«Всі в переробку!». Чому ця мантра шкідлива — показуємо на кейсі з біоетанолу


Джерело фото: Latifundist.com

Вирішили побудувати завод з виробництва біоетанолу? Запуститися зможете за рік-два, тобто у 2025-2026 рр. А чи буде потрібен комусь ваш біоетанол на той час? Олексій Єрьомін, аналітик компанії Argus Media, під час форуму «Зерно і Переробка: розвиток попри війну» на прикладі кейсу з біоетанолом показує, яка ложка дьогтю є у переспрямуванні потоків зерна із сировинних ринків на ринок переробки.

Олексій Єрьомін

На українському зерновому ринку слово переробка сьогодні звучить як мантра. У теорії все красиво: в умовах, коли зерно повноцінно експортувати неможливо, однією з альтернатив є виготовлення з нього продуктів із доданою вартістю. Для кукурудзи, наприклад, такою альтернативою є виробництво біоетанолу та крохмалю.

І технічно ця ідея цілком здійсненна. Можна побудувати переробний завод, знайти фінансування під цей проєкт, налагодити виробництво. І в останній час я від багатьох своїх співрозмовників-аграріїв чую: якщо ми вирішимо будувати завод, банки на це з радістю виділять кошти під відсоток, сервісники збудують, а маркетологи і рекламщики розкажуть, як продавати та пакувати. 

Але давайте подумаємо, куди ми подінемо готову продукцію. По суті, варіантів лише два — поставити на внутрішній ринок або експортувати. Питання в тому, чи знайдуться споживачі нашої продукції на цих ринках.

Чого нас вчить Бразилія?

Візьмемо, для прикладу Бразилію — провідного світового виробника кукурудзи та біоетанолу.

У 2022 році, за даними USDA, бразильські аграрії виростили майже 140 млн тонн кукурудзи. Але для виготовлення біоетанолу з цих 140 млн було використано лише 9 млн тонн, тобто 6,4% від урожаю. І насправді, це ще оптимістична статистика. П’ять років назад на виготовлення біоетанолу бразильські аграрії змогли направити менше 2 млн тонн кукурудзи і відповідно менше 2% від урожаю.

Правда, тут є нюанс. У Бразилії кукурудза є вторинною сировиною для виготовлення біоетанолу. Левова частка біологічного палива в країні виробляється з цукрової тростини, за обсягами вирощування якого Бразилія займає перше місце в світі. Навіть в 2022 році, тобто в умовах значного збільшення обсягів переробки кукурудзи, частка біоетанолу, виробленої з неї, в країні була не значно вище 10%.

При цьому Бразилія — не єдина країна, що вирощує цукрову тростину. Дуже багато тростини вирощується в Індії, Пакистані. Тобто багато країн мають можливість для виробництва дешевого біоетанолу. А от Україна цієї можливості позбавлена, оскільки ввезення в країну цукрової тростини закрито для забезпечення переробки цукрових буряків — навіть тростинний цукор в Україну ввозиться за квотами.

Тепер щодо споживання. В Бразилії 95% біоетанолу споживається всередині країни. Решта постачається на зовнішній ринок, або залишається в запасах.

Головний біль — реалізація

Ще один важливий нюанс: на даний час виробничі потужності з виробництва біоетанолу в Бразилії завантажені тільки на 52%. Тобто заводи легко можуть збільшити виробництво майже в два рази. А якщо припустити, що внутрішній ринок біоетанолу і так споживає, скільки може, а весь надлишок Бразилія буде постачати на зовнішній ринок, потенціал для нарощування експорту біоетанолу у неї величезний. Тобто, теоретично вона може експортувати стільки ж, скільки сьогодні споживає сама — майже в 20 разів більше, ніж експортує зараз. 

Інвестиції в агропереробку. Що треба знати «на вході»?
Читати також

І це ще не все. Фактично в Бразилії, як, в принципі, і в США, ринок біоетанолу — це штучно створений ринок.

Він спеціально був створений для підтримки фермерів. І зокрема — для забезпечення переробки кукурудзи та тієї ж цукрової тростини.  Це, наприклад, цілий сегмент автомобілів, паливом для яких є чистий біоетанол. Не 10-15% добавка, а чистий біоетанол.

Тепер давайте спробуємо екстраполювати ситуацію на Україну. Автомобілі на чистому етанолі для нас поки що неактуальні, тому орієнтуватимемось на США, де на державному рівні — в межах програми розвитку біопаливної промисловості — встановлено мандат на використання сумішей пального із вмістом 15% етанолу.

Загалом у США на внутрішньому ринку споживається близько 330 млн тонн бензину. На частку етанолу при цьому припадає 47 млн тонн. Це 112 млн тонн кукурудзи в перерахунку на сировину.

Завод з виробництва біоетанолу у м. Г'юготон (Канзас, США)

Потенціал українського ринку

В Україні офіційний ринок споживання бензину становить 2 млн тонн на рік. За умови дії в країні мандата на 15% суміші — це всього 0,3 млн тонн біоетанолу, для виробництва якого знадобиться 0,7 млн тонн кукурудзи.

А врожай кукурудзи в Україні навіть після початку війни складав 27 млн тонн і очікується, що в цьому році досягне близько 29 млн тонн. Тобто навіть в ідеальній ситуації для внутрішнього українського ринку можна переробити не більше 2,5% від урожаю кукурудзи.

Звичайно, можна ще врахувати тіньовий ринок палива — якісь тіньові заправки, «самовари» тощо. Але навіть якщо припустити, що реальний обіг внутрішнього ринку бензину вдвічі більший за офіційний — наприклад, 4 млн тонн, і на виробництво біоетанолу для внутрішнього ринку українські аграрії зможуть спрямувати не 2,5%, а, скажімо, 5%, це все одно не розв'яже проблему.

Залишається експорт. Питання — чи врятує експорт українських переробників кукурудзи?

Світовим лідером в експорті етанолу сьогодні є Бразилія. У 2022 році вона поставила на світовий ринок близько 1,7 млн тонн етанолу. У перерахунку на сировину — це близько 4 млн тонн кукурудзи. Стосовно України —15% урожаю кукурудзи. Знову ж таки, перспективи так собі. Хоча зрозуміло, що зайняття Україною на зовнішньому ринку місця Бразилії — це суто гіпотетичне припущення.

Вихід в топ-5 експортерів — мрія з сумнии акцентом

Крім Бразилії до десятки найбільших світових експортерів етанолу сьогодні входить Пакистан, Гватемала і 7 країн Європи, серед яких найбільші експортери ― Нідерланди та Угорщина. 

При цьому, якщо припустити, що Україні якимось дивом вдасться увійти до топ-5 світових виробників та експортерів і потіснити Угорщину, це буде лише 0,6 млн тонн експортованого біоетанолу та 1,5 млн тонн переробленої кукурудзи. Знову не вихід і зовсім не та цифра, яку хотілося б побачити.

Особливо, якщо врахувати, що в Європі сьогодні діють 54 заводи з виробництва біоетанолу. А в ЄС запроваджено мандат на 10% вміст етанолу в бензині ―  для забезпечення споживання біоетанолу, який виробляється.

Глибока переробка — не панацея

Зрозуміло, на біоетанолі світ клином не зійшовся. Є ще глибока переробка. Зокрема, виробництво крохмалю, лізину.

Тут є своя специфіка, але загалом ситуація для України нітрохи не краща, ніж на світовому ринку етанолу.

Сьогодні 70% світового ринку продуктів глибокої переробки кукурудзи, і, зокрема, ринку крохмалю, припадає на Китай. При цьому ключовим питанням тут є використання ГМО-сировини, оскільки для глибокої переробки більше підходить саме ГМО-кукурудза. З цілої низки причин: вмісту крохмалю, зручності переробки з погляду хімічних процесів тощо. 

До того ж, у Китаї, як і в Бразилії, виробничі потужності сьогодні задіяні не повністю. Тобто в будь-який момент він може істотно наростити обсяги виробництва.

Світовий тренд: де виробив, там і продав

І головне — світовий ринок продуктів глибокої переробки у порівнянні з сировинним ринком дуже обмежений. У 2022 році в світі було експортовано 206 млн тонн кукурудзи і тільки 10 млн тонн крохмалю і лізіну. Тобто, всього 5% від обсягів експорту сировини — кукурудзи.  

Заробити не один лимон, або Як збудувати завод з виробництва лимонної кислоти на основі переробки агросировини
Читати також

Словом, в сегменті глибокої переробки, як і у випадку з біоетанолом, для України критично важливим критерієм є внутрішнє споживання, яке зі зрозумілих причин є мізерним у зіставленні з обсягами кукурудзи, які можуть бути перероблені. 

Взагалі, це глобальна тенденція ―  розташування переробних заводів якомога ближче до кінцевого споживача. 

І що не менш важливо, проти України сьогодні грає фактор часу. Щоб розпочати випуск продукції, потрібно спочатку побудувати завод.

Наприклад, ви вирішили побудувати завод з випуску біоетанолу. Запустити його ви зможете через рік-два. Тобто у 2025-2026 рр. Ось тільки чи буде потрібен комусь ваш біоетанол на той момент — невідомо. Тому що сьогоднішній тренд ― перехід на електромобілі. У біоенергетиці ― на біобутанол. А це зовсім інший технологічний процес. Інше обладнання. І інший ринок, який у Європі вже тіснить ринок біоетанолу.

У поміч аграрію: побудувати завод глибокої агропереробки та не наробити помилок
Читати також

Крім того, на ринку продуктів переробки конкуренція традиційно набагато вища, ніж на сировинних ринках. Провідні виробники біопалива, такі як Cargill, BASF, ADM інвестують у подальший розвиток шалені гроші. 

А ще не забуваємо, що блокування західного кордону України Польщею та іншими країнами боляче вдарило не тільки по експорту зерна, а й по експорту продуктів переробки, зокрема, по експорту рослинної олії. 

Форум «Зерно і Переробка: розвиток попри війну», Олексій Єрьомін третій зліва

У тваринництва свої примхи

Є, щоправда, ще й «третій шлях». Як би там не було, більша частина переробних аграрних потужностей у світі задіяна у виготовленні продукції для тваринництва. Тих самих комбікормів. Але свої глобальні ризики є й тут. Наочним прикладом чого знову ж таки є Китай, коли у зв'язку зі свинячим грипом у стані шоку опинилися не тільки місцеві тваринники, а й переробники. 

Ось і виходить, що за всієї перспективності переспрямування потоків зерна із сировинних ринків на ринок переробки є не лише переваги, а й своя велика ложка дьогтю, що, звісно, потрібно враховувати під час розроблення планів адаптації українського агробізнесу до реалій воєнного часу.

Олексій Єрьомін, аналітик компанії Argus Media

Виконано за допомогоюDisqus