Аргентинський соєвий шрот виходить на ринок Китаю, кидаючи виклик українському соняшниковому шроту — ASAP Agri
Китайські виробники кормів законтрактували першу в історії партію аргентинського соєвого шроту: 30 тис. т за ціною 360 $/т CIF, з поставкою у вересні. Це стане першою фактичною поставкою після того, як Китай ще у 2019 році дозволив такий імпорт — схвалення, що донедавна залишалося лише на папері. Хоча трейдери називають цю поставку «тестовою», її наслідки можуть вийти далеко за межі одного судна. Про це в коментарі Latifundist.com розповіла керівниця редакційного контенту та аналітики ASAP Agri Вікторія Блажко.
Підписуйтесь на наш YouTube: топи агрохолдингів без краваток
За її словами, для України — провідного постачальника соняшникового шроту до Китаю — це тривожний сигнал. Український продукт довгі роки займав важливу нішу в китайській кормовій промисловості: він доступний за ціною, зручний у логістиці (як у контейнерах, так і навалом) та популярний як економічна альтернатива соєвому шроту в раціонах, чутливих до вартості.
«Однак ця конкурентна перевага опинилася під загрозою. Якщо аргентинський соєвий шрот доведе свою ефективність на китайському ринку, він може поступово витіснити соняшниковий шрот саме в тих сегментах, де Україна традиційно мала сильні позиції — зокрема в кормах для свиней на відгодівлі, бройлерів і недорогих аквакормів», — зазначає Блажко.
Хоча соняшниковий шрот виграє в ціні, соєвий має суттєво вищу концентрацію протеїну та кращу засвоюваність. За подібної вартості за тонну багато комбікормових виробників можуть повернутися до сої — щоб максимізувати ефективність використання протеїну у раціонах.
Станом на 2 липня 2025 року український соняшниковий шрот у контейнерах пропонувався по 282 $/т CIF Циндао, з боку покупців надходили ідеї на рівні 280 $/т — приблизно на 80 $/т дешевше, ніж аргентинський соєвий шрот. Утім, якщо врахувати вміст протеїну, ця перевага швидко зменшується, додає Блажко.
Соняшниковий шрот зазвичай містить 28–30% сирого протеїну, тоді як соєвий — 46–48%. У перерахунку на 1% протеїну, український соняшниковий шрот коштує близько 9,4–10,1 дол., а аргентинський соєвий — лише 7,5–7,8 дол. Таким чином, соя виявляється вигіднішою з погляду ціни за одиницю живлення.
Іншими словами, хоча соєвий шрот дорожчий за тонну, він забезпечує кращу вартість на кожен відсоток протеїну — що робить його привабливішим у білкових раціонах.
Китай залишається найбільшим імпортером українського соняшникового шроту, хоча у 2024/25 маркетинговому році обсяги поставок відстають від минулорічних — насамперед через зниження врожаю соняшнику в Україні. Серед інших ключових напрямків — Польща та Туреччина, але саме Китай забезпечує майже третину всього експорту українського шроту.
«Тож якщо «тестова» партія аргентинського соєвого шроту успішно пройде китайську інспекцію — і за нею підуть нові — Україна ризикує втратити частину своєї позиції на стратегічно важливому ринку», — підсумувала Блажко.
