Ой, чиє ж то жито, або Чи вигідно сіяти зернову та куди потім продавати
Джерело фото: Latifundist.com
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, 5 березня 2022 року уряд обмежив експорт критично важливих для продовольчої безпеки товарів. Зокрема, заборона стосувалася зернових культур — пшениці, кукурудзи, вівса та жита. У такий спосіб влада виграла час на створення стратегічного запасу продовольства країни на два роки наперед. Коли запас сформували, заборону на вивіз за кордон окремих культур зняли. Бо експорт має тривати, а аграрії мають отримати змогу реалізувати врожай і в такий спосіб повернути витрачені на його вирощування кошти.
Однак, жито не потрапило до «білого списку» на експорт. Тож фермери, які спеціалізуються саме на вирощуванні цієї культури, опинилися в певній пастці. Товар є, попит на ринку ЄС є, а ось продати його — неможливо. У той час, як весь світ спостерігав за розблокуванням портів та відправленням з них пшениці, кукурудзи та іншої агропродукції, виробники жита не могли. До «Насіннєвої асоціації України», як до профільної асоціації, звернулися аграрії й спільними зусиллями змогли розв'язати проблему. Далі в матеріалі — як вдалося розблокувати експорт та чому це важливо для агроринку та економіки держави.
Чи вистачить нам жита? Трохи статистики
Першочергове завдання квот на експорт — забезпечити продовольчий запас для України. Оскільки заборону на вивіз пшениці, кукурудзи тощо зняли раніше за жито, може виникнути помилкове враження, що його недостатньо для внутрішнього ринку. Але це не так.
Навпаки, жита в Україні виробляється значно більше ніж споживається. До початку повномасштабного вторгнення, щоб закрити внутрішні потреби України, необхідно було близько 54-57 тис. т жита. Тоді як на експорт, за даними Мінагрополітики, йшло понад 120 тис. т.
Відтак, влітку, враховуючи перехідні залишки, під кінець збору врожаю мало б бути 300 тис. т продукції. Навіть сформувавши стратегічний запас на 2 роки у 120 тис. т, залишиться ще 180 тис. т, які варто було б реалізувати, принісши гроші в бюджет та на агроринок.
Експортні можливості
До 2020 року Україна не була потужним гравцем з експорту жита. Для порівняння: ще у 2019/2020 році Україна експортувала всього 8,2 тис. т жита, а вже за рік – 121,5 тис. т. Мало того, площі вирощування з 1990-х років постійно зменшувалися. Ріст як по виробництву, так і по експорту почався лише нещодавно. А все завдяки тому, що українські компанії відкрили нові ринки збуту. Так, жито у 2021/22 маркетингових роках активно купували в Іспанії, Туреччині, Польщі.
Оскільки жито використовують для виробництва хліба, в алкогольній промисловості (з нього роблять віскі, пиво, деякі види горілки) та для комбікормів, то експортні можливості цієї культури дуже різноманітні.
Традиційними країнами-експортерами протягом тривалого часу лишаються Нідерланди (2020-го тут закупили жита на $41,9 млн), Іспанія (2020-го експорт становив $60,8 млн) та Німеччина ($189 млн). Цьогоріч дві останні країни по рівню експорту випередили Південна Корея та Японія. Тобто за 2 останні роки географія поставок жита розширилася на далекосхідні країни. Туди постачають як житню солому, жито для виробництва алкогольних напоїв, так і для виготовлення комбікормів чи добрив.
Ще одним сегментом у харчовій промисловості, який зростатиме в найближчі роки, є виробництво житніх хлібців (снеки) та іншої житньої продукції. Річ у тім, що в останні роки спостерігається збільшення кількості людей, які мають непереносність глютену, що міститься в пшениці, ячмені та житу. Однак, іноді діти чи дорослі з алергією на пшеницю, не мають жодних реакцій на вироби з жита. Це відкриває нішеві можливості для виробництва житніх харчових продуктів. Тому експорт в країни ЄС, Великої Британії, США, де виготовляється ця продукція, зростатиме.
Аналітики прогнозують ріст світовому ринку жита на 2,2% щороку. Для українських агровиробників цей сегмент надзвичайно вигідний: у них практично немає конкурентів саме по цій нішевій культурі.
Тонкощі вирощування жита в Україні
Ситуація для господарств, які спеціалізуються саме на житі, ускладнюється і специфікою вирощування цієї культури. Річ у тім, що на відміну від аграріїв, які займаються пшеницею чи кукурудзою та мають можливість засіяти поля іншими культурами, з житом складніше. Зона для його вирощування — піщані ґрунти Полісся. Інші культури там не ростуть, вони просто «згоряють» або ж дають на 20-30% менші врожаї, ніж в сусідніх регіонах.
Взагалі житу притаманні саме північні регіони. Тому культура активно росте на півночі Польщі, в Німеччині, Естонії, Латвії, Канаді. В Україні ж — це північні частини Житомирської, Чернігівської, Сумської, Рівненської, Волинської областей. Жито краще переносить зиму, ніж інші зернові й до середини чи кінця червня рослини вже досягають максимальної висоти, тоді як ярі культури тільки починають свій ріст. А збирання й зберігання фактично мало чим відрізняється від пшениці чи ячменю. Хіба лише тим, що жито потрібно збирати швидко, бо воно може вилягти за 7-8 днів.
Тобто аграріям фактично немає чим замінити жито на піщаних чи глинистих ґрунтах. Тому, якби експорт не розблокували, цю культуру просто не вирощували б. Оскільки фермери були б змушені зупинити бізнес через відсутність коштів та альтернатив.
Як наслідок, жито могло взагалі зникнути з нашого ринку. Як це свого часу сталося з тритикале. І в майбутньому, щоб відродити цю культуру, держава була б змушена вводити дотації.
Місія: розблокувати експорт. Покрокова інструкція
Ми в асоціації розуміли, що наслідки блокування експорту жита — це і відтік валюти з України, і скорочення робочих місць у північних регіонах (зокрема, й тих, які перебували під окупацією), і зниження попиту на товари цілої низки суміжних галузей, зокрема тих, які спеціалізуються на добривах, засобах обробки, насінні тощо. Тож ми виробили таку схему для роботи.
Спочатку створили робочу групу в нашій асоціації, підготували низку звернень до профільних міністерств та уряду. Це все дало змогу виступити на робочій нараді при міністерстві 27 червня. Після цього розіслали ще кілька листів у МінАПК та Мінекономіки. Далі була ще одна нарада в міністерстві та онлайн-зустріч Тараса Висоцького, заступника міністра агрополітики України, й виробників жита. І як результат, 26 липня Кабмін вніс зміни щодо переліку заборонених до експорту товарів та розблокував експорт жита.
Від моменту отримання запиту про проблему та її розв’язання пройшло трохи більше як місяць. Це період активних переговорів і листувань, виступів і особистих консультацій. Для нас цей місяць продемонстрував, що профільне міністерство нас чує, але також, що постійно потрібно стукати в усі двері. Дива не стаються самі собою, а за новиною на сайті міністерства про розблокування експорту жита стоїть кропітка робота. Але вона того варта, бо підтримує бізнес, дає роботу й надію, а отже — наближає нас до перемоги.
Сюзана Григоренко, виконавча директорка «Насіннєвої асоціації України»
