Система захисту подорожчає на 40%: як Епіцентр Агро готується до нових правил ЄС

Джерело фото: Latifundist.com

Із заступником директора з виробництва по агрономії «Епіцентр Агро» Віталієм Огірчуком ми зустрілися під час поїздки до Польщі на завод, де виробляють ЗЗР під брендом INNVIGO. 

Наш співрозмовник розповідає, що компанія вже активно шукає альтернативу пестицидам, які можуть бути заборонені з 2028 року в межах адаптації до вимог ЄС. Він також погоджується з оцінками інших агрохолдингів, які ми чули раніше, що система захисту рослин може подорожчати щонайменше на 40%. 

Користуючись нагодою, ми також розпитали про хід весняної посівної в компанії, коригування структури посівів та забезпеченість добривами. 

Latifundist.com: Як змінилися площі під культурами цього сезону?

Віталій Огірчук: Традиційно ми робимо акцент на чотирьох культурах: пшениця, ріпак, соняшник і кукурудза. Але через те, що частина земель знаходиться ближче до півдня, бачимо, що саме озимі культури показують себе стабільніше. Тому зернову групу, зокрема озиму, намагаємося тримати як базу. У межах 50 тис. га у вінницькому кластері під пшеницею маємо 10–15 тис. га.

По ріпаку ми не зменшували площі. Як сіяли 6-8 тис. га останні кілька років, так і залишаємося в цих межах. І на найближчі роки плануємо тримати цей рівень. Станом на зараз ріпак добре перезимував, виглядає непогано. Щодо ярих, цього року фактично поділили площі між соняшником і кукурудзою майже порівну — приблизно по 14 тис. га.

Latifundist.com: Соняшник сієте більше в північних регіонах?

Віталій Огірчук: Ні, соняшник сіємо практично скрізь. Він останніми роками краще «проскакує» спеку.

Натомість більше викликів маємо з кукурудзою. Саме тому частково перенесли її в більш північні регіони, щоб зменшити погодні ризики. На півдні Вінниччини вона показувала слабші результати, тож два роки поспіль ми скорочували площі, а у 2023 році взагалі не сіяли. Минулого року повернулися до кукурудзи й зараз активно експериментуємо з різними технологічними прийомами, зокрема з густотою посіву. Зменшуємо її та перейшли на диференційований посів. І бачимо, що різниці зі стандартними 72–80 тис. рослин/га фактично немає. Густота на рівні 65 тис. дає аналогічний результат і виглядає більш оптимальною для нашої зони. Тому рухаємося в цьому напрямку, тестуємо і шукаємо найкращі рішення.

Latifundist.com: А соя?

Віталій Огірчук: Вона для нас не є основною культурою. Використовуємо її більше як інструмент для сівозміни. Якщо минулого року було близько 5 тис. га, то цього  вже 2 тис. га.

Latifundist.com: Чи пробуєте вводити у сівозміну нові культури?

Віталій Огірчук: Цього року заклали близько 120 га гороху у південних регіонах. Подивилися на досвід фермерів, поспілкувалися, бачимо, що культура має потенціал. Тому вирішили спробувати на невеликій площі. А щоб знайти найоптимальніший варіант для нас, заклали дослід з озимим та ярим варіантом посіву.

Latifundist.com: Загалом як перезимували озимі?

Віталій Огірчук: Близько 98% озимих вийшли із зими у хорошому стані. Було певне хвилювання, але нас врятувало те, що під час перших морозів на Вінниччині був сніг. Він створив захисний прошарок між рослиною і льодом, що дозволило рослинам «дихати».

Тому зараз по пшениці проблем не бачимо. Є локальні моменти, подекуди відкрилися перезволожені ділянки, яких давно не було. Це спричиняє деякі незручності, проте в цілому ситуація позитивна.

Latifundist.com: З чого розпочали весняну посівну?

Віталій Огірчук: З посіву гороху. Також зараз виходимо на посів ярої пшениці — це близько 500 га, більше для вирівнювання масивів та зменшення логістичних затрат.

Основну посівну, ймовірно, почнемо після 10 квітня, якщо підтвердяться поточні погодні прогнози. Зазвичай стартуємо трохи раніше — з 5 квітня. Що сіяти першим — соняшник чи кукурудзу — залежить від регіону і готовності полів. Іноді першими заходимо з соняшником, іноді — з кукурудзою. Орієнтуємося на готовність масивів. Сівалки універсальні, насіння є, проблем із цим немає. 

Цього року волога є, і це великий плюс. Зараз наше головне завдання — максимально її зберегти. Ми всі ресурси на це спрямували: закриваємо вологу боронами, культиваторами, працюємо максимально оперативно після обробітку.

Latifundist.com: А як підготувалися до сезону з точки зору ресурсів?

Віталій Огірчук: По насінню повністю забезпечені. По добривах — приблизно 70% уже є на складах, решта в дорозі. Велику роль відіграє власне виробництво. У нас уже два роки працює  свій завод із виробництва КАСу у Жаданах, який закриває близько 95% потреб нашого, Вінницького Кластера. Плюс забезпечує інші регіони — Хмельниччину, Київщину.

По РКД — взагалі закриваємо 100% потреб.

Latifundist.com: Чи змінюєте підхід до внесення добрив?

Віталій Огірчук: Так, активно працюємо з диференційованим внесенням. Формуємо карти врожайності, виділяємо зони і вже під них підлаштовуємо внесення. Ми побачили, що є поля, які, умовно кажучи, «що не дай — більше не дадуть». Тому немає сенсу вкладати туди максимум ресурсів. Краще внести мінімально необхідне і отримати той самий результат, ніж інвестувати більше без економічного ефекту.

Latifundist.com: З органічними добривами працюєте?

Віталій Огірчук: У нашому кластері немає тваринництва, тому класичні органічні добрива не використовуємо. Водночас частково компенсуємо це біологічними рішеннями. Досить активно працюємо в цьому напрямку з компанією BTU Biotech company. Зокрема, застосовуємо їхню триходерму — універсальний продукт, який працює і як деструктор, і для боротьби зі склеротинією соняшника.

Перейшли на локальне внесення: намагаємося вносити препарат безпосередньо в рядок під час посіву, щоб «простерилізувати» його. Бачимо, що такий підхід дає навіть кращі результати, ніж попередні практики внесення обприскувачами, оскільки працює більш точно й локально. 

Також у своїй технології використовуємо їхній продукт Граундфікс — стабілізатор ґрунтових процесів. Загалом показники непогані: можна сказати, що ціна відповідає ефективності препарату.

Latifundist.com: Цікаво, як адаптуєте систему ЗЗР до вимог ЄС?

Віталій Огірчук: Вже цього року, наприклад, один із інсектицидів, який використовували практично на всіх культурах, довелося повністю замінити через обмеження по діючій речовині.

Відповідно підбираємо аналоги з дозволеними компонентами. Власне тому ми тут — на європейському заводі компанії INNVIGO у Польщі, який працює за європейськими стандартами. Хочемо подивитися, які препарати вони виробляють, і адаптувати їх у свої технології.

Latifundist.com: А як вводите препарат у агротехнологію, спочатку проводите якісь тестування? Як у вас це виглядає?

Віталій Огірчук: Так, у нас заведено, що будь-які нові продукти обов’язково проходять тестування. Спочатку на малих ділянках, де дивимося на урожайність і як препарат працює. Потім масштабування, і лише на третій рік можливе повне впровадження.

 Latifundist.com: Вже рахували, як відмова від певних препаратів вплине на економіку вашого виробництва?

Віталій Огірчук: Якщо дивитися в перспективу до 2028 року, то система захисту може подорожчати мінімум на 40%. Наприклад, ацетохлори, які широко використовувалися як ґрунтові гербіциди на кукурудзі, забороняються. Аналогічна ситуація і з інсектицидами та фунгіцидами — перелік збільшується, відповідно треба шукати альтернативу. Вона є, але значно дорожча. Тому зростання витрат — неминуче.

Резюме

До 2028 року система захисту рослин в Україні може подорожчати щонайменше на 40% через заборону окремих діючих речовин у ЄС, зокрема ацетохлорів, і перехід на дорожчі альтернативи. Аграрні компанії вже адаптуються: замінюють препарати, тестують нові продукти, впроваджують диференційоване внесення та активніше використовують біологічні рішення.

Чому система захисту рослин подорожчає?

Через заборону частини діючих речовин у ЄС і необхідність переходу на дорожчі аналоги препаратів.

Наскільки можуть зрости витрати на ЗЗР?

Щонайменше на 40% у перспективі до 2028 року.

Які препарати підпадають під обмеження?

Зокрема ацетохлори, які широко використовувалися як ґрунтові гербіциди на кукурудзі, а також частина інсектицидів і фунгіцидів.

Як аграрії адаптуються до нових вимог?

Замінюють препарати на дозволені аналоги, тестують нові продукти, впроваджують диференційоване внесення та використовують біологічні рішення.

Як впроваджують нові препарати в технологію?

Спочатку тестують на малих ділянках, потім масштабують, і лише на третій рік можливе повне впровадження.

Наталія Родак, Latifundist.com