Ваше зерно знищено внаслідок ракетної атаки на термінал. Чи ще діє контракт?
Джерело фото: ДСНС
Воєнне сьогодення, в умовах якого мають працювати українські аграрії та трейдери, спричиняє все нові і нові виклики. Часом ці виклики неочевидні, а часом, на жаль, цілком очевидні та очікувані. Такими викликами, зокрема, стали атаки рф ракетами та/або дронами на припортову та портову інфраструктуру, через що українське зерно, яке перебувало там у момент атаки, було знищене. Внаслідок цього у продавця та покупця такого зерна виникає невизначена ситуація: чи є це форс-мажором? Хто зі сторін несе ризик наслідків подібної ситуації? Чи є це підставою для контрактної відповідальності? Як така ситуація впливає на інших осіб, задіяних у ланцюжку поставки товару?
Варто зазначити, що в даній статті ми розглядаємо переважно зовнішньоекономічні контракти в сфері торгівлі зерновими культурами, до яких сторони традиційно інкорпорують положення стандартних проформ контрактів GAFTA, а тому такі контракти традиційно регулюються правом Англії та Уельсу.
Що таке фрустрація за англійським правом?
Фрустрація — це англійська правова доктрина, відповідно до якої контракт вважається припиненим внаслідок виникнення/дії подій поза контролем будь-якої зі сторін.
При цьому, такі події можуть мати місце лише після укладення контракту. Прикладами подій, що призводять до фрустрації можна вважати:
(а) знищення предмету договору;
(б) виникнення певної події, яка спричиняє надмірну, надсерйозну затримку у виконанні вже укладеного контракту;
(в) т. зв. «подальша незаконність», тобто такий стан речей, коли після укладення контракту було прийнято законодавчий акт, яким фундаментальна основа укладення контракту була визнана незаконною (наприклад, купівля-продаж певного виду товару була офіційно визнана незаконною) тощо.
У кожному конкретному випадку поріг доведення фрустрації є надзвичайно високим, тому приклади обставин, що можуть свідчити про фрустрацію контракту, ми наводимо лише в ілюстративних цілях.
Ні стандартні проформи GAFTA контрактів, ні конкретні контракти на поставку товару між сторонами переважно не містять умови про фрустрацію. Але оскільки фрустрація є загальною англійською доктриною, то вона існує незалежно від того, чи вона передбачена у контракті чи ні. Тому для можливості застосування фрустрації достатнім буде погодження сторін, що саме англійське право є таким, що застосовується до контракту.
Визначальна особливість фрустрації полягає у тому, що фрустрація припиняє контракт раз і назавжди, на противагу обставинам форс-мажору. Отже, фрустрація не може бути тимчасовою — не можна розглядати контракт «тимчасово припиненим» внаслідок фрустрації, а згодом цей контракт «повернути до життя». Відповідно, контракт або є повністю припиненим внаслідок фрустрації і його сторони звільняються від виконання майбутніх зобов’язань за ним, або ж такий контракт не припиняється взагалі.
Коригування прав та обов’язків сторін контракту, що був припинений внаслідок фрустрації, встановлюється на законодавчому рівні.
Так, Law Reform (Frustrated Contracts) Act 1943 визначає, зокрема, що передоплата, яка була здійснена до моменту того, як контракт було припинено внаслідок фрустрації, а сторони звільнені від подальших зобов’язань за ним, за загальним правилом, підлягає поверненню стороні, що здійснила цю передоплату. Або ж, наприклад, якщо однією із сторін контракту до моменту його фрустрації та припинення було отримано якусь ціннісну перевагу (будь-яку іншу, ніж грошову винагороду), то така сторона, з урахуванням всіх обставин справи, може бути зобов’язана відшкодувати іншій стороні певну суму, що не перевищує вартість такої ціннісної переваги.
Все наведене вище свідчить, що доктрина фрустрації є складною. Вона не передбачає узагальнених та чітких для всіх правил, а потребує окремого індивідуального підходу у кожній окремій ситуації.
Аналоги фрустрації в українському законодавстві
Чинне українське законодавство не оперує доктриною фрустрації, але має конструкцію дотичну до неї. Так, статтею 607 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. У теорії права це правило конкретизується шляхом вирізнення фактичної неможливості виконання зобов’язання (наприклад, знищення об’єкту правовідносин) та юридичної неможливості виконання зобов’язання (наприклад, законодавчої заборони укладати певні види договорів). Також важливим є й те, що жодна зі сторін не винна у тому, що подібна обставина настала.
Фрустрація та форс-мажор
Для того, щоб застосувати доктрину фрустрації, насамперед, потрібно виключити можливість застосування до контракту умови про форс-мажору. Як це зробити?
За загальним правилом, якщо сторони у самому контракті прямо або опосередковано визначили, що певні події мають кваліфікуватися саме як обставини форс-мажору, то застосуванню на правилах, встановлених самим контрактом, підлягає умови про форс-мажору. Якщо ж сторони контракту первісно не визначили певну подію як форс-мажор, або їх контракт взагалі не містить застереження про обставини форс-мажору, то існує певний простір для можливості застосування доктрини фрустрації.
Втім, практика підкидає різні варіанти та цікаві ситуації.
Однією із таких цікавих ситуації в аспекті вибору кваліфікації між фрустрацією та форс-мажором можна розглянути ситуацію знищення зерна внаслідок ракетної атаки або атаки дронами.
Отже, чи може вважатися знищення зерна внаслідок ракетної атаки або атаки дронами обставиною форс-мажору? Якщо коротко, то все залежить від фактичних обставин та можливості «врятувати» договір.
Так, військові дії можуть вважатися форс-мажором за умови, що в самому контракті сторони прямо або опосередковано визначили, що військові дії мають кваліфікуватись саме як обставини форс-мажору, і при цьому ще є шанс, що обов’язки сторони, на чиєму боці виникли такі обставини, будуть виконані, хоча й із затримкою.
Зокрема, сторони зовнішньоекономічних контрактів в сфері торгівлі зерновими культурами традиційно інкорпорують до своїх контрактів положення стандартних проформ GAFTA контрактів, які містять пункти про форс-мажори, під якими пропонується розуміти такі обставини, через які виконати договір стає неможливо, зокрема:
(а) заборона на експорт або інший виконавчий чи законодавчий акт, прийнятий урядом країни походження або території, на якій вказаний у контракті знаходиться порт(и), що обмежує експорт (частково або іншим чином);
(б) блокада;
(в) терористичні акти;
(г) військові дії;
(ґ) страйк, локаут або об’єднання робітників;
(д) бунт або цивільні заворушення;
(е) поломка обладнання;
(є) пожежа;
(ж) стихійне лихо;
(з) непередбачені та неминучі перешкоди для транспортування або навігації;
(и) будь-яка інша подія, що охоплюється терміном «форс-мажор».
Таким чином, стандартні проформи GAFTA контрактів визначають «військові дії» («hostilities») як різновид обставин, через які виконання контракту стає неможливим (тобто визначає подібні дії як обставину форс-мажору). Також варто звернути увагу, що запропонований перелік обставин форс-мажору є відкритим, а тому «будь-яка інша подія, що охоплюється терміном «форс-мажор»» може кваліфікуватись саме як така.
З наведеної вище позиції, знищення зерна внаслідок військових дій може вважатися обставиною форс-мажору. При цьому, варто пам’ятати, що стандартні проформи GAFTA контрактів передбачають певні правила взаємодії сторін контракту, тільки за умови дотримання яких строк для виконання контрактного зобов’язання буде спершу призупинено на строк дії обставини форс-мажору, і лише згодом, за умови продовження існування обставини форс-мажору, контракт буде вважатися таким, що був автоматично анульований.
Водночас, потрібно враховувати й іншу можливість, а саме кваліфікацію знищення зерна через елементи доктрини фрустрації, що містяться у положенні Розділу 7 Sale of Goods Act 1979, яким встановлено наступне:
«7. Товари, що загинули до продажу, але після укладення угоди про продаж
У випадку, якщо є угода про продаж конкретного товару, який згодом загинув без вини покупця або продавця до моменту переходу ризику до покупця, така угода вважається припиненою.»
У свою чергу, Розділ 61 (1) Sale of Goods Act 1979 надає визначення «конкретного товару» («specific goods»): ним варто вважати «товар, визначений та узгоджений під час укладення контракту купівлі-продажу та такий, що включає неподільну частину, визначену як частку або відсоток, від товару, визначеного та узгодженого як зазначено вище».
| У старій англійській справі Howell v Coupland від 1876 року фермер-відповідач погодився продати позивачу-покупцю 200 тонн картоплі, яку ще належало виростити на конкретно визначеному полі. Але врожай було вражено хворобою і з 200 тонн зібрали лише 80 тонн. Таким чином, фермер-відповідач зміг поставити лише близько 80 тонн товару. Позивач-покупець прийняв 80 тонн товару і подав позов проти фермера через непоставку товару у повній кількості. Фермер-відповідач стверджував, що має бути звільненим від відповідальності відповідно до норм загального права про фрустрацію, які (правила) вимагають, щоб контракт купівлі-продажу стосувався певного конкретного товару. Англійські суди погодились із позицією фермера-відповідача й зазначили, що мала місце угода про майбутній продаж конкретного товару, але через несподівану хворобу врожаю, що призвела до зменшеної врожайності такого товару, фермер-відповідач звільняється від відповідальності за контрактом. |
Таким чином, для застосування доктрини фрустрації, що передбачена на законодавчому рівні (тобто у Sale of Goods Act 1979) необхідним є дотримання декількох умов:
(а) повинен мати місце продаж саме конкретного товару;
(б) товар загинув без вини жодної із сторін контракту; та (в) ризик ще не перейшов від продавця до покупця.
Які випадки можуть підпадати під випадки фрустрації контракту?
Розглянемо декілька сценаріїв, в яких потенційно можна вести мову про фрустрацію контракту. Водночас, звертаємо увагу, що на фрустрацію можна посилатися лише за умови, що відповідна обставина фрустрації не поглинається контрактною умовою про форс-мажор. Також фрустрація не може мати місця у випадку, якщо контракт від самого початку не можна було виконати.
Сценарій 1. Знищення зерна, що лежить на зберіганні на портовому терміналі, внаслідок ракетної атаки
Знищення зерна, що лежить на зберіганні у портовому терміналі, внаслідок ракетної атаки потенційно можна кваліфікувати як фрустрацію контракту купівлі-продажу (із подальшим автоматичним звільненням обох сторін від своїх зобов’язань), але тільки у разі, якщо продавець зможе підтвердити, що таке зерно є «конкретним товаром» і що саме воно мало бути поставлене покупцю, а через ракетну атаку було знищене.
При цьому у продавця не має бути альтернативного варіанту виконання контракту — тобто, якщо на сусідньому терміналі у нього також лежить певна кількість зерна, то контракт навряд чи можна буде визнати «фрустрованим». Те саме можна сказати і про ситуацію, коли попри знищення «первинного» зерна у продавця залишалося достатньо часу для, наприклад, транспортування додаткових «партій» свого зерна в порт.
Сценарій 2. Поставка зерна на окуповану територію
Окупація ворогом території, де знаходиться визначене контрактом місце поставки товару, може бути визнане обставиною, що припинила контракт через його фрустрацію. Наприклад, поставка товару у 2022 році до окупованих рф портів Маріуполя або Бердянська. Водночас, подібний контракт, але укладений після окупації відповідної території і з поставкою товару, наприклад, у 2023 році, вже не можна було б кваліфікувати як «фрустрований». Це пов’язано із тим, що вже з самого моменту укладення подібного контракту сторонам мало бути зрозумілим, що виконати його неможливо.
Сценарій 3. Довготривала затримка прибуття суден в українські порти-призначення через обмеження або небезпеку внаслідок воєнних дій
За відсутності у контракті спеціальних положень про інше, ситуація із довготривалою затримкою прибуття суден до українських портів-призначення внаслідок введених обмежень або через оголошену небезпеку внаслідок воєнних дій може розглядатися як обставина фрустрації. Так, наприклад, за контрактом поставки на базисі FOB покупець має здійснити номінацію судна, яке має бути здатним прибути в порт-призначення для завантаження протягом встановленого періоду поставки, а якщо покупець цього не здійснить, то продавець може розірвати контракт.
Для кваліфікації як фрустрації в ситуації, коли покупець товару на базисі поставки FOB здійснив номінацію, але таке судно не може прибути в український порт через обмеження або небезпеку внаслідок воєнних дій, необхідно дати відповідь на ряд запитань.
Наприклад, чи закритий порт для всіх суден і, якщо ні, то чи може покупець здійснити заміну номінованого судна на інше? Чи є затримка судна настільки довготривалою, що радикально змінює природу самого контракту? Чи можна об’єктивно вжити розумних заходів, якими вдалося б «врятувати» контракт — змінити умови поставки, строк поставки, вид транспорту тощо? Чи можна встановити, що неможливість прибуття судна до порту робить контракт таким, що неможливо виконати? Отже, для успішної кваліфікації фрустрації необхідно пройти певний «тест», який, у свою чергу, залежить від конкретних фактичних обставин справи.
І на завершення. . .
Для вітчизняного гравця ринку англійська доктрина фрустрації не є звичною для розуміння та простою для застосування навіть попри те, що українським законодавством передбачений певний аналог цієї доктрини. Тому для успішного її застосування важливо у кожному окремому випадку аналізувати як фактичні обставини, так і правову природу контрактних зобов’язань. Складність доктрини фрустрації полягає саме у тому, що її успішна кваліфікація залежить від отримання відповідей на численні питання, і у випадку потенційного конфлікту із контрагентом їх з’ясуванням необхідно зайнятися якомога раніше. Адже управляти потенційним спором набагато простіше та безпечніше, ніж згодом управляти вже існуючим спором, в т.ч. і в арбітражі.
Юлія Атаманова, партнерка LCF Law Group
Поліна Бітюк, юристка LCF Law Group
