доживемо до весни

Глобальний прогноз, опублікований Єврокомісією місяць тому, я, наприклад, розцінюю як позитивний. У ЄК дійшли висновку, що, судячи з тенденцій на ф'ючерсному ринку, до кінця року високі ціни на газ збережуться, проте вже навесні 2022 року знизяться до €50 за МВт-годину, тобто майже вдвічі. З огляду на те, що ціни на газ в Україні можна порівняти з європейськими, це оптимістична новина.

Та й ситуацію на головному газовому майданчику Європи, голландському хабі TTF, я не назвав би апокаліптичною. Після жовтневого історичного максимуму, коли індекс TTF, який відображає середньозважену ціну ф'ючерсів за день, досяг €116,5 за МВт-годину, ціни на газ у Європі радикально знизилися — на початок листопада індекс TTF просів до 64,9. І хоча зараз ціни на газ знову зростають — 8 грудня індекс TTF склав €101,5, ф'ючерси з постачанням газу у квітні 2022 року 10 грудня можна було купити за €68 за МВт-годину, а з постачанням влітку 2022 року — за €63 . Це майже вдвічі нижче за середньозважені ціни на природний газ на Українській енергетичній біржі на 9 грудня — 35,5-36,2 тис. грн за 1 тис. кубометрів, тобто близько €110 за МВт-годину.

Простіше кажучи, навесні сьогоднішня ситуація на ринку газу, можливо, вже сприйматиметься як страшний сон. Хоча свою чорну справу вибухове зростання цін на газ уже, зрозуміло, зробило — досить згадати про зупинку «Одеського припортового заводу» чи про тотальний перегляд планів виробництва добрив у Європі у бік радикального скорочення.

Читайте також: Сценарій судного дня: ціни на зерно, газ, добрива

Ціна на газ  двигун прогресу

Проте є і протилежні тенденції. Щодо цього показовим є прийняття в Україні закону про перехід на облік газу в енергетичних одиницях. Не секрет, що для індикації якості газу кубометри не найкраща одиниця. І в принципі одиниці обліку газу давно вже треба було «декомунізувати». Особливо після підписання Україною асоціації з ЄС.

Суттєве зростання ціни на газ 2021

При цьому проєкт закону №2553, яким на додаток до кубометрів у газове законодавство запроваджено кіловат-годинник, до Верховної Ради був поданий ще у грудні 2019 року. Його проходження тривало два роки. Щоправда, Головне науково-експертне управління парламенту спочатку виявило в проєкті низку серйозних недоробок. Але в будь-якому разі, він у парламенті залежався, доки не стався листопадовий бліцкриг: 2 листопада проєкт остаточно прийняла Верховна Рада, 10 листопада його підписав спікер, того ж дня його повернули до парламенту з підписом президента, а 1 грудня — проєкт набрав чинності, перетворившись на Закон №1850-ІХ.

І те, що сталося це на тлі різкого стрибка цін на газ, навряд чи є випадковістю. У результаті ринок тільки виграє. І, мабуть, у цьому є заслуга газової кризи.

Читайте також: А у нас дорогий газ, або Як подорожчання позначиться на аграрній галузі

Ситуація — не цукор

На жаль, для агроринку ситуація з високими цінами на газ не така однозначна. У сегментах, які найбільше залежать від газу, таких як виробництво цукру, різке подорожчання газу складно пов'язати з якимось позитивом. Хоча навіть тут є варіант: відходи цукрового виробництва можна використовувати як сировину для біоетанолу і відповідно — для отримання біогазу. А це вже когенерація — відновлювана енергетика, і головне — альтернатива природному газу.

При цьому не так важливо, як біогаз виробляється на українських цукрових заводах сьогодні. Важливо, що є така можливість та інтерес до альтернативної енергетики. Показовим прикладом є завод «Біопек», який розташований на території «Гнідавського цукрового заводу» і спеціалізується на виробництві біоетанолу з відходів цукрового виробництва. Про плани будівництва біогазового комплексу на підприємстві заявили ще чотири роки тому. Базу для цього завод має: за даними сайту «Біопека», за рік він може виробляти 17,5 тис. т готової продукції, включаючи біоетанол. Решта — питання часу, грошей та економічної доцільності. І чим вищі ціни на газ, тим актуальнішими є подібні енергетичні проекти.

І це, до речі, типова історія — активне впровадження нових джерел енергії починається не тоді, коли є така можливість, а коли немає можливості використати традиційні джерела. Саме так свого часу Європа перейшла із деревного вугілля на кам'яний. У Великобританії кам'яновугільні родовища були розвідані ще в Середні віки, але їхнє активне освоєння почалося лише в 19 столітті, на хвилі енергетичної кризи та дефіциту традиційного палива.

Читайте також: Обзор рынка сахара: октябрь. Украина и мир

Як бути з добривами на посівну 2022?

Щодо аграрного ринку загалом, для більшості підприємств сьогодні ключовим питанням, дійсно, є забезпечення мінеральними добривами агросезону 2021/2022. При цьому йдеться не лише про ціни на добрива, а взагалі про можливість їх придбання у разі розвитку ситуації за негативним сценарієм — якщо обсяги виробництва добрив в Україні та Європі різко знизяться.

Але знову ж таки, святе місце порожнім не буває. Якщо проблему з придбанням добрив у достатній кількості агропідприємства не зможуть у повному обсязі вирішити, їм доведеться шукати обхідні шляхи.

При цьому вже зараз можна нарахувати з десяток варіантів оптимізації використання мінеральних добрив — від перегляду системи їх внесення та придбання досконалішої техніки до інтенсивного впровадження точного землеробства та корекції сівозміни. Адже є ще й альтернативи — органічне землеробство, наприклад.

Зрозуміло, що універсальних рецептів немає. У кожного підприємства — своя межа можливостей, і те, що під силу агрохолдингу, для фермера — не вихід.

Але практично всі ці технології на агроринку у тому чи іншому вигляді вже представлені. Високі ціни на газ можуть надати лише додаткове прискорення.

Загалом, за останні роки агропідприємства значно наростили обсяги внесення добрив. Отже, певний резерв стійкості у них є: навіть дворазове зниження обсягів внесення мінеральних добрив фактично означатиме лише повернення на рівень п'ятирічної давності — неприємно, але не смертельно. Минулого року загальний обсяг добрив, внесених в Україні, досяг майже 2,8 млн т — у перерахунку на азот та оксиди фосфору та калію, або 67 кг на гектар. У той час як ще 5 років тому цей показник становив лише 34 кг на гектар.

Азоту мало не буває

При цьому найбільш примітною є динаміка застосування в Україні саме азотних добрив, найбільше залежних від вартості газу: у структурі їх собівартості до 80% припадає на газ.

За даними Держстату, минулого року аграрії у масштабах країни у перерахунку на азот внесли 46,2 кг/га. Або в абсолютних показниках — 1,92 млн т. Це найвищий показник за останні 30 років: Україна вперше перевершила показники 1990 року — 44,2 кг та 1,86 млн т. При цьому до 2015 року показники насичення ґрунту азотом не перевищували 25 кг/га. А 2000 року взагалі становили 5,4 кг/га. Тобто за 20 років обсяги внесення азотних добрив в Україні зросли у 8,5 разів.

У контексті сьогоднішніх подій на газовому ринку цікава також динаміка 2014-2015 рр., коли газ в Україні різко подорожчав, що суттєво вплинуло і на ринок мінеральних добрив. Обсяги внесення азотних добрив у ці роки знизилися, хоч і несуттєво — з 25,1 кг/га у 2013 році до 23,7 кг/га у 2015 році. Але вже в 2016 році обсяги внесення значно зросли майже до 29 кг/га.

Цікаво, що у сегментах фосфорних та калійних добрив ситуація суттєво відрізняється. Динаміка застосування фосфорно-калійних добрив останніми роками така сама, як і азотних — дворазовий приріст протягом останніх 5 років. Але в абсолютних показниках обсяги їх внесення досі втричі менші, ніж у 1990 році. Фосфорні добрива в Україні у 2020 році, наприклад, внесені в обсязі 11,6 кг/га, тоді як у 1990 році — в обсязі 31,4 кг/га. Ще більш показовою є статистика внесення органічних добрив: 1990 рік — 6,2 т на гектар, 2020 рік — 275 кг/га. При цьому 1990 року органічні добрива на території України були внесені на території 6 млн га, а 2020 року — на 1 млн га.

Словом, ціни на газ є далеко не єдиним фактором, який робить погоду на ринку добрив.

Соя — «форева»

І на завершення, кілька штрихів про сівозміну. Зрозуміло, що левову частку посівних площ в Україні сьогодні займають 4 культури: пшениця, соняшник, кукурудза та ячмінь. Соя за обсягом площ на почесному п'ятому місці: у 2020 році — 1,3 млн га. Це на 17% менше, ніж роком раніше, що зумовлено цілою низкою причин. У 2021 році посівні площі сої зменшилися ще на 5% — до 1,28 млн га.

Але в плані витрат на добрива у сої фактично немає конкурентів. За даними Держстату, під урожай 2020 року в Україні на полях кукурудзи добрива було внесено обсягом 180 кг/га, на полях пшениці — 165 кг/га, на полях соняшнику — 116 кг/га. А на полях сої в середньому — лише 98 кг/га. При цьому застосування азотних добрив на посівах сої можна мінімізувати за рахунок інокуляції.

Водночас, незважаючи на загальне зниження обсягів виробництва сої минулого року (лише 74,9% рівня 2019 року), у деяких регіонах Держстат зафіксував зворотну тенденцію. Наприклад, у Закарпатській області у 2020 році сільгосппідприємства зібрали сої на 90% більше, ніж роком раніше, на Івано-Франківщині — на 53% більше.

Отже, як мінімум в окремих областях України одним із варіантів оптимізації витрат на добрива може стати розширення посівів сої.

Але це вже деталі. А глобально безпрецедентне зростання цін на газ та мінеральні добрива вкотре продемонстрували, що бізнес має дуже багато спільного з професійним спортом. Тут теж принципово важливі три якості: прагнення до досягнення мети, стресостійкість і здатність до прийняття вольових рішень. І агробізнес — не виняток.

Тарас Чекурда, експерт аграрних ринків

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини агробізнесу України на нашій сторінці в Facebook, каналі у Telegram, завантажуйте додаток у AppStore, підписуйтесь на нас у Instagram или на нашу розсилку.

Виконано за допомогоюDisqus