В Україні скоро може лишитися менше мільйона корів, але молока буде більше

В «Асоціації виробників молока» серед причин скорочення виробництва молока називають багаторічну відсутність ефективної державної підтримки молочного скотарства, помножену на реалії війни.

Деякі господарства зі Сходу країни намагаються релокуватися на більш безпечні території, але через дефіцит підходящих приміщень мають змогу перевезти лише частину поголів’я.

Та й загалом аграрії страхуються і не хочуть вкладати гроші під час війни в такі складні і затратні проєкти як виробництво молока.

В присадибних господарствах скорочення поголів'я відбувається через те, що молоде покоління в більшості не хоче займатися молочним скотарством. Хоча поки що співвідношення ВРХ, яке утримується у приватних господарствах, до індустріального 58%/42% на користь домогосподарств. Пішла у минуле і практика закупівлі молока в населення, а там, де вона залишилася, за молоко-сировину пропонують ціни, які не дозволяють вийти на рівень рентабельності.

На 1 травня 2025 року в Україні налічувалося 2,18 млн голів великої рогатої худоби, з яких 1,15 млн — корови, що на 8% менше, ніж на аналогічну дату минулого року. Про це інформує Комітет з питань аграрної та земельної політики.

Війна змусила аграріїв багато що переосмислити. Обрізані логістичні шляхи спонукали подивитися на тваринництво як на спосіб переробки. Економічні труднощі — ставати ефективнішими.

За його словами, нині ринок саморегулюється і буде надалі саморегулюватися. Закриваються неефективні старі ферми. Але й в нові МТФ не багато бажаючих вкладатися. По-перше, у молочне скотарство досить висока точка входження. За підрахунками фахівців, інвестиції в одну корову складають близько $10 тис., 1000 голів — $10 млн. На ці гроші можна купити 2,5 тис. га земельного банку і мати зрозумілу дохідність свого бізнесу на відміну від тваринництва. Тобто заходити з нуля у виробництво молока — досить затратно і ризиковано.

Зовсім інша справа, якщо йдеться про агропідприємство, яке має достатній земельний банк, досвід у тваринництві, кормову базу, персонал.

Але для того, щоб ефективно розвивати тваринництво він вважає за необхідне чітко відмежувати його від рослинництва. Насамперед, створювати ринкове ціноутворення для кормів, аби не перекидати кошти з рослинництва у тваринництво і навпаки. Такий висновок було зроблено, виходячи з власного досвіду, адже історично так склалося, що в «ТАС Агро» тваринництво було в структурі кластерів. Фактично за результати і тваринництва, і рослинництва відповідав директор кластеру.

Виокремивши тваринництво як напрямок, частину неефективних ферм у «ТАС Агро» закрили. Тепер працюють над покращенням умов утримання дійного стада, генетикою та якістю кормів, адже саме вони займають левову частку у структурі надоїв. В результаті, якщо в сезоні 2023 року напрям молочне тваринництво був збитковим, то сезон-2024 закінчили з рентабельністю 18%. І це без капітальних інвестицій, лише із вкладеннями в селекцію, якісну сперму, корми. Плюс допомогла цінова кон'юнктура і інвестиції в персонал.

Інвестиції у тваринництво можна значно скоротити, відмовившись від надто дорогих систем на користь дешевших або вживаних. Все залежить від того, яку мету ставить перед собою власник. 30 л добового надою з корови, яких достатньо для виходу на прибутковість молочного бізнесу, можна мати, забезпечивши «базову» комплектацію ферми, вважає Олег Заплетнюк.

Директор компанії «Сій Добро», яка з 2014 року займається монтажем та обслуговуванням обладнання для тваринницьких комплексів, Микола Демчак каже, що за останні 15 років в Україні вдалося майже вдвічі збільшити продуктивність дійного стада (з 4,5-5 тис. літрів молока на рік від однієї корови до більш ніж 8 тис. літрів) саме завдяки покращенню умов утримання поголів'я та якості кормів.

Встановлення сонячних панелей дозволяє економити ще й на електроенергії. В літні місяці сонце дає більшу генерацію енергії, яка якраз іде на якісну вентиляцію корівників.

Ще однією важливою складовою для зростання рентабельності є якість кормів. За молоко екстра-ґатунку переробники платять більше, а жирність молока напряму залежить від породи корів та складання раціонів. В свою чергу, високопродуктивні породи корів треба забезпечувати високоякісними кормами з додаванням мікроелементів — солі, соди, крейди. Тоді вони зможуть віддавати молоко не дві лактації, а 4-5 і більше. Чим більше вони можуть доїтися, тим більше вигоди матиме підприємство.

При цьому мати власний цех з виробництва кормів завжди вигідніше, аніж купувати готові корми. І не лише з фінансової точки зору, але й з огляду на якість.

На питання, з якої кількості поголів'я треба задуматися над власним комбікормовим цехом, експерти відповідають, що оптимальне технологічне рішення можна знайти для будь-якої кількості корів.

Він наголошує на важливості присутності на ринку компанії-постачальника обладнання, оскільки виникають поточні питання, відбувається заміна рецептів, укрупнення підприємств.

За словами генеральної директорки «Асоціації виробників молока», Анни Лавренюк, в Україні близько 50% ферм потребують модернізації, яку потрібно зробити максимально швидкими темпами, аби бути конкурентоздатними на тлі існуючої цінової пропозиції.

Якщо ще кілька місяців тому через дефіцит молока-сировини і хорошу експортну кон'юнктуру переробники готові були пропонувати більше 19 грн за молоко екстра-гатунку, то протягом останніх двох місяців ціни коливаються в межах 16 грн. Для великої кількості малих і середніх підприємств, які мають 200-400 голів дійного стада, і які тільки починають свій шлях до модернізації, така ціна вже є питанням про виживання.

Саме по собі молочне тваринництво при надоях 30 літрів плюс вже є прибутковим напрямком, вважають учасники ринку. Нині для багатьох господарств це вже не є недосяжною метою. Але є ще органіка, яку треба враховувати під час розрахунків рентабельності молочної ферми.

Важливим є і соціальний аспект, адже тваринництво, попри автоматизацію, потребує більше робочих рук, ніж інші галузі сільського господарства. Це робочі місця, додатковий дохід для пайовиків.

«Гадз-Агро», до речі, з тих компаній, які зараз активно нарощують поголів'я. Тут планують збільшити молочне стадо до 6 600 голів.

Попри війну і скорочення поголів'я, експерти висловлюють стриманий оптимізм щодо подальшого розвитку молочного тваринництва в Україні. У відносно безпечних регіонах спостерігається збільшення кількості молочно-товарних ферм. Замість непродуктивних МТФ старого зразка, будуються нові тваринницькі комплекси, оснащені сучасним обладнанням. За підрахункам АВМ, станом на тепер не менше 40 господарств модернізуються і розширюються.

У промисловому секторі поголів'я молочного стада за рік збільшилося на 0,8% — до 382,4 тис. голів. В той час як у присадибному секторі скоротилася на 12% — до 770,9 тис. голів.Найбільше за рік поголів’я корів наростили сільгосппідприємства Львівської (9%), Тернопільської та Волинської (по 7%), Хмельницької (5%), Миколаївської, Вінницької й Київської (по 4%), Черкаської (2%), Полтавської та Чернігівської областей (по 1%).

Завідувач відділу податково-бюджетної політики «Інституту аграрної економіки» Леонід Тулуш свідчить, що за 10 років молочна карта України суттєво змінилася. Відбувається концентрація молочного скотарства.

За даними «Інституту аграрної економіки», з початку року щомісяця промислове поголів’я зростає майже на 1% (+0,8% у травні). Найкраще справи йдуть у Волинській, Миколаївській, Тернопільській областях.

Цілий ряд великих компаній протягом року заявили про плани нарощування потужностей з виробництва молока.

Наприклад, середнє поголів’я великої рогатої худоби в агропромхолдингу «Астарта-Київ», частка якої у внутрішньому промисловому виробництві молока становить 4%, у І кварталі 2025 року зросло на 6%, якщо порівняти з попереднім роком. На сьогодні дійне стадо холдингу налічує 29 тис. голів.

Середній удій молока на корову зріс до 28,9 кг на день. Загальне виробництво молока сягнуло 32 тис. т (+1% до січня-березня минулого року). Виручка сегменту тваринництва за перші три місяці 2025 року зросла на 26%, якщо порівняти з аналогічним періодом минулого року, — до 17 млн євро.

Компанія «Агропродсервіс», що на Тернопільщині, наразі має 6 молочних ферм. Дійне стадо наростили із 130 до 5200 фуражних корів голштинської і джерсейської породи. Упродовж 2024 року вийшли на добовий валовий надій 150 т у фізичному вираженні та продаж більше 165 т у заліку. За словами, економіста галузі ВРХ ПАП компанії Оксани Пелих, ще одна молочнотоварна ферма сьогодні повністю готова до запуску, але через карантинні обмеження, пов'язані із спалахом ящуру у Європі, її запуск відтерміновується. Група компаній Vitagro має 5,5 тис. голів дійного стада. Наприкінці минулого року вона розпочала будівництво нової ферми на 1,2 тис. голів у Хмельницькій області. Таким чином поголів’я сягне 6,7 тис. Про це повідомив генеральний директор ГК Vitagro Петро Лабазюк. Будівництво планують завершити до осені 2025 року.

У власне виробництво молока пішли і відомі переробники. Компанія «Волошкове поле» наприкінці минулого року оголосила про початок проєкту з будівництва власної ферми. Як раніше говорив гендиректор компанії Андрій Табалов, якісного молока-сировини завжди не вистачає.

Забезпечувати себе хоча б частково сировиною самостійно вирішили і в компанії «Провіант», до складу якої входить «Ічнянський молочно-консервний комбінат». Там планують збудувати потужності для утримання 4000 голів дійного стада.

Експерт із ефективного управління тваринництвом і власник «Велесової ферми» з Чернігівщини Михайло Травецький каже, що за останні два роки, близько половини дрібних ферм пішли в тінь або припинили існування. Частково через те, що багато людей виїхало за кордон, скоротилася клієнтська база. На його переконання, нині єдиний шлях бути ефективним для невеликого фермерського господарства — це створювати додану вартість шляхом переробки

Математика проста: за середньої собівартості виробництва одного літра молока близько 10 грн і середньої продуктивності дійної корови у присадибному господарстві 15-20 л, сільська корова заробляє на день всього 150-200 грн. Аби отримувати прибутки, на глибоке переконання, Миколи Травецького маленькі фермери повинні зайняти свою нішу — виробляти ексклюзивний крафтовий продукт. Сам він вже постачає свою моцарелу з молока породи сірої української (за його словами, їх молоко жирніше навіть за молоко джерсейських корів), до ресторанів і навчає колег-невеликих фермерів, як ефективно займатися переробкою і шукати клієнта.

Дуже суперечлива історія із дотаціями. З одного боку, власники корів кажуть, що якби держава більше заохочувала селян гривнею, то це пішло б на користь молочному тваринництву.

У 2022 році Постановою Кабміну № 918 була передбачена спеціальна бюджетна дотація для селян, які утримують від 3 до 100 корів. У 2025 році за цією програмою фермери можуть отримати 7 000 грн на одну корову, крім тих, хто вже скористався грошовою допомогою у 2024 році. Існують і обласні програми фінансової підтримки фермермерських господарств. Наприклад, у Чернівецькій області, за словами заступника начальника обласного управління ОДА Богдана Бойчука, за утримання трьох і більше тварин передбачено 2000 грн фінансової допомоги, яку можна отримати раз на два роки. Крім того, в Україні працюють міжнародні донорські програми.

На думку гендиректорки АВМ Анни Лавренюк, це дало поштовх для створення сімейних ферм або невеликих фермерських господарств, які реорганізуються з присадибного сектору вже в організований.

На її думку, це не буде мейнстрімом, не зможе замінити промисловий сектор, але з'явиться деяка частина більш продуктивних невеликих підприємств.

А от Михайло Травецький вважає, що дотації, навпаки, заважають розвитку.

Олег Заплетнюк також проти безкоштовного фінансування, оскільки воно заважає бути ефективним.

Розвиток молочного скотарства в Україні дуже схожий на розвиток американського молочного сектору і за чисельністю корів на одну ферму, і за структурою молочних ферм, вважають в «Інституті аграрної економіки».

Ганна Лавренюк звертає увагу на те, що останніми роками єдина категорія молочних ферм, які зростають у кількості і в частці утримуваного поголів'я в Україні, — це ті, які «виросли» з невеликих, мультиплікувалися і мають нині понад 1000 корів. Саме з за таких об'ємів починається більш-менш стабільна робота і менша залежність від волатильності ринку.

Співзасновник компанії «Тернопільський молокозавод» Віталій Ковальчук зізнається, що не вірить у масовий розвиток невеликих сімейних ферм як основи молочного бізнесу.

Молочне тваринництво — надзвичайно складний напрямок. Воно вимагає значних інвестицій, досвіду, взамін не обіцяючи швидких і великих прибутків. Натомість, через високий рівень волатильності змушує виробників молока постійно бути «в тонусі». Тому, на думку учасників ринку, далеко не лише ринкова кон'юнктура спонукає одних йти у виробництво молока, а інших відхрещуватися від нього за будь-яких умов. Михайло Травецький вважає, що багато чого залежить від власника тої чи іншої компанії, його особистої історії.

Скорочення поголів'я молочного стада не повинно лякати, адже визначальним критерієм стану будь-якої галузі є продуктивність, вважають в «Асоціації виробників молока»

За її словами, підвищення продуктивності — це саме той шлях, по якому має рухатися Україна в унісон з іншими передовими країнами-виробниками молока: США, Ізраїлем, Німеччиною…