Єгипет заявив, що розрахувався за пшеницю. Чи побачили українські трейдери гроші і як виник «зерновий затор» в єгипетських портах — експлейнер Latifundist.com

Єгипетський держоператор Mostakbal в коментарі Reuters заявив, що ситуацію з оплатами за пшеницю владнано: за їх словами, затримані партії вже поступово розвантажуються, а платіжні питання — зняті. Причиною збою називають нові вимоги Центробанку Єгипту щодо акредитивів та перевірки походження товару.

«Проблеми з оплатою за низку вантажів пшениці, затриманих у єгипетських портах, були швидко вирішені… Станом на вечір середи питання було вирішено, і судна вже поступово розвантажуються».

За інформацією співрозмовників Latifundist.com, ситуація з розрахунками вирівнюється нерівномірно: двоє опитаних трейдерів кажуть, що коштів поки не отримали, але єгипетська сторона пообіцяла провести платежі на початку наступного тижня. Зокрема, про те що оплати ще немає, повідомив CEO та молодший партнер компанії «Вестхім Україна» Юнус Юсупов. 

Натомість власник Prometey Рафаель Гороян у коментарі Latifundist.com розповів, що «у нас акредитиви на руках»: «Гроші будуть отримані — просто процес іде довше. Ми зараз дисконтуємо LC — тобто достроково отримуємо кошти під акредитив через банк. Це стандартна схема, просто замість двох-трьох днів вона може тривати кілька тижнів».

Цього понеділка співвласник Qortia AG Костянтин Куфлік розповів нам, що компанія отримали SWIFT-підтвердження по всіх поставках.

Минулого тижня Latifundist.com повідомляв, що у вересні–жовтні близько 200 тис. т української пшениці «зависли» в єгипетських портах — 8 суден на рейдах, очікували оплат за держконтрактами з Mostakbal (напряму або через посередників). 

«На початку жовтня ми побачили, що попит з Єгипту зник щонайменше на тиждень… На рейді опинилося до 15 суден, і це одразу вдарило по цінах на єгипетському ринку», — розповідала брокер Atria Brokers і CEO ASAP Agri Христина Серебрякова.

Ключовий збій стався у банківському ланцюжку, змінився банк, який відкриває акредитиви (LC — Letter of Credit) для оплати поставок зерна. «Причина — у зміні банку всередині Єгипту. Усі платежі проходять через акредитиви, а коли в цьому ланцюжку змінюється банк, валюта або політика платежів — одразу виникає пауза. Акредитив — це повільний інструмент, тому такі ситуації для регіону не рідкість», — пояснював нам співвласник компанії Zaria Trade Олександр Янев. 

Раніше державні закупівлі йшли через GASC, який мав відпрацьовану процедуру: прозорі тендери, перевірені банки, міжнародні кредитори, передбачувані графіки платежів. Після зміни розпорядчого органу механізм став більш розгалуженим, каже партнер Interlegal Артем Скоробогатов. 

Тепер контракти підписує одна структура, валюту розподіляє центральний банк, а розрахунки здійснюють інші фінансові установи, які не завжди мають ресурси або чіткі інструкції. Додатково у схему втрутилися локальні посередники, які купують зерно на себе, а потім перепродають державі, пояснює юрист. У результаті формується багаторівнева система, у якій будь-який етап може спричинити затримку платежу, каже юрист. 

Цей часовий розрив між контрактом і оплатою створив унікальну ситуацію: вантаж прибуває, але документи «зависають» у системі, а збитки від простою несе продавець чи фрахтувальник. «Формально ніхто не порушив договір, але часовий розрив у платежах вже призводить до фінансових втрат. І саме тут починаються правові ризики, які можуть перерости у претензії й арбітражі» — додає Скоробогатов. 

Костянтин Куфлік з Qortia AG додає: за міжнародними правилами банк має реагувати впродовж п’яти робочих днів після подання документів, але «цього не сталося — єгипетські банки посилалися на внутрішні перевірки, через що платежі затрималися, а судна стояли».

За оцінками Latifundist.com, у «пробці» опинилися близько десяти українських компаній. Минулого тижня в Qortia AG зазначали, що шість суден під контрактами Mostakbal застрягли в портах Єгипту. На момент розмови два повністю розвантажили, третє перебувало піж розвантаженням, а ще два стояли на рейді.

Юнус Юсупов в свою чергу розповідав нам про п’ять суден компанії — три handysize та два великі костери, загалом близько 90 тис. тонн пшениці. Частина також розвантажувалась, а інша — стояла на рейді. 

Читати по темі: 90 тисяч тонн пшениці чекають оплати. Як «Вестхім Україна» опинилася в центрі єгипетської кризи розрахунків — інтервʼю з СЕО Юнусом Юсуповим

Mostakbal Misr — новий держоператор, що біля року тому перебрав функції GASC із імпорту стратегічних товарів (зокрема, пшениці). Тоді перехід супроводжувався процедурними збоями та деяким скепсисом трейдерів.

Аналітики Fastmarkets зазначають, що з моменту виходу компанії на ринок наприкінці 2024 року — після невдалої спроби забезпечити офіційні тендери — Mostakbal намагався закуповувати зерно безпосередньо на ринку. Однак, через умови закупівлі, зокрема подовжені терміни оплати до 270 днів через акредитиви, багато постачальників неохоче йшли на це. В результаті значна частина закупівель здійснювалася через сторонні компанії (зокрема, компанію Isotech), часто з премією порівняно зі стандартними цінами приватного сектору для Єгипту.

Компанії-провідники на єгипетський ринок укладають офіційну державну угоду з Mostakbal, під яку вони «back-to-back» купують позицію в Україні — у трейдера або у продавця, що забезпечує виконання контракту, пояснює брокер Atria Brokers Дарʼя Марченко. Фактично вони отримують документи на себе, передають їх у банк і відповідають за проведення розрахунків: розрахування з постачальником-продавцем, отримання коштів за акредитивом і подальше перерахування. Тобто вони виконують функцію торгового агента.

Марченко додає, що компанії-провідники мають мати фінансові можливості аби виступати посередником, та заморожувати у себе кошти для розрахування з постачальниками, очікуючи виплату від Mostakbal.

«Коли Mostakbal тільки виходив на ринок, до нього було багато недовіри. Постачальники побоювалися працювати напряму, не розуміли, як відбуватимуться оплати та які гарантії виконання контрактів. Згодом ринок «притерся»: трейдери побачили, що операції проходять, кошти заходять, маржа — є, і почали поступово заходити. І чим далі тим більше продавців стали погоджуватись виходити на ринок Єгипту через посередників — компаній, які виступали гарантом виконання та гарантом оплати», — каже вона.

Мова про шалені суми. За оцінками учасників ринку, доба простою handysize-судна в Єгипті може коштувати $7–10 тис. на день, залежно від порту та умов. За тиждень простою це десятки тисяч доларів, а у деяких випадках — і більше.

Майже всі співрозмовники з ринку впевнені, що єгипетська сторона не буде платити за простій.

Дар’я Марченко пояснює: формально компенсувати має сторона, з вини якої виник простій, але в операціях з державою давно існує негласне правило — «за демередж не платимо». Раніше трейдери просто закладали цей ризик у вищу ціну, однак масштаб і тривалість затримок цього разу стали безпрецедентними — і для єгиптян, і для українських компаній.

Костянтин Куфлік минулого тижня говорив нам, що демередж за простій суден поки не компенсується, тож фінансове навантаження лягає на трейдерів. Та згодом додав: «Зараз ми працюємо у стандартному порядку — подаємо заяви про демередж (затримку суден у портах). Звісно, будемо вимагати компенсацію, адже простій флоту — це додаткові витрати, які ніхто не планував. Та віримо що вирішимо і це питання тому, що між компаніями вже побудувався хороший діалог».

Більшість співрозмовників переконані, що ні. Попри нервову паузу й значні витрати, більшість учасників ринку не бачать реальної альтернативи єгипетському напрямку. Єгипет залишається найбільшим імпортером пшениці у світі й ключовим покупцем чорноморського зерна, тому вихід із цього ринку означав би втрату стратегічного каналу збуту.

«Цей випадок дуже серйозний — і коли ми його пройдемо, то, мабуть, стане простіше вірити у подальшу роботу з Єгиптом. Але питання слушне: куди ще продавати? Ми конкуруємо насамперед із росією, особливо на турецькому ринку — там ми програємо по ціні. Ближній Схід — складна історія: хтось постачає в Ізраїль, але це специфічний напрям, невеликий. Ліван — маленький ринок, до того ж туди активно ходять росіяни», — зазначав Юнус Юсупов. 

Дар’я Марченко також вважає, що реальних замін майже немає: «Більшість продавців розуміють, що це наш чи не єдиний ринок. Єгипет не втрачає позиції: альтернатив по суті одна — Сирія, але там схеми ще не відпрацьовані, і ризики з оплатами теж є. В Азії ринок зараз «закритий» для України Австралією та Росією, в Європі — квоти, і там малий проміжок лишився».

За її словами, українські компанії продовжать працювати з Єгиптом, але з «підвищеною фінансовою та юридичною уважністю». Марченко додає, ця історія має підштовхнути Україну створити фінансовий механізм підтримки таких випадків — торгове фінансування чи часткове страхування платежів.

«Вкрай важливе і чутливе питання оплати поставленої продукції, могло б бути частково компенсовано за рахунок факторингових компаній, або більш розвинених інструментів з торгового фінансування. Це дає змогу компенсувати виклик так званого «касового розриву» і в той же час за умови погодження гарантованих умов відтермінованої оплати дозволяє вивантажити судна, аби уникнути збитків по демереджу і детеншену», — додає брокер.

Чому це важливо? Бо в цій історії ключові ризики взяли на себе саме українські трейдери, пояснює вона. Завдання держави — не «закривати ринок», а навпаки — допомогти бізнесу в моменти форс-мажору, щоб не втрачати стратегічні напрямки експорту».

Розвантаження йде, але несинхронно: у різних постачальників — різний темп проходження документів (черга, маршрути погоджень, швидкість переподачі).

Судячи з динаміки, розвантаження йде фактично у рандомному порядку, але головне — процес пішов, каже Марченко. «Це вже велика позитивна зміна. Більшість учасників ринку очікує, що до наступного тижня ситуація має стабілізуватися, і ми можемо навіть побачити новий попит».