Як працюють R&D-центри МХП, ІМК, Західного Бугу, Контінентал та АГРОТРЕЙД. Стан агроосвіти та готовність до спільних досліджень

Прикладна аграрна наука в Україні майже повністю перейшла в R&D агрохолдингів, розказує доктор с.-г. наук і СЕО BioNorma Ярослав Чабанюк. Ми запитали у МХП, «Контінентал Фармерз Груп», ІМК, «Західного Бугу» та «АГРОТРЕЙД», які напрями досліджень для них сьогодні пріоритетні, яку практичну вигоду вони отримують і як формують команди спеціалістів. Окремо про те, що відбувається із аграрною науковою освітою та чи готові холдинги ділитися даними й об’єднувати зусилля у спільних R&D-проєктах, на чому часто наголошує під час своїх виступів операційний директор «Контінентал» Костянтин Шитюк.

R&D «Західного Бугу»: сотні сортів і буряк під strip-till

Третій рік у «Західному Бузі» вивчають диференційований посів цукрового буряка — перспективну, але поки що недостатньо досліджену тему, зазначає Дмитро Кисельов, заступник директора з рослинництва. Крім того, компанія першою в Україні почала сіяти цукровий буряк за технологією смугового обробітку ґрунту (strip-till). Результати експериментів виявилися цікавими, тож наступного року близько 20% площ буряка засіють за цією технологією.

Втілити ці нововведення було б неможливо без наукових досліджень. Уже чотири роки у «Західному Бузі» працює «Центр аграрного розвитку», який поєднує R&D-напрямок, внутрішнє та зовнішнє навчання, а також агрономічний супровід.

У межах досліджень компанія має декілька стаціонарних демо-полігонів із міні-плотами — невеликими дослідними ділянками, закладеними за методикою польового експерименту. На них тестують препарати, добрива, сорти, гібриди та окремі елементи технологій вирощування. Варіанти, які показують найвищу ефективність переносять у виробництво. Кожен такий варіант відпрацьовується на площах від 30 до 100 га у повторностях.

«Ми вивчаємо вузькі місця нашої технології. Якщо є проблема, то шукаємо оптимальний спосіб її вирішити. Друга частина досліджень стосується препаратів: порівнюємо їх із нашими базовими. Вони мають бути або дешевшими при такій же ефективності, або ефективнішими при однаковій ціні», — пояснює Дмитро Кисельов.

Окремий блок досліджень — сортові випробування. Щороку компанія тестує від 70 до 100 сортів і гібридів озимого ячменю, м’якої та твердої пшениці, ріпаку, сої, кукурудзи і цукрового буряку. Для всіх сортів пшениці та сої підбирають індивідуальні сортові технології вирощування.

З цікавого, разом із BioNorma працюють над проєктом зі створення локальних (аборигенних) інокулянтів для сої. Для цього виділили локальні штами Azotobacter і Bradyrhizobium japonicum, аби підтвердити або спростувати гіпотезу, що саме аборигенні штами забезпечують ефективнішу симбіотичну азотфіксацію. Такі дослідження тривають другий рік.

Інший напрямок, який ведуть спільно з BioNorma та Life Biochem, дослідження лежкості цукрових буряків у кагатах та як біологічні препарати впливають на зменшення кагатних гнилей під час тривалого зберігання. Цього року компанія завершує цикл досліджень, закладених на 50 тис. т буряка з відібраними формуляціями.

«Наші результати показують істотне зменшення втрат цукристості й ваги коренеплодів. Тому наступного року ця обробка стане обов'язковою для всіх кагатів тривалого зберігання — це 300–400 тис. т буряка, вирощеного «Західним Бугом». Можливо, технологію поширимо й на сировинну зону, а саме фермерів, які постачають буряк на «Радехівський цукровий завод», — каже Дмитро Кисельов.

Але не будемо розкривати всі карти. Більше про це та інші цікаві дослідження в «Західному Бугу» Дмитро Кисельов розповість вже 5 грудня на конференції «Агроінновації 2025».

R&D МХП: живлення, густоти та адаптація під вимоги ЄС

У всіх українських агрохолдингів, які мають власні R&D-напрями, перелік досліджень приблизно однаковий. Це ЗЗР, мікробіологічні препарати, живлення, випробування сортів і гібридів, норм та способів висіву тощо, розповідає Олександр Деревянченко, головний технолог «Західного Хабу МХП».

Якщо брати R&D МХП, то він найбільше сфокусований на трьох напрямках: живлення, оптимальні густоти посіву та пошук ефективних ЗЗР, синхронізованих з вимогами законодавства ЄС. Якщо, наприклад, традиційно озимі культури підживлюють навесні по мерзлоталому ґрунту, то в МХП вивчають доцільність осіннього підживлення, зокрема, яку форму і норму добрив застосовувати, щоб отримати сильні рослини у осінньо-зимовий період.

Активно експериментують і з густотами. За допомогою систем точного землеробства визначали на полях продуктивні та непродуктивні зони. У продуктивних збільшують густоту висіву, а в непродуктивних навпаки зменшують. Аналогічний підхід застосовують і до внесення добрив. За словами Олександра Деревянченка, у середньому така система дає +350–500 кг/га прибавки врожайності без втрат у слабких зонах.

«Раніше висівали 500 тис. насінин ріпаку й прагнули отримати 4 т/га. Зараз сіємо 350–380 тис., фактично виходимо на густоту 220–250 рослин, бо десь посуха, десь втрати. Але врожайність лишається тією самою — 4 т/га. Тому виникає питання: якщо ґрунт якісно підготовлений, чи потрібно сіяти 350 тис., коли на фактичних 220 ми маємо той самий результат?», — запитує він.

Аналогічна ситуація і з пшеницею. Раніше в МХП висівали близько 4 млн насінин/га (5–6 млн наприкінці посівної). Минулого року норму зменшили до 2–2,2 млн (4 млн наприкінці посіву) і отримали 8 т/га — урожайність, якої раніше не вдавалося досягнути. При цьому зросла якість зерна. У західних областях збирали завжди фураж, а цього року вперше отримали 30% продовольчої пшениці.

Ще один важливий напрям — підбір і тестування ЗЗР, які відповідатимуть нормам ЄС. Компанія планує до 2028 року повністю відмовитися від заборонених в ЄС діючих речовин.

За словами Деревянченка, загалом R&D у МХП працює три роки. Холдинги змушені покладатися на власні дослідження, адже державна наука не задовольняє вимоги сучасного агробізнесу.

«Державні інститути щось роблять, але це вже не ті підходи і не ті технології. Щоб перевірити новинки, які виходять на ринок, чи вони ефективні, чи працюватимуть саме на твоєму полі з твоїми умовами, підприємству потрібен власний дослідний центр. Причому він має проводити свої досліди в різних зонах вирощування», — пояснює Олександр Деревянченко

«Контінентал Фармерз Груп»: R&D виступає «руйнівником ілюзій»

Агробізнес тривалий час працював без власних R&D. Перші їхні зародки почали формуватися у 2010–2012 рр. і мали доволі примітивний вигляд, згадує Костянтин Шитюк, операційний директор «Контінентал Фармерз Груп».

«Це було щось середнє між тим, що власник хотів «цяцьку», бо з’явилися гроші, і тим, що ринок заполонили генеричні препарати, яких ніхто не розумів. Треба було вибрати, спробувати, «потрогати». Так усе й починалося», — розповідає Костянтин Шитюк

Сьогодні ж у більшості агрохолдингів R&D працює вже системно. Тестують не окремі продукти, а комплексні технології. Адже із сотень доступних рішень потрібно швидко відібрати найефективніші й водночас оптимізувати витрати. Зазвичай R&D складається з двох блоків: польових науково-дослідних підрозділів та напрямку цифрового і точного землеробства. У різних компаніях вони можуть існувати окремо, але поступово рухаються до інтегрованої моделі, говорить Шитюк.

«Контінентал» не виняток, тут розвивають обидва напрями. Компанія має науково-дослідний відділ із двома дослідними пунктами на Тернопільщині та Львівщині.

Якщо говорити про топ-3 напрями досліджень, на яких фокусуються, то перший — контроль хвороб основних культур. Оскільки «Контінентал» працює за інтенсивними технологіями, а Захід України має достатнє вологозабезпечення і тривалу історію вирощування незлакових культур, тиск хвороб тут значний. За оцінкою Костянтина Шитюка, щороку підприємства недобирають 10–15% потенційного врожаю навіть за високого рівня захисту.

Другий — перевірка відповідності продуктів заявленим характеристикам. «Контінентал» перевіряє як класичні ЗЗР, так і біопрепарти. У випадку біопрепаратів перевіряють як саме вони працюють і як їх інтегрувати в технологію.

«По суті, R&D виступає «руйнівником ілюзій»: якщо продукт обіцяє, що «зробить усе сам», команда перевіряє це в полі та показує, як воно працює насправді», — говорить Костянтин Шитюк.

Також проводять низку дослідів щодо технології вирощування, зокрема способів сівби, міжряддя, густоти стояння культур, живлення. На думку Шитюка, напрям живлення в Україні досі малодосліджений, незважаючи на наявність аутсорсингових сервісів.

«Ми рідко копаємо глибоко в живлення, бо в регіонах немає системної роботи. Більшість рекомендацій будуються на припущеннях американських, європейських чи українських експертів, і рідко підтверджені фактичними даними: як конкретна культура реагує на конкретну систему удобрення. І жодна компанія, ні «Контінентал», ні «Кернел» — самотужки цього не вирішить», — наголошує він.

І додає, що потрібна спільна робота та системний обмін даними між компаніями. Поки ж переважає підхід: «чужі результати візьму, а свої не покажу». Лише створивши мережу постійно діючих дослідних центрів у різних регіонах і налагодивши відкритий обмін, можна вийти на рівень, який у світі давно став нормою, зауважує Шитюк.

Цю тему далі по тексту ще піднімемо, а поки дізнаємося, що досліджують інші холдинги в своїх R&D-центрах.

Ціна переходу на європейські агрохімічні стандарти — мінус третина врожаю і половина експорту. Чи «потягне» Україна таку інтеграцію

Читайте також

Гібриди, захист, біологія: R&D АГРОТРЕЙД та ІМК

У Групі «АГРОТРЕЙД» робота дослідницького центру організована регіонально з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов: ділянки розташовані у Чернігові, Сумах, Харкові. Випробування та дослідження проводяться на різних гібридах та сортах, а також системах живлення та захисту рослин. Центром керує спеціаліст з R&D з допомогою технологів та лінійних спеціалістів.

«Цього року ми проводили дослідження на основних культурах: озимому ріпаку, озимій пшениці, кукурудзі, соняшнику та сої. Основні напрями роботи включали підбір сортового та гібридного складу, оскільки щороку актуально оновлювати гібриди та сорти для виробництва», — розповідає Юрій Фадєєв, спеціаліст напрямку R&D Групи «АГРОТРЕЙД».

Також випробовували різні схеми гербіцидного, інсектицидного та фунгіцидного захисту, підбирали оптимальні норми живлення та норми посіву для озимих культур. Цього року почали впроваджувати біологічні засоби захисту, наприклад внесення препаратів на основі триходерми на посівах соняшнику для боротьби проти склероції.

В ІМК R&D-відділ працює у кожному з п’яти кластерів. Ґрунти та погодні умови там різні, тому дослідження проводяться в специфічних умовах кожного регіону присутності компанії, розповідає операційний директор Богдан Кривіцький. Відділ складається з начальника та провідних агрономів-дослідників на підприємствах, а також двох лінійних спеціалістів.

Щороку в компанії закладають демо-ділянки озимої пшениці, кукурудзи та соняшнику, де відбирають найкращі сорти й гібриди. Аналогічно тестуються препарати та добрива, мікроелементи, ґрунтообробіток тощо.

«Це можуть бути як виробничі досліди, так і дрібноділянкові. Уся наша техкарта постійно вдосконалюється. Але щоб новий препарат, гібрид чи добриво увійшли в технологію, ми маємо підтвердити їхню ефективність за результатами досліджень. Тобто технологія змінюється тільки тоді, коли ми бачимо, що вона працює», — пояснює Богдан Кривіцький.

Більше про основні напрямки досліджень в ІМК Богдан Кривіцький розповість 5 грудня на конференції «Агроінновації 2025».

Ми ж попросили головного агронома ІМК Олексія Місюру навести реальний кейс, коли результати досліджень інтегрували у виробництво й отримали відчутну прибавку до врожайності. Він розповідає, що в Чернігівській області компанія має значні площі з високою кислотністю. У таких умовах макроелементи фактично не засвоюються рослинами.

«За зонами продуктивності ми сформували карту для відбору зразків ґрунту й переконалися, що у ділянках з найвищою кислотністю залишалося найбільше фосфору й калію. Тому провели меліорацію, створили карти диференційованого внесення меліоранту, протестували різні види меліорантів, використовували кілька методик визначення pH. Зрештою зупинилися на сольовому pH і на його основі формували рекомендації», — зазначає Олексій Місюра

Він пояснює, що без диференційованого підходу, коли поле, скажімо, має 100 га і середній pH низький, на всю площу вносять однакову норму, наприклад, 8 т бурякового дефекату чи крейди. «Але якщо на одній частині поля pH понад 5 (слабо кисле або майже нейтральне), а на іншій — 3–4, потреби там абсолютно різні», — додає він

Тож в ІМК на основі зон продуктивності та лабораторних аналізів визначили ті ділянки, які потребували меліорації, створили карту-завдання й завантажили її в техніку. Під це придбали агрегат, що здатен розкидати великі норми диференційовано. У результаті замість середніх 6–8 т/га на все поле фактична середня норма склала близько 3,5 т/га, бо вносили лише там, де це було потрібно.

Економія меліоранту виходила подвійною, а інколи й потрійною. Водночас прибавка врожайності могла становити від 0,5 т до 2 т і більше, залежно від року й конкретного поля.

При цьому Олексій Місіюра уточнює, що дефекат як меліорант не завжди дає ефект уже в перший рік. Реальна дія проявляється з другого сезону й триває кілька років, адже процес розкислення — довготривалий. Тому меліорація — це інвестиція, яку роблять раз на 4–5 років.

Кадрове питання

Сильна наукова база неможлива без людей. Що ж з кадрами в дослідницьких центрах холдингів? Дмитро Кисельов говорить, що у штаті «Центру аграрного розвитку» зараз працює чотири кандидати наук і три аспіранти. Особисто він завершує роботу над докторською дисертацією.

Загалом компанія співпрацює з НУБіПом, а також з Уманським державним аграрним університетом. Беруть студентів на практику з третього курсу. Ті, хто хоче залишитися, приходять до нас на рік помічниками агрономів. Далі практиканти складають кваліфікаційні тести, отримують певну категорію агронома та перспективи подальшого розвитку.

«Для кожного формуємо індивідуальний план, визначаємо напрям, у якому людина хоче і може розвиватися. Навчання проводимо як власними силами, так і запрошеними викладачами. Маємо договір про співпрацю з Університетом прикладних наук Вайєнштефан-Тріздорф, під нас розробляють низку спеціалізованих програм, передусім з агрохімії, інженерії та захисту рослин. Тобто активно взаємодіємо з європейськими партнерами», — розповідає Дмитро Кисельов.

З кадрами насправді є проблема, говорить Олексій Місюра. Держава слабо фінансує аграрну науку, а науковці та викладачі отримують невеликі заробітні плати. Тому студенти ще під час навчання, на 3-4 курсі, намагаються пройти практику у відомих компаніях на кшталт Syngenta, Bayer, Corteva, щоб отримати реальний досвід. ІМК співпрацює з освітньою програмою «Агрокебети» і цього року саме завдяки її студентам зможе омолодити колектив: до агрономічної служби беруть 2–3 випускників.

Зараз прикладна аграрна наука майже повністю перейшла в R&D холдингів. Якщо десь в інституті захищається кандидат наук зі сільськогосподарського напряму, або навіть ще навчається в аспірантурі, його вже захантили в холдинг, або велику хімічну компанію, говорить доктор с.г наук і СЕО BioNorma Ярослав Чабанюк. У результаті прикладна наука опиняється у вкрай звуженому кадровому полі.

«Раніше, коли магістри проходили практику на базі BioNorma, щороку двоє-троє студентів залишалися на стажування, а один-два з них потім працевлаштовувалися в компанії. Зараз цього немає: студенти намагаються знайти роботу в агробізнесі до магістратури, або вирішують заробляти на побутові потреби, працюючи баристами чи в інших сферах», — говорить Ярослав Чабанюк.

На його думку, роботодавцям треба працювати зі студентами значно раніше та шукати способи зацікавити їх в агросфері.

Освіта і наука

Але є й інша проблема. Цього року фахівці BioNorma об’їхали декілька великих R&D-центрів і побачили, що вчорашні вчені, які мали певну вагу у науковій спільноті, перейшовши в R&D холдингу, повністю сфокусувалися на його завданнях. Вони фактично випали з наукового середовища: не відвідують конференцій, не публікуються і ніхто не знає про їхні дослідження.

«У холдингу ти не маєш можливості працювати над власною темою, над тим, до чого лежить душа. Якщо холдинг спеціалізується на кукурудзі й соняшнику, ти не будеш вивчати баштанні культури лише тому, що тобі цього хочеться. Ти займаєшся виключно тими проблемами та культурами, які потрібні компанії», — говорить Ярослав Чабанюк.

За його словами, холдинги фактично забрали до себе всіх науковців, але не інтегрували їх ані в освітній, ані в науковий процес.

Ще один актуальний виклик — університетська освіта. Як пояснює Ярослав Чабанюк, викладачам бракує практичних навичок, а освітні програми не встигають за ритмом ринку, адже агросектор змінюється дуже швидко. Підручник проходить одну вчену раду, другу, виходить через два роки, а вже не актуальний. На новій виставці презентують новий трактор, а в підручнику ще описано стару модель. Тому важливо якнайшвидше інтегрувати новинки у навчальний процес.

«У BioNorma ми цим теж займаємося. Я є головою ради роботодавців факультету захисту рослин, екології та біотехнології НУБіП та входжу до загальної ради роботодавців. Тож зараз активно працюємо над цим напрямом», — додає Чабанюк

Як BioNorma працює з холдингами над інноваціями

Але повернемося до досліджень в холдингах. Запитуємо у Ярослава Чабанюка, як у них побудована співпраця з R&D агрокомпаній. За його словами, цього року окрім «Західного Бугу», активно працювали з МХП практично по всій їхній R&D-вертикалі: тестували нові продукти та шукали альтернативи, дозволені в ЄС.

Також співпрацювали з «ТАС Агро» над проєктом по ріпаку. У холдингу фосфор закладають на кількох рівнях: частина надходить на старті, а основний запас розташований глибше — куди корінь дістанеться пізніше. BioNorma внесла у верхню зону фосфат-мобілізатори, що колонізують кореневу систему. Коли коріння досягне глибших шарів, там уже буде достатньо мікроорганізмів, здатних перетворювати важкодоступні фосфати на доступні форми. Попередні результати є, але остаточний ефект по ріпаку побачать у врожаї 2026 року.

Обмін даними між агрохолдингами: від конкуренції до співпраці

Холдингам потрібно співпрацювати у напрямку R&D, зауважує Костянтин Шитюк. Перші кроки в цьому напрямку «Контінентал» вже робить із «Кернел». Компанії проводять спільні дослідження, обмінюються результатами та формують єдину базу даних, яка охоплює різні природно-кліматичні умови. У межах цієї програми запустили подкаст «Ґрунтовно», де частково діляться з ринком своїми напрацюваннями.

У «Західному Бугу» теж активно обмінюються даними, зокрема у межах спільних проєктів по цукровому буряку. Компанія має меморандум про співпрацю з «Астартою» та спільно з її командою працює над дослідженнями по цій культурі.

В ІМК, як розповідає Богдан Кривіцький, також постійно обмінюються інформацією з іншими холдингами.

«Це правильно, чесно і цікаво. І це не обмежується пересиланням файлів з економічними показниками. Часто це виїзні семінари, воркшопи, взаємні візити. Ми дивимося, як працюють колеги у різних регіонах. Десь знаходиш щось корисне і впроваджуєш у себе. Однозначно закриватися у «черепашку» не варто, якими б хорошими ти не вважав власні підходи», — говорить Богдан Кривіцький.

Олексій Місюра також переконаний, що масштабний обмін даними між R&D лише питання часу.

«Ймовірно, з’явиться платформа з доступом для всіх. Університети держава найближчим часом не фінансуватиме — війна, і це не на часі. Тому природно, що така база даних виникне саме між компаніями. Комунікація вже є. Що потрібно, то це стандартизація методик і певний незалежний верифікатор, який би їх затверджував. Плюс важливо враховувати зональність: якщо мені передають досліди з Волині, а в мене землі в Полтавській області, я маю розуміти, як коректно їх інтерпретувати і чи потрібно їх інтерпретувати для моїх умов взагалі», — підсумовує Олексій Місюра

Спільний проєкт: