Від елеватора до лабораторії: як працює насіннєвий завод Лідеа Україна
Джерело фото: Latifundist.com
Будь-яка посівна починається з вибору насіння. З урахуванням кліматичного армагеддону останніх років, це не просто хрестоматійна істина, а справжня формула виживання. Тим більше в умовах, коли п’ята частина насіння, яке доходить до аграрія, має сумнівне походження. Найбільш повною інформацією, яка склалася на українському насіннєвому ринку на старті посівної-2025, звісно, володіють виробники — насіннєві заводи. В пошуку відповідей на актуальні питання — на кшталт, як не прогадати з насінням цієї весни? — ми і спорядили експедицію на один із найбільших насіннєвих заводів Центральної України, яким вже без малого два десятиріччя є завод «Лідеа Україна».
З Києва виїжджаємо на світанку — до нашого місця призначення, села Білозір’я, приблизно 150 км. Воно розташоване між Смілою і Черкасами і відомо унікальною знахідкою — у місцевій водоймі колись знайшли стародавній великий річковий корабель. Але зараз головна пам’ятка села — безумовно, насіннєвий завод «Лідеа Україна». Це вже не перший наш візит сюди. Перший відбувся 7 років тому. Тож є з чим порівнювати — з того часу навіть назва компанії змінилась.
Тим не менш, щоб не повторюватися, вирішуємо розпочати екскурсію з «тилу» — складу готової продукції. Це просторе приміщення, площею 4 тис. м². Майже футбольне поле. Різниця в тому, що тут 365 днів на рік «за бортом» + 10 °С. Втім зараз склад майже пустий, що не дивно — для насіннєвого заводу початок посівної — кінець сезону. Лише біля стін помічаємо ряди бігбегів і мішків фірмового зеленого кольору з насінням.
700 ― на полях, мільйон — в умі
До повномасштабного вторгнення «Лідеа Україна» планувала наростити виробництво насіння на заводі до 1 млн мішків за сезон. З того часу змінились і площі посівів, і вал виробництва, і загалом ситуація в країні. Дмитро Толокновський, виконавчий директор підприємства «Черлис», до володінь якого належить завод, розповідає, що в цьому сезоні вийшли на 700 тис посівних одиниць.
Дмитро Толокновський
виконавчий директор підприємства «Черлис»
«Для такого надважкого року, яким був 2024-й, вважаю, це відмінний результат. Сезон для нас, як завжди, почався на початку вересня. Працювали активно. На сьогодні — річний план майже виконали. До 100% залишилось кілька відсотків», — підкреслює наш співрозмовник.
Для заводу сезон ознаменувався двома відмінностями. По-перше, аграрії закуповували насіння більш активно, ніж в попередні роки — особливо в перші місяці сезону.
«Я бачу по складу, що продукції набагато менше, ніж зазвичай в цей період. І для мене це сигнал, що ми все робимо правильно», — уточнює Дмитро.
А по-друге, в останні роки «Лідеа Україна» поступово нарощує експорт насіння. На сьогодні співвідношення постачань на внутрішній і зовнішній ринки — 80% на 20%.
Тим часом помічаємо: на складі переважно знаходиться посівний матеріал соняшника і кукурудзи. Що цілком закономірно. Насіння цих двох культур і раніше складало левову частку у загальному обсягу виробництва заводу. Гібрид соняшника Белла взагалі є візитівкою «Лідеа» серед українських фермерів і входить до ТОП-у гібридів соняшника в Україні.
Дмитро підтверджує, що структура виробництва не змінилась. Ключові культури — соняшник і кукурудза. Хоча на заводі доробляють насіння і багатьох інших культур: сої, сорго, ріпака, пшениці, люцерни.
«Міледі» розраховує на взаємність
До нашої розмови приєднується Дмитро Нерода, керівник відділу розвитку продуктів Lidea Seeds Ukraine компанії «Лідеа Україна». За його словами, в цьому сезоні у лінійці гібридів кукурудзи Лідеа два «хіти» — Мейфлавер і Міледі.
У минулому році, за його словами, фермери активно цікавились також насінням ріпаку і сої. Підходимо до мішків, акуратними рядами викладених на піддонах біля однієї із стін складу. Втім насіння сої і ріпаку серед них не видно. Не чекаючи запитання, Дмитро «грає» на випередження:
«Насіння сої також виробляємо. Просто все, що ми зробили минулого сезону, аграрії вже розкупили. А нове — очікує доробки і пакування. Соя — пізня культура. Черга до неї дійде після кукурудзи. До того ж, за оцінками більшості аналітиків, аграрії в цьому році, скоріш за все, скоротять площі, відведені під сою. Тож ніякої трагедії немає. У фермерів ще буде можливість придбати насіння цієї культури».
Гачок «нелегалів» — оманливість вражень
Поступово зміщуємо акцент бесіди на найбільш гостру тему останніх сезонів — зростання частки тіньового ринку, «білі мішки» і нові тенденції в реалізації насіння сумнівного походження. Дмитро з нами погоджується — на заводі «Лідеа Україна» теж спостерігають широкий «наступ» нелегального насіння на українському ринку.
«Якщо ще 3-5 років назад практично весь ринок був прозорий, зараз ми бачимо, що близько 20% продажів ніяк не кореспондується з обсягами, виробленими і реалізованими насіннєвими заводами. Тобто це посівний матеріал сумнівного походження», — визнає Дмитро Нерода.
Причому, нелегальний ринок насіння в Україні теж еволюціонує, точніше, мімікрує під брендову продукцію. Якщо раніше насіння з «білих мішків» продавалося набагато дешевше офіційно виробленого посівного матеріалу — це було однією з його ключових ознак, — то зараз, як пояснив нам Дмитро, ціна нелегального насіння часто майже не поступається ціні офіційних брендів.
Власне, і «білі мішки» поступово набувають колір — зовнішній вигляд упаковки може не відрізнятися від оригінальних мішків з насінням. Більш того, теоретично підробка може продаватися і в оригінальному мішку б/с чи мішку ідентичного дизайну. Тож навіть успішна перевірка за штрих-кодом чи номером партії — не гарантує, що ви купуєте оригінал.
Ще одна новина нелегального «фронту» — активізація інтернет-торгівлі. «У цьому сезоні ми помітили, що насіння відомих брендів дуже активно пропонується на різних маркетплейсах. Зрозуміло, що для багатьох фермерів це найбільш зручний формат купівлі. Особливо для власників невеликих господарств, які закуповують всього кілька мішків посівного матеріалу. Але все ж таки хотілося б застерегти аграріїв. Перед купівлею бажано перевіряти, походження насіння», — пояснює нам Дмитро.
Не вір очам — вір дистрибʼюторам
Керівник відділу розвитку продуктів Lidea Seeds Ukraine радить аграріям купувати насіння тільки у перевірених постачальників. В ідеалі — у офіційних дистриб’юторів. Чи хоча б після консультації з регіональним представником компанії-виробника. Рекомендацію Дмитро Нерода підкріплює показовим «випадком з практики».
«Суто для себе ми провели контрольну закупівлю — придбали мішок з насінням гібрида Белла в інтернеті. Перевірили генетичний матеріал. І отримали результат: 0% відповідності — стовідсотковий фальсифікат. Тобто в насінні навіть сліду гібрида Белла не знайшлося. З якого генетичного матеріалу воно зроблене — невідомо. Що з нього виросте можна тільки гадати. Але вартість насіння була на рівні оригінального гібриду», — підкреслює Дмитро Нерода.
Ускладнює ситуацію те, що сьогодні аграрії і офіційні виробники насіння фактично знаходяться сам на сам з ризиками і наслідками торгівлі фальсифікованою продукцією. На державному і законодавчому рівнях дієвих механізмів контролю поки немає.
Підроблене насіння продають в основному компанії-одноденки. Але фактично люди займаються цим роками — просто кожний сезон реєструють нову юрособу, пояснює Дмитро. І, на жаль, з розвитком інтернет-торгівлі ця проблема не зникла, а лише посилилась.
«Хоча взагалі я налаштований оптимістично. Якщо перші два роки війни однією з головних мотивацій аграріїв при закупівлі насіння було прагнення зекономити, то за минулий сезон фермери фінансово трохи укріпилися. А це їх стимулює для більш ретельного вибору посівного матеріалу», — каже співрозмовник.
Мороз насінню не товариш
Насіннєвий завод складається більше ніж з 10 різних корпусів і будівель. За загальною площею — майже міський квартал. Нашу увагу привертає блок силосів елеватора, які височіють над іншими спорудами.
Для насіннєвого заводу елеватор — річ нехарактерна. Завод побудували ще в 90-х роках, за півтора десятиріччя до того, як його купила «Лідеа Україна». Тоді ще не було більш сучасних технологій, силосне зберігання використовувались і для насіння. Тож його «успадкували» від попередніх власників. Тепер силоси тут використовують для товарного зерна.
Також елеватор на заводі виконує функції допоміжної структури для сушіння зерна і олійних культур — соняшника, сорго.
А от насіння висушується в спеціальних сушарках. Актуально це більше для кукурудзи. Тому на території розташовані дві сучасні камерні кукурудзяні сушарки, у кожній — по 24 камери на 50 тонн. Загальна потужність сушарок — 500 тонн на добу. На виході отримують насіння з вологістю 12,5% плюс-мінус 0,5%.
Взагалі, у підготовці насіннєвої кукурудзи є дві особливості. Сушиться вона в качанах. А в полі збирається фактично ще вологою і набагато раніше, ніж товарна. На початку збору стандартний показник вологості комерційної кукурудзи — 38-39%. За кілька тижнів, поки збирається врожай, вологість — якщо сприяє погода — може знизитися до 25-26%. Але досушувати кукурудзу все ж треба.
Дмитро Толокновський
виконавчий директор підприємства «Черлис»
«Найважливіша характеристика насіння — схожість. Тому збір комерційного насіння починаємо якомога раніше, щоб встигнути до різкого похолодання. Якщо в полі вдарив мороз — це вже не комерційне, а товарне насіння. Для насінини мороз — великий стрес. Мінусові температури воно витримує, але на схожість це впливає негативно. Насіння може надовго увійти в стан спокою, або взагалі не зійти», — пояснює Дмитро Толокновський.
Справа Гутенберга живе
Переходимо до нової локації — в типографію. Тут оформляється тара, в яку пакується готове — відкаліброване і протруєне — насіння. І хоча безпосередньо з насінням робота типографії не пов’язана, функцію вона виконує важливу. Точніше, навіть три функції: інформаційну, маркетингову і захисну.
«На мішок наклеюється етикетка, яка містить всю інформацію, необхідну покупцю. Крім того, кріпиться блакитна етикетка, яка підтверджує, що це насіння сертифіковане. Назва гібриду вказується на упаковці двома мовами — українською і англійською. Можна дізнатися, які діючі речовини були застосовані для протруєння насіння. Мішки для насіння ми виготовляємо тільки тут — тобто в цьому сезоні їх було виготовлено 700 тис. Взагалі ж , типографія працює синхронно з лінією пакування. Переважно в режимі 24/7», — уточнює наш співрозмовник.
За словами Дмитра Толокновського, на підприємстві свої мішки від підроблених можуть відрізнити навіть по фотографії. Всіх секретів захисту від підробки він нам із зрозумілих причин розкривати не став. Тим не менш, відмітив, що вся внутрішня інформація на етикетці закодована, і механічне копіювання оригінальних етикеток не має сенсу — вгадати якому гібриду відповідає номер партії насіння неможливо. Хіба що за допомогою паранормальних здібностей.
На перший ― четвертий розрахуйсь!
Кульмінація — виробнича зона заводу. Локацій тут три: операторська, лінія калібровки насіння і ділянка, де насіння протруюється. Операторська — це скоріше пункт відпочинку, ніж стаціонарне робоче місце. Більшу частину робочого часу персонал проводить безпосередньо біля лінії калібровки.
Наш візит на підприємство співпав з калібруванням останньої партії кукурудзи в цьому сезоні. Це гібрид Міледі. Тож нам, можна сказати, пощастило.
Сама калібровка здійснюється за класичною технологією — насіння подається на великий пневмостіл, на якому для кожної насінини фактично відтворюється експеримент з яблуком Ньютона — сила земного тяжіння допомагає розподілити насіння на різні фракції-калібри.
На лінії калібровки заводу «Лідеа Україна» працює дві машини. За допомогою першої здійснюється первинне калібрування — від насіння кукурудзи відділяються пил, домішки і некондиційна сировина — пошкоджені, надто великі і надто малі насінини. При цьому формується мікс чотирьох калібрів насіння, який і подається на другу машину.
Взагалі ж, на підприємстві зберігають вірність обладнанню данської компанії Cimbria — з моменту будівництва автоматизованої лінії калібровки насіння в 2014 році.
Дмитро Толокновський
виконавчий директор підприємства «Черлис»
«Після первинного калібрування кукурудзи залишається насіння двох розмірів — середнє і велике. Крім того, за формою саме насіння також розподіляється на дві фракції — плоске і кругле зерно. Відповідно, на виході отримуємо чотири калібри насіння — середнє плоске, середнє кругле, велике плоске, велике кругле. Ніякої магії — чиста арифметика», — ділиться з нами технологічними тонкощами Дмитро.
За його словами, частка некондиційного насіння, яке відділяється від основної маси сировини під час калібрування, незначна — 1-3%. Але і воно використовується — для годування тварин: у складі компанії «Лідеа Україна» є молочна ферма.
Не в калібрі щастя
Намагаємося розібратися: навіщо насіння розподіляється на калібри. Виявляється, це просто елемент технології — на качані насінини різної форми і розміру, і з однорідних фракцій легше формувати стандартну упаковку.
Дмитро Толокновський
виконавчий директор підприємства «Черлис»
«Насправді, фермеру не важливо, насіння якої фракції і калібру він отримає в мішку. Для нього принципові дві речі. По-перше — якість насіння і його схожість. По-друге — стандартна кількість насінин у мішку, 80 тис., щоб можна було точно розрахувати необхідну кількість посівного матеріалу. З іншого боку, урожайність кукурудзи ніяк не залежить від калібру насіння. Головний чинник — це генетика. За умов, що маса 1000 більше 220 г. Відповідно, під час калібрування ми вирівнюємо масу 1000, щоб можна було формувати стандартні мішки — з однаковою кількістю насінин», — підкреслює Дмитро.
У калібруванні кожної культури є своя специфіка. Наприклад, при калібруванні насіння соняшника на заводі додатково використовують оптичний сортувальник Bühler — для видалення пошкодженого і «голого» насіння. Для соняшника це важливо.
Після калібрування насіння протруюється. Але і тут є свої особливості. Спочатку воно збирається в спеціальному буфері, потім фасується у біг-беги. Це дозволяє, по-перше, зменшити навантаження на складські потужності. А по-друге, забезпечити ефективний автоматичний контроль. Всі біг-беги оснащуються QR-кодами, а інформація про кожний біг-бег цифровізується — заноситься в єдину базу, що мінімізує вплив людського фактору. Наприклад, помилково відправити на протруєння партію насіння фактично неможливо — про помилку сповістить автоматика.
«Ми не протруюємо все насіння відразу. Після калібрування воно чекає свого часу. Справа в тому, що непротруєне насіння зберігається краще. Є ще й економічний аспект: протруєння — це додаткові операційні витрати. Тож дотримуємось оптимального алгоритму: відкалібрували насіння, перевантажили у біг-бег, промаркували, відібрали зразок і чекаємо замовлення чергової партії комерційним відділом. А зразок віддаємо в лабораторію», — підсумовує Дмитро Толокновський.
Проходимо в приміщення, де готується робочий розчин для протруєння. Біля однієї із стін бачимо червоний агрегат, за формою схожий на бак або бочку. Відкриваємо кришку — в ємності субстанція яскраво-фіолетового кольору.
Дмитро Толокновський
виконавчий директор підприємства «Черлис»
«Це святе святих будь-якого насіннєвого заводу, на якому насіння протруюється. Головне тут рецепт і чітке слідування рецепту його приготування, щоб на поверхні насінини активних речовин залишилось рівно стільки, скільки потрібно. Хоча сам принцип простий: наносимо препарат, який захищає насіння — фунгіцид, і фарбу-прилипач, яка зв’язує активні інгредієнти і після прилипання до насіння допомагає йому скинути зайву вологу», — описує процес протруєння Дмитро.
Точно як в аптеці
Останній пункт нашої екскурсії — лабораторія. На перший погляд, все як в типовій лабораторії на будь-якому елеваторі: кабінети, столи, стелажі. На столах прилади і насіння. Перша локація, до якої потрапляємо — кімната, де перевіряються результати калібровки насіння.
Катерина Мирошніченко
менеджер з якості «Черлис»
«Як і на елеваторах, насіння ми приймаємо з поля і спочатку проводимо перевірку вхідної сировини. Але далі зерно очищається і калібрується, що вже є специфікою насіннєвого заводу. Після калібровки з кожного біг-бега береться проба — перевіряється маса 1000. Крім того, за встановленою процедурою, з кожних 5 бігбегів береться середній зразок: перевіряємо насіння на фізичну чистоту і схожість. Перевіряються також результати змішування насіння на лінії калібровки», — розказує нам наш новий гід, менеджер з якості «Черлис» Катерина Мирошніченко.
Помічаємо на стіні якусь інструкцію. Це схема, в якій вказана вся вхідна інформація — номер партії насіння, яке зараз знаходиться на лінії, кількість калібрів, норматив маси 1000 для кожного з них. Лаборант звіряє результати перевірки з цими даними. Якщо виявляє розходження — інформує начальника зміни.
Цікавимося, які поточні результати перевірки.
«Все чудово. З кукурудзою у нас ніколи не буває проблем. Ні зі схожістю, ні з чистотою», — запевнює Катерина Мирошніченко.
А щодо маси 1000 насінин, вона, взагалі в лабораторії фактично «проєктується» під конкретного клієнта. Перед відправкою насіння на лінію проводиться калібровка зразка в лабораторних умовах. Визначається маса 1000. Якщо вона менше 220 г — вносяться корективи в технологічний процес, частка дрібного насіння відсівається разом з некондиційним. Якщо менше 230 г , припустимо, 225 г — вирішується, чи знайдеться на таке насіння покупець. Тобто фактично лабораторія дає ТЗ на калібровку насіння.
Волога під контролем
Між іншим в лабораторії заводу аналізується і вологість насіння на всіх етапах виробництва — від прийомки сировини до фасування кінцевої продукції.
Вологість зерна визначають двома методами. За експрес-методом отримують результат вже за 2 хвилини. Крім того, відповідно ДСТУ, визнають вологість у сушильній шафі.
Чому це так важливо? У процесі протруєння вологість насіння може збільшуватись, а для насіння встановлений діапазон значень вологості, за межі якого виходити не можна.
Катерина Мирошніченко
менеджер з якості «Черлис»
«Тож перевіряємо вологість насіння «на вході», під час сушіння, а потім ще формуємо зразки вже висушеної кукурудзи чи соняшника для перевірки на схожість, чистоту і ту ж саму масу тисячі», — пояснює співрозмовниця.
За словами Катерини Мирошніченко, кожна партія насіння також проходить перевірку на генетичну чистоту. Зразки відправляються у Францію, де проводиться генетичний аналіз — перевірка батьківських і материнських генетичних компонентів.
Завершуємо огляд лабораторії в маленькому «ботанічному саду» — в невеликих прозорих ящиках бачимо зелені сходи. Це «кімната схожості». Катерина каже, що не кожна лабораторія може похизуватися тим, що в неї є така кімната — зазвичай насіння пророщується в термостатах. Тут же пророщують зразки в боксах, в якості субстрату використовують папір.
За її словами, в кожному боксі моделюються умови для пророщування певної культури. Наприклад, для пророщування соняшника — температура +25 °С, вологість — 50%.
«Перевірка схожості — це елемент сертифікації насіння. Для кожної культури встановлений певний рівень схожості. Для кукурудзи, наприклад, — не нижче 92%. Для соняшника — не менше 85%. Фермер має бути впевненим, що на полі отримає стабільні сходи», — резюмує Катерина Мирошніченко.
Наостанок, задаємо нашій візаві питання, яке сьогодні хвилює, мабуть, кожного аграрія: Якщо вже на початку березня в Україні стовпчик термометра наближається до 20 °C, яких результатів можна чекати восени?
Катерина Мирошніченко
менеджер з якості «Черлис»
«У цьому плані показовим був минулий сезон. Черкащина фактично опинилася в епіцентрі посухи. Урожайність у підсумку трохи просіла. Тим не менш, на роботі насіннєвого заводу це ніяк не позначилось, оскільки у нас зазвичай перевиробництво сировини. Думаю, і наступної осені все буде добре», — запевнює нас Катерина.
Костянтин Ткаченко, Валентин Хорошун, Latifundist.com
