Чому зернотрейдери не можуть стягнути збитки з українських фермерів?
Джерело фото: Latifundist.com
Аграрний сезон 2021 року добігає кінця, а експортні й світові ціни на зернові та інші культури вже традиційно продовжують зростати. Енергетична нестабільність, підвищення цін на добрива, тривала коронакриза та багато інших факторів продовжують тримати український аграрний сектор у зоні турбулентності.
Досвід 2020 року дає зрозуміти, що аграрні експортери та переробники знову відчують на собі масове невиконання договорів поставки. А тому, найімовірніше, українським судам взимку знову підкинуть роботи, стягуючи неустойку та збитки з українських аграріїв.
Саме тому пропоную розглянути найпопулярніші причини фіаско, яких зазнали зернові корпорації в українських судах минулого року.
1. Даруйте, у мене форс-мажор!
Природно, що норми законодавства про непереборну силу найчастіше застосовуються українськими судами саме при розгляді спорів агропромислового сектору економіки. Які б драконівські штрафи не передбачали контракти, загальні норми цивільного законодавства дозволяють їх уникнути за умови своєчасного та детального документування форс-мажорних обставин.
Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України, «особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення…, якщо це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили».
Але ця норма застосовується лише в тому разі, коли умовний порушник зможе довести настання таких обставин, які завадили йому виконати договір.
Шлях доведення настання форс-мажору завжди доволі складний і потребує кропіткої роботи. Пропоную стислий чек-лист для аграріїв, який суди зазвичай вважають мінімально допустимим при розгляді спорів навколо обставин непереборної сили:
- повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин (несприятливі погодні умови, пандемія, бойові дії тощо);
- довідки регіональних центрів з гідрометеорології (про аномальне утримання посушливої, спекотної погоди або рівень опадів, наявність жорстких суховійних явищ тощо);
- акти обстеження посівів (обов’язково детальні, а не формального характеру);
- сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), видані Торгово-промисловою палатою України або її регіональними підрозділами на підставі статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України».
Причому останній документ є найважливішим і необхідним. Саме за наявності його та інших документів зі списку суди відмовляли у задоволенні позовів проти сільськогосподарських товаровиробників щодо притягнення до відповідальності за невиконання контрактів минулого року.
Читати по темі: Контрагент не выполняет обязательств, прикрываясь неурожаем. Что делать?
2. Карантин — універсальна подушка безпеки для порушників.
Вже третій рік світ живе з COVID-19, а безпрецедентні глобальні обмежувальні заходи навчили бізнес прораховувати карантинні похибки. Українське законодавство не стало виключенням, адже визначило карантинні обмеження як можливі форс-мажорні обставини.
Здавалося б, все логічно: не можеш працювати, то документуй обмеження та отримуй сертифікат ТПП. А про недобросовісних подбає новий Кодекс з процедур банкрутства та напрацьована по ньому практика судів, які нарешті унеможливили власників та директорів спокійно виводити активи та зливати одне підприємство за іншим.Але як і за умови впливу несприятливих погодних умов, так і при запровадженні локдауну, кожний суб’єкт господарювання має довести беззаперечними доказами, що не зміг виконати взяті зобов’язання саме не з власної вини.
Але ні! До Прикінцевих та перехідних положень кодексу додали норму, якою фактично введено мораторій на використання процедур банкрутства. Адже вирішено встановити, що «тимчасово, на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 90 днів з дня скасування карантину не допускається відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників — юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, що виникли з 12 березня 2020 року».
І немає жодної необхідності з’ясовувати і доводити, чи дійсно перешкоджав карантин боржнику виконувати свої зобов’язання, чи стосуються обмеження саме його сектору економіки, чи міг боржник врахувати нові реалії вже в 2021 році. Навіщо?
Дуже сподіваюсь, що вказана норма отримає застереження щодо свого застосування, адже поки що важко уявити, коли ж таки закінчиться карантин.
Читати по темі: Аграрию в закладки: «антикоронавирусные» изменения в законодательстве
3. Зменшення судом неустойки
Законодавство дає можливість суду зменшити розмір збитків та неустойки, про стягнення яких просить кредитор. При цьому необхідно врахувати такі обставини:
- ступінь виконання зобов'язання боржником;
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;
- інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;
- заходи, які вживав порушник зобов’язання для зменшення можливих збитків кредитора;
- поведінку самого кредитора.
Залежно від поведінки сторін та обставин справи суду інколи суттєво зменшують заявлений розмір неустойки та збитків. За умови надання суду необхідних доказів, заявлені суми можуть бути зменшені і на 30%, і на 50% і навіть на всі 99%. Конкретних меж законодавство не передбачає.
4. Недоведеність збитків.
Українське законодавство не є унікальним у своєму підході щодо стягнення збитків, завданих невиконанням зобов’язання. Звертаючись до суду, кредитор повинен довести неправомірність поведінки постачальника товару, наявність своїх збитків та їхній конкретний розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.
При розрахунку завданих збитків (як конкретних, так і абстрактних) типовим є укладення експортерами чи переробниками сировини угод про заміщення непоставленого товару. Але такі витрати за угодами про заміщення не є безумовними.
Між порушенням зобов`язання у вигляді прострочення поставки товару та шкодою кредитора має існувати прямий і безпосередній причинний зв`язок. Постачальник товару відповідає не за будь-які додаткові витрати покупця, а лише за ті, які прямо викликані його, постачальника, бездіяльністю. Тобто витрати, вчинені кредитором за власним бажанням або під впливом інших сторонніх обставин, не знаходяться в причинному зв'язку з порушенням боржника.
Добросовісний кредитор, зіткнувшись із невиконанням зобов’язань з боку контрагента, має діяти розсудливо та обачно, вживати заходів щодо зменшення своїх вірогідних збитків та запобігати їх збільшенню. У практиці міжнародного комерційного арбітражу (зокрема спеціалізованих зернових GAFTA, FOSFA та ін.) зазначені обов’язки покладені в основу принципу мітігації («mitigation» з англ. — пом'якшення наслідків).
Українські суди прогнозовано йдуть шляхом застосування принципу мітігації. А його ігнорування зерновими корпораціями та трейдерами нерідко призводить до відмови у відшкодуванні завданих їм збитків. На практиці, на жаль, доводиться зустрічати ті самі договори про заміщення, якими експортери намагаються обґрунтувати нібито завдані збитки різними постачальниками, що вказує на їхню штучність.
Отже, для перевірки заявлених збитків на адекватність, при наданих позивачем договорів про заміщення, завжди раджу виключити:
- укладення тих самих договорів про заміщення щодо невиконання умов поставки різними виробниками;
- укладення договорів про заміщення на прогнозованому піку ціни;
- пропорційне збільшення вартості на кінцевий товар;
- реальність вжиття кредитором всіх заходів щодо пом’якшення негативних наслідків.
Українське законодавство не є винятковим та пропонує дієві можливості для уникнення чи зменшення відповідальності за договірні порушення, які сталися не з вини вітчизняних аграріїв. Минулорічні карантинні реалії, стрімке зростання цін на сільськогосподарську продукцію та подекуди несприятливі погодні умови змусили зробити висновки як експортерів, так і виробників. Природно, що закінчення аграрного сезону розпочинає сезон інший — судовий.
Євген Літвінов, адвокат, директор департаменту врегулювання спорів KPD CONSULTING Law Firm
