Агрохолдинг без вивіски.

Як Микола Сольський зібрав 25 тис. га —
і чому тепер його активи забирають за борги

Імʼя Миколи Сольського в останній місяць зʼявлялось в заголовках, напевно, не рідше, ніж в часи, коли він очолював Мінагрополітики. Щоправда, тональність заголовків відрізняється.

Два тижні тому суд ухвалив рішення взяти під варту Сольського з можливістю внесення застави у розмірі 63,7 млн грн. Генпрокурор Руслан Кравченко повідомив, що ексміністра агрополітики «як організатору схеми» підозрюють у шахрайстві в особливо великих розмірах. Разом з ним отримали підозри директор та технічний керівник «Волиці-Агро». 

Слідство встановило, що вони намагалися продати 7 тис. т кукурудзи, якої фактично не існувало. Для цього вони оформили підроблені складські документи, створивши видимість наявності зерна на елеваторі, який насправді був порожній. 

Latifundist.com за півтора тижня до посту генпрокурора писав про скандал на «Волиці», тож для нас ця історія не стала несподіванкою. Тоді трейдери оцінювали обсяг зниклого зерна на елеваторі у понад 100 тис. т, а президент УЗА Микола Горбачьов називав цифру 150 тис. т. Згодом ми переглянули ці оцінки в більш стриманий бік. При цьому, за нашими даними, найбільший обсяг втрат припав на ADM — близько 50 тис. т зерна.

Тоді нам не вдалось звʼязатися ні з Сольським, ні з формальним власником елеватору Олексієм Оленченком, на дзвінки і повідомлення вони не відповіли. 

У розпал скандалу і трейдери, і слідство однаково описували схему: складські документи на елеваторі виписувались на обсяги зерна, які фактично вже були продані іншим покупцям або і взагалі були відсутні. З трейдерів збирались передоплати, а коли надійшов час розраховуватися чи постачати зерно, Сольський заявив, що ні першого, ні другого нема, і що він буде «подавати на банкрутство». Таку версію його слів майже дослівно нам описали як мінімум 5 трейдерів. 

Всі в один голос заявили, що угоди з ними укладав Микола Сольський, який представлявся фактичним власником активу. Частина до цього мали з ним історію співпраці та закуповували зерно на «Волиці». Певні застереження мали, адже він юридично ніде не фігурував, але його репутація мала вирішальний вплив.

Від махінацій на елеваторі постраждали значна частина першої десятки трейдерів — від мультинаціоналів ADM, LDC, Cargill до місцевих «Епіцентра», МХП, «Кернела», Arista Trade та ін. Як жартома сказав один зі співрозмовників на ринку «покажи пальцем на когось з десятки, майже кожен «попав». Основний обсяг — кукурудза, але частина трейдерів називають і інші культури, зокрема, ріпак та сою.

Скандал потягнув за собою низку судових позовів. 24 березня «В Агро» (Arista) подала позов про банкрутство «Волиці», за три дні ініціював цю процедуру вже «Украгропротект» (частина групи LNZ Group).

Не у всіх позовах фігурували суми збитків, але були і такі. Зокрема, «Луї Дрейфус» подав позов на 54 млн грн, що еквівалентно біля 7 тис. т тонн кукурудзи, основної культури, з якою працював LDC на «Волиці». Як стало відомо редакції, «українська дочка» міжнародного трейдера купувала на елеваторі продукцію і в піковий момент тримала 38 тис. тонн. Водночас, за нашими даними, з початку року почала інтенсивно вивозити продукцію. На момент скандалу компанія мала на елеваторі в районі 10 тис. т. 

Безпосередньо арешт Сольського стосувався епізоду із шахрайством зерна «Епіцентр Агро». Цей позов є знаковим з низки причин, передусім завдяки опису справи, яка частково проливає світло на бізнес ексміністра. І на цьому ньому варто зупинитися окремо. 

У справі йдеться про кримінальне провадження, яке розслідує Нацполіція Хмельницької області. Слідство вважає, що ПВКФ «Поділля-Агропродукт» зі структури «Епіцентр-К» ввели в оману: компанії сказали, що на елеваторі «Волиця-Агро» є 7 тис. т кукурудзи, після чого вона перерахувала 62,7 млн грн. 

За версією слідства, «використовуючи свій авторитет і довіру на ринку зерна», Сольський вийшов на першого заступника директора «Епіцентр-К» та запевнив його у безпечності угоди з «Волиця-Агро». Після цього менеджмент групи включився в договірний процес щодо придбання кукурудзи. 

При цьому, йдеться в справі, власник «Волиця-Агро» Олексій Оленченко, технічний директор компанії та ексміністр агрополітики діяли за попередньою змовою, знаючи, що необхідного обсягу зерна у розпорядженні немає.

За цією справою суд обрав ексміністру запобіжний захід — тримання під вартою з можливістю внесення застави — це все ті самі 63,7 млн грн.

Але на цьому епізод не вичерпався. 7 квітня прокуратура Хмельницької області звернулась до суду щодо арешту корпоративних прав низки підприємств на Київщині. І в цьому рішенні уже йдеться не лише про зерно компанії Олександра Гереги, але і про допит підозрюваних. 

Ключовим у цій частині є допит директора ТОВ «Південно-Київський агрохолдинг», до структури якого входить і сама «Волиця». Цим директором є вже згаданий Олексій Оленченко. Як писали ще в 2020 році в Bigus.info, він раніше працював у юридичній компанії «Сольський, Процик та партнери». 

Окремо в ухвалі зазначено, що у березні 2026 року, вже після початку розслідування, за вказівкою Сольського право власності на низку товариств було переоформлено на інших осіб. 

Суд прийняв рішення накласти арешт на корпоративні права підприємств, що входять до «Південно-Київського агрохолдингу». Але до цього землі фактично вже почав обробляти «Кернел». 

Як в цій історії виник «Кернел»? Холдинг працював з «Волицею», але, за нашими даними, з невеликими обʼємами. Власне, і основні втрати відбулись не навколо трейдингу, а через програму Open Agribusiness. 

У «Кернел» на запит редакції розповіли, що кілька років працювали з підприємствами з орбіти «Волиці Агро», і до кінця 2024 року це партнерство було «прогнозованим». Наприкінці минулого року компанія профінансувала посівну кампанію групи на $14,5 млн — на закупівлю ТМЦ і польові роботи. Після збору врожаю частину продукції відвантажили на «Кернел», частина залишалася на зберіганні на елеваторі «Волиця Агро».

У холдингу стверджують, що ще в середині лютого на елеваторі підтверджували наявність зерна, а відвантаження йшли за графіком. Однак згодом вони зупинилися, і тоді з’ясувалося, що зерна фактично вже немає, хоча за складськими квитанціями за «Кернел» і далі фіксували значні обсяги.

Також у компанії підтвердили, що після відмови агропідприємств групи проводити посівну цього року уклали угоду про набуття прав оренди (не плутати з корпоративними правами) на частину їхнього земельного банку в Київській області. Більш детально ми вже про це писали в попередньому матеріалі.

У «Кернелі» не уточнили, про які саме підприємства і площі йдеться. Водночас, за нашими даними, мова йде про 6 тис. га на Київщині. 

Загалом же, за нашими даними, в Open Agribusiness з групи Оленченка-Сольського входило біля 25 тис. га землі — 6 тис. га на Київщині, біля 12-13 тис. га на Рівненщині і біля 7 тис. га на Кіровоградщині. Про долю рівненських і кіровоградських активів ми розповімо далі.

Важливий епізод — «Кернел» отримав права оренди землі, а не корпоративні права. Чому це важливий момент? Бо, як вже згадали, на корпправа накладені арешти. Більше того, низка гравців ринку, зокрема, «Луї Дрейфус», «Кернел-Трейд», «Украгропротект» (LNZ Group) подали на частину компаній «Південно-Київського агрохолдингу» на банкрутство. 

Інше питання — що буде, якщо компанія заходить у банкрутство? Тоді кредитори можуть намагатися оскаржити такі договори як «фраудаторні» — тобто укладені не в інтересах компанії або на шкоду кредиторам, пояснює юрист. Особливо якщо актив передали за заниженою ціною чи без зрозумілого економічного обґрунтування.

Якщо землі на Київщині вже обробляє «Кернел», то логічне питання: а що з іншими активами, зокрема на Кіровоградщині та Рівненщині?

До 11 березня цього року Олексій Оленченко був бенефіціаром ТОВ «АЛЬДЕР ХОЛДИНГ», яке, в свою чергу, є учасником 5 агрокомпаній, свідчать дані аналітичної системи YouControl. Наразі бенефіціаром ТОВ «АЛЬДЕР ХОЛДИНГ» є Євген Корольов, що зареєстрований у м. Кременчук Полтавської області.

«АЛЬДЕР ХОЛДИНГ» фактично був кіровоградським «кластером» холдингу Сольського, куди, зокрема, входять такі підприємства як ПСП «ІМ. ВАТУТІНА», ПСП «ПЕРЕМОГА», ПСП «Мир», СФГ «Вись», ПСП ім. Артамонова. До слова, вони теж входили в Open Agribusiness. Сумарно, за нашими даними, вони обробляють біля 6-7 тис. га. 

Логічне питання, кому перейшли ці активи і ким є Євген Корольов? Згідно YouControl, людина з таким ПІБ також є власником низки підприємств, за якими простежується бізнес-співпраця між Корольовим та Анатолієм Дєточкою, власником «Голден Агро». 

За інформацією власних джерел, зміни у структурі контролю кіровоградського «кластеру» пов’язані з наявною заборгованістю групи компаній Сольського перед структурами Корольова та Дєточки.

За словами джерел, структури Сольського заборгували їм за поставлене зерно. Щоб врегулювати борг, у лютому цього року Сольський нібито запропонував продати кіровоградську групу, а узгодження умов та закриття угоди тривало десь місяць. Нагадаємо, що «Голден Агро» вже працює на Кіровоградщині. Торік Latifundist.com публікував репортаж із полів кіровоградського підприємства «Верес», яке придбав «Голден Агро Холдінг». 

Анатолій Дєточка у розмові з редакцією повідомив, що наразі не готовий надавати коментарі з цього питання.

Далі — рівненські активи, найбільшого «кластера» з орбіти «Волиці». Тут ключовими активами є «Маркетсервіс», «АК Полісся» (обидва входили в OpenAgribusiness, сумарний зембанк в районі 8-9 тис. га), ПАТ «Сільськогосподарське підприємство «ШУБКІВСЬКЕ» (біля 2 тис. га).

Але, на відміну від київських та кіровоградських активів, у рівненському кейсі Оленченко на момент конфлікту не скрізь був кінцевим бенефіціаром. Наприклад, у «Шубківському» він був серед власників у 2023 році, однак згодом його в цій ролі змінив Віталій Євтушенко. Серед власників також значилась компанія «Рівне Агро Інвест», бенефіціаром якої був той самий Євтушенко.

У квітні контроль над «Рівне Агро Інвест» перейшов до LNZ Group. І це, схоже, не випадковість. За нашими даними, корпоративні права за цим активом перебували в заставі у LNZ. Як і Kernel, група профінансувала посівну компаній з орбіти Сольського. За оцінками наших джерел на ринку, сума фінансування становила близько $8 млн. Тож перехід активів до людей, пов’язаних з LNZ Group, міг відбутися в рахунок боргів. У компанії повідомили, що наразі не готові офіційно коментувати ситуацію.

Що стосується «Маркетсервіса» та «АК Полісся», то там також протягом останнього місяця змінились власники. В «Маркетсервіс» замість Олександра Ставіцького власником став Олександр Кузнєцов, а в «АК Полісся» замість Віталія Нежибовського — Віталій Абрамов. На момент публікації їх роль зʼясувати нам не вдалось, але, за нашими даними, інтерес до «АК Полісся» зараз проявляє «Кернел». 

Руслан Пономаренко, власник компанії, яка надавала послуги господарствам із групи Сольського, розповідає, що працював із «Шубківським», «АК Полісся» та «Маркетсервісом». 

За його словами, підрядників, які надавали послуги зі збирання врожаю, залишили з боргами на понад 20 млн грн.

Знаковий момент, який говорить про звʼязок рівненських активів, з кіровоградськими і київськими: 23 квітня Хмельницький районний суд по вже згаданій справі Епіцентру наклав арешт на корпправа «АК Полісся». 

На початку тексту ми вже згадували судове рішення, де йшлося, що у 2018 році «інша особа» повідомила Оленіченку про створення аграрного бізнесу. Хто ця «інша особа»?

І наступне питання: чи був Сольський єдиним власником цих активів? Декілька наших співрозмовників з його оточення в контексті можливих партнерів називають ім’я Андрія Довбенка, відомого юриста.

Звʼязок структур Сольського і Довбенка можна простежити і по реєстрах. Саме він раніше був власником або співвласником низки компаній, які згодом опинилися в групі активів Оленченка-Сольського. Наприклад, в «Альдер Холдингу» Довбенко був власником до 17 січня 2023 року. До кінця січня 2023 року він фігурував серед співвласників «Чернин Агро», «Агро Яблунівка», «Біогаз Київ» та інших компаній із цієї групи.

Згаданий вище Нежибовський (екс-власник «АК Полісся») теж не виглядає випадковою людиною. Його прізвище вже фігурувало в розслідуванні «Наших грошей» про компанії з орбіти Андрія Довбенка.

На перший погляд, ця історія може виглядати доволі прямолінійно: Сольський зібрав агрохолдинг, у якийсь момент на елеваторі виникла схема зі складськими документами, а тепер борги закриваються активами. Але що більше ми говорили з учасниками ринку, колишніми партнерами, кредиторами та людьми з оточення Сольського, то частіше чули одне й те саме питання: навіщо?

Якщо метою була класична «піраміда» з виведенням грошей, логічно було б очікувати, що її організатори заздалегідь подбають про власну безпеку. Натомість найбільше в цій історії постраждав саме Сольський — і юридично, і репутаційно. Він опинився в СІЗО, тоді як, наприклад, Оленченко отримав нічний домашній арешт.

Чи могла на Сольського тиснути інша справа НАБУ, у якій його підозрюють як організатора схеми заволодіння державними землями на 291 млн грн? Однозначно стверджувати це складно. Більшість наших співрозмовників не вважають цю версію вирішальною. Їхня логіка проста: в Україні гучні справи проти політиків і великих бізнес-гравців часто тягнуться роками, змінюють конфігурацію або розвалюються в судах. 

Його слова підтверджують біля десятка наших співрозмовників, які запевняють, що з моменту скандалу Сольський весь час був на звʼязку, зустрічався з усіма постраждалими. Майже для всіх у нього був один текст «Я йду на банкрутство». Конкретики, куди поділось зерно і гроші він нормально не міг навести. Начебто Сольський говорив плутано і зводив до абстрактного «так сталось», комусь він казав «бачиш, який я аграрій». Водночас у розмові з декількома нашими співрозмовниками він визнав махінацію зі складськими розписками на елеваторі. 

Все це створює поле для домислів: від «погорів на біткойні» до погроз боку невідомих партнерів. Як ми вже згадували, для багатьох імʼя Сольського, його репутація як ексміністра, якому є що втрачати, було вирішальним.

При цьому співрозмовники впевнені, що ця історія готувалась, адже не могло так статися, що зерно накопичувалося на елеваторі і одномоментно зникло, а за кілька днів до скандалу частина офісу звільнилась. 

«Волиця-Агро» не розрахувалася з її компанією приблизно на $100 тис. Додає, що для неї це відчутна сума: тепер щоб закривати зобов’язання перед банками, доводиться продавати майно.

При цьому трейдери кажуть, що перші підозри почались ще в січні, коли почали сповільнюватися темпи відвантаження на елеваторі під різними приводами. 

Колишній підлеглий по одному з бізнесів Сольського припускає, що проблема могла бути не лише в окремих угодах із зерном, а й у самій моделі швидкого розростання агробізнесу. За його словами, великий земельний банк — це значне операційне навантаження: посівна, техніка, логістика, оренда, кредити й команда, яка має все це втримати.

Власне, припущення, що в компанії росло кредитне навантаження, яке потім перекривалось іншими кредитами — одна з головних версій.

«Галицька зернова компанія» (входить в структуру «Агропродсервіс») незадовго до скандалу поставила на Волицю 3,5 тис. т кукурудзи. Коли настав час рохрахунків, менеджмент заявив, що зерна і грошей нема. Гендиректор компанії Олег Боярчук каже, що його використали для розрахунків з іншими кредиторами.

Ще один важливий епізод, на який звертають увагу учасники ринку, — рівень контролю Сольського над щоденною операційкою активів. Парламент, потім міністерство, паралельно справа НАБУ — за словами співрозмовників, він був всюди, але не в самому бізнесі. Двоє людей з його оточення стверджують, що цим користувався менеджмент. «Збирали 9 т кукурудзи, а на папері — 4», — каже один із них.

Один із топменеджерів компанії, до якої згодом за борги перейшла частина активів Сольського, розповідає, що до них досі приїжджають аграрії, яким, за його словами, «вліву» продавали ТМЦ.

Представники компаній, які постраждали від махінацій на «Волиці», переконують: якби Сольський раніше відкрито повідомив про проблеми, ринок, швидше за все, погодився б на реструктуризацію. Але, за їхніми словами, проблеми замовчувалися, а борги перекривалися новими зобов’язаннями.

Спусковим гачком стала зупинка відвантаження на елеваторі. Після цього на «Волицю» поїхали сюрвеєри та служби безпеки трейдерів, ситуація вийшла назовні, активізувалися кредитори — і механізм уже було не зупинити.

Серед кредиторів не варто забувати і банки. Наприклад, «Волиця» знаходиться в заставі «Сенс Банку», а частина — в інших, зокрема, ПУМБ. Яка їх стратегія розпорядження з активами — ще одне відкрите питання. 

У цій історії вже є підозри, арешти, судові позови, корпоративні арешти і кредитори, які забирають активи за борги. Але досі немає головної відповіді: це була заздалегідь побудована схема чи агробізнес, який не витримав боргів, слабкої операційки і спроби рости швидше, ніж міг собі дозволити.

Для ринку наслідок у будь-якому разі однаковий. Після «Волиці» довіра до складських документів і роботи з чужими елеваторами вже не буде такою, як раніше. А ім’я Сольського, яке ще донедавна саме по собі відкривало двері й знімало частину ризиків, тепер стало головним питанням цієї історії: як людина, якій було що втрачати, опинилася в центрі одного з найбільших зернових скандалів останніх років.