Україна залишається під ракетними обстрілами без страхування військових ризиків. Чому це проблема — пояснює Олександр Ярецький, FinWin
Україна практично вичерпала ліміт для зовнішнього перестрахування, що ще у червні складав $1–1,5 млрд. Через це страхові компанії відмовляються страхувати підприємства та критичні об'єкти від військових ризиків — найбільш актуальної загрози в умовах російського ракетного та дронового терору.
Вантажівку, комбайн чи дрібний склад в селі ще можна застрахувати від прильоту «шахеда». А от з промисловим підприємством, ОЕЗ чи елеватором виникає проблема: його або відмовляться страхувати, або чек за послугу буде невиправдано дорогим.
В осінь український великий і середній бізнес заходить без опції застрахувати майно, якщо держава невідкладно не знайде вихід. Чому так сталося і чому страхування військових ризиків незаслужено ігнорується — пояснює директор фінансової компанії FinWin Олександр Ярецький.
Кошти на перестрахування закінчуються
Latifundist.com: Пане Олександре, з травня росіяни ракетними та дроновими ударами знищили багато об'єктів, зокрема критично важливих для країни. Бізнес шукає захист від військових ризиків. Чи бачить FinWin ріст інтересу до страхування від військових ризиків?
Олександр Ярецький: Зараз це дуже проблематичне питання. Ми спробували кілька разів застрахувати клієнтів від військових ризиків, і, на жаль, нічого не вийшло.
Але давайте по порядку. Зараз є два механізми «страхування» військових ризиків: класичне страхування через страхові компанії, та за допомогою програми компенсації втрат внаслідок військових дій, які запровадила держава через експортно-кредитне агентство (ЕКА). Це схожий, але окремий механізм.
Latifundist.com: Чому вони існують паралельно?
Олександр Ярецький: Тому що страхування від військових ризиків не поширювалося на прифронтові області — страхові компанії просто не брали їх на страхування.
Latifundist.com: Яка орієнтовна дистанція від лінії бойового зіткнення (ЛБЗ), де страхуванням вже не займаються?
Олександр Ярецький: На практиці не страхуються Сумська, Чернігівська, Запорізька, Дніпропетровська, Одеська, Миколаївська, Харківська та Херсонська області, де проходить лінія фронту. Обмеження не по самій ЛБЗ. Страхування укладається, наприклад, на рік. А де буде пролягати лінія фронту через рік — питання відкрите. Страхові компанії враховують, що ЛБЗ може рухатися в той чи інший бік, тому працюють з окремими областями.
Через це держава була вимушена зробити альтернативний механізм компенсації військових ризиків — через ЕКА. Ця програма поширюється саме на прифронтові області. Механізми схожі, разом вони покривають всю Україну від військових ризиків.
Latifundist.com: Обидва механізми працюють нормально?
Олександр Ярецький: Якщо брати страхування військових ризиків через страхові компанії — проблема загострилася, коли ворог почав бити по економічних об'єктах: складах, логістичних операторах (Нова пошта), великому бізнесу. Але великий чи середній бізнес зараз страхується практично в індивідуальному порядку — це залежить від андеррайтингу, оцінки ризиків і можливості перестрахування.
Зараз не існує готового страхового продукту. Це індивідуальна історія, яка в кожному випадку прораховується окремо, і перестрахування теж індивідуальне.
Latifundist.com: Дуже спрощуючи: страхування працює, коли зі 100 об'єктів пошкоджено один, тоді за нього виплачують компенсацію. Але коли зі 100 об'єктів пошкоджені умовні 50, система розсипається. Чи може взагалі існувати ринок страхування при таких інтенсивних ударах?
Олександр Ярецький: Це правда. Але якщо брати великий бізнес — ті об'єкти, що потенційно цікаві ворогу з точки зору руйнування і впливу на економіку та умови життя людей в Україні — там ситуація одна.
Якщо говорити, наприклад, про автомобілі та іншу спецтехніку малого бізнесу — там зовсім інша арифметика, статистика й ймовірність знищення майна саме внаслідок військових ризиків. У цій частині ринок, на мій погляд, може розвиватися: для страхових компаній там є і ринок, і можливість страхувати.
Так, по великому бізнесу ситуація зовсім інша — на цьому етапі війни йому буде проблемно навіть скористатися страхуванням військових ризиків.
Latifundist.com: А як щодо ефективності програми ЕКА?
Олександр Ярецький: Програма ЕКА працює у двох напрямках. Перший — здешевлення вартості класичного страхування військового ризику страховими компаніями. Майно страхують страхові компанії, а ЕКА компенсує частину вартості такого страхування, роблячи його дешевшим для бізнесу.
Другий — паралельний механізм компенсації втрат внаслідок військових дій коштом самого ЕКА. Цю програму запустили з січня.
У нас вже є один кейс: ми подали пакет документів до ЕКА і сплатили стартовий внесок за участь в цій програмі. Але поки що не отримали підтвердження від агентства, чи візьмуть вони ризики на компенсацію — за процедурою в них 30 календарних днів на рішення.
Проте не зрозуміло, який обсяг ризиків держава і ЕКА зможуть на себе взяти, чи вистачить коштів для всіх майбутніх виплат.
В обох випадках спочатку треба повністю оформити й сплатити страхування, а ЕКА вже потім частково компенсує. Ти збираєш пакет документів, платиш внесок і чекаєш 30 днів. Якщо візьмуть на страхування — повідомлять про успіх, якщо ні — повернуть внесок. І що робити у випадку відмови? Ти просто залишаєшся без страхового покриття, і, відповідно, без можливого відшкодування.
Latifundist.com: Перспективи страхування виглядають краще чи гірше?
Олександр Ярецький: Гірше, і основна проблема тут — скорочення лімітів на перестрахування.
Більшість українських страхових компаній перестраховують ризики переважно через Lloyd's. І 10 серпня заступник міністра економіки Єгор Перелигін заявив, що ліміт на Україну суттєво скоротився. Якщо станом на 1 червня він називав цифру десь 1–1,5 млрд доларів загального страхового покриття на Україну, в межах якого можна було перестрахувати військові ризики, то зараз цей ліміт практично вичерпаний.
Це створює проблеми для страхування військових ризиків у майбутньому. І державі треба думати над альтернативним механізмом страхування, або самостійно вести перемови про збільшення ліміту з перестраховиками і провідними страховими групами. Можливо, через міжнародні фінансові організації — ЄБРР, Світовий банк — котрі можуть виділити якийсь ліміт на перестрахування.
Latifundist.com: Навряд чи в держави є вільні ресурси, які можна спрямувати їх на страхування.
Олександр Ярецький: Так. Доведеться діяти в обох напрямках. З точки зору класичного страхування потрібне втручання держави або домовленість із партнерами про виділення лімітів на перестрахування, або створення альтернативного фондування.
А з точки зору програми через ЕКА теж незрозуміло, де держава візьме кошти, якщо історія стане масовою. Фактично це те саме страхування, яке треба рахувати через андеррайтинг: ви збираєте аналог страхової премії, але не зрозуміло, які під це будуть майбутні виплати.
Latifundist.com: Вірно, що зі зниженням лімітів Lloyd's у страхових компаній стане ще менше ентузіазму страхувати військові ризики.
Олександр Ярецький: Зазвичай так, тому що для страховиків це дуже важко прогнозована історія. Наприклад, по КАСКО є ринок, статистика, роками відпрацьовані механізми, світовий досвід.
А тут ви заходите в динамічну історію. Ще рік тому ми не очікували таких масових ударів по промислових об'єктах углиб країни. Зараз ми думаємо, що західні регіони у відносній безпеці, з огляду на дальність польоту «шахедів». А якщо завтра модернізовані «шахеди» літатимуть вглиб країни? Це різко змінює ситуацію.
Страховик працює зі статистикою, він має обрахувати статистичну ймовірність настання ризику. Військовий ризик неможливо оцінити і сформувати вартість послуги з урахуванням статистики. Тому я цілком розумію, чому вони неохоче йдуть у страхування військових ризиків.
Latifundist.com: Розумію, що це залежить від розташування, типу майна і безлічі інших факторів. Але хоча б приблизно, яку частку від оціночної вартості техніки чи будівлі доводиться сплачувати за військове страхування на рік?
Олександр Ярецький: Дуже умовно кажучи, якщо брати страхування, яке є в публічній площині, це може бути 6–8% на рік. Є механізм здешевлення від держави — до 1%. Питання, чи вистачить у держави коштів, щоб під цей 1% було застраховано якомога більше майна. Та навіть і ці 6–8% ще треба десь знайти.
Раніше вартість перестрахування була в межах 5–6% на рік. Зараз, з огляду на відсутність лімітів, є лише поодинокі дорогі ресурси, де ціна доходить до 11%. Тому перше ключове питання — наявність можливостей і лімітів для перестрахування та вартість цього перестрахування. А вже звідти можна виходити на фінальну вартість послуги для клієнта.
Тому навіть ті 6–8%, про які я кажу — це якщо Україна домовиться, знайде ліміти для перестрахування і вони будуть відносно дешевими. Якщо не знайде — буде дорожче. Це дуже динамічна історія, про вартість якої складно говорити конкретно.
Latifundist.com: Наприклад, судновласники кажуть нам: за будь-яких умов і з будь-якою страховкою ми не зайдемо в порти Одеси. Здається, деякі речі вже не вимірюються в грошах.
Олександр Ярецький: Так, але судно можна відігнати в безпечне місце і займатись бізнесом в іншому місці. А елеватор ви по цеглині не перенесете, наприклад, у Польщу. Тому бізнесу з великими промисловими об'єктами не залишається нічого, окрім як сподіватися, що держава все ж домовиться з перестраховиками і забезпечить хоч якесь страхування військових ризиків. Іншого механізму для них просто немає.
Latifundist.com: Є об'єкти, які ніхто не візьметься застрахувати? Наприклад, ОЕЗ?
Олександр Ярецький: Як таких обмежень немає. Застрахувати автотранспорт, легковий чи вантажний, або конкретну одиницю сільгосптехніки набагато легше. Її можна прорахувати й отримати покриття, на відміну від елеватора, по якому ризик зовсім інший.
Страховики зовсім по-іншому оцінюватимуть такий ризик. Тому або взагалі не буде можливості отримати страхове покриття по великих об'єктах — елеваторах, логістичних складах, або таке страхування буде невиправдано дорогим. Така реальність, і з цим, на жаль, нічого не вдієш.
Latifundist.com: Що порадите середньому та малому бізнесу? Сподіватись, що на них не доцільно витрачати ракету чи шахед?
Олександр Ярецький: Кожен бізнес має подбати про власну безпеку самостійно — наскільки можливо, диверсифікувати зберігання, логістику, контрагентів, схеми роботи. Але якщо йдеться про індивідуальне страхування конкретного майна, шанси отримати пропозицію страхування військових ризиків досить великі. Страхові компанії беруть на страхування по військових ризиках невеликі масові об'єкти: автотранспорт, невелику нерухомість тощо.
Якщо є можливість застрахуватися, тим більше з компенсацією вартості через ЕКА, це варто зробити.
Latifundist.com: Чи став український аграрій з 2022 року активніше страхувати майно, зокрема від військових ризиків?
Олександр Ярецький: На жаль, від клієнтів немає масового запиту на страхування військових ризиків, навіть з урахуванням останніх подій. Ми зі свого боку намагаємось підштовхнути клієнтів до страхування: періодично робимо розсилки, що готові допомогти, якщо є потреба чи бажання. Даємо команду менеджерам постійно нагадувати клієнтам про страхування від військових ризиків, пропонувати його новим клієнтам. Намагаємось тримати зв'язок зі страховими компаніями, бути в курсі програм — але масового попиту з боку клієнтів не бачимо.
Latifundist.com: Для типових об'єктів типу комбайна або вантажівки потрібно додатково звітувати перед страховою компанією? Чи це як «автоцивілка»: оформив і їздиш рік спокійно?
Олександр Ярецький: Це як «автоцивілка» — купив і їздиш далі. Єдине — продукт складніший, треба уважніше вичитувати договір, бо тут стандартного продукту немає, кожен договір індивідуальний. Але якщо ви його вже уклали, надалі жодної обтяжливої операційної роботи не буде.
Коли техніка оформлюється в лізинг, лізингова компанія взагалі бере на себе всю взаємодію зі страховою. В тому числі супроводжує клієнта на етапі, не дай Боже, настання страхової події й оформлення страхової виплати.
Latifundist.com: При страхуванні військових ризиків може бути ситуація, коли БПЛА впав біля будівлі, але її знищила викликана ним пожежа? Тут є класифікація по засобах чи результатах ураження, типах боєприпасу тощо?
Олександр Ярецький: Чіткої класифікації на рівні законодавства немає. У кожній страховій компанії можуть бути різні продукти з різним наповненням. Тому в кожному випадку треба чітко розуміти, які саме ризики покриваються.
Військові ризики — це загальний клас страхування. Під ними може бути що завгодно: від прямого влучання ракети до падіння уламків, або пожежі, викликаної падінням уламків чи боєголовки. Індивідуальні умови прописуються в договорі, у програмі страхування, і їх потрібно дуже ретельно вичитувати.
Latifundist.com: Що б ви порадили — брати умовно «повне КАСКО» чи вибрати найбільш ймовірні для свого випадку ризики?
Олександр Ярецький: Якщо «повне КАСКО» охоплює всі можливі ризики з неба, а ви знаходитесь, умовно, в Черкаській області — до вас навряд чи долетить FPV-дрон чи снаряд з гаубиці. Тоді краще застрахувати тільки випадки, які реально можуть загрожувати з неба.
Але якщо йдеться про території, де можуть діяти програми страхування, але, наприклад, туди артилерія теж не дістане, а от КАБи можуть — тоді вже потрібно дивитися на наповнення страхових випадків. Але особисто моя думка зараз — з неба може летіти все, що завгодно.
Latifundist.com: Щось можна покращити у взаємодії лізингодавця і страховика?
Олександр Ярецький: У нас немає проблем в співпраці з страховими компаніями. Повторюсь, проблема в тому, що немає нормального перестрахування в тих обсягах, які потрібні для запуску масового продукту.
У нашій лізинговій компанії немає великих промислових об'єктів — наш сегмент це середній, малий і мікробізнес: невелике обладнання, сільгосптехніка, легковий і вантажний автотранспорт, спецтехніка. Ми могли б страхувати військовий ризик, якби у страхових компаній був більш-менш налагоджений продукт — щоб це не рахувалося індивідуально в кожному випадку. Зараз це дуже виснажливий процес, навіть в підготовці документів.
Одна справа — коли є зрозумілий умовний продукт КАСКО, який усі продають на ринку, з більш-менш зрозумілими умовами, ціною й покриттям. І зовсім інша річ, коли буквально кожна угода унікальна й індивідуально обраховується з точки зору андеррайтингу і можливості перестрахування. Процес затягується настільки, що клієнти просто не готові чекати.
Тобто навіть для стандартних малих об'єктів, які могли б бути застраховані від військових ризиків, немає нормальних усталених програм страхування. У кожному випадку це індивідуальна історія.
Latifundist.com: А щось з досвіду європейського страхового ринку ми могли б імплементувати?
Олександр Ярецький: Думаю, ми повністю працюємо в європейському форматі. Основний тон на нашому ринку зараз задають дочірні страхові компанії великих світових страхових груп. Страховий ринок переформатувався так само, як свого часу банківський. Ми абсолютно в логіці всіх світових процесів, працюємо за стандартами глобального ринку фінансування і страхування. Тому не думаю, що в нас є якісь недоліки, яких немає за кордоном в економічно розвинутих країн.
Питання лише в тому, що з ризиками, з якими ми зараз стикаємось, розвинуті країни в своєму житті не стикалися, і досвіду, який можна було б перенести на територію України, немає. Навіть Ізраїль, умовно кажучи, не можна порівняти з умовами, в яких ми зараз живемо. Така в нас доля.
