І хочеться більше посіяти олійних, але дотримання сівозміни — золоте правило. Петро Лабазюк про конкуренцію з ОЕЗами, ситуацію з АЧС, будівництво індустріального парку та нової ферми
Джерело фото: VITAGRO
З генеральним директором групи компаній VITAGRO Петром Лабазюком зустрічаємося у суботу на базі Волочиського елеватора. «У вас вихідні бувають?», — питаємо. «Я і завтра на роботі. І в понеділок. А потім у вівторок питаю у хлопців: «А який сьогодні день?». Вівторок. А неділя коли була? На жаль, сім’ю бачу тільки ввечері», — відповідає він.
В групі триває «гарячий сезон»: збирають кукурудзу, овочі та фрукти, паралельно слідкують за розвитком озимих культур, щоб в зиму ввійшли у доброму стані, завозять будівельні матеріали на майданчик для нової ферми на 1,2 тис. голів ВРХ та працюють над проєктами з модернізації виробництва.
Сьогодні VITAGRO має 14 напрямків діяльності. Звісно, що про всі ми не змогли поговорити в рамках інтерв’ю. Тож обговорили цьогорічну збиральну кампанію, осінню посівну і погодні ризики для озимих культур, розширення напрямку вирощування овочів та фруктів. Запитали про новий індустріальний парк, який планують ввести в експлуатацію у 2026 році, про маржу переробки олійних та що стимулює групу продовжувати програму розвитку тваринництва.
Врожайність сої і кукурудзи — планова, на колосові вплинула спека
Latifundist.com: Їхала до вас на розмову і бачила в області поля з ще не зібраною соєю. Ви теж в процесі?
Петро Лабазюк: Ми також з 30 тис. га зібрали тільки 20 тис. га. Хоча станом на сьогодні (12 жовтня — прим. ред.) згідно графіку мали зібрати весь врожай бобової. В полі задіяно 97 комбайнів, в день збираємо по 1,3-1,4 тис. га. Показники врожайності планові. Але через затяжні дощі, які йдуть півтора тижні, мусили призупинити роботи.
Сьогодні на нараді прийняли рішення, що поки погода не дозволяє молотити сою, почнемо збирати врожай кукурудзи. Сою збиратимемо при кращих погодних умовах.
Я впевнений, що 15-20 днів такого періоду у нас є. Соя — це та культура, яка може навіть перезимувати в полі, аби тільки морози були. Як тільки сніг зійде — можна збирати. Але бажано не залишати на перезимівлю, бо є втрати по якісним показникам.
Latifundist.com: Згадали кукурудзу, з якою вологістю збираєте? Багато де навіть сушарки не запускають, бо збирають сухе зерно. Хоча це точно не про Захід України.
Петро Лабазюк: Агрономи звітують про 18-19%, але є кукурудза з вологістю 20%. Елеватори готові до приймання. Врожайність очікуємо непогану. Обмолот перших полів показав середню врожайність 13-14 т/га.
Latifundist.com: А що з соняшником?
Петро Лабазюк: Тільки одне поле залишилося не зібраним. Це пізній посів, але кошик і ніжка гарно тримаються, тому проблем не бачимо. Щодо врожайності, то кожен аграрій вам скаже, що мало.
У нас недобір приблизно 0,5 т/га. У заліку 3,3-3,4 т/га. Хоча були роки, коли отримували 4,2-4,5 т/га. Загалом не скаржимось, ціна на соняшник цього року тішить.
Latifundist.com: Спека вплинула? Хоча мені здається, що Хмельниччину вона не зачепила.
Петро Лабазюк: Чому? Посуха двічі зачепила наш регіон. У той період, коли пшениці і ячменю потрібно було наливатися, а це кінець травня-початок червня, у нас півтора місяці не було опадів. Температура повітря сягала +32-36°C. Спека висушувала поля, не давала культурам набирати ріст. Ріпак та цукровий буряк, які мають глибоку кореневу систему, менш стресово пережили цей період, а ось на колосових саме через посуху недобір врожаю 800 кг на тонні. Зерно щупле, легке. Маса тисячі не відповідає нормам, які б хотіли наші партнери, котрим ми продаємо зерно.
Latifundist.com: Більше фуражного зерна?
Петро Лабазюк: Так. Другого класу майже немає, третього — мало, більше четвертого. На початку збиральної кампанії ще було трохи третього класу. А потім під час збору спека і зерно погоріло.
Latifundist.com: Ви кажете, що цукровий буряк менш стресово переніс цьогорічну спеку. Яку очікуєте врожайність і які площі під цією культурою? Та й загалом, яка ситуація в регіоні з врожайністю, бо аграрії, наприклад, сусідньої Вінниччини очікують менший врожай саме через посуху.
Петро Лабазюк: Під цукровим буряком у нас 3,5 тис. га. Вже 900 га викопали. Є поля, з яких ми збираємо 76-78 т/га. Це непогана врожайність. Вчора спілкувався з аграріями-сусідами і вони мають плюс-мінус таку саму врожайність. У важливий для вегетації цукрового буряку період, коли він набирає вагу, в регіоні пройшли гарні дощі. В день випадало по 50-55 мм. Тому по буряку проблем немає. Аби тільки втрималися ціни на цукор.
Latifundist.com: Ціни на цукор менше тішать, ніж минулі два роки.
Петро Лабазюк: Так, ринок цукру сьогодні не прогнозований. Ще місяць тому ціна була 25 грн/т, два тижні тому — 18 грн/т, а сьогодні знову впала до 22 грн/т. Хоча ніби є тенденція до росту, але ніхто не може пояснити і зрозуміти, що відбувається з ціною. Ми, аграрії, на жаль, на ціну вплинути не можемо, але б хотілося, щоб вона була більшою.
Нам треба купувати техніку, давати землі те, чого вона потребує, ті ж самі добрива. Я коли сину кажу, що землю теж треба лікувати, він у мене запитує, а як це?
Latifundist.com: Що відповідаєте?
Петро Лабазюк: Що земля — це живий організм. Вона має легені, судини, дихає. Коли ти будеш в неї вкладати, давати правильне живлення, лікувати, вона віддасть скільки потрібно. На жаль, є аграрії, які намагаються на цьому економити. А треба не економити, а оптимізувати. Ми теж кожного року передивляємося, які витрати можна оптимізувати.
Latifundist.com: Проводите аналізи ґрунтів…
Петро Лабазюк: Аналізи ґрунтів — це святе. Це як водію закрити очі — кудись він заїде. Так само і сьогодні не робити аналізи. Як працюємо ми? У нас є дослідницький відділ і ми пишаємося тим, скільки вже напрацювали інформації по результатам цих дослідів. Зараз ми ці результати закладаємо у стратегію осінньої посівної 2025. Тобто ми знаємо, яке насіння краще закупити, яким методом проводити посів, яке живлення дати.
Осіння посівна: ризики для посівів ріпаку
Latifundist.com: Запитаю про осінню посівну. По дорозі до вас бачила, що ріпак у гарному стані, має широке, гарно розкрите листя.
Петро Лабазюк: Ви міркуєте, як журналіст. А для агровиробника великий листок на ріпаку — це вже ризик. Ми, наприклад, вже двічі по ріпаку працювали регуляторами росту. Призупиняємо таким чином його ріст. Бо якщо буде приморозок і не буде сніжного покрову ризикуємо втратити врожай. Тому великий листок — не показник. Для нас важливі гарні сходи та оптимальний розвиток листка, щоб він був не сильно розкритий. І якщо треба буде працювати третій раз регуляторами росту, то ми будемо це робити.
Latifundist.com: Враховуючи, що ви відкрили завод з переробки олійних, припускаю, що посіви під ріпаком збільшили?
Петро Лабазюк: Збільшили, але дотримуємося сівозміни. Землю не надуриш. Будеш сіяти 2-3 роки поспіль одну культуру, яка не є попередником перед наступною — матимеш проблеми.
Це і різні захворювання, і нижча врожайність, і виснаження ґрунту. А ми ж обіцяли пайовикам, що будемо слідкувати за якістю землі. Тому на наступний рік збільшуємо площі і під ріпаком, і під соняшником, але згідно сівозміни. По соняшнику додали більше 1,2 тис. га. А по ріпаку приблизно в тих самих межах — плюс 200-300 га.
Дійсно, нам важливі ці культури через те, що відкрився власний ОЕЗ. Поряд сусіди, які теж переробляють олійні. І хотілося б більше посіяти, але дотримання сівозміни — це наше золоте правило. Агрономи дуже уважно до цього питання ставляться.
Latifundist.com: А по пшениці?
Петро Лабазюк: Пшениця для нас стратегічний продукт, адже маємо 38 тис. пайовиків. З точки зору прибутку великим агрохолдингам краще, аби пайовики брали кошти за свої паї. Але особисто я хочу, щоб брали саме зерном. Чому? Бо для мене це показник, що Україна живе. Що в селі є життя, що люди тримають худобу.
А коли земельний відділ приходить і показує статистику, що об’єми зерна для видачі пайовикам зменшуються, ти розумієш, що населення з села виїжджає. Для мене, як для українця і господарника зі стажем більше 20 років, це трохи болісно. Ну і плюс пшеницю ми сіємо, бо у нас є свинарство і птахівництво. Тому на наступний рік збільшуватимемо посіви на 750 га.
Переробка олійних: конкуренція в регіоні та ціна на олію
Latifundist.com: Експортуєте продукцію через глибоководні порти?
Петро Лабазюк: Цей рік переважно йшли через глибоку воду. Для нас це зручно і звично, адже до повномасштабного вторгнення весь наш експорт йшов Чорним морем. Нам вигідніша логістика звідти. А західні кордони, враховуючи, як віднеслися до нашого експорту польські сусіди… Десь я їх зрозуміти можу, бо трохи вплинули ми на їх цінову політику, але висипати зерно на землю — цьому виправдання немає. Я б в житті з зерном не зміг так вчинити. Тому переважно сьогодні ми возимо залізницею до портів Великої Одеси, а там суднами в країни, які готові в нас купувати.
Latifundist.com: Цього року VITAGRO збільшила потужності переробки олійних до 500 т/добу. Ви вже сказали, що хотіли б збільшити площі під олійними, але сівозміна не дозволяє. То наскільки закриваєте потреби ОЕЗу власною сировиною?
Петро Лабазюк: Певну частину сировини ми все-таки купуємо.
Latifundist.com: Але конкуренція досить висока, враховуючи, що поряд працюють ОЕЗи «Кернел», «ОККО», «Епіцентр-Агро» будує свій мільйонник.
Петро Лабазюк: Конкуренції боїться той, хто нічого не робить. А наша команда готова працювати 24/7. Відверто кажучи, маю потужну команду, з якою готовий гори гатити і знаю, що вони не підведуть. Якщо є з ким працювати, ніяких перепон і страхів немає. А коли розумієш, що немає кому підставити плеча, тоді є сумніви.
Насправді, я не вбачаю великої конкуренції з тими гравцями, яких ви перерахували. Вони мають власні площі обробітку, своїх покупців. А в нас свої площі і свої покупці. Ми більше покладаємося на власну переробку, бо додана вартість дасть нам можливість бути ефективнішими в цьому бізнесі. Якщо на соняшнику не заробили, то на переробці віримо, що 10-30$/т заробимо. А це дозволить далі будуватися, розвиватися, збільшувати заробітну плату працівникам.
Latifundist.com: Цього року вигідніше експортувати ріпак, ніж переробляти. Ви новий врожай переробляєте?
Петро Лабазюк: Так, зараз ОЕЗ працює на ріпаку, а в кінці жовтня переходить на соняшник. По цифрам поки нічого не можу сказати, тільки під кінець місяця будемо аналізувати економіку. Але в прибуток вийдемо. Звісно, що про минулорічні заробітки мова не йде. Вартість ріпаку непогана на ринку, а ціна на олію залишилися на попередніх рівнях.
Latifundist.com: Зараз більшість ОЕЗів страхуються і ставлять обладнання під переробку відразу трьох культур. Плануєте переробляти сою в майбутньому?
Петро Лабазюк: Ми теж шукаємо варіанти модернізації, щоб переробляти три культури. Наразі технічний відділ вивчає разом з керівництвом ОЕЗу це питання. Впевнений на 90%, що ми втілимо цей проєкт в життя. Там потрібна невелика модернізація. І якщо фінансисти і економісти доведуть, що переробка сої цікавий і перспективний напрямок, то будемо робити реконструкцію. Завод не повинен стояти. Люди мають працювати.
Переробка м’яса: індустріальний парк до 2026 року
Latifundist.com: Ви також йдете у новий для себе напрямок — переробку м’яса.
Петро Лабазюк: Так, плануємо побудувати індустріальний парк. На майданчику поступово будуть будуватися цехи забою та обвалки свинини, потім курятини та яловичини. Далі плануємо побудувати цехи з переробки та фасування м’ясної продукції. Дай Бог, аби вистачило людського ресурсу. На жаль, нікому працювати. Це ми бачимо по тих підрядниках, яких по тендерам залучаємо на будівництво. Але не дивлячись на це, плануємо запуститися у 2026 році.
Молочне тваринництво: збільшення поголів’я ще на 1,2 тис.
Latifundist.com: У продовження теми тваринництва, компанія також планує побудувати додаткові корівники, щоб завести нове поголів’я. На якій стадії цій проєкт?
Петро Лабазюк: Ми вже завершили розробку проєкту зі збільшення поголів’я ВРХ на 1,2 тис. Це на додачу до 5,5 голів дійного стада, які вже маємо. Наразі закуповуємо будівельні матеріали на майданчик, шукаємо обладнання. Будівництво запускаємо в перших числах листопада.
Latifundist.com: Які фактори спонукають до розширення? Досі існує стереотип, що молочне тваринництво — це більше про соціальну складову, робочі місця в селі.
Петро Лабазюк: Ми бачимо перспективу у молочному скотарстві. Молочні продукти — це ті продукти, які завжди будуть на столі українців. А в нас через війну багато втрачено молочних ферм у східній та південно-східній частинах України. Хоча споживання молочної продукції там теж є. Тому ми плануємо і далі розширювати цей напрямок. І так, ви праві, це ще й робочі місця в селах. Чому молодь виїжджає? Бо немає роботи. А в нашому новому доїльному комплексі має бути 48 чоловік обслуговуючого персоналу. Гарні умови праці, чисті цехи та доїльні зали. Хотілося б, щоб молодь приходила працювати до нас. Ми надаємо гідну заробітну плату. Доярки отримують 25-30 тис. грн в залежності від надоїв, а надої ми навчилися отримувати гарні.
Latifundist.com: Молоко виробляєте екстра-класу?
Петро Лабазюк: Так, 90% молока — екстра-класу. Це знову-таки про вартість. Бо екстра-клас дає найвищу ціну, а це заробітна плата для доярок. Тому вони зацікавлені, щоб молоко було з високими показниками.
Latifundist.com: А надої які у вас?
Петро Лабазюк: Там, де поголів’я молодше і продуктивніше, отримуємо 42-43 л. А є корови старшого покоління, які дають 26-28 л. Але якщо оцінювати в цілому по підприємству, то надої вище середнього. Звісно, що сьогодні можна вирізати малопродуктивну ферму, але ж це робота для 25-27 працівників, жителів села, де ця ферма знаходиться.
Тому ми йдемо іншим шляхом — омолоджуємо поголів’я і за рахунок власного стада. Розглядаємо закупівлю нетелів у наших європейських друзів. Чотири роки тому привезли з Австрії 680 голів нетелів і зараз маємо гарні показники за рахунок того, що відтворюємо власне поголів’я.
Latifundist.com: З якими молокозаводами працюєте?
Петро Лабазюк: З «Дубномолоко», «Галичиною» та з «Новоушицьким молокозаводом». У нас ферми розкидані по області. Відстань десь по 300 км. Мусили порозкидати, бо молокозаводам було логістично невигідно їздити. А зараз і для нас ефективно, і для них. Коли ми маємо 2-3 заводи, то можемо торгуватися по ціні.
Свинарство: біобезпека у першу чергу
Latifundist.com: Яка ситуація з АЧС в регіоні?
Петро Лабазюк: Не чув, щоб у когось в регіоні виявили це захворювання. Ми максимально серйозно ставимося до цього питання. Для порівняння, декілька років тому я їздив в штат Айова, бо мені сказали, що саме там найкращий підхід до свинарства в США. І що я побачив? Немає ніяких санітарних зон, санбар’єрів, собаки бігають по території. Вони непогані, продуктивні, але чогось такого, що нам хотілося б у них перейняти, чи у чому ми менш технологічні я там не побачив, скоріше навпаки.
На наших свинофермах дотримання біобезпеки — в першу чергу. Це огорожа, відеоспостереження, інструктажі з працівниками, санбар’єри. В нас автомобіль з комбікормом не заїде на територію поки не пройде дезобробку. Працівники всередину не зайдуть, поки не пройдуть дезобробку. В нас працівники не мають права заносити власні продукти харчування. Ми все закуповуємо і годуємо їх на місці. Підписуємо з ними договори, що вони не мають тримати вдома свиней. Намагаємося всіма способами убезпечити себе.
Latifundist.com: Що думаєте про вакцину проти АЧС в’єтнамського виробництва?
Петро Лабазюк: Так, за вакцину чули. Але ж як працюють аграрії? Спробували, отримали результат і тільки тоді повірили. Воно ж поки на рівні чуток ходить.
Звісно, що було б добре, якщо б була винайдена вакцина, яка допомагає боротися з цією бідою. Колеги-фермери несуть шалені збитки. Ми, до речі, вже давно вибудували стратегію не зосереджувати на одній фермі велику кількість поголів’я — розкидаємо територіально по 2-3 тис. Ви уявіть, якщо зайде ця біда на ферму, де 10 тис. голів стоїть? Страшно подумати. Тому основне — це біобезпека, плюс надіємося на порядність працівників.
Сади, збільшення площ під овочами та співпраця з АТБ
Latifundist.com: Одним із багатьох напрямків VITAGRO є виробництво фруктів, ягід та овочів. Буквально вчора у ваших садах спостерігали за збиранням яблук. Робочих рук вистачає?
Петро Лабазюк: Не вистачає. Наприклад, станом на сьогодні на збір врожаю нам треба 350-400 чоловік, а ми маємо 280-300. І це при тому, що вже возимо з сіл за 80 км від садів. На жаль, з війною село вимирає.
Latifundist.com: Загалом, як виникла ідея закласти сади?
Петро Лабазюк: Збори в селі. Дівчата кажуть, що хочуть на роботу. Ну так ваші ж чоловіки вже у нас працюють. А вони: «Ми теж хочемо роботу». Добре. Зібрали команду, посадили сади. Дали дівчатам роботу. Вчора з ними бачився. Деякі з нами вже по 7-10 років працюють. Ми спілкуємося, жартуємо. Я кайфую від цього.
Весною, коли цвітуть і гудять бджоли — ці сади моя казка. Ходиш садом, дихаєш повітрям, сповненим ароматами і виникає бажання жити далі і ще більше працювати.
Чому ми повинні їсти польське яблуко, яке обробляється 18 разів на рік, коли наше обробляється тільки 6-7 разів? Бо маємо ще багато ручної роботи. Хоча реальність нас теж спонукає більше переходити на механізацію.
Latifundist.com: На сортувально-зберіагальному комплексі нам розповіли, що ви працюєте з АТБ. Як давно?
Петро Лабазюк: АТБ є найбільшим нашим покупцем. З ними працюємо вже близько 7 років. Це успішні проєкти. Прямі і прозорі продажі. Ми задоволені співпрацею. Окрім фруктів, мережа у нас закуповує борщовий набір. В невеликих масштабах ми вирощуємо моркву, буряк, цибулю.
Latifundist.com: В Україні ви також є одним із найбільших виробників голонасінного гарбуза.
Петро Лабазюк: Так, щороку закладаємо 2,5 тис. га під гарбузи. Ми їх молотимо, вимиваємо насіння, яке потім відправляємо на сушильні столи, очищаємо, калібруємо. А далі поставляємо його в ЄС, де з нього роблять гарбузову олію і ліки, які продаються в Україні. Використовується це насіння також в борошномельній і кондитерській промисловості. Маємо гарну команду, всю необхідну техніку, підібрали насіннєвий матеріал, тому сьогодні врожайність складає біля 700 кг з гектару в сухому залишку.
Latifundist.com: Чи плануєте збільшувати площі під овочами?
Петро Лабазюк: Якщо в цьому році під овочівництвом у нас 40 га, то на наступний рік закладаємо біля 60 га.
Але збільшуємо з ризиком для себе: чи зможемо під час збору врожаю залучити певну кількість людей. Хоча, повторюся, поступово механізуємо роботу, купуємо нові комбайни на збір цибулі, буряку та моркви.
Ризикуємо, збільшуючи площі, але для нас це ще й соціальний проєкт. Частину овочів ми віддаємо на школи та ЗСУ.
Latifundist.com: Скільки ваших працівників долучилися до лав ЗСУ?
Петро Лабазюк: Близько 700 чоловік. Чекаємо їх всіх додому. Жоден військовий, який працював у нас, після повернення з війни не залишається без роботи. Їм зараз потрібне спілкування, адже держава не може всіх забезпечити психологами. Тому цю функцію певною мірою виконують співробітники. Бо тут у хлопців є колектив, є підтримка, живе спілкування. І вони адаптуються потроху. Саме ці хлопці сьогодні є ініціаторами збору коштів для побратимів. Ми максимально долучаємося до військових зборів, закуповуємо автомобілі, дрони, радіостанції тощо. Багато спілкуємося з військовими, знаємо їх потреби.
Latifundist.com: Говоримо з вами у суботу. Взагалі маєте вихідні?
Петро Лабазюк: І завтра на роботі. І в понеділок. А потім у вівторок питаю у хлопців: «А який сьогодні день?». Вівторок. А неділя коли була? На жаль, сім’ю бачу тільки ввечері. Колись я з батька сміявся, коли він приходив додому, сідав у крісло і засинав відразу. Сьогодні я це успішно повторюю. Що мені додає енергії? Село, наші традиції. Хлопці, які боронять державу. Вони повинні бути впевнені, що у них міцні тили, що з їхніми сім’ями все добре. Саме військові своїми діями спонукають нас тут, в тилу, теж боротися і йти до перемоги.
