Кого більше — холдингів чи фермерів? І чи правда, що «латифундисти» забрали всю землю: розбираємо дані соцопитування
Джерело фото: Latifundist.com
На початку квітня громадська організація «Екодія» випустила соцопитування про концентрацію с/г земель — чи вважають українці, що агрохолдинги монополізували доступ до неї. ГО в своїй діяльності фокусується на збереженні довкілля, тому деякі тези з цього звіту виглядають дискусійними з погляду професійних агробізнесменів. Разом з керівником проєктів в агро інвесткомпанії Fortior Capital Володимиром Нагорним пройшлись по найбільш цікавих точках дослідження.
Чому нас зацікавило дослідження?
Опитування «Екодії» підсвітив в своєму телеграм-каналі декан факультету магістерських економічних студій KSE Олег Нів'євський. Він радить почитати цю аналітику, але попереджає, що деякі висновки ГО «не підтверджуються навіть їхніми власними даними».
Олег Нів'євський, KSE
«Автори говорять про монополізацію ринку агрохолдингами. Вони роблять такий висновок на основі аналізу частки найбільшого орендаря для 90 громад Вінницької, Київської та Сумської обл. Просто нагадаю, в нас біля 1400 громад. Тим не менш, на основі даних дослідження, середній показник лише 21,6%».
Він зазначає, що в середньому по громаді найбільший орендар обробляє лише 21,6% її с/г земель. Це відповідає статистичним даним, за якими агрохолдинги обробляють близько 5 млн га, тобто не більше 20% всіх сільськогосподарських земель України.
Примітно, що ГО у звіті напряму ніде не пише про монополізацію української землі агрохолдингами. Така думка подається не як доведений факт, а як результат онлайн-опитування 627 фермерів.
Менше з тим, деякі уявлення респондентів показують, що вони плутаються у визначеннях. Наприклад, більшість опитаних «Екодією» вважають агрохолдингом господарство з зембанком від 5 тис. га. Натомість українське законодавство не дає визначення, скільки гектарів в обробітку повинен мати агрохолдинг, який є об'єднанням юросіб-сільгосппідприємств, інтегрованих навколо материнської компанії.
«Це поширена, але хибна думка. Фермер з тисячею гектарів може називати агрохолдингом сусіда-фермера з 5 тис. га. Але з точки зору законодавства і суспільного відношення — вони аграрії одного розряду», — пояснює Володимир Нагорний.
То монополія є?
Олег Нів'євський зазначає, що не бачить монополізації ринку с/г земель агрохолдингами. Він нагадує результати дослідження, де частка найбільшого орендаря перевищує 35% земель громад лише в 10% випадків, і дуже рідко — 50% земель. Тому некоректно робити висновок про монополізацію землі по всій країні, спираючись на дослідження лише в кількох областях. По кожному випадку треба проводити ретельні дослідження, як поведінка суб'єкта з найбільшим зембанком впливає на місцевий ринок сільгоспземель.
| Закон України «Про захист економічної конкуренції» оперує чіткими критеріями монополії: домінуючим визнається становище суб’єкта, частка якого перевищує 35 %, якщо він не доведе наявність значної конкуренції. |
Володимир Нагорний оцінює, що агрохолдинги в Україні обробляють 15-17% наявного земельного банку, а сто найбільших аграрних компаній оперують на площі близько 6 млн га. Холдинги активно конкурують за пайовиків з середніми та дрібними фермерськими господарствами. Тому, на відміну від багатьох інших галузей економіки, жодних ознак монопольної змови на аграрному ринку немає.
Дійсно, в окремих громадах або селах 70-80% землі може перебувати в користуванні одного господарства, додає він. Але це може бути як середня агрокомпанія з кількома тисячами гектарів, так і холдинг на 100 тис. га. Дослідження «Екодії» це підтверджує: наприклад, фермер обробляє найбільше землі в трьох з дев'яти громад в Тульчинському районі Вінницької області, в Хмільницькому р-ні (Вінницька обл.) — 4/9, в Сумському р-ні —6/16. Інші громади з дослідження показують схоже співвідношення.
«Немає такого, щоб холдинг з холдингом чи аграрієм домовились «поділити» область. Вони можуть консолідувати землю на рівні окремого села, бо так логістично вигідніше працювати. Але точно не йде мова про монополію на рівні району, області, чи взагалі України».
Земельна реформа «посунула» фермера від оренди паїв?
Ще одна дискусійна думка з дослідження — ставлення аграріїв до відкриття ринку сільгоспземель в 2021 році. Майже 41% опитаних зазначили, що доступ до нових земель ускладнився після запуску ринку землі. На їхню думку, доступ до паїв покращився у агрохолдингів, а не фермерів.
Це теж хибна думка, каже представник Fortior Capital. Справа не в збільшенні нерівності, а в зміні структури ринку землі. Останні два роки це ринок продавця, і вільних земель просто не вистачає для всіх охочих. Коли в пайовика закінчується договір оренди з одним аграрієм — в нього на порозі вже стоять нові потенційні орендарі з кращими пропозиціями по ціні.
«Не земельна реформа стала проблемою, а фізична наявність доступних ділянок, що зараз не перевищує 1% усього зембанку України. Чому так? Бо аграрії у нас все ж досить міцно стоять. Так, війна нам не дає розвернутися масштабно, і в 2021 рік ми вже не повернемось. Тоді дешева оренда дозволяла маневрувати з зембанком, і аграрії не жалілися, що немає землі», — нагадує Володимир Нагорний.
В 2026 році земля в Україні загалом проінвентаризована, а оренда оформлена договорами, додає він. Зараз навіть найдрібніші фермери добре розуміють необхідність укладення договорів, а земля більше не «кочує» між розпорядниками. 0,7% від всього обсягу сільгоспземель, які щороку змінюють власників — показник здорового ринку землі в країні. 
Навпаки, земельна реформа додає стабільності пайовим відносинам, наголошує наш співрозмовник. Вартість оренди росте з року в рік в доларовому еквіваленті, як і середній термін дії договору. Це рух в правильному напрямку — основна маса землевласників в Україні живе за межею бідності. Тому держава має створити умови, за яких великий, середній чи дрібний аграрій конкуруватиме з сусідніми господарствами ставкою орендної плати.
Як приклад він наводить «середню бабусю», яка мешкає в селі і отримує мінімальну пенсію. Це 50 тис. грн на рік, тоді як плата за пай з якісною землею — 20-30 тис. грн/рік. В неї може бути кілька паїв, успадкованих від батьків або чоловіка. Відповідно, вже зараз оренда приносить дохід, співмірний з її грошовим забезпеченням від держави. Саме в цьому і полягає земельна реформа — забезпечити максимальний соціальний ефект для найбідніших українців, не вдаривши по конкурентоздатності агропродукції на зовнішніх ринках.
Холдинг чи фермер: кому легше отримати доступ до землі?
«Екодія» в дослідженні стверджує, що близько 70% опитаних фермерів зазнали невдачі, коли намагалися розширити господарство. Купити чи орендувати землю їм завадила висока ціна землі (39%), зростання орендної плати (28%) та нестача фінансових ресурсів (20%).
«На нашу думку, це може свідчити про системну кадрово-економічну перевагу агрохолдингів: це створює монопольні умови, у яких малий фермер постає слабким гравцем із мінімальним запасом стійкості. Дані показують, що пайовики дедалі частіше обирають «великого орендаря», якого сприймають як стабільнішого, платоспроможнішого та передбачуванішого», — сказано у звіті.
Опитування показало б протилежні результати, якби робилось серед керівництва агрохолдингів, уточнює Володимир Нагорний. Він бачить два маркери того, що холдинг зараз не домінує на ринку землі.
По перше — агрохолдинги з роками скоріше зменшують, аніж збільшують зембанк. Не слід чекати повернення аграрних гігантів, як от «Укрлендфармінг», котрий на піку розвитку був найбільшим в Євразії і обробляв понад 650 тис. га, а зараз — орієнтовно 330 тис. га.
«Якщо порівняти з умовним 2020 роком, то і в «Астарти» скоротився зембанк. Де він подівся? Очевидно, що не МХП в них забрав, і не «Епіцентр». А забрали середні і дрібні фермери на місцях. І це відбувається від Сумської і до Львівської області. Фермер може швидше приймати рішення, забезпечити пайовику індивідуальні умови оплати, спецренту, премію за підписання договору. Хто швидше реагує на вільний пай, в того і збільшується зембанк», — пояснює Володимир Нагорний.
| Уточнення Latifundist.com: земельний банк великих холдингів «перетікає» не лише до дрібних і середніх фермерів. Великі групи компаній теж беруть і віддають землю в оренду, ще частину паїв консолідують новостворені агрохолдинги, такі як ОККО. |
По друге — фермери часто «рвуть» холдинги по ціні, яку вони згодні заплатити за оренду паю. З одного боку, холдинг має більший вал врожаю і ресурс для виплати оренди, з іншого — менший фермер може мати більш гнучку модель роботи, кращу «операційку» та лояльність пайовиків.
Оцінювати маржинальність бізнесу за соцопитуваннями немає сенсу, тому Володимир Нагорний згадує результати торгів «Земельного банку». В переважній більшості їх виграють господарства з зембанком 500-5000 га, подекуди фермери були готові платити $700-800/га, а то і $1000/га за рік. Причина — фермерські господарства за грамотного управління можуть мати більшу маржинальність в рослинництві.
«Аналізую торги «Земельного банку». В більшості випадків холдинг не може запропонувати за оренду гектару більше $500-600 на рік. І найголовніше, відмови від підписання договорів трапляються крайні рідко. Фермери реально готові працювати і за $700/га. Це і є маркер, чи можуть вони конкурувати з холдингом за ціною оренди».
А може справа в бронюванні працівників?
«Екодія» в дослідженні підкреслює, що найбільша проблема для аграріїв в країні, яка роками відбиває повномасштабне російське вторгнення — військові дії. Проте в звіті жодного разу не згадується бронювання працівників від мобілізації, хоча з січня 2026 року його критерії значно посилилися. Тепер для отримання статусу критичного, господарство має обробляти від 1000 га, мати річний дохід від 40 млн грн, і платити працівникам не менше 21,6 тис. грн зарплати. 
Проблемою №1 для фермерів з зембанком до 1000 га є саме статус критичності, а не конкуренція з більшими господарствами, погоджується Володимир Нагорний. В агро дуже складна історія з кадровим забезпеченням: і в агрохолдингів, і в середніх аграріїв, але прошарок малих фермерів повністю випав з критичності.
«Як я розумію, зараз аграрії з 500-1000 га допрацьовують на раніше оформленій критичності. Але з часом вони її втратять, і тоді будуть дуже великі проблеми по кадровому забезпеченні. Одна людина не обробить 1000 га, якщо ми говоримо про чисте рослинництво. Потрібно від 5 до 10 людей, а як їх набрати? Вони підуть до більшого аграрія, де їм дадуть бронь», — каже Володимир Нагорний.
Нові правила вдарили і по багатьох аграріях з зембанком від 1000 га, додає він. Тепер, щоб отримати критичність, фермери офіційно оформлюють працівників, і платять їм ті самі 20-30 тис. грн на місяць, але вже з відрахуванням податків. Це послабило фінансовий ресурс середнього аграрія порівняно з холдингами.
Така детінізація через статус критичності є загалом позитивною для держави. Коли аграрій будь-якого масштабу ухиляється від податків, пояснюючи це прямою підтримкою сіл та інфраструктури в своїй ОТГ — це хибний шлях. Сільську територію має підтримувати громада, а не фермер, і саме громада має подбати, щоб на її території всі аграрії сповна платили податки. Справедливе виконання законів всіма учасниками ринку землі є набагато більшою проблемою, і потребує окремого дослідження, підсумовує Володимир Нагорний.
