Країна-житниця нарощує імпорт жита. Чи проглядається перспектива зміни тренду
Джерело фото: Latifundist.com
У 2025 році жито стало однією з найобговорюваніших нішових сільгоспкультур в Україні. Аграрії тримають жито в сівозміні, трейдери включають його до прайс-листів, тоді як переробники тестують імпорт польського зерна і борошна. Вирощеного в Україні поки впритул вистачає на споживання, але в прогнозах — перетворення України на імпортера жита. Чому так виходить — в огляді Latifundist.com.
Дисбаланс — слово, яке добре описує ринок жита
«Покупець на жито, де ти є? Задовбав, фермер дзвонить, просить допомогти продати його жито. Я зараз тимчасово не купую, бо завод, з яким я працював, закривається і продається. Фермер хоче продати жито, і не проти, щоб ми заробили гроші. Де ти, є, я тебе шукаю, саме тебе», — емоційно перепитує в фейсбуці хмельницький трейдер Марк Кишкар.
Господарство «Вега Агро» з Житомирщини вирощує щосезону близько 2 тис. т жита, розповідає заступник директора компанії Сергій Мартиненко. Переробники купують не всякий врожай, бо найкраще борошно виходить із зерна з показником числа падіння Хагберга від 200 і вище. В цьому сезоні опади «повимивали» в Житомирській області це число, і в середньому у місцевих господарств воно складає близько 100 одиниць, в «Вега Агро» — до 120.
Тому трейдер поки шукає кращі варіанти в Київській та Волинській областях. Натомість в Житомирській, Вінницькій та Рівненській торгівля неактивна. Загалом, жито з високим числом падіння охоче скуповують, тоді як зерно з нижчим показником зберігається у фермерів.
«Подекуди дають 15 тис. грн/т з доставкою на завод. Вибирають по якості, а не по ціні, і дають таку премію за число падіння 250-260. За жито нашої якості пропонують 12 тис. грн/т. Але це не проблема — покупці зараз понабирають найкраще, а потім прийдуть і до нас»
Попри ріст інтересу покупців, «Вега Агро» не збирається суттєво збільшувати площі під житом, вони кожного року плюс-мінус стабільні. Господарство слідує за сівозміною, розрахованою його агрономічним відділом.
Ціни на жито зараз високі і мають тенденцію до росту, підтверджує зернотрейдер Ярослав Петровський. Цьому сприяє стабільний попит переробників на внутрішньому ринку, плюс суттєві обсяги йдуть на харчування Сил оборони України. Посівні площі під житом скорочуються, а фермери зазвичай притримують врожай, сподіваючись на ріст цін. В портфелі трейдера жито є однією з багатьох сільгоспкультур. Як тільки воно перестане рахуватися — це не стане трагедією, підприємець просто закуповуватиме щось інше.
«Полтава Транс-Трейд» працює з житом з минулого сезону, відколи його ціна виросла з 6–7 тис. грн/т до 10-13 тис. грн/т, розповів власник компанії Максим Кот. Зараз ця культура вигідна для трейдингу, очікується збільшення посівних площ та попиту з боку покупців. Але невідомо, скільки триватиме ця тенденція.
«На просо такий самий тренд, і на сорго. Але просо ніхто не сіяв, хоча рік тому воно було по 6 тис. грн/т, а тепер по 10 тис. грн/т. І все одно його ніхто не сіяв у цьому році, хоча його мало і вже черга покупців стоїть. Якщо ви зараз бачите якийсь тренд — далеко не факт, що він буде в наступному сезоні», — розмірковує Максим Кот.
Він не впевнений, що поточний інтерес до жита спонукатиме аграріїв сіяти більше. Переробників в Україні більше не стає, а діючі заводи працюють з цією культурою по кілька днів, а не постійно. Крім того, не всі вміють вирощувати якісне жито. Зерно з числом падіння до 80 одиниць переробник чи трейдер не купить взагалі. Воно не придатне для харчування людей, його можна лише продати на корм худобі. Це максимально невигідно, тому що фуражна пшениця коштує 8 тис. грн/т проти 12 тис. грн/т, які хоче отримати фермер за вирощене жито.
Поки фермер тримає врожай, виробники харчових продуктів тестують імпорт жита з Польщі. Минулого року так робив «Столичний Млин», розповідає його комерційний директор Костянтин Ігнатенко. Тоді питання імпорту залежало від ціни і якості польського жита, і в цьому році вже доступні партії, що виграють в українських аналогів.
«Наші виробники хотіли трохи заробити, коли на ринку України був дефіцит жита. Пропозиція з Польщі стала фактором зниження ціни. І вже зараз в Україну заїжджає польське жито, дешевше 12 тис. грн/т з доставкою до виробництва. Ця цифра — психологічна межа, після якої з'являється сенс імпортувати»
Проте польський імпорт повністю не замінить українське зерно, оскільки головним ринком збуту для Польщі є Німеччина, додає він. Польське жито не завжди вигідніше за українське, і доцільність імпорту кожної партії треба оцінювати окремо.
Баланс споживання нульовий, але в реальності жито треба імпортувати
Восени 2024 року, під цьогорічний врожай, в Україні посіяли озиме жито на 68,6 тис. га, або у 2,4 раза менше в порівнянні з довоєнним 2021 роком, нагадує директор «Спілки Борошномелів України» Родіон Рибчинський. Виробництво жита теж скорочується рік від року:
- 593 тис. т у 2021-2022 маркетинговому році (МР);
- 314 тис. т — 2022-2023 МР;
- 231 тис. т — 2023-2024 МР;
- 217 тис. т — 2024-2025 МР;
- 189 тис. т (прогноз) — 2025-2026 МР.
При цьому у 2021 році харчове споживання склало 330 тис. т, а кормове — 40 тис. т. За роки повномасштабної війни фонд споживання скоротився до 186 тис. т харчового споживання і 6-7 тис. т кормового у 2025 році. Враховуючи перехідні залишки, у 2025 році імпорт очікується близько 20 тис. т імпортованого жита і 9 тис. т житнього борошна.
Попри офіційні цифри, без імпорту реальний баланс по житу був би від'ємним, додає він. Частину врожаю використають як насіння, частина піде на харчову переробку, наприклад, для виробництва спирту. Близько 5-6 тис. т будуть втрачені при зберіганні. Крім того, деякі сорти мають хорошу продуктивність, але погано підходять для переробки в борошно і виробництва хлібу.
На додачу, жито є допустимою зерновою домішкою в зерні пшениці. Експортерам офіційно дозволено додавати 5-7% жита в партію пшениці як зернову домішку, і постачати суміш за кордон як пшеницю. Поки жито було дешевим, його експортували саме так, в суміші з пшеницею. Але з поточними цінами так реалізують лише жито, непридатне до харчової переробки.
Відповідно, є два шляхи коригування дефіциту пропозиції жита на українському ринку, пояснює Родіон Рибчинський. Це імпорт польського зерна чи борошна, про що вже веде інтенсивні перемовини ряд підприємств, особливо Західної та Центральної України. Загалом вони вже підготувались отримувати польське борошно чи жито.
«Інший шлях — посіяти більше озимого жита. Асоціація оцінює, що на поточний сезон озимим житом засіють десь на 5 тис. га більше, тобто максимум 73 тис. га. Це не ті цифри, які виправлять баланс, тому що все буде залежати від майбутньої врожайності, як жито перезимує, які умови весною будуть. Спеціалізовані господарства не будуть суттєво коригувати посівні площі. Ті, хто часто міняє культури — хтось вгадає з житом, хтось не вгадає, але вони погоду не зроблять»
Різкого росту площ під житом не буде ще і через обмеженість посівного матеріалу, пояснює експерт. У виробників вже немає насіння, щоб покрити можливий попит. Насіннєві компанії, особливо іноземні, планують графік отримання насіння на кілька років вперед. Враховуючи динаміку на зменшення посівних площ, менеджмент заводів не стане замовляти, умовно, 500 т насіння замість 200 т торік.
За даними Родіона Рибчинського, великі гравці ринку значно раніше виконали заявки на насіння жита, і зараз в них просто немає посівмату. Тому деякі фермери і хотіли б досіяти озимого жита, але якісного насіння немає. Наявна друга, третя чи п'ята репродукція насіння, використання якої негативно відобразиться на кількості та якості врожаю.
«Жито — культура, яка знаходиться у двох іпостасях. Коли його багато, воно знецінене і дешеве. Тоді всі, хто його посіяв, плюються і обіцяють більше не сіяти. Або його дійсно посіяли мало, і воно коштує дорожче за продовольчу пшеницю. Вже другий сезон поспіль жито знаходиться в стадії невеликого дефіциту посівмату»
Він нагадує минулий сезон, який для жита закінчився великим дефіцитом. Тому в поточному сезоні аграрії почали активно купувати насіння на початку сезону. Майже всі ключові виробники зробили запаси, і зараз активність закупівлі знизилась. Проте оцінюючи продажі насіння, у 2025/2026 МР посіють багато озимого жита. Тому наступного сезону ринок може знову коливатися з однієї крайності в іншу, коли жита буде багато, а аграрій намагатиметься якось його продати.
Точка рівноваги ринку — жито, дорожче за фуражну пшеницю
Родіон Рибчинський зазначає, що в України є два шляхи повернення до самозабезпечення житом, проте в поточних умовах жоден, на жаль, не буде ефективним. Стимулювати фермера вирощувати більше жита може здорожчання готової продукції, в якій використовується жито або житнє борошно.
«Ми можемо піти чисто ринковим механізмом, коли через подорожчання споживач звикає, що житній хліб — це хліб преміальний. Він платить за нього значно дорожче, і сільгоспвиробнику стає цікаво працювати з цією культурою. Але є психологічний аспект: в Україні звикли, що хліб має бути відносно дешевим»
Другий варіант — допомога фермерам від держави. Це спеціальні програми кредитування, зменшення податкового навантаження напряму від уряду або через донорські організації. Зараз є кілька варіантів співпраці в цьому напрямку, в тому числі з продовольчою організацією ООН ФАО.
«Але давайте об'єктивно. Перший варіант довгий і складний, емоціонально, фінансово і психологічно. Житній хліб в Україні — це частина сакрального елементу ментальності, і населення не зрозуміє різкого здорожчання хліба. А другий варіант ще складніший, бо в нас війна і підтримка потрібна військовим. Тому я не бачу однозначного рішення цієї проблеми», — наголошує Родіон Рибчинський.
Не допоможе і пільгове кредитування оборотних коштів для переробників, щоб вони могли закуповувати сировину в періоди, коли та найдешевша. Переробник може вибирати найякісніше жито і торгуватись за партії на внутрішньому ринку лише за умови, що на ньому достатня пропозиція. Коли заводу потрібна, умовно, тисяча тонн жита, і на ринку доступна та ж тисяча, але невідповідної якості — він вимушений дивитись в бік імпорту.
Виробник сіє жито і не знає, чи буде ціна вищою за собівартість вирощування, додає Костянтин Ігнатенко. Нестабільність і незрозумілість ринку відлякують аграріїв від цієї культури. Збалансувати його можна саме за умов, що жито в жодному випадку не буде дешевшим за фуражну пшеницю. Як тільки воно стає дешевшим — аграрії експортують жито як зернову домішку до пшениці, скорочуючи його запаси на внутрішньому ринку. Останні два роки це правило виконується, але аграрії все одно не поспішають заходити в цю непередбачувану культуру, констатує експерт.
Олексій Козаченко, Latifundist.com
