Мінус 50% експорту в грудні і рекордні запаси. Чому фермери не продають пшеницю?
Джерело фото: Latifundist.com
У грудні експорт української пшениці різко просів — майже на 50% і в тоннажі, і в грошах. Формально це можна списати на конкуренцію на світових ринках, але на практиці аграрії просто перестали продавати зерно. Чому? Розбирався Latifundist.com.
Коли зерно є, але його не продають
«Ми хотіли, ходили, збирали обсяги по ринку. Фермери кажуть: пшеницю тримаємо, ми не будемо продавати. Або будували якусь космічну ціну — так, щоб від них відстали», — описує настрої на ринку Артем Семененко, директор з продажів компанії Agimant Limited (структура «ТАС Агро»).
Саме ця пауза з боку виробників і стала однією з ключових причин різкого просідання експорту наприкінці року. У грудні поставки української пшениці справді обвалилися. За даними НДІ Украгропромпродуктивність, експорт становив 586,3 тис. т — майже на 50% менше, ніж у листопаді. У грошах падіння було майже дзеркальним — мінус 44,6%. Це найнижчий місячний показник експорту пшениці за рік.
Пояснення Семененка просте: фермер не хоче продавати продовольчу пшеницю за поточною ціною.
Цього сезону частка продовольчої пшениці виявилася вищою, ніж очікували на старті, — близько 50–60%. Водночас фуражну пшеницю аграрії здебільшого законтрактували й продали одразу, ще частину зафіксували через форвардні контракти, каже трейдер. Цьому сприяло цінове раллі на старті сезону: через великий обсяг форвардів і затримки з відвантаженням, коли в портах накопичувалися черги суден і контракти почали «горіти», ціни на фуражну пшеницю різко зросли.
«А потім зібрали продовольчу — і на ній “сіли”. Вона лежить, вона може чекати», — пояснює він.
Додатково грудень накрив ринок логістичним збоєм: зупинки приймання, проблеми з транспортом, невизначеність із термінами суден. У частині контрактів зерно вже було на машинах, але його не приймали.
«У нас була ситуація, коли продукція вже була на машинах, але на терміналі припиняли прийомку. У результаті власник перенаправляв кукурудзу під інші контракти, а пшеницю взагалі не став взагалі відправляти».
Зовнішній ринок: коли світ завалений пшеницею
Світовий ринок пшениці зараз перебуває під тиском рекордної пропозиції, каже Вікторія Блажко, керівниця аналітики ASAP Agri.
У грудні у сезон одночасно зайшли Австралія та Аргентина з майже рекордними врожаями. Росія зберігає високий експортний потенціал: її квота на експорт зернових із середини лютого по червень 2026 року становить 20 млн т, і левова частка — пшениця. Минулого сезону квота на пшеницю була майже вдвічі меншою.
Паралельно активізувалися США, які завдяки торговельній політиці нарощують поставки в Азію — зокрема в Таїланд, В'єтнам та Індонезію, важливі ринки української пшениці.
Попит при цьому не встигає. Єгипет, ключовий імпортер, залишається малoактивним після проблем із платежами, каже Блажко.
А головне — російська пшениця там дешевша й пропонує вищу якість: на початку січня російська пшениця з протеїном 12,5% пропонувалася по $246/т CIF, тоді як українська 11,5% — по $251–252/т CIF. Втім, станом на сьогодні ціни пропозиції української зернової вже опустилися нижче $250/т CIF, але навіть на цих рівнях вони залишаються високими для ринку.
Згідно даних Украгропромпродуктивністі, протягом грудня в Єгипет ми експортували лише 27,9 тис т.
Вікторія Блажко
керівниця відділу редакційного контенту та аналітики
ASAP Agri
«Так, були окремі закупівлі, але на більш дальні періоди поставки, і якщо подивитися на статистику, то у грудні ми бачимо суттєвий провал експорту української пшениці до Єгипту», — додає вона.
Чи може ЄС знову стати експортним «вікном» для української пшениці? На думку Вікторія Блажко, — ні. Ключовий аргумент простий: у 2025 році Україна навіть не змогла повністю вичерпати безмитну квоту ЄС на імпорт пшениці.
Пояснює, що європейський ринок залишається перенасиченим власним зерном після високого врожаю, а конкуренція між внутрішніми виробниками знижує інтерес до імпорту навіть за наявності квот. У таких умовах ЄС уже не може виконувати роль «запасного ринку» для української пшениці, як це було у попередні роки.
Чому продають кукурудзу, а не пшеницю
Кукурудза цього сезону зайшла з високою вологістю — із підвищеними ризиками псування та мікотоксинів. Тому логіка багатьох виробників проста: краще зараз конвертувати кукурудзу в кеш, а з пшеницею можна й почекати, пояснює Артем Семененко.
Цю поведінку добре видно і в експортній статистиці. Домінуючою позицією у грудні залишалася саме кукурудза — на неї припала основна частка експорту зернових. За даними Украгропромпродуктивність, за місяць Україна експортувала близько 2,25 млн т кукурудзи на суму майже $480 млн. Порівняно з листопадом обсяги поставок зросли більш ніж на 20%, так само як і валютна виручка.
У той же час аналітики Fastmarkets звертають увагу, що з початку сезону Україна експортувала лише 5,9 млн т кукурудзи. Це трохи більше половини показника за аналогічний період минулого сезону, коли було відвантажено 9,8 млн т. Нинішні темпи є найповільнішими з 2017/18 МР.
Але внутрішній ринок не бездонний
В Україні зараз перехідні залишки пшениці оцінюються ASAP Agri на рівні близько 2,5 млн т — це найвищий показник із початку повномасштабної війни. І це, скоріш за все, ще оптимістична оцінка, додає Блажко.
Чи може стати внутрішня переробка драйвером в закупівлях? Внутрішній попит з боку борошномелів справді є, у низці регіонів вони дають ціну співставну з портом, каже Семененко.
Але при цьому нагадує: потенціал внутрішнього ринку для продовольчої пшениці обмежений. Українська борошномельна промисловість виробляє близько 1 млн т борошна на рік, що з урахуванням виходу відповідає приблизно до 1,3 млн т пшениці. Цього достатньо для покриття внутрішніх потреб, але все, що понад цей обсяг, неминуче має йти на експорт.
«Проблема в тому, що зовнішній ринок зараз не готовий приймати українську пшеницю в таких обсягах. Світові перехідні залишки залишаються високими, конкуренція з боку ключових експортерів посилилася, а це суттєво звужує можливості збуту за прийнятними цінами», — додає він.
А що ж з цінами?
Початок 2026 року приніс зниження котирувань на світових біржах. Упродовж першого тижня року ціни на пшеницю просіли на 0,5–2% на тлі слабкого попиту та позитивних новин щодо врожаїв в Австралії й Аргентині.
В Україні на старті року ситуація виглядала інакше. Портові ціни залишалися відносно стабільними, хоча пропозиція від продавців суттєво скоротилася, звертали увагу в Graintrade. Серед причин — новорічні свята та регулярні обстріли портової інфраструктури Одеської області.
Втім, уже в середині січня ринок почав швидко змінюватися. За оцінками White Brokers, український ринок пшениці опинився під тиском низхідних трендів. Ціни на пшеницю 4 класу знизилися до близько $205/т DAP-порт, 3 класу — до $214/т, 2 класу — до $215/т. На тлі ослаблення валютних котирувань це зниження стало відчутним і в гривневому еквіваленті.
Ключовим фактором тиску залишається низька купівельна активність на базисах CIF та FOB, що суттєво обмежує експортні можливості українських трейдерів. Попит із боку імпортерів поки не дозволяє ринку сформувати цінові рівні, які могли б стимулювати аграріїв активніше виходити з продажами.
На цьому тлі рішення «почекати» виглядає логічним лише частково. Це означає, що рано чи пізно ринок зіткнеться з моментом, коли продавати доведеться всім одночасно, вважає Семененко. І тоді ціна може піти не вгору, а навпаки — різко вниз.
«Якщо дочекатися моменту, коли всі підуть продавати, трейдери саме там і спіймають свою хвилю. А ціна може легко поїхати в «низькі 200» або й «високі 190» на порту», — попереджає трейдер.
