Тваринництво: Перезавантаження?

Тваринництво: Перезавантаження?
Тваринництво: Перезавантаження?
Джерело фото: export LAT

Протягом останніх років у виробництві продукції тваринництва продовжує домінувати частка особистих господарств населення. Це викликано, насамперед, не збільшенням обсягів виробництва, а зменшенням обсягів виробництва тваринницької продукції у сільськогосподарських підприємствах.

За останні 22 роки у сільгосппідприємствах обсяги виробництва продукції тваринництва впали на 62%, а у господарствах населення – лише на 24%. У 1990 році співвідношення обсягів виробленої продукції тваринництва між сільгосппідприємствами та господарствами населення було «59:41», до 2000 року, у зв’язку із суттєвим спадом виробництва на підприємствах, співвідношення змінилося на «21:79».

Після переломного для розвитку тваринництва 2001 року, активізувалась галузь птахівництва, згодом, у 2007-2008 рр. – галузь свинарства і після 2010 року поступово почала відроджуватися галузь молочного скотарства.

Великі та середні с/г підприємства поступово накопичили власні фінансові ресурси, які можна вкладати у галузь молочного скотарства, де період обороту капіталу серед основних тваринницьких підгалузей є найдовшим. Вертикально інтегровані аграрні підприємства «розкуштували» ціну молока, особливо «екстра» та вищого ґатунку, до того ж охолодженого, та зрозуміли, що розвиток молочного напрямку за умови дотримання технологій утримання корів, їх годівлі та реалізації молока є високорентабельним бізнесом із щоденним надходженням виручки та зниженням ризиків вузької спеціалізації.

У результаті у 2012 р. співвідношення обсягів виробленої продукції тваринництва між сільгосппідприємствами та господарствами населення становила вже «42:58» та продовжується покращуватися у бік велико-товарних підприємств.

Зупинімося детальніше на деяких змінах у молочному скотарстві.

Як прийнято у цивілізованому світі, ринковими обсягами молока вважаються лише ті, що закуповуються молокопереробними підприємствами з подальшою реалізацією молочних продуктів у роздрібній торгівлі.

Протягом останніх семи років кількість підприємств з переробки молока, які здійснюють його закупівлю, знизилась на 29%. Якщо у 2005 році цих підприємств налічувалося 382, то у 2012 році їх було лише 272, тобто за 7 останніх років, особливо у 2009 році, 110 слабких підприємств пішли з ринку. При цьому для господарств населення зник канал збуту молока у обсязі близько 1,1 млн. тонн на рік.

При загальному зниженні обсягів закупівлі молока на 17,6%, закупівлі від сільгосппідприємств збільшились на 22%, а від господарств населення — зменшилися на 37%. Відповідним чином змінилася інфраструктура заготівель молока від господарств населення. Кількість працюючих молоко-заготівельних пунктів знизилася на 2,2 тис. одиниць і у 2012 році становила 10 тис. пунктів.

Поступово підвищується якісні показники молочної сировини, реалізованої сільськогосподарськими підприємствами переробникам. За сім останніх років значно збільшилася частка проданого молока ґатунку екстра та вищого ґатунку з 16,9% до 36,5% за рахунок зменшення частки низькоякісної молочної сировини.

Головним чинником, що сформував поточну ситуацію у галузі молочного скотарства є ціни, за якими переробники куплять молочну сировину. Вони є індикатором привабливості молочної галузі у розрізі категорій господарств.

Якщо у 2007-2008 рр. ціни закупівлі молока від господарств населення були нижчими за ціни для сільськогосподарських підприємств на 20%, то у 2012-2013 рр. цей розрив збільшився вже до 30%. Така ситуація свідчить про поступове охолодження попиту з боку переробників на «подвірне» молоко другого ґатунку або негатункове, що спричинило значне зниження привабливості реалізації молока особистими господарствами на переробні підприємства.

Співвідношення обсягів продажу молока підприємствами та цінами на них свідчить про наявність певного дефіциту молочної сировини високих якісних кондицій та великих партій, у тому числі у охолодженому вигляді. Тобто, переробники все більше вимагають високих стандартів якості, яку у змозі забезпечити лише товарні підприємства.

З огляду на інтегрованість України у глобальну торговельну систему та конкурентоспроможність вітчизняної продукції, цінова ситуація на внутрішньому ринку молочної сировини має певну залежність від тих процесів, які відбуваються на світовому ринку молочної продукції. Саме цінові індикатори світового ринку і слугують базою для формування закупівельних цін.

Індекси цін на молочну сировину в Україні та цін на сир «Чеддер»

На графіку чітко відстежується пряма залежність між внутрішніми цінами та цінами світового ринку. Так, у 2009 році, коли ціни на молочну продукцію у світі впали майже удвічі, вітчизняна молочна продукція стала неконкурентною, обсяги експорту впали на 20%, обсяги імпорту зросли майже у 2 рази, зіпсувалося більше 100 тис. тонн молочних продуктів у перерахунку на молоко. У такій ситуації переробники, не зважаючи на зростаючу собівартість молочної сировини, були вимушені знизити закупівельні ціни на 10%. Перші, хто відмовився реалізовувати молоко на переробку, були господарства населення, обсяги їх реалізації у 2009 році знизилися на 24% у порівнянні з попереднім періодом.

Отже, вітчизняна молочна галузь має величезний нереалізований потенціал. Але його реалізація можлива лише за умов зниження собівартості або підвищення продуктивності дійного стада та підвищення якісних кондицій молочної сировини, що формуватиме високу ціну. Такі умови неможливо забезпечити у рамках ведення особистого господарства. Тому, ставку слід робити на товарні господарства, а також на кооперацію одноосібників.

Лише достатньо висока рентабельність є запорукою активного розвитку молочного скотарства, яка повинна підтримуватися державою.__Аналітичний департамент УАК

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини агробізнесу України на нашій сторінці в Facebook, каналі у Telegram, завантажуйте додаток у AppStore, підписуйтесь на нас у Instagram или на нашу розсилку.

Виконано за допомогоюDisqus