Девід Перрі: Пересушування зерна на 1% означає на 1% менше зерна на продаж
Джерело фото: Latifundist.com
Від зерносушарки в Україні під час жнив можуть очікувати, що вона пропустить через себе у два-три рази більше зерна, ніж аналогічна машина у Великій Британії. Водночас через війну енергетична незалежність, біомаса та автоматизація стали значно важливішими напрямами для інвестицій — і Perry навіть розглядає можливість у майбутньому виробляти частину свого обладнання в Україні.
Британській сімейній інженерній компанії незабаром виповниться 80 років, але співвласник у третьому поколінні Девід Перрі каже, що самого довголіття недостатньо: клієнти хочуть нижчих витрат на роботу обладнання, меншої кількості операторів і одного постачальника, який відповідає за весь комплекс.
Latifundist.com поговорив із Девідом Перрі про те, чому пересушування зерна на 1% означає пряму втрату зерна, яке можна було б продати, як автоматизація дозволяє одному-двом людям керувати всім зерновим комплексом, де штучний інтелект уже змінює аналіз зерна, як українські умови вплинули на обладнання Perry of Oakley — і чому компанія заявляє, що з 2022 року не має жодних ділових відносин із росією.
Історію не вигадаєш: Perry — майже 80 років у галузі
Latifundist.com: Наступного року Perry святкуватиме 80-річчя. Чи дає така довга історія сімейній компанії перевагу сьогодні, чи традиції іноді можуть, навпаки, стримувати?
Девід Перрі: Я однозначно вважаю, що переваг більше. Історію не вигадаєш, а історія створює репутацію. Ми працюємо в цій галузі вже майже 80 років, тому клієнти знають: наше обладнання робить те, що ми обіцяємо. А якщо щось працює не так, як має, ми обов’язково це виправляємо.
Клієнти купують у тих, кому довіряють. Те, що Perry працює так довго, дає їм упевненість, що ми будемо поруч і надалі та зможемо їх підтримувати.
Latifundist.com: Ви представляєте третє покоління родини Перрі. Як змінилася компанія за той час, що ви працюєте в бізнесі?
Девід Перрі: Я працюю в компанії вже 35 років, і значна частина змін відбулася за останні 25 років. Ми виросли з компанії, яка переважно працювала з аграрним сектором Великої Британії, у значно ширший бізнес — і за асортиментом обладнання, і за географією ринків.
Сьогодні ми можемо постачати обладнання як для клієнта, який працює з 2 тис. т зерна на рік, так і для підприємства, яке працює з 200 тис. т. Ми також вийшли за межі сільського господарства і тепер працюємо, зокрема, у виробництві кормів, пивоварінні, переробці відходів і з біомасою.
Latifundist.com: За освітою ви інженер, але водночас берете участь у визначенні стратегічного напрямку Perry of Oakley. Наскільки тісно ви досі залучені до інженерних рішень і розробки продуктів?
Девід Перрі: Я й досі тісно стежу за проєктуванням і виробництвом, тому що це моя професійна основа. Я вже не керую виробництвом напряму, але мені важливо залишатися залученим.
Поїздки на різні ринки — теж важлива частина моєї роботи. Я буваю в різних країнах — від Австралії та Нової Зеландії до Близького Сходу, Африки та Східної Європи — і багато спілкуюся безпосередньо з клієнтами.
Іноді хтось каже: «Було б добре, якби ми могли робити ось це». І тоді я починаю думати: чи є в нас уже продукт, який це може, чи можемо ми такий розробити? Чи є тут вільна ніша на ринку? Саме такий зворотний зв’язок допомагає визначати напрямок розвитку компанії.
Не йдеться про те, щоб бути найдешевшими: від обладнання до комплексних рішень
Latifundist.com: Що Perry сьогодні продає насамперед — обладнання, інженерну експертизу чи комплексне рішення?
Девід Перрі: Клієнти дедалі частіше хочуть отримати комплексне рішення, де виробник відповідає за весь проєкт. Не кожному клієнту це потрібно. Комусь може бути потрібна просто заміна норії, конвеєра чи сушарки, а встановити обладнання можуть місцеві інженери. Але попит на комплексні рішення однозначно зростає.
На папері може здаватися дешевшим замовити монтаж в однієї компанії, обладнання — в іншої, а потім самостійно все це зібрати докупи. Але тоді клієнт сам стає керівником проєкту.
Якщо комплекс працює не так, як очікувалося, один постачальник може звинувачувати монтажників, інший — обладнання когось іншого. Коли за всю систему відповідає один виробник, для такого значно менше можливостей.
Latifundist.com: Яку частку комплексного проєкту Perry становить ваше власне обладнання?
Девід Перрі: У комплексному проєкті наше власне обладнання може становити близько 90%. Це дає нам контроль над тим, як різні частини системи працюють разом. Ми стежимо, щоб потужності відповідали одна одній, обладнання було правильно розташоване, а з’єднання між окремими машинами працювали так, як мають.
На нашому заводі у Великій Британії є великий відділ проєктування та управління проєктами. Команда розробляє проєкти у 3D та працює і з клієнтом, і з місцевою командою, щоб точно зрозуміти, що саме потрібно.
Latifundist.com: У яких випадках ви використовуєте обладнання інших виробників?
Девід Перрі: У комплексних проєктах ми також працюємо зі спеціалізованими OEM-постачальниками. Наприклад, нещодавно ми використовували обладнання французьке Musitelli для очищення зерна, фотосепаратори IST з Італії, гранулятори Sizer Engineering з Великої Британії та обладнання для виробництва кормів від IMAS.
А от автоматизацію та програмне забезпечення ми робимо самі. Самі проєктуємо системи автоматизації та самі їх програмуємо.
Це важливо і для технічної підтримки. Клієнти можуть легко вийти безпосередньо на людей, які писали програмне забезпечення, а не проходити довгий ланцюжок дилерів, імпортерів і постачальників.
Latifundist.com: Perry конкурує зі значно більшими міжнародними групами. У чому ви бачите свою головну конкурентну перевагу?
Девід Перрі: Ми достатньо великі, щоб мати переваги від масштабу виробництва. Щороку ми виробляємо сотні конвеєрів і норій, тому, попри відносно високі виробничі витрати у Великій Британії, наші обсяги дозволяють нам залишатися конкурентними.
Але наша головна перевага — здатність об’єднати весь проєкт в одну систему та швидко постачати обладнання.
Ми також конкуруємо технічними характеристиками — товщиною металу, міцністю ланцюгів і тим, чи справді обладнання розраховане на ті обсяги та навантаження, які потрібні клієнту.
Latifundist.com: Чи означає це, що складніше інженерне рішення завжди краще?
Девід Перрі: Ні. Головне — співвідношення ціни та того, що клієнт за неї отримує. Один і той самий зерносушильний комплекс можна спроєктувати десятьма різними способами. Одне рішення може бути гнучкішим, але ця гнучкість коштує грошей, бо може потребувати додаткових конвеєрів чи норій.
Йдеться не про те, щоб бути найдешевшими, і не про те, щоб просто заради цього додавати кращі технічні характеристики. Обладнання має відповідати потребам клієнта і бути достатньо надійним, щоб довго працювати без зайвих витрат.
Якщо пересушити зерно на 1%, це на 1% менше зерна для продажу
Latifundist.com: Perry виробляє обладнання для сушіння зерна вже багато десятиліть. Що принципово змінилося в технології?
Девід Перрі: Базовий принцип залишився тим самим: гаряче повітря видаляє вологу із зерна. Дуже сильно змінилася ефективність. Сучасні пальники стали кращими, конструкція сушарок удосконалилася, а галузь перейшла від старіших сушарок із поперечним потоком до значно ефективнішої технології змішаного потоку.
Також дуже змінилася продуктивність. Сьогодні наші сушарки мають продуктивність до 150 т/год, а транспортне обладнання — до 1 200 т/год. На початку це було близько 5 т.
Latifundist.com: Наскільки конструкція сушарки та температура сушіння можуть впливати на споживання енергії?
Девід Перрі: Дуже сильно. Сушарки змішаного потоку споживають значно менше електроенергії, ніж старіші сушарки з поперечним потоком, у більшості випадків — більш ніж на 50% менше. Температура сушіння теж дуже важлива, тому що гарячіше повітря може утримувати більше вологи.
Наприклад, щоб видалити 1 кг води із зерна за температури 125 °C, потрібно на 7,5% менше енергії, ніж за 60 °C. Завдяки своїй конструкції сушарки змішаного потоку зазвичай працюють із вищою температурою гарячого повітря, ніж сушарки з поперечним потоком, що робить ці новіші сушарки, звісно, більш економічними.
Latifundist.com: Що сьогодні потрібно клієнтам, окрім продуктивності та економії палива?
Девід Перрі: Автоматизація. Одне з головних запитань зараз: чи можу я залишити сушарку працювати самостійно?
Питання робочої сили стає дедалі важливішим, тому клієнти хочуть системи, які потребують менше постійної участі оператора.
Latifundist.com: Наскільки автоматизація та рециркуляція гарячого повітря можуть знизити витрати на сушіння?
Девід Перрі: Рециркуляція гарячого повітря знижує експлуатаційні витрати завдяки повторному використанню зазвичай близько 35% повітря сушарки з нижніх зон сушіння та секції охолодження і поверненню його на гарячу сторону сушарки.
Коли рециркуляція гарячого повітря поєднується з Grain Sentry — системою керування сушаркою від Perry, економія порівняно зі стандартною сушаркою компанії може перевищувати 30% загальних прямих витрат на сушіння.
Основна частина цієї економії припадає на паливо, решта — на оплату праці та електроенергію, оскільки процес автоматизований.
Latifundist.com: Ви також кажете, що фермери часто недооцінюють вартість пересушування. Що на практиці означає зайвий 1%?
Девід Перрі: Це прямі фінансові втрати. Якщо пересушити зерно на 1%, продуктивність сушарки знижується, тому що зерно довше залишається всередині. Через це витрачається більше палива та електроенергії.
Крім того, після пересушування у вас залишається приблизно на 1% менше зерна для продажу — цю вагу ви фактично втрачаєте. Для великого підприємства це може означати значну суму грошей.
Саме тому важливе автоматичне керування за допомогою Grain Sentry: завдання — точно вийти на потрібну вологість, а не просто сушити нижче цільового показника про всяк випадок.
Latifundist.com: Наскільки автоматизація може скоротити кількість людей, потрібних для роботи зернового комплексу?
Девід Перрі: Сьогодні один оператор має бути здатний майже самостійно керувати доволі великим комплексом. За допомогою планшета він може бачити, що відбувається з обладнанням і сушаркою. Вентилятори силосів можуть працювати автоматично, а значну частину ручного відбору проб зерна можна прибрати.
Традиційно хтось мав кілька разів на годину брати проби вологого та сухого зерна, аналізувати їх, записувати результати, а потім вирішувати, прискорити чи сповільнити роботу сушарки. Це не лише дуже відповідальне завдання, а й фактично повноцінна робота на весь робочий день.
Коли значну частину цього автоматизує Grain Sentry, у деяких випадках один-два працівники можуть керувати всім комплексом.
Latifundist.com: Яка технологія, на вашу думку, найбільше вплине на роботу із зерном упродовж наступного десятиліття?
Девід Перрі: Штучний інтелект матиме великий вплив, особливо на керування та моніторинг. Для нас ця тема стала особливо актуальною приблизно протягом останніх 18 місяців. Ми вже бачимо технології на основі ШІ у фотосепараторах та аналізаторах зерна і починаємо впроваджувати їх також у програмне забезпечення сушарок.
Latifundist.com: Що сьогодні може робити аналіз зерна на основі ШІ з того, що раніше доводилося робити вручну?
Девід Перрі: Традиційно, коли зерно надходить на великий зерновий комплекс, обладнання може виміряти вологість і вміст білка, але такі показники, як биті зерна, домішки та пошкодження комахами, потребують значно більше ручного аналізу.
Зараз ми продаємо систему, в яку достатньо засипати зразок зерна, і приблизно за 30 секунд вона може проаналізувати близько 30 різних фізичних показників, зокрема домішки, наявність комах, пошкодження комахами та биті зерна.
Latifundist.com: Яку користь це дає великій зерновій компанії з точки зору бізнесу?
Девід Перрі: Точність. Якщо ви купуєте сотні тисяч тонн, вам потрібно знати, що зерно, за яке ви платите, справді має ту якість, на яку ви розраховуєте. Навіть відносно невеликі відхилення за таких обсягів можуть означати значні суми грошей.
Точніший аналіз також може зменшити кількість суперечок далі по ланцюгу постачання. Якщо зернова компанія точно аналізує продукцію перед продажем борошномельному підприємству, менший ризик, що партію пізніше не приймуть. Це дозволяє уникнути витрат, коли вантажівку з зерном не приймають, а також витрат на додаткове перевантаження.
Переробка насіння: Головне — максимально наблизитися до нульового пошкодження
Latifundist.com: Чому переробка насіння стає дедалі важливішим напрямом для Perry?
Девід Перрі: Думаю, переробка насіння і традиційне зберігання зерна й надалі розвиватимуться паралельно. Але нових насіннєвих заводів може ставати більше, тому що інтегрувати всі найновіші технології у старі підприємства стає дедалі складніше.
Існуючому заводу можуть знадобитися фотосепаратори, точніший аналіз і сучасніше очищення, оскільки клієнти вимагають насіння вищої якості. У певний момент побудувати новий завод може бути доцільніше, ніж постійно перебудовувати старий, особливо коли водночас потрібна й більша продуктивність.
Latifundist.com: З інженерної точки зору, чим принципово відрізняється насіннєвий завод від звичайного зернового комплексу?
Девід Перрі: Головна різниця — у балансі між швидкістю, обсягом і дбайливим поводженням із продуктом. На звичайному зерновому комплексі головний пріоритет — продуктивність. Підприємству може бути потрібно приймати 150 т/год і більше, тому обладнання розраховане на швидке переміщення великих обсягів через приймання, сушіння та зберігання.
У випадку з насінням продуктивність нижча, але головне — максимально наблизитися до нульового пошкодження. І це повністю змінює підхід до транспортування та роботи з продуктом.
Latifundist.com: Що це означає для самого обладнання?
Девід Перрі: Усе обладнання має працювати з насінням якомога дбайливіше, і водночас між партіями має залишатися якомога менше залишків. Ми використовуємо низькошвидкісні стрічкові та ланцюгові конвеєри, а також ковшові елеватори з гравітаційним розвантаженням, щоб мінімізувати механічні пошкодження.
Самоочищення теж важливе. Завдання — провести насіння через завод із мінімальними пошкодженнями і залишити між партіями якомога менше або взагалі не залишати матеріалу, щоб знизити ризик перехресного забруднення.
Latifundist.com: Perry та Westrup постачали обладнання для нового насіннєвого заводу «Волинь-Зерно-Продукт» (VILIA) у Волинській області. Нова лінія має продуктивність до 12 т/год упродовж усього циклу переробки. У чому полягав головний інженерний виклик цього проєкту?
Девід Перрі: Головним викликом було досягти абсолютно мінімального — в ідеалі нульового — пошкодження на всій лінії. Ми поставили близько 13 одиниць транспортного обладнання, зокрема стрічкові конвеєри та елеватори, а також наші аспіраційні очищувачі, які працюють разом зі спеціалізованим обладнанням Westrup.
Завдання полягало в тому, щоб інтегрувати всі ці компоненти в насіннєву лінію, забезпечивши дбайливе поводження з насінням і мінімізувавши перехресне забруднення між партіями.
Читайте також: Волинь-Зерно-Продукт відкрив новий насіннєвий завод
Latifundist.com: Чи було щось особливо важливе в реалізації цього проєкту під час війни?
Девід Перрі: Наш місцевий партнер «Антекстрой» тісно працював із нашою командою у Великій Британії та Westrup, щоб успішно реалізувати цей проєкт.
Україна: Обладнання має бути розраховане на такі навантаження
Latifundist.com: Perry працює в Україні вже понад десять років. Що найбільше вразило вас, коли ви вперше вийшли на цей ринок?
Девід Перрі: Перша велика відмінність — масштаб. Середній український фермер часто має значно більше землі й працює з набагато більшими обсягами зерна, ніж фермер у Великій Британії. Від сушарки тут можуть очікувати, що під час жнив вона переробить у два-три рази більше зерна, а іноді й більше.
Тому обладнання має бути розраховане на такі навантаження.
Latifundist.com: Чи змінив досвід роботи в Україні те, як Perry виробляє обладнання для цього ринку?
Девід Перрі: Так. Сушарки, які ми продавали, коли тільки прийшли в Україну, і ті, які продаємо тут сьогодні, — не зовсім однакові.
Наш досвід на цьому ринку вплинув на те, на які навантаження розраховане обладнання, на його конструкцію, товщину металу та загальні технічні характеристики. Ми знаємо, що сушарки тут працюють із дуже великим навантаженням.
Latifundist.com: Як Україна виглядає порівняно із Західною Європою за темпами впровадження нових технологій?
Девід Перрі: Україна швидко впроваджує нові технології. Я б сказав, що вона серед тих, хто робить це одним із перших. В агросекторі технології тут зазвичай розвиваються приблизно такими ж темпами, як на ринках на кшталт Великої Британії.
Latifundist.com: Як за останні десять років змінилися пріоритети українських клієнтів?
Девід Перрі: Значно важливішими стали споживання енергії та вибір палива. Ще одне велике питання — автоматизація, а разом із нею і робоча сила. Клієнти дедалі частіше хочуть комплекси, які можуть працювати з меншою кількістю людей.
Latifundist.com: Чи прискорила повномасштабна війна увагу до енергетичної незалежності? Які рішення шукають українські клієнти?
Девід Перрі: Однозначно. Енергетична незалежність стала дуже важливим фактором, і в Україні вже є хороший досвід використання альтернативних джерел тепла, особливо біомаси.
Одна з наших найстаріших установок на біомасі в Україні працює з 2012 року. Це сушарка продуктивністю 57 т/год.
А наш найновіший комплекс продуктивністю 27 т/год поблизу Харкова — у нього інвестували і його будували вже під час війни — планують ввести в експлуатацію цієї осені.
Думаю, поєднання технології сушіння Perry з українськими теплогенераторами — дуже сильне рішення для цього ринку.
Біомаса — не єдиний варіант. Ми також можемо проєктувати сушарки для роботи з іншими джерелами тепла, зокрема тепловими насосами.
В Україні ми можемо постачати сушарку, готову до інтеграції з місцевою системою генерації тепла, а наша місцева команда працюватиме разом із постачальником джерела тепла.
Latifundist.com: Якщо дивитися на майбутню відбудову, де ви бачите найбільшу потребу в інвестиціях у післязбиральну інфраструктуру України?
Девід Перрі: Зберігання зерна однозначно буде одним із головних напрямів. Деякі об’єкти просто доведеться відбудовувати. Звісно, у руйнуванні інфраструктури немає нічого позитивного, але коли старе обладнання доводиться замінювати, це водночас дає можливість встановити сучасні технології.
Сушарку, якій 20–30 років, можна замінити системою з біомасовим джерелом тепла, рециркуляцією гарячого повітря та автоматичною системою керування Grain Sentry — і така установка буде значно економнішою в експлуатації.
Переробка насіння також продовжуватиме розвиватися, і багато нових підприємств зможуть від самого початку інтегрувати автоматизацію, що дасть змогу суттєво скоротити операційні витрати.
Latifundist.com: Чи може Perry з часом почати виробляти частину свого обладнання в Україні?
Девід Перрі: Так, це те, що ми могли б розглянути. Ми завжди зацікавлені в розширенні на ринках, де вже працюємо.
З огляду на логістику постачання обладнання в Україну, локальне виробництво принаймні частини продукції могло б мати сенс. Це могло б дати нам конкурентну перевагу і зменшити кількість вантажівок, необхідних для доставки обладнання з Великої Британії.
Ми взагалі не маємо жодних відносин із російським ринком
Latifundist.com: До повномасштабного вторгнення росія була важливим експортним ринком для Perry. Чи має компанія сьогодні якісь ділові відносини з росією?
Девід Перрі: Абсолютно жодних. Коли у 2022 році почалася повномасштабна війна, на цьому все закінчилося. Ми повністю припинили будь-який бізнес із росією.
Ми не постачаємо обладнання чи запчастини, не надаємо технічної підтримки і взагалі не маємо жодних відносин із російським ринком.
Latifundist.com: Водночас деякі російські компанії досі представляються дилерами Perry або продають обладнання під брендом Perry. Вони якось пов’язані з Perry?
Девід Перрі: Ні. Я знаю щонайменше про одну компанію, яка представляє себе як дилера Perry і продає те, що називає сушаркою Perry.
Це не сушарка Perry. Можливо, це копія однієї з наших машин, але вона не має до нас жодного стосунку.
Британський інжиніринг, локальне виробництво: як Perry працює на світових ринках
Latifundist.com: Якщо дивитися на наступні 10 років, як, на вашу думку, зміниться Perry як компанія?
Девід Перрі: Думаю, ми станемо більш диверсифікованими. Сьогодні більшість нашого експорту все ще припадає на обладнання, пов’язане із зерном, хоча ми також працюємо в таких напрямах, як транспортування мінеральних матеріалів, переробка відходів і біомаса.
Ми хочемо активніше розвивати ці напрями, виходити в більшу кількість країн і продавати ширший асортимент продукції на ринках, де вже присутні.
Водночас потрібно добре працювати і на тих ринках, де ти вже є. В Україні, наприклад, ми хочемо й далі нарощувати бізнес Perry і розвивати нашу присутність тут.
Latifundist.com: У Північній та Південній Америці присутність Perry значно менша. Що ускладнює роботу на цих ринках?
Девід Перрі: У Південній Америці велика проблема — мита. На імпортне обладнання можуть діяти значні додаткові платежі, покликані захищати місцевих виробників, і через це продукція, експортована з Великої Британії, може стати неконкурентною.
У Північній Америці ситуація інша. Ми кілька разів намагалися вийти на цей ринок, але, особливо у США, у мене таке враження: якщо продукт не вироблений в Америці, продавати його може бути складно.
Щоб нормально розвивати цей ринок, нам, імовірно, знадобився б там виробничий партнер.
Latifundist.com: Чи може така модель — британський інжиніринг у поєднанні з локальним виробництвом — працювати й на інших ринках?
Девід Перрі: Так. Думаю, є вагомі аргументи на користь поєднання британських технологій та інжинірингу з локальним виробництвом — чи то у США, Україні, чи на іншому ринку.
Значна частина технологічної цінності продукту закладена в системі керування, інженерних рішеннях і загальній конструкції.
Latifundist.com: Африка, навпаки, вже є важливим ринком для Perry. Чим вона відрізняється?
Девід Перрі: Ми вже багато працюємо в Африці, особливо в Південній Африці. Але умови ведення бізнесу дуже відрізняються від країни до країни. У Східній і Західній Африці потрібні люди на місці, які розуміють, як там працює бізнес, як правильно працювати з клієнтами і як вести проєкти. Таке знання місцевої специфіки дуже важливе.
Наприклад, у Східній Африці в нас є інженери з Уганди та Нігерії, які можуть контролювати будівництво, вводити обладнання в експлуатацію і навчати клієнтів.
Тому значну частину контролю за реалізацією проєктів тепер можна забезпечувати на місці.
Четверте покоління: Я виріс разом із цим бізнесом
Latifundist.com: Як ви думаєте, чи буде в Perry четверте покоління родини Перрі?
Девід Перрі: Думаю, така ймовірність є. Бізнес належить мені та моїй сестрі, і в нас обох є діти, які підростають. Поки що ніхто з них не працює в компанії — вони займаються своїми справами, спочатку шукають власний шлях, а дехто ще навчається у школі.
Але так, було б добре побачити четверте покоління в нашому бізнесі.
Latifundist.com: Для вас завжди було очевидно, що ви приєднаєтеся до сімейної компанії?
Девід Перрі: Для мене — так. Я виріс разом із цим бізнесом. Приблизно з 10–12 років я постійно ходив на завод. Я ніколи особливо не думав про те, щоб займатися чимось іншим, окрім інженерії та цього бізнесу. Я й сам працював на виробництві. Був зварювальником, працював на фарбуванні та займався складанням обладнання.
Цей досвід допомагає мені й сьогодні, тому що я розумію, як насправді виготовляють обладнання, скільки часу мають займати різні роботи і що може піти не так у виробничому процесі.
Latifundist.com: Крім роботи, ви ще й бігаєте марафони. Вам досі вдається бігати, зважаючи на таку кількість поїздок?
Девід Перрі: Коли є можливість. Я пробіг близько восьми марафонів, а останнім був Лондонський марафон. Моя дружина і донька теж бігають, тож це те, що нас об’єднує як родину.
Я завжди беру із собою бігові кросівки в поїздки, хоча у відрядженнях часто настільки щільний графік, що часу на пробіжку не залишається. Але коли така можливість є, біг — чудовий спосіб побачити місто чи країну.
